Ухвала суду № 22493861, 05.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2011 року справа №2а/0570/11916/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Гайдара А.В. , Ханової Р.Ф.

при секретарі судового засідання: Манаєві М.В.

за участю представників:

від позивача: Єфремова А.А., Клочков Д.В., Кравченко Л.М.

від відповідача: Івашкевич В.Ю., Кузьменко В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року у справі №2а/0570/11916/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Технол» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року у справі №2а/0570/11916/2011 позовні вимоги задоволені частково (а.с.185, 186-189 т.3).

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька від 20 квітня 2011 року за №0000602341.В решті позовних вимог провадження у справі закрите. Вирішене питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення. Відповідач просив відмовити позивачу у задоволені вимог у повному обсязі, в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги вказують на правомірність визначення податкового зобовязання з ПДВ за основним платежем у сумі 2512931 грн. та визначеної штрафної (фінансової) санкції у розмірі 628233 грн.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просять залишити постанову без змін. Надали суду письмові заперечення проти апеляційної скарги.

Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначають, що не під час перевірки, не після її проведення не наданні належним чином оформлені та не всі документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, внаслідок чого податкові накладні видані по нереальним операціям, що унеможливлює право формування податкового кредиту. Визначення, як порушення п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168, є помилковим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Технол» (ЄДРПОУ 35598295) (надалі ТОВ «ТД «Технол», позивач, підприємство) є юридичною особою, яке зареєстроване 09.11.2005 року рішенням Виконкому Донецької міської ради за №12661070006013341, є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.02.2010 року №100266358, виданого ДПІ у Ленінському районі м.Донецька (надалі ДПІ, відповідач) та перебуває на обліку у відповідача.

В період з 03.03.2011р. по 18.03.2011р. ДПІ у Ленінському районі м. Донецьку проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ПП «Стандарт Пром Ойл» (ЄДРПОУ 35598295) за період: січень - грудень 2010р., за наслідками якої складений відповідний акт від 25.03.2011р. №690/23-3/33904878 (надалі акт перевірки) (а.с.8-28 т.1).

Згідно висновку вказаного акту, встановлено порушення ст.7, п. 7.4.1 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон №168), в результаті чого зроблений висновок про заниження податку на додану вартість в сумі 2 512 931,00 грн., у тому числі по періодах: - за лютий 2010 р. на суму 539 918,00 грн.; - за березень 2010 р. -1 504 131,00 грн.; - за квітень 2010 р.- 396 379,00 грн.; - за травень 2010 р. - 72 503,00 грн.

Як вбачається із акту перевірки та висновку щодо заниження позивачем податку на додану вартість податковий орган дійшов на підставі наступного.

У період, що перевірявся позивач фактично займався наступними видами діяльності: оптова торгівля паливом, інші види оптової торгівлі.

Позивач використовував у своїй діяльності офісні та виробничі потужності згідно: договору оренди нежитлового приміщення від 14.12.2009 р., договору збереження продуктів нафтохімії від 23.01.2007р. №02/07, договору транспортного експедирування від 03.01.2006р. № 01/06.

Відповідачем, від Ізюмської ОДПІ отримано матеріали перевірки (акт від 09.09.2010 р. №1118/1800/35598295) ПП «Стандарт Пром Ойл» (код за ЄДРПОУ 35598295) з питань правомірності формування податкового кредиту у березні 2010 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Техніком Групп» (код за ЄДРПОУ 36694838) та правильності обчислення ПДВ за березень 2010р., згідно яких встановлено, що: у ПП «Стандарт Пром Ойл» обліковується розбіжність у податковому кредиту по контрагенту-постачальнику ТОВ «Техніком Групп» в сумі 2 806 482,95 грн.; основним постачальником ПП «Стандарт Пром Ойл» є ТОВ «Техніком Групп»( 93% у загальній сумі податкового кредиту за березень 2010р.); декларація по податку на додану вартість ТОВ «Техніком Групп» за березень 2010р. не визнана як податкова звітність (а.с.190-193 т.2).

Згідно акту від 25.03.2011р. №690/23-3/33904878, на день складання цього акту не отримано відповіді від Державної податкової інспекції у Калінінському районі щодо з'ясування питання про підстави невизнання декларації по податку на додану вартість ТОВ «Техніком Групп» за березень 2010р. у якості податкової звітності.

Також зазначено, що ТОВ «Техніком Групп» орендує приміщення площею 1 кв.м.. наявність складських приміщень не встановлено.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Техніком Групп» не задекларувало податкові зобов'язання від здійснення фінансово-господарських операцій (правочинів) з ПП «Стандарт Пром Ойл» за період, що перевірявся, тим самим ухилившись від обов'язків по їх сплаті, чим порушило інтереси держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість, а ПП «Стандарт Пром Ойл» та його покупці по ланцюгу постачання отримали податкову вигоду шляхом формування «штучного» податкового кредиту.

На підставі наведеного зроблено висновок щодо видачі ТОВ «Техніком Групп» на адресу ПП «Стандарт Пром Ойл» податкових накладних без декларування відповідних сум податкових зобов'язань, які виникли за рахунок відвантаження товарів (паливно-мастильних матеріалів) в березні 2010р. на адресу ПП «Стандарт Пром Ойл», у зв'язку із чим вчинені правочини у перевіряємому періоді ПП «Стандарт Пром Ойл» з ТОВ «Техніком Групп» та надалі по ланцюгу постачання з покупцями є нікчемними.

Перевіряючими встановлено, що між позивачем та ПП «Стандарт Пром Ойл» укладений договір постачання від 03.02.2010р. №Ст-02/10 щодо постачання мастил технічних, змазки та іншої продукції.

Позивачем включено до складу податкового кредиту ПДВ з вартості товарно-матеріальних цінностей в асортименті (технічні оливи та мастила), що отримані від ПП «Стандарт Пром Ойл» згідно податкових накладних на загальну суму 2 512 931,79 грн. Станом на 01.05.2010р. сальдо розрахунків з ПП «Стандарт Пром Ойл» становить 0,00 грн.

Згідно акту перевірки, до перевірки не надано товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей та інші документи, що свідчать про транспортування продукції, та не надано документів, що підтверджують факт отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Стандарт Пром Ойл».

Перевіряючими зазначено, що позивачем включено до податкового кредиту ПДВ з вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Стандарт Пром Ойл» на суму 2 512 931,79 грн. за нікчемними правочинами, без необхідних товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, погодження або сертифікатів виробника.

На підставі наведеного перевіряючи дійшли до висновку щодо отримання позивачем документів по придбанню товарно-матеріальних цінностей і сплати коштів без мети реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим, в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Із акту від 25.03.2011р. №690/23-3/33904878 вбачається, що, фактично, висновок про нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Стандарт Пром Ойл» ґрунтується на викладених в акті Ізюмської ОДПІ від 09.09.2010р. №1118/1800/35598295 обставинах та твердженні щодо ненадання документів про перевезення та передачу товарно-матеріальних цінностей.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 20.04.2011 р. №0000602341, яким позивачу визначено (збільшене) податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3 141 164,00 грн., у тому числі 2 512 931,00 грн. за основним платежем та 628 233,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В основу порушень податкового законодавства покладено п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4; 7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону №168 (а.с.29 т.1).

За наслідками адміністративного оскарження висновків вказаного акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення відповідні скарги позивача залишені без задоволення (а.с.30-36, 37-44, 45-51, 52-58 том 1).

Позивачем надана копія договору поставки від 03.02.2010р. №Ст-02/10, укладеного між позивачем, у якості покупця, та Приватним підприємством «Стандарт Пром Ойл», у якості продавця, згідно якого покупець придбає технічні масла, змащення та інше. Загальна сума договору складає 70 000 000.00 грн. На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані: - Податкові накладні, що виписані ПП "Стандарт Пром Ойл» та зазначені на сторінках 11,12 акту від 08.04.2011р. №860 23-2/20366128. - Видаткові накладні на технічні масла, змащення та інше. - Акти прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей. - Платіжні доручення щодо сплати позивачем грошових коштів на користь ПП «Стандарт Пром Ойл» за масла та змащення із ПДВ. - Договір транспортного експедирування від 03.01.2006р. № 01/06 (з додатком №4 від 04.01.2010р.), укладений між Колективним малим підприємством «Фірма Базальт», у якості експедитора, та позивачем, у якості клієнта, щодо виконання або організації виконання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів, у тому числі транспортування через Донецьку залізничну дорогу та зберігання вантажів. - Акти звірки між позивачем та Колективним малим підприємством «Фірма Базальт» щодо залишків товару на складі експедитора. - Накладні на зберігання від позивача до Колективного малого підприємства «Фірма Базальт». - Договір зберігання від 23.01.2007р. №02/07 (з додатковою угодою №3 від 04.01.2010р.), укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, у якості зберігача, та позивачем, у якості поклажодавця, щодо відповідального зберігання продуктів нафтохімії на складі за адресою АДРЕСА_1. - Акт від 28.02.2010р. між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 щодо залишків фасованих масел та змащень в асортименті на складі зберігача. - Сертифікати якості та паспорти продукції виробників паливо-мастильних матеріалів. Крім того, позивачем надані штатні розклади ТОВ «ТД «Технол» станом на 01.01.2010р., станом на 01.04.2010р., із яких вбачається, що загальна чисельність працівників на ТОВ «ТД «Технол» складає 20 осіб.

У матеріалах справи наявний лист Колективного малого підприємства «Фірма Базальт», яким останній підтверджує наявність у власності складських приміщень загальною площею більш ніж 2 500 кв.м. та ємкостей для зберігання нафтопродуктів більш ніж на ЗО куб. м.

Позивачем надані копії довіреностей, видаткових накладних, актів прийому-передачі та відповідних рахунків-фактур на отримання паливо-мастильних матеріалів від ПП «Стандарт Пром Ойл».

Із наданих суду першої інстанції копій платіжних доручень, вбачається рух активів у процесі здійснення господарської операції та сплата контрагенту за надані послуги. Розрахунки проводились у безготівковій формі (а.с.2-36 т.2). Крім того, між позивачем та його контрагентом ПП «Стандарт Пром Ойл» складений акт взаємозвірки розрахунків (а.с.37-39 т.2).

За наслідками виконання умов зазначеного договору позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит відповідного звітного періоду, внаслідок подальшого використання товару у господарській діяльності, відповідно до податкової звітності, сформовані валові доходи та податкові зобовязання.

Позивачем надані копії накладних залізничного транспорту, листи позивача до Колективного малого підприємства «Фірма Базальт» та відповідні накладні, із яких вбачається, що паливо-мастильні матеріали, відправником та первинним продавцем яких на митній території України є ПП «Лукоїл-Україна», Корпорація «Оскар» були відвантажені зберігачу позивача - Колективному малому підприємству «Фірма Базальт» на адресу складських приміщень: АДРЕСА_1

Також, у матеріалах справи наявна надана позивачем копія договору постачання нафтопродуктів від 04.02.2010р. №10/475, укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», у якості постачальника, та ПП «Стандарт Пром Ойл», у якості покупця.

Згідно пп. 1.7.1 п. 1.7 вказаного договору, поставка товару може здійснюватись залізничним транспортом до вантажоотримувача Колективного малого підприємства «Фірма Базальт» на адресу: АДРЕСА_1.

Як вбачається з акту від 25.03.2011р. №690/23-3/33904878, підставою для твердження податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП «Стандарт Пром Ойл» є висновок такого про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на додану вартість та, таким чином, несплати податкових зобов'язань у повному обсязі, внаслідок безтоварного характеру проведених операцій.

Приймаючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності доказів правомірності формування для себе податкового кредиту за зазначеними господарськими операціями, приймаючи висновки податкового органу, як неправомірні.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів зазначає, що на підставі наявних в матеріалах справи документів первинного обліку, не встановлено допущення позивачем порушень формування податкового кредиту в залежності від настання першої події, в порядку визначеному підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Поставивши під сумнів вартість спірної операції податковий орган безпідставно не врахував факт передачі послуг та їх оплату, сукупність зазначених операцій та підтвердження їх здійснення спростовують нікчемність угод.

Відповідно до наявних податкових накладних виданих ПП «Стандарт Пром Ойл», на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту звітного періоду лютий-травень 2010 року податок на додану вартість, колегія суддів зазначає, що зазначена податкові накладні відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Колегія суддів зазначає, що розбіжність між сформованими ТОВ «ТД «Технол» податкового кредиту при автоматичному співставленні сум податкового кредиту та податкових зобовязань у розрізі контрагентів та задекларованих податкових зобовязань ПП «Стандарт Пром Ойл» не є в розумінні податкового законодавства, відсутності правових підстав для формування для позивача такого кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно акту документальної невиїзної перевірки контрагента позивача ПП «Стандарт Пром Ойл» Ізюмської обєднаної ДПІ, встановлено, що підприємство придбавало товар, в тому числі і у ПП «Лукойл-Україна» та Корпорації Оскар, при чому в матеріалах справи наявні товарно-транспортні ж/д накладні на постачання товару від цих підприємств на адресу м.Макіївка до КМП «Фірма Базальт», з яким у позивача укладений договір на експедіювання, та за місцем якого перебувають на зберіганні товарно-матеріальні цінності позивача. Тобто в даному випадку, не можна сказати про відсутність підтвердження руху товару та його отримання від ПП «Стандарт Пром Ойл» позивачем. Не відповідність умов транспортування відповідно до договору, фактичним обставинам такого транспортування, не є підставою вважати відсутність правових підстав для включення спірних сум ПДВ до податкового кредиту.

Крім того, посилання відповідача на те, що відсутність у позивача товарно-транспортних документів свідчить про невідбуття певних господарських операцій, не приймаються судом з огляду на наступне. Метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, повязаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не повязано із формуванням податкового кредиту, порядок визначення якого встановлений підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», порядок визначення яких встановлений підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З огляду на зазначене, висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

Доводи відповідача-апелянта стосовно відсутності можливості у ТОВ «Техніком груп», який є контрагентом ПП «Стадарт Пром Ойл» фактично придбати та реалізувати останньому, та як наслідок поставити такий товар позивачу, внаслідок чого ставиться під сумнів виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Стандарт Пром Ойл», що в свою чергу вказує на нікчемність правочину та відсутність підстав для позивача для формування податкового кредиту є безпідставними, з огляду на положення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.. 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону №168.

Жодним нормативно правовим актом, який регулює спірні правовідносини, та які визначені відповідачем, як підстава для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, що покладено в основу допущених порушень податного законодавства, не передбачено відсутності права позивача, на формування податкового кредиту по господарським операціям між ним та його контрагентом, та не поставлено від цього в залежність. Не виконання своїх податкових зобовязань іншою особою, має певні правові наслідки лише для цієї особи, в тому числі і шляхом донарахування податкових зобовязань.

Колегія суддів зазначає, що отриманий та використаний товар по укладеному договору доводить нерозривний зв'язок між здійсненою господарською діяльністю підприємства та тими напрямками діяльності на які були спрямовані господарські відносини з іншими особами.

Виходячи із змісту укладеного між позивачем та його контрагентом договору поставки ст-02/10 від 03.02.2010 року, додаткових угод від 09.02.2010 року, 16.03.2010 року вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було предявлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Колегія суддів не погоджується з доводами податкового органу, щодо відсутності належних документів, що підтверджують на час складання податкової звітності правомірність формування податкового кредиту, внаслідок не надання таких ні під час проведення перевірки, не після її проведення.

В даному випадку, в основу формування податкового кредиту на час складання та здачи податкової звітності до податкового органу, у позивача були в наявності документи, необхідні для ведення податкового обліку за наслідками здійснення господарських операцій отриманих від свого контрагента, визначених Законом №168.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надаючи правову оцінку обставинам справи, правомірно врахував та надав належну оцінку наявним та наданих у судове засідання доказів. Питання полягає не у відсутності документів податкової звітності, які визначені Законом №168, що дають право та є підставою для такого формування податкового кредиту (податкові накладні оформлені належним чином та інш.), а у припущеннях відповідача та субєктивному суджені про нікчемність, тобто відсутність реального товарного характеру операцій між позивачем та його контрагентом, в тому числі по ланцюгу постачальників.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, з урахуванням приписів положень ч.3 ст.2, ст.11, 69-71, прийняв обґрунтоване та законне судове рішення на підставі повно і всебічно зясованих обставинах справи, що мають значення для справи та на підставі доказів, що складають предмет доказування в межах спірних правовідносинах.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Стандарт Пром Ойл».

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до ст..228 ЦК України внесені зміни. Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, в тому числі і по ланцюгу постачальників. Тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин у сфері податкового законодавства, та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обовязків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст..228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, т.б. повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, т.б. фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Як суду першої так і апеляційної інстанції будь яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

Колегія суддів, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обовязковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Крім того, як встановлено під час апеляційного провадження будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті рішення, ДПІ повинно зясувати усі необхідні обставини, на підставі яких приймається рішення. Рішення субєкту владних повноважень повинно бути обґрунтованим.

Перекладання свого обовязку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, та як правило на обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення на суд, який за думкою відповідача повинен доводити правомірність прийнятого його рішення, є недоречним.

Саме ДПІ повинно приймати рішення на підставі усіх встановлених обставинах справи, яким суд надає оцінку та такому рішенню, та не може перебирати на себе функцію виконання обовязків податкового органу. Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. та п.п.7.5.1. п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», при прийнятті спірних податкових повідомлень рішень, доводить протиправність визначення податкових зобовязань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій. При формування для позивача податкового кредиту, були усі встановлені та передбачені законом підстави.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем неправомірно.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року у справі №2а/0570/11916/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року у справі №2а/0570/11916/2011 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 грудня 2011 року. Ухвала у повному обсязі виготовлена 09 грудня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф. Ханова

А.В. Гайдар