Ухвала суду № 22489575, 18.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2011 року справа №2а/0570/5460/2011

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Блохін А. А.

суддів Юрко І.В. , Компанієць І.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року по справі № 2а/0570/5460/2011 за позовом Приватного підприємства «КІР», м. Харцизьк до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022330 від 04.03.2011р. та податкового повідомлення-рішення № 0000032330 від 04.03.2011року, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «КІР» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022330 від 04.03.2011року та податкового повідомлення-рішення № 0000032330 від 04.03.2011оку. Надалі позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000022330 від 04.03.2011 року та № 0000032330 від 04.03.2011року Державної податкової інспекції у м. Харцизьку. Позивні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав зменшення податкового кредиту на підставі п.п. 7.4.1.. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000022330 від 04.03.2011 року за податковими накладними виписаними ТОВ «Текфорум» на тій лише підставі, що запис про державну реєстрацію «ТОВ «Текфорум» постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року по справі № 2-а- 10363/09/0570 визнано недійсним з 15.05.2007 року. Позивач зазначає, що на час складання податкових накладних ТОВ «Текфорум» було зареєстроване як юридична особа, перебувало на податковому обліку, було платником ПДВ. тому мало право видавати податкові накладні. Дані, зазначені у податкових накладних відповідають фактичним даним. Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять підстав відповідальності покупця товару за правильність визначення продавцем товару об'єктів оподаткування та правильність відображення даних у його податковому обліку. Згідно із пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця удвох примірниках. Тому відсутні підстави відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування ПДВ у зв'язку із порушенням податкової дисципліни контрагентом. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника ПДВ його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом до його припинення не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. Згідно із ч. 4. ст. 202 Цивільного кодексу України діючи багатостороннім правочином с погоджена дія двох або більше сторін. Відповідно до ст. 228 нього Кодексу, правочин. який порушує публічний порядок, є нікчемним. Тобто, правочин є нікчемним за умови погодження двома сторонами правочину дій. спрямованих на порушення публічного порядку. Відповідно до статті 1 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб га фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 року № 755-ІУ. якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Позивач не був обізнаний при укладенні угод з ТОВ «Текфорум» про недостовірність відомостей щодо реєстрації ТОВ «Текфорум». Крім того, на час укладення угод з ТОВ «Текфорум» інформація про анулювання його реєстрації як платника ГІДВ, яка розміщується на веб-сайті ДІІА України у відповідності до п. 9 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429 була відсутня. Щодо нарахування податку на прибуток в сумі 33 465.00 гри. спірним податковим повідомленням рішенням № 00000.32330 від 04.03.2011 року позивач зазначив, що акт перевірки не містить будь-яких посилань щодо безтоварності операцій. Посилання на вищевказане рішення суду, яким скасована державна реєстрація ТОВ «Текфорум» позивач вважає безпідставним, оскільки всі операції з ним підприємством були реальними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року по справі № 2а/0570/5460/2011 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000022330 від 04.03.2011року та податкове повідомлення-рішення № 0000032330 від 04.03.2011року Державної податкової інспекції у м. Харцизьку.

Не погодившись з таким судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Харцизьку подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що постанова прийнята з порушенням норм права, у звязку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приватне підприємство «КІР» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харцизької міської ради Донецької області 26.01.1998 р. включене до СДРІІОУ за номером 22023208. перебуває на податковому обліку в у Державній податковій інспекції у м. Харцизьку з 04.02.1998р. (арк. справи 30 32, 59).

Серед прав, наданих податковим органом, п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) передбачено здійснення документальних (планових або позапланових, виїзних або невиїзних) перевірок. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що підставою проведення перевірки став лист ДПА у Донецькій області про необхідність вжиття заходів щодо проведення позапланових перевірок підприємств з метою встановлення нікчемності правочинів. укладених з ТОВ «Текфорум» та донарахування відповідних сум податку на прибуток та податку на додану вартість (арк. справи 60. том 1).

Перевірка проведена на підставі наказу ДНІ у м. Харцизьку від 05.01.2011р. «Про організацію позапланової перевірки ГІН «КІР» (арк. справи 244. том 1) на підставі пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 цього Кодексу (арк. справи 11. том 1).

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із пп. 78.1.1. п. 78.1. статті 78 цього Кодексу, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідачу було направлено письмовий запит від 14.09.2010р. № 21139/23-3 «Про надання інформації та її документального підтвердження» (арк. справи 245). Відповідно до п. 1.3 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1245. запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Згідно із п. 14 Порядку, суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня. що настає за днем надходження запиту, якщо інше не передбачено Податковим кодексом України.

Доказів наданні відповіді на вказаний запит позивач не надав.

Згідно із п. 79.2. статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзиої перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Позивачу було направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення копію наказу ДНІ у м. Харцизьку від 05.01.2011р. «Про організацію позапланової перевірки ІІП «КІР» (арк. справи 244. том 1) та письмове повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзиої перевірки від 31.01.2011р. № 29 (арк. справи 243. гом 1 ).

Відповідно до п. 79.3. статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем дотримані підстави для проведення документальної перевірки.

У період з 14.02.2011 року по 18.02.2011 року відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ПП «КІР» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Текфорум», за результатами якої складено акт № 134/23-3- 22023208 від 25.02.2011 року (арк. справи 11-29).

За результатами перевірки керівником податкового органу 04.03.2011року згідно із пп. 54.3.2. п. 54.3. статі 54, абз. 1 п. 123.1. статті 123 ПК України, за порушення п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. пп. 5.3.9. п. 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032320. яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 33 465.00 гри., та нараховані штрафні санкції в сумі 8 366.25 гри. (арк. справи 9. том 1).

Також, за результатами перевірки керівником податкового органу 04.03.2011 року згідно із пп. 54.3.2. п. 54.3. статті 54, абз. 1 п. 123.1. статі 123 ІІК України, за порушення пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4. статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість», прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022320. яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 082.00 гри., та нараховані штрафні санкції в сумі 6 270.50 гри. (арк. справи 10. том 1).

Перевіркою зазначено завищення валових витрат в сумі 133 858.00 грн.. які сформовані за рахунок надання послуг ТОВ «Текфорум» за договорами на виконання будівельних робіт № 10 від 12.05.2008 року № 11 від 12.05.2008р. б/н від 02.06.2008р. б/н від 02.06.2008р.

Як вбачається з акту перевірки, позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 25 082.00 грн. та до складу валових витрат суму 133 858.00 гри. за податковими накладними, виданими ТОВ «Текфорум», які відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних (арк. справи 61-95 том 1) та бухгалтерськими документами (арк. справи 74 - 76. 79 82) та відобразив їх у податкових деклараціях з ПДВ та податку на прибуток за три квартали 2008р. (арк. справи 42 78. 100 124 том 1).

Перевіркою було встановлено, що позивач уклав наступні договори з ГОВ «Текфорум»: № 10 від 12.05.2008 року (арк. справи 152155 том 1), предметом якого є виготовлення та встановлення металевих парапетів уздовж вулиці Леніна довжиною 115 м. № 11 від 12.05.2008 року (арк. справи 191 193. том 1), предметом якого є виготовлення та встановлення металевих парапетів уздовж вулиці Академіческої довжиною 184 м. б/н від 02.06.2008 року (арк. справи 167. 168 том 1), предметом якого є капітальний ремонт крівлі (блок А) головного корпусу (обладнання лівневої каналізації) КМУ Горбольнипя № 2 та б/н від 02.06.2008 року (арк. справи 133 135. том 1). предметом якого є капітальний ремонт крівлі (блок А) головного корпусу (обладнання лівневої каналізації) КМУ Горбольнипя № І

В матеріалах справи мітиться ліцензія на право здійснення будівельної діяльності серії АВ № 358032. видана ТОВ «Текфорум» терміном дії з 07.09.2007 року по 07.09.2012 року арк. справи 216. том 1).

На виконання умов вищевказаних договорів, між сторонами були підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт (арк. справи 133 143. 152 161. 167 180. 191 - 206. том 1).

За виконані ТОВ «Текфорум» роботи позивач сплатив кошти у повному обсязі, що підтверджується випискою із банківського рахунку (арк. справи 65 68. том 1).

Витрати в сумі 133 858.00 грн. позивач включив до складу валових витрат, які (ображені у оборотно-сальдових відомостях (арк. справи 74 76. 79 82. том 1), а суму ПДВ 25 082.00 гри. - до складу податкового кредиту за податковими накладними ТОВ «Текфорум». які відображені у реєстрах виданих га отриманих податкових накладних (арк. справи 61 95. том 1) та відобразив ці суми у податкових деклараціях з ПДВ та податку на прибуток за три квартали 2008 року (арк. справи 42 78. 100 124. том 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року по справі № 2а-10363/09/0570 за позовом ДНІ у Калінінському районі м. Донецька до ТОВ «Текфорум» визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Текфорум» через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, який не можна усунути з моменту реєстрації, тобто з 15.05.2007 року, а також визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №10004202. видане ДНІ у Калінінському районі м. Донецька з 22.05.2007 року (арк. справи 47 том 1).

З урахуванням зазначеної постанови суду відповідачем зроблено висновок в акті перевірки, що правочини з ТОВ «Текфорум» укладені без наміру створення цивільно-правових наслідків, з метою формування валових витрат, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, а отже, в силу приписів ст. 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), вважаються такими, що порушують публічний порядок.

За завою приватного підприємства «КІР» (позивача) про перегляд постанови Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року по справі №2а-10363/09 за нововиявленими обставинами, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.07.2011 року № 2а-10363/09/0570. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 року, (арк. справи 9 15 том 2) скасовано вищевказану постанову суду та повністю відмовлено у задоволенні позову ДПІ у Калінінському районі м. Донецька до ОСОБА_3. ТОВ «Текфорум» про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Текфорум» через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, який не можна усунути з моменту реєстрації, тобто з 15.05.2007 року, визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість №100042020, виданого ТОВ «Текфорум» ДНІ у Калінінському районі м. Донецька з 22.05.2007 року.

Зобов'язано Управління Державної реєстрації Донецької міської ради скасувати реєстраційну дію щодо внесення судового рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-10363/09 щодо припинення юридичної особи ТОВ «Текфорум», що не пов'язано з її банкрутством.

Судом в даній справі встановлено, що ОСОБА_3 має безпосереднє відношення до реєстрації ТОВ «Текфорум». Підтвердженням цього є те. що статут ТОВ «Текфорум» затверджено Загальними зборами учасників ТОВ «Текфорум». згідно із протоколом №1 від 10.05.2007 року, статут посвідчено 11.05.2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та засвідчено справжність підпису ОСОБА_3 Крім того, державному реєстратору була надана довіреність ОСОБА_3, як засновника підприємства, на ім'я ОСОБА_5, якою останній уповноважувався на здійснення конкретних дій щодо державної реєстрації ТОВ «Текфорум». Вказана довіреність також була посвідчена приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 11.05.2007 року та засвідчено підпис ОСОБА_3

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість №100042020 судом зроблено висновок, що податковим органом не надано доказів, що посвідчують наявність підстав визначених Законом України «Про податок на додану вартість» для анулювання реєстрації платника податку у ТОВ «Текфорум».

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Законодавством недійсні правочини класифікуються на нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК України) та оспорюванні (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З огляду на наведене, посилання відповідача на безтоварний характер правочину, тобто укладення угод без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, формування валових витрат та права на податковий кредит, підлягає з'ясуванню судом.

Правочин який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.І ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого право чину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частин 1. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ньому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин мас бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок. якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин. який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтями 626. 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох бо більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України (далі Г'К України) господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері спільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку.

Відповідно до частин 1. 2 ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах то майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні. комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність га зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 4 статі 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. З ст. 83 ГК України, господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Виходячи з наведених норм, невідповідність змісту установчих документів закону або недотриманням закону під час їх прийняття є порушенням вимог законодавства в частині порядку створення юридичної особи, що тягне за собою визнання установчих документів товариства або їх окремих положень недійсними.

В свою чергу, визнання недійсними установчих документів господарського товариства відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України створює правові наслідки для ліквідації товариства.

Згідно з частинами 1. 2. 4 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна маги такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих. які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - Реєстр) запису про її припинення.

З витягу з Єдиного державний реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ГОВ «Текфорум» станом на 01.10.201року (арк. справи 14-20. том 2) вбачається, що зазначене підприємство 15.05.2007 року було зареєстроване як юридична особа, тобто, на момент здійснення операцій з постачання паливно-мастильних матеріалів та складення первинних документів вважалося правоздатним.

Разом з тим, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.07.2011 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду № 2а- 10363/09/0570. якою визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації 15.05.2007 року.

Зі змісту судового рішення, яке прийнято за результатом перегляду за нововиявленими обставинами вбачається, що у ТОВ «Текфорум» відсутні підстави для прийняття рішення про визнання відповідних установчих документів недійсними. Даним рішенням спростовані доводи податкового органу про те, що ОСОБА_3 реєстрацію ТОВ «Текфорум» не здійснював.

Таким чином. ТОВ «Текфорум» повернуто у первинне правове становище і воно вважається правоздатним з моменту його створення.

Судом першої інстанції не прийнято посилання відповідача на те, що ОСОБА_3 не організовував роботу підприємства, не здійснював домовленостей з контрагентами, не наймав робітників для здійснення будівельних робіт та не платив їм заробітну плату, оскільки жодних доказів для підтвердження даних обставин відповідач не надав. Більш того, з акту перевірки вбачається, що в ході перевірки досліджувалися договори, укладені з ТОВ «Текфорум» та виписки з банківських рахунків, що посвідчують сплату на користь ТОВ «Текфорум» коштів за виконані роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З цього випливає, що відомості про реєстрацію 15.05.2007р. ТОВ «Текфорум» є достовірними і вони можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Згідно із ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для звільнення від доказування є обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що в судовому засіданні доведено та підтверджено належними доказами, що постачальник позивача ТОВ «Текфорум» на час здійснення господарських операцій було юридичною особою, а як наслідок мало право здійснювати господарську діяльність.

Аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно із п.5.1 ст. 5 цього Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із юридичного змісту п. 5.1 ст. 5 та п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, якщо в п. 5.3 - 5.7 вказаного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення вважаються неправомірними.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає па податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Порушень норми пп. І 1.2.1 и. 1 1.2. ст. 11 Закону відповідачем не встановлено.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які виграти, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення: фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності га рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. З цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судом, операції з виконання будівельних робіт ТОВ «Текфорум» підтверджується належним чином оформленими довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами про приймання виконаних підрядних робіт, розрахунками, про що свідчить виписка з банківського рахунку та виданими ТОВ «Текфорум» податковими накладними, які включені до реєстру отриманих податкових накладних. Витрати на оплату підрядних робіт відображені у зворотно-сальдових відомостях позивача.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товару (послуг).

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків: або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацами 1. З пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надасться покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

ТОВ «Текфорум», як постачальником послуг, складені податкові накладні. На момент складення податкових накладних ТОВ «Текфорум» було зареєстроване платником податку на додану вартість, що посвідчується свідоцтвом № 100042020 НБ №044388 22.05.2007р.. виданим за заявою ОСОБА_3 від 18.05.2007р.. яке отримано 25.05.2007р. ним особисто в податковому органі, про що свідчить його підпис на заяві та свідоцтві про реєстрацію.

Згідно із п. 25 Положення про Реєстр платників Податку на додану вартість, утвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01,03.2000р. №79 (в редакції від 04.08.2008р. діяла на час виникнення спірних правовідносин), виключення латника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва відбувається у випадках. передбачених пунктом 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, одіяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що реєстрація діє до дати анулювання.

З постанови Донецького окружного адміністративного суду від 11.07.2011 року № 2а-10363/09/0570 вбачається, що ДНІ у Калінінському районі м. Доненька відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва праника ПДВ. оскільки позивачем не надано доказів про наявність підстав визначених Законом України «Про податок на додану вартість» щодо анулювання реєстрації платника податку у ТОВ «Текфорум», крім того, як пояснив представник податкового органу, випадки, визначені цим законом у зазначеній справі відсутні.

Таким чином, вважається, що ТОВ «Текфорум» будо платником податку на додану вартість з моменту реєстрації, тобто з 22.05.2007року.

Податкові накладні отримані позивачем, тобто у відповідності до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач має право на формування податкового кредиту.

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1.. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 25 082.00 грн. є неправомірним.

Відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги пп. 2.3.4. п. 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. № 327. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Виходячи з нього, суд не приймає посилання відповідача на те. що між позивачем та ТОВ «Текфорум» були оформлені безтоварні операції, оскільки податковим органом не були досліджені будь-які первинні документи ТОВ «Текфорум» і в судовому засіданні не підтверджено доводи про відсутність виконання будівельних робіт. Висновок податкового органу ґрунтується лише на рішенні суду, яким визнано недійсним запис про державну реєстрацію ТОВ «Текфорум».

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.ч. 1. 2. ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1.2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.

дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів. тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, формування валових витрат та права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1. 54.3.2. 54.3.4. 54.3.5. 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, застосування до нього штрафних санкцій в сумі 8 366.25 грн. з податку па прибуток та 6 270.50 грн. з ПДВ спірними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставним.

З огляду на викладене колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статі 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст.195 - 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року по справі № 2а/0570/5460/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року по справі № 2а/0570/5460/2011 за позовом Приватного підприємства «КІР», м. Харцизьк до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022330 від 04.03.2011р. та податкового повідомлення-рішення № 0000032330 від 04.03.2011року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Юрко

І.Д. Компанієць