Постанова № 22489024, 22.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 року справа №2а/0570/15561/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів Василенко Л. А. , Гімона М.М.

при секретарі: Солодько О.І.

за участю сторін: представники позивача Смольнікова М.М., Кротюк А.І.

представник відповідача Бєломєстнова Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДТ - Автоматизація» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДТ - Автоматизація» до Східної митниці Державної митної служби України про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення форми «Р» від 01.04.2011р. № 64 на загальну суму 3459,33 грн., у т.ч. основного платежу 2767,46 грн. та штрафних санкцій 691,87 грн., визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення форми «Р» від 04.04.2011р. № 63 на загальну суму 17198,38 грн., у т.ч. основного платежу 13458,70 грн. та штрафних санкцій 3439,68 грн., -

В С Т А Н О В И В :

05.05.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВДТ - Автоматизація» (далі ТОВ «ВДТ - Автоматизація») звернулося до суду з позовом до Східної митниці Державної митної служби України про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень форми «Р» № 64 від 01.04.2011р. та № 63 від 04.04.2011р., які прийняті на підставі висновків акту перевірки № 4/1/700000000/0033560139 проведеною Східною митницею, де безпідставно вказано на неправильну класифікацію позивачем коду Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) 8524310000 при декларуванні 31.03.2008р. по ВМД № 703040406/2008/600447 товару - програмного забезпечення, зі ставкою ввізного мита - 0%, а ні як вважає відповідача код УКТЗЕД повинен бути 8524391000 зі ставкою ввізного мита -10%.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що спірна ВМД від 31.03.2008р. надана позивачем після видання наказу Держмитслужби від 28.11.2007р. № 1006, тому при класифікації товару для митних цілей цей наказ повинен враховуватися позивачем, оскільки у відповідності до ст. 313 МК України, є рішенням митного органу, яке є обов'язковим для виконання підприємствами і громадянами. Висновок Східної митниці щодо невірної класифікації позивачем товару, який оформлений ВМД № 703040406/2008/600447 від 31.03.2008р. на думку суду першої інстанції ґрунтується на нормах Митного Кодексу України, Закону України «Про Митний тариф України» та Порядку ведення УКТЗЕД, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002р. №1863.

Не погодившись з судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що коли позивач почав ввозити на територію України програмне забезпечення концерну Rockweell Automation, існувало дві категорії товарів - «диски до систем лазерного зчитування для відтворення явищ, відмінних від звуку та зображення» та «інші». У зв'язку із відсутністю будь-яких роз'яснень до цих товарних категорій та у зв'язку з тим, що вся продукція була призначена для відображення/запису даних про сигнали про програмовані логічні контролери (що відрізняються від звуку та зображення), було прийнято рішення класифікувати товари по першій категорії. Після запиту митного органу про надання додаткової технічної інформації та вимоги митного органу класифікувати товар по категорії «диски до систем лазерного зчитування, що призначені для відтворення команд, даних, звуку та зображення, які записані у доступній для машинного зчитування двійковій формі і якими можливо маніпулювати або до яких забезпечується інтерактивний доступ користувачу за допомогою машини для автоматичного оброблення інформації» (код 8524391000). Починаючи з цього моменту, спірне програмного забезпечення класифікується по категорії 8524391000. Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не застосував положення ст.69 КАС України, оскільки не прийняв як доказ і не проаналізував висновок Української інженерно-педагогічної академії щодо класифікації програмного забезпечення RSSQL, в якому зазначено, що цільові функції програми точно викладені на web-сторінці, а саме дозволяє забезпечити двосторонній обмін даними між додатками базою даних і системою управління для завантаження рецептів, розклади виробництва та іншої інформації, керувати, відстежувати і враховувати обмін даними або «транзакції» тощо. Апелянтом вказано, що при детальному вивченню «керівництва користувача» до програмного забезпечення RSSQL можна зробити висновок, що вказане програмне забезпечення слід виносити до товарної групи 8524310000 згідно кодів класифікації ТН ВЕД, оскільки служить для передачі даних програмових логічних контролерів, відобразити статистичні дані про загальну кількість переданих даних або трапилися помилок, що не є ні звуком, ні зображенням.

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ВДТ - Автоматизація» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 02.06.2005р., внесено до ЄДРПОУ за номером 33560139 (арк. справи 7-11, том 1).

31.03.2008р. ТОВ «ВДТ - Автоматизація» подало до Східної митниці вантажну митну декларацію № 703040406/8/600447 для митного оформлення в режимі імпорту компакт-диск до системи лазерного зчитування з програмним продуктом для забезпечення взаємодії програмних контролерів фірми Allen-Bradley з операційними системами Міcrosoft, призначений для установлення на персональних комп'ютерах без звукового супроводження, а саме для запису інформації з контролеру у базу даних 9356-SТD2200 RSSQL STANDARD VERSION BEGRENZT AUF 300 TAGS-2шт, для підтримки роботи архівних даних 9358НSТS2200 RSBIZWARE HISTORIAN SERVER -300 ТАG LIMIT - 2шт, для конфігурації сеті DeviceNet 9357-DNETL3 RSNETWORX FUR DEVICENET- 1шт, для підтримки систем візуалізації 9301-2SЕ3303 RSVIEW RUNTIME 1500 МIT RSLINX - 2шт, при цьому код УКТЗЕД визначений позивачем 8524310000 і визначена ставка ввізного мита 0% (арк. справи 149, 150).

На час митного оформлення вказаного товару зазначена митна декларація пройшла усі етапи митного контролю і митного оформлення в заявленому режимі імпорту без зауважень з боку митного органу щодо вказаного коду 8524310000 УКТЗЕД. Відповідно товар був випущений у вільний обіг.

З 29.10.2010р. по 04.02.2011р. Східною митницею Державної митної служби України здійснена одночасна планова виїзна перевірка позивача, за наслідками якої складено акт перевірки № 4/1/700000000/0033560139 від 01.03.2011р. (арк. справи 32 - 57, том 1).

В акті зазначено, що позивач за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р. здійснив митне оформлення програмного забезпечення за вісімнадцятьма ВМД, при цьому у товарній підкатегорії 8524391000 було задекларовано товари за 17 ВМД, а у товарній підкатегорії 8524310000 - 1 ВМД, а саме № 703040406/8/600447 від 31.03.08р. Позивачем через декларанта ТОВ «Ольга - 1» 31.03.2008р. до Східної митниці надана ВМД № 703040406/2008/600447 якою позивач задекларував товар - компакт диск до системи лазерного зчитування з програмним продуктом для забезпечення взаємодії програмних контролерів фірми Allen-Bradley з операційними системами Міcrosoft, призначений для установлення на персональних комп'ютерах без звукового супроводження, а саме для запису інформації з контролеру у базу даних 9356-SТD2200 RSSQL STANDARD VERSION BEGRENZT AUF 300 TAGS-2шт, для підтримки роботи архівних даних 9358НSТS2200 RSBIZWARE HISTORIAN SERVER -300 ТАG LIMIT - 2шт, для конфігурації сеті DeviceNet 9357-DNETL3 RSNETWORX FUR DEVICENET- 1шт, для підтримки систем візуалізації 9301-2SЕ3303 RSVIEW RUNTIME 1500 МIT RSLINX - 2шт, при цьому код УКТЗЕД визначений позивачем - 8524310000, ставка ввізного мита -0%, митна вартість - 137586,95 грн.

За висновком відповідача, митне оформлення товару за ВМД № 703040406/8/600447 позивач повинен класифікувати у товарній підкатегорії 8524391000 за УКТЗЕД, тобто ставка ввізного мита на день митного оформлення товару - 10%, а не 8524310000, ставка ввізного мита - 0%.

Крім того, в акті вказано, що до 01.01.2008р. позивач ввозив товари та правильно класифікував їх за кодом 524310000, а після 01.01.2008р. позивач невірно визначив код товару 8524310000, так як згідно Пояснень до УКТЗЕД, затверджених наказом Держмитслужби від 31.01.2004р. № 68 (із змінами та доповненнями, внесеними наказом Держмитслужби від 28.11.2007р. № 1006) та листа Держмитслужби від 14.07.2009р. № 11/4-10.14.6731-ЕП «Про класифікацію товару згідно з УКТЗЕД» записані диски до систем лазерного зчитування, що класифікуються у товарних підкатегоріях 8524310000, 8524391000, 8524398000 УКТЗЕД, починаючи з 01.01.2008р. товар «компактдиск для систем лазерного зчитування з програмним продуктом для забезпечення взаємодії програмних контролерів фірми Аllеn-Вгаdlеу з операційними системами Місгosoft» повинен класифікуватися у товарній підкатегорії 8524391000 за УКТЗЕД.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення форми «Р» від 04.04.2011р. № 63, яким позивачу за порушення статей 3, 4 Закону України «Про Єдиний митний тариф України» від 05.02.1992р. № 2097-ХП та ст. 213 Митного кодексу України нараховане мито на товари в сумі 17198,38 грн., у т.ч. 13758,70 грн. за основним платежем та 3469,68 грн. за штрафними санкціями, та від 01.04.2011р. № 64, яким позивачу за порушення статей 264, 267 Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, нарахований податок на додану вартість в сумі 3459,33 грн., у т.ч. 2767,46 грн. за основним платежем та 691,87 грн. за штрафними санкціями (арк. справи 90, 91, том 1).

Вищенаведені обставини підтверджені матеріалами справи.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновок Східної митниці щодо невірної класифікації позивачем товару, який оформлений ВМД від 31.03.2008р., ґрунтується на нормах Митного Кодексу України, Закону України «Про Митний тариф України» та Порядку ведення УКТЗЕД, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002р. №1863, а тому рішення відповідача є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої, вважає протиправними податкові повідомлення відповідача з наступних підстав.

Згідно ст.86 Митного кодексу України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митним органом митна декларація приймається, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи.

У відповідності до п.17 розділу «3.Здійснення митних процедур» Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби України № 314 від 20 квітня 2005 року, при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами).

Відповідно до преамбули Закону України «Про митний тариф України» від 5 квітня 2001 року № 2371-III, митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Частиною 2 статті 312 Митного кодексу України визначено, що ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 313 Митного кодексу України передбачено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обовязковими для підприємств та громадян.

Таким чином, митний орган зобовязаний перевірити правильність класифікацію товару, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації.

Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб митниці зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні, а тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитку печатки у відповідній графі.

Отже, в даному випадку митне оформлення товарів було проведене митними органами, товари випущені у вільний обіг, у митних органів не виникло питань щодо правильності та обґрунтованості митної вартості, що зазначена у вантажних митних деклараціях у момент митного оформлення.

Колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 4.2.1. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Так, згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, повязаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

З огляду на вказане, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобовязань у звязку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що митні органи, приймаючи вантажну митну декларацію № 703040406/8/600447 від 31.03.2008р. та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами» відповідач не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати перевірки та на положення підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень, якими позивачу визначено податкове зобовязання з мита на товари, що ввозяться на митну територію України субєктами підприємницької діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що податкові повідомлення Східною митницею прийнято відповідно до норм Митного Кодексу України, Закону України «Про Митний тариф України» та Порядку ведення УКТЗЕД, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002р. №1863.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлено 25.11.2011 року.

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДТ - Автоматизація» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДТ - Автоматизація» до Східної митниці Державної митної служби України про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення форми «Р» від 01.04.2011р. № 64 на загальну суму 3459,33 грн., у т.ч. основного платежу 2767,46 грн. та штрафних санкцій 691,87 грн., визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення форми «Р» від 04.04.2011р. № 63 на загальну суму 17198,38 грн., у т.ч. основного платежу 13458,70 грн. та штрафних санкцій 3439,68 грн., скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДТ - Автоматизація» до Східної митниці Державної митної служби України про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень форми «Р» від 01.04.2011р. № 64 на загальну суму 3459,33 грн., у т.ч. основного платежу 2767,46 грн. та штрафних санкцій 691,87 грн., та від 04.04.2011р. № 63 на загальну суму 17198,38 грн., у т.ч. основного платежу 13458,70 грн. та штрафних санкцій 3439,68 грн., задовольнити.

Визнати неправомірними і скасувати податкові повідомлення форми «Р» від 04.04.2011р. № 63 Східної митниці Державної митної служби України, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ВДТ - Автоматизація» нараховане мито на товари в сумі 17198,38 грн., у т.ч. 13758,70 грн. за основним платежем та 3469,68 грн. за штрафними санкціями, та від 01.04.2011р. № 64 Східної митниці Державної митної служби України, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ВДТ - Автоматизація», нарахований податок на додану вартість в сумі 3459,33 грн., у т.ч. 2767,46 грн. за основним платежем та 691,87 грн. за штрафними санкціями.

Постанову суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення її в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон