Ухвала суду № 22488133, 07.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 року справа №2а-12385/09/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т. Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Дровніковій К.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 05.12.2011р.),

представників відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 06.12.2011р.),

ОСОБА_4 (довіреність від 29.08.2011р.),

ОСОБА_5 (довіреність від 05.01.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2009 року № 0000471640/0 та від 17 серпня 2009 року № 0000471640/1 ,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» звернулось до суду з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2009 року № 0000471640/0 та від 17 серпня 2009 № 0000471640/1 щодо донарахування податку на додану вартість за травень 2009 року на загальну суму 5043715 грн. 56 коп., у тому числі за основним платежем 4203096 грн. 30 коп. та штрафними санкціями 840619 грн. 26 коп. (з урахуванням збільшення позовних вимог), вважаючи їх неправомірними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, з огляду на розбіжності у сумах податку на додану вартість, яка включена позивачем до податкового кредиту, та яка включена контрагентом позивача ТОВ «Краснолиманська» до податкових зобовязань, що підтверджується автоматизованою базою співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та встановлено під час документальної невиїзної перевірки. Крім того,апелянт наполягає на тому, що судом безпідставно було призначено економічну експертизу, висновки якої стали підставою для задоволення позову без врахування інших доказів у справі.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали і просили задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31599557, перебуває на податковому обліку в Красноармійській обєднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06462658.

06 липня 2009 року відповідачем була здійснена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року позивача, за результатами якої складено акт № 750/15-213/31599557.

Як вбачається з акту, в ході проведення документальної невиїзної перевірки в додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» були встановлені взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», за наслідками яких позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 6399514 грн. 79 коп., а ТОВ «Краснолиманське» до податкових зобов'язань включило суму 2196418 грн. 49 коп., розбіжності складають 4203096 грн. 30 коп., у зв»язку з чим, відповідачем зроблено висновок, що позивачем порушені норми підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, а саме позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку у зв'язку із придбанням товарів, не підтвердженими податковими накладними.

За висновками акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, а саме: від 13 липня 2009 року № 0000471640/0 та від 17 серпня 2009 року № 0000471640/1, якими визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 5043715 грн. 56 коп., з яких за основним платежем 4203096 грн. 30 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 840619 грн. 26 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі-Закон №168), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався, зокрема, на висновок судової економічної експертизи, призначеної судом, яким встановлено, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість позивача за травень 2009 року підтверджується первинними документами повністю.

Аналогічні висновки містить в собі і Висновок №305/24 від 17.11.2011р. додаткової судово-економічної експертизи, призначеної судом апеляційної інстанції за клопотанням представників відповідача (а.с.143,148-165 т.3).

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем, як субєктом владних повноважень, не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України, і вважає, що судом справу вирішено правильно, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Ухвала в повному обсязі складена 09 грудня 2011 року.

Керуючись статтями 195,196,198,200,205.206,211.212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»м. Родинське до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2009 року № 0000471640/0 та від 17 серпня 2009 року № 0000471640/1, - за лишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко