Ухвала суду № 22488484, 30.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 року справа №2а-4768/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Гайдара А.В. , Ханової Р.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у справі №2а-4768/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна брама» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь №0000402301/0 від 23.05.2011 та №0000412301/0 від 23.05.2011, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у справі №2а-4768/11/1270 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна брама» задоволений у повному обсязі. (а.с.140, 141-143).

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 від 23.05.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 46277,00 грн., в тому числі із зазначенням не відшкодованого на момент перевірки 64036,00 грн.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0000412301/0 від 23.05.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 32240,00 грн. та нарахованої штрафної санкції у розмірі 1 грн..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення. Відповідач просив відмовити позивачу у задоволені вимог у повному обсязі, в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги вказують на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, в тому числі застосуванні штрафної санкції (а.с.147-149).

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження з урахуванням приписів п.1 ч.1 ст.197 КАС України. Представники сторін до суду апеляційної інстанції, через канцелярію, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що ТОВ «Східна брама» є юридичною особою та зареєстровано виконавчим комітетом Стахановської міської ради 13.06.2008, знаходиться на податковому обліку в Стахановській ОДПІ з 13.06.2008 та є платником податку на додану вартість. Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

На підставі наказу №566 від 11.05.2011 року Стахановською ОДПІ проведено позапланову документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень, серпень, листопад 2010 року та лютий 2011 року. При цьому підставою для проведення перевіркою податковий орган зазначає п.78.2 ст. 78 ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що листом №11/05-01 від 11.05.2011 ТОВ «Східна брама» не заперечує проти проведення позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень, серпень, листопад 2010 року та лютий 2011 року (а.с.86 т.1).

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, що зазначена заява ТОВ «Східна брама» №11/05-01 від 11.05.2011 не може бути розцінена як звернення цього платника податків для проведення перевірки, оскільки згідно змісту заяви позивач не просить про проведення перевірки, а лише не заперечує проти її проведення. В даному випадку звернення підприємства до податкового органу із заявою, як того вимагає п.78.2 ст.78 ПК України, не було.

Оскільки підстави для проведення перевірок визначені у п.78.1 ст. 78 ПК України відсутні, та п.78.2 ст. 78 ПК України, на яку посилається податковий орган, як на підставу для проведення позапланової перевірки, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позапланова перевірка ТОВ «Східна брама» проведена безпідставно, в супереч встановленим нормам Податкового кодексу України.

Доводи апелянта відповідача, що така заява ТОВ «Східна брама» є ні чим іншим, як звернення підприємства про проведення перевірки є безпідставними та необґрунтованими.

Далі у період з 12.05.2011 по 18.05.2011 Стахановською ОДПІ, на підставі наказу №566 від 11.05.2011 року, направлення на перевірку від 12.05.2011 №000465, здійснено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Східна брама» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, яка виникла за рахунок відємного значення, що декларувалось за вересень-жовтнень 2010 року, та лютий 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що виникло у грудні 2010 року та січні 2011 року. Направлення та копії наказу органу ДПС вручені 12.05.2011 року під розписку директору підприємства.

Відповідно до Акту перевірки № 143 Відповідач дійшов до наступних висновків:

- на порушення пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР ТОВ «Східна Брама» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 1033,00 грн., в т.ч. за листопад 2010 р. на суму 1033 грн.;

- на порушення п. 200.1, 200.3 ст. 200 ПК України № 2755-VI ТОВ «Східна Брама» завищено суму бюджетного відшкодування за лютий на суму 45 194,00 грн.;

- на порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України № 2755-VI ТОВ «Східна Брама» занижено суму ПДВ на суму 32 240,00 грн.;

- за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 р. у сумі 16 919,00 грн., що повязано з неотримання відповідей на надіслані запити щодо проведення зустрічних звірок контрагентів постачальників.

За наслідками Акту перевірки № 143 Відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення:

№ 0000402301/0 від 23.05.2011 року, згідно якого Позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за 11 міс. 2010 р. на суму 1 033,00 грн, за 1 міс. 2011 р. на суму 45 194,00 грн. всього на суму 46,227,00 грн.

№ 0000412301/0 від 23.05.2011 року, згідно якого Позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму 32 240,00 грн.

Стосовно висновків Відповідача про порушення ТОВ «Східна Брама» норм податкового законодавство в листопаді 2010 року суд першої інстанції виходив з наступного.

Стахановська ОДПІ в п. 3.3.2. Акту перевірки № 143 посилається на лист Ленінської МДПІ у м. Луганську з даними про наслідки невиїзної документальної перевірки підприємства-контрагента Позивача - ПП «Альянсмашагротранс». За результатами перевірки ПП «Альянсмашагротранс», податковий орган дійшов висновку про завищення ТОВ «Східна брама» податкового кредиту на загальну суму 1033 грн., за рахунок включення в реєстр отриманої податкової накладної від ПП «Альянсмашагротранс» за листопад 2010 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року по справи №2а-3313/11/1270 за позовом ПП «Альянсмашагротранс» до Ленінської МДПІ у м. Луганську про визнання протиправними дій субєкта владних повноважень та зобовязання вчинити певні дії, яку було залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011 року, позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, а саме були визнані протиправними дії Ленінської МДПІ у м.Луганську щодо невизнання та анулювання задекларованої ПП «Альянсмашагротранс» - в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року суми податкового зобовязання у розмірі 3081111 грн.; суми податкового кредиту в розмірі 2926 111 грн., суми податку на додану вартість у розмірі 155 000 грн.; - в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року суми податкового зобовязання у розмірі 3415028 грн.; суми податкового кредиту в розмірі 3244277 грн., суми податку на додану вартість у розмірі 170751,00грн., та зобовязано Ленінську МДПІ у м. Луганську поновити у всіх електронних системах, в тому числі в АС “Результати співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України”, а також в особовій картці ПП “Альянсмашагротранс”код ЄДРПОУ 37057712, задекларовані: - в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року суму податкового зобовязання у розмірі 3081111 грн.; суму податкового кредиту в розмірі 2926 111 грн., суму податку на додану вартість у розмірі 155 000 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року суму податкового зобовязання у розмірі 3415028 грн.; суму податкового кредиту в розмірі 3244277 грн., суму податку на додану вартість у розмірі 170751,00грн.

Суд першої інстанції, з урахуванням ст.72 КАС України, прийшов до обґрунтованого рішення, що за судовим рішенням у справі №2а-3313/11/1270, встановлені обставини щодо правомірності включення до податкового зобовязання ПП «Альянсмашагротранс» суми за договором з ТОВ «Східна брама».

Щодо перевірки правильності визначення податкового кредиту за січень 2011 року за взаємовідносинами з ТОВ «Метвторпром» суд першої інстанції виходив з наступного.

За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про завищення ТОВ «Східна брама» сум податкового кредиту за січень 2011 року на суму 77434 грн.

До цього висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що ТОВ «Метвторпром» у декларації за лютий 2011 року по контрагенту ТОВ «Східна брама» не задекларовані податкові зобовязання на суму 77434 грн.

Крім того, таку позицію Відповідач обґрунтовує даними АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в розрізі податкових періодів, згідно яких ТОВ «Метвторпром» у декларації за лютий 2011 р. по контрагенту ТОВ «Східна Брама» не задекларовані податкові зобов'язання на суму -77 434,00 грн.

З таким твердженням Відповідача погодитись не можна з огляду на Закон № 168-97/ ВР від 03.04.1997 року, який не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету. Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач також посилається на наявний акт ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська про неможливість проведення перевірки ТОВ «Метвторпром», в звязку з тим, що документи фінансово господарської діяльності підприємства, вилучені слідчим відділу прокуратури Луганської області внаслідок проведеного обшуку.

Колегія суддів зазначає, що відсутність можливості проведення перевірки іншими податковими органами контрагента позивача, не є свідченням належних та обґрунтованих висновків відповідача, щодо правомірності включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними виданими контрагентом.

Як вбачається з договору поставки від 05.01.2010 року №05/01-10У, підписаного між позивачем та його контрагентом ТОВ «Метвторпром», предметом такого договору є вугільна продукція. Суми податку на додану вартість за податковими накладними включені до податкового кредиту позивачем у січні 2011 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації ПДВ та даним декларації за січень 2011 року. Розрахунки між учасниками господарських операцій проводились через розрахунковий рахунок платіжними дорученнями №236 від 25.11.2010 року на суму 6200 грн. у тому числі ПДВ 1033, 33 грн. згідно рахунку від 22.11.2010 року.

Крім того, відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» (вказана норма застосовується до правовідносин, що виникли у відповідному податковому періоді, а саме грудень 2010 року) та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу (період - січень 2011 року; надалі використовуються тотожні за змістом статті, викладені в Законі України «Про ПДВ» та Податковому Кодексі України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону (п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ» (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу) датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону «Про ПДВ» (п. 198.6 Податкового кодексу) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи та Стахановська ОДПІ зазначила в акті перевірки, сума податку на додану вартість у розмірі 77434,13 грн. включена ТОВ «Східна брама» на підставі накладних, виданих ТОВ «Метвторпром», №0295 від 09.02.2010, №0270 від 05.02.2010, які в судовому порядку не визнані недійсними.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Стахановська ОДПІ безпідставно провела позапланову документальну перевірку, а також неправомірно були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000402301/0 від 23.05.2011 року, згідно якого Позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2010 р. на суму 1 033,00 грн., за січень 2011 р. на суму 45 194,00 грн. всього на суму 46,227,00 грн.; № 0000412301/0 від 23.05.2011 року, згідно якого Позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму 32 240,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті рішення, ОДПІ повинно зясувати усі необхідні обставини, на підставі яких приймається рішення. Рішення субєкту владних повноважень повинно бути обґрунтованим.

Перекладання свого обовязку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, та як правило на обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення на суд, який за думкою відповідача повинен доводити правомірність прийнятого його рішення, є недоречним.

Саме ОДПІ повинно приймати рішення на підставі усіх встановлених обставинах справи, яким суд надає оцінку та такому рішенню, та не може перебирати на себе функцію виконання обовязків податкового органу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції досліджені умови договорів та їх фактичне виконання між позивачем та його контрагентами ПП «Альянсмашагротранс» та ТОВ «Метвторпром».

Як вбачається з матеріалів справи, операції з постачання товару за договорами підтверджується податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, картками бухгалтерських рахунків, оборотно-сальдовими відомостями, журналами-ордерами і відомостями по рахунку. Сплата коштів у безготівковій формі за отриманий товар підтверджується виписками з банківського рахунку.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, та наявних матеріалів у справі, придбаний товар вугілля позивач реалізував на адресу своїх контрагентів.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Альянсмашагротранс», в частині придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу контрагентів ПП «Альянсмашагротранс» по взаємовідносинам з ПП «Стілет-Юг».

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог статті 203 Цивільного кодексу України. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на ст.215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані ст.215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Наявні документи позивача, як первині, підтверджують факт здійснення господарських опе рацій. Під час апеляційного провадження встановлено не тільки придбання позивачем, за договором у ПП «Альянсмашагротранс» та ТОВ «Метвторпром», та оплату позивачем за товар, послуги, але й ви користання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній в господарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що спірні операції між позивачем та його безпосередніми контрагентами, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог ЦК України, Господарського Кодексу України, що регулюють договірні зобовязання.

Податковий орган жодним чином не довів підстави за яких, умови для здійснення господарських операцій поставлені в залежність від певних обставин.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до ст..228 ЦК України внесені зміни. Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, при чому висновки засновані на відсутності документів за червень 2010 року, хоча в той же час, усі документи господарської діяльності вказують на зворотне. Тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Колегія суддів, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обовязковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Крім того, як встановлено під час апеляційного провадження будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення податкових зобовязань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем неправомірно.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у справі №2а-4768/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у справі №2а-4768/11/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

ГоловуючийМ.М. Яковенко

СуддіР.Ф. Ханова

А.В.Гайдар