Ухвала суду № 22484210, 06.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року справа №2а-9124/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрченко В.П.

суддів Старосуда М.І. , Чебанова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії дочірнього підприємства «АВТОРЕМ» товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ремо» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року по справі № 2а-9124/11/1270 за позовом дочірнього підприємства «АВТОРЕМ» товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ремо» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 4.10.2011 № 0001032343, № 0000382342,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року відмовлено в задоволені позовних вимог дочірнього підприємства «АВТОРЕМ» товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ремо» до Державної податкової інспекції в м.Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 4.10.2011 № 0001032343, № 0000382342.

Суд першої інстанції встановив, що дії відповідача вчинені у відповідності до нормативно-правових актів України, тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач, подавши апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення з задоволенням позову у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 № 0001032343, згідно якого сума штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки, нарахованого ДПІ в м. Свердловську, складає 25257,82 грн., та податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 № 0000382342, згідно якого сума нарахування за порушення п.198.3 ст.198 ПК України, нарахованого ДПІ в м. Свердловську, складає 6450,00 грн., сума штрафу складає 1 грн. Згідно податкового повідомлення-рішення від 04.10.2011 № 0001032343 сума нарахованого грошового зобов'язання підлягає сплаті протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення. Згідно податкового повідомлення-рішення від 04.10.2011 року № 0000382342 сума нарахованого грошового зобов'язання підлягає сплати протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення. Апелянт зазначає, що не заперечує проти винесення штрафу за порушення податкового законодавства, але не згоден з вказаним порядком сплати грошових зобовязань, оскільки податковим органом не прийнято до уваги п.97.2 ст.97 ПК України, згідно до приписів якої, у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не повязану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

Відповідно до ст.112 ЦК України у ліквідаційній процедурі, розрахунки з кредиторами проводяться в порядку черговості, згідно до якої черга сплати податків третя, штрафу четверта. Тому сплата донарахованого податку та штрафу, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від буде порушенням порядку черговості задоволення вимог кредиторів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Авторем» ТОВ «КК «Ремо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.07.2011, за результатами проведення якої складено акт від 21.09.11 № 597/23/21815968, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001032343 від 04.10.2011, яким застосовано штрафні санкції на суму 25257,82 грн., та № 0000382342 від 04.10.2011 р. яким збільшено суму податку на додану вартість на суму 6450 грн.

Позивач по суті не оспорює прийняті податкові повідомлення-рішення, але зазначає, що податковим органом протиправно встановлені строки сплати податкових зобовязань 30 та 10 днів відповідно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом вказані спірні рішення прийняті правильно та у відповідності до нормативно-правових актів України.

Строки сплати податкового зобовязання встановлені статтею 57 Податкового кодексу України. Відповідно до п.п.57.2 цього кодексу, - у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Підпунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як вбачається зі спірних податкових повідомлень-рішень, - строки сплати 30 днів та 10 днів визначені у відповідності до вимог ст. 57 ПК України, що підтверджує висновки суду, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на положення ст.97 ПК України та ст.112 ЦК України,є необґрунтованим з таких підстав. Стаття 97 Податкового кодексу України встановлює порядок погашення грошових зобовязань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не повязаної з банкрутством.

Підпунктам 14.1.156. ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); підпунктом 14.1.157. встановлено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Тобто, прийняття податкового повідомлення-рішення і визначення суми податкового зобовязання є лише повідомленням контролюючим органом про обовязок сплати ці суми. У разі не сплати зазначених в спірних рішеннях сум, вони підлягають стягненню у порядку та строки передбачені Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Саме на стадії погашення грошових зобовязань та податкового боргу застосовується порядок, встановлений статтею 97 ПК України, а не при прийнятті податкового повідомлення-рішення. Крім того, посилання апелянта на п.п.97.2, відповідно до якої - У разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України, підтверджує висновки суду першої та апеляційної інстанції, оскільки податковими рішеннями не визначався порядок використання майна платника податка.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії дочірнього підприємства «АВТОРЕМ» товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ремо» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.І. Старосуд

О.О.Чебанов