Постанова № 22483222, 30.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року Справа № 5023/9890/11

Колегія суддів у складі:

головуючого судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів – Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі – Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача – Гащак Б.В.

відповідача – Гужва М.В.

розглянувши апеляційну скаргу ПП "Новіка" (вх. №510 Х/3-9) на рішення

господарського суду Харківської області від 10.01.12 року у справі № 5023/9890/11

за позовом - ТОВ "Байєр", м. Київ

до - Приватного підприємства "Новіка", м. Харків

про стягнення 4 022 232,34 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Байєр", м. Київ, у листопаді 2011 р. звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ПП "Новіка", м. Харків, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 4022232,34 грн. та судові витрати в сумі 56460,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.01.2012 року по справі №5023/9890/11 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з ПП "Новіка" на користь ТОВ "Байєр" 4022232,34 грн. заборгованості по оплаті засобів захисту рослин, отриманих за договором поставки №НОВ/08 від 11.02.2008 року та 56460,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не спростував заявлену до стягнення суму боргу. Отримання товару представником відповідача та схвалення такого отримання останнім підтверджується Додатком №3 від 19.09.2008 р. до договору та гарантійним листом відповідача №1-12/2009 від 01.12.2009 року, яким відповідач визнав заборгованість за поставлений в 2008 році товар в сумі 4028383,00 грн. та просив позивача розглянути орієнтовний графік її погашення в 2010 році. Судом не прийняті до уваги заперечення відповідача щодо неправомірності визначення в накладних строків оплати, оскільки вони повністю відповідають строкам, встановлених договором. З урахуванням викладеного, судом першої інстанції визнано відповідача таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань з оплати товару, що порушує умови договору та вимоги ст. 692 ЦК України.

Відповідач, ПП "Новіка", не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправомірність та необґрунтованість оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості за товари по накладним №805204 від 04.07.2008 року та №805129 від 01.07.2008 року на загальну суму 19057,18 грн., оскільки саме на вказаних накладних відсутні відбитки печатки підприємства та підписи представників ПП "Новіка" про отримання товарів за цими накладними. Відповідач вважає, що судом першої інстанції неправомірно прийнято до уваги надані позивачем факсимільні копії довіреностей, за якими нібито і були отримані товари по спірним накладним. За вказаних обставин відповідач просить рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2012 року по справі № 5023/9890/11 в частині стягнення з ПП "Новіка" на користь ТОВ "Байєр" заборгованості в сумі 19057,18 грн. змінити та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Позивач вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції відповідно до укладеного між сторонами по справі договору поставки на умовах товарного кредиту № НОВ/08 від 11.02.08 р. (далі - договір), позивач (продавець) зобов’язався поставляти відповідачу (покупцю) засоби захисту рослин (далі - товар) партіями, відповідно до попередніх письмових заявок, за умов наявності заявлених асортименту та кількості, а останній - прийняти та оплатити товар на умовах договору та додатків до нього.

Згідно п. 4.1 сторони передбачили, що товар оплачується шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця та вважається оплаченим на день надходження платежу (включаючи відсоток за товарний кредит) на розрахунковий рахунок продавця. Допускається розрахунок за товар (частину товару) у вексельній формі, якщо векселі відповідають вимогам продавця та попередньо з ним узгоджені.

Умовами п. 4.3 договору сторони допустили можливість здійснення покупцем попередньої оплати товару.

Пунктом 4.4 договору сторони домовились, що покупець зобов’язується повністю розрахуватись за товар, відповідно до п.2 Додатку 2 до договору, якщо інше не обумовлено сторонами.

Вказаним пунктом сторони обумовили умови надання товарного кредиту з відстроченням платежів (безвідсотковий товарний кредит) на товар відвантажений до 31.03.08 р. - до 2010.08 р.; відвантажений з 01.04.08 р. до 30.04.08 р. з - до 20.11.08 р.; відвантажений після 01.05.08 р.- до 20.12.08 р.

Як свідчать матеріали справи, позивачем з 15.04.08 р. по 03.09.08 р. було передано відповідачу товар на загальну суму 4696356,75 грн. Строк оплати , встановлений в договорі, був зазначений також в кожній видатковій накладній.

Так, в накладних за квітень 2008 року вказаний строк оплати - до 20.11.08 р., а в накладних за травень - вересень 2008 року до 20.12.08 р.

Банківською випискою від 29.07.09 р. підтверджено проведення відповідачем часткової оплати товару за спірним договором в сумі 450000,00 грн.

Позивачем, відповідно до п. 4.2 договору, частина коштів в сумі 23053,45 грн. були зараховані в оплату останньої не оплаченої накладної № 802919, а решта коштів в сумі 426946,55 грн. була зарахована в рахунок оплати накладної № 803051 від 15.04.08 р.

Відповідно до Додатку 3 до договору, відповідачу була надана знижка в сумі 247177,86 грн., в зв’язку з чим, сума боргу зменшилась на 674124,41 грн. та складає 4022232,34 грн.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку саме відповідач повинен був довести суду першої інстанції та надати відповідні докази щодо неотримання товару за спірними накладними.

Відповідач відповідно до вимог ст.33 ГПК України суму боргу, заявлену до стягнення, не спростував ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

Від надання витребуваної судовою колегією книги реєстрації довіреностей та виписки з неї на отримання від позивача товару відповідач ухилився, безпідставно пославшись на знищення бухгалтерських документів за спірний період отримання товару.

Тому, посилання відповідача на те, що накладні №805204 від 04.07.2008 року та №805129 від 01.07.2008 року на загальну суму 19057,18 грн. не містять печатки та підпису повноважної особи відповідача і це свідчить про неотримання ним товару по цим накладним, безпідставне, оскільки суд при розгляді справи оцінює всі докази надані сторонами до справи.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, отримання товару представниками відповідача та схвалення такого отримання останнім підтверджується Додатком № 3 від 19.09.08 р. до договору, яким встановлено отримання відповідачем знижок від базової контрактної ціни на товар, придбаний протягом періоду з 27.02.08 р. по 03.09.08 р., який містить перелік всіх накладних (в тому числі накладних №805204 від 04.07.2008 року та №805129 від 01.07.2008 року), наданими довіреностями відповідача на отримання товару та гарантійним листом відповідача № 1-12/2009 від 01.12.09 р., в зв’язку з чим, суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги зауваження відповідача щодо відсутності на накладних № 805204 від 04.07.08 р. та № 805129 від 01.07.08 р. підписів одержувача товару.

Вказаним гарантійним листом відповідач визнав заборгованість за поставлений в 2008 році товар в сумі 4028383,00 грн. та просив позивача розглянути орієнтовний графік її погашення в 2010 році.

Також, суд першої інстанції правомірно не прийняв заперечення відповідача щодо неправомірності визначення в накладних строків оплати, так як вони повністю відповідають строкам, встановленим договором.

Отже, з урахуванням викладеного, відповідач обгрунтовано визнаний судом таким, що прострочив виконання грошових зобов’язань з оплати товару, що порушує умови договору та вимоги ст. 692 ЦК України, згідно якої, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продаж товару в кредит допускається умовами ст. 694 ЦК України, яка дає право продавати товар в кредит з відстроченням або розстроченням платежів. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо заяви відповідача про застосування, при розгляді справи, позовної давності, в зв’язку з тим, що строк оплати в договорі не визначений, а вимога на оплату позивачем не заявлялась, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у її задоволенні.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки.

Стаття 261 ЦК України визначає початок перебігу позовної давності - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов’язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено судом, строк оплати товару було правомірно визначено позивачем у видаткових накладних - до 20.11.08 р. та до 20.12.08 р. Отже, позивачу стало відомо про порушення свого майнового права, відповідно з 20.11.08 р. та з 20.12.08 р. З позовом до суду позивач звернувся 10.11.11 р., про що свідчить штам поштового відділення м. Києва на конверті відправлення.

Крім того, згідно ч.1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Згідно ч. З ст. 264 ЦК України, після переривання, перебіг позовної давності починається заново.

Визнання відповідачем заборгованості за 2010 рік, зазначеної в листі № 1-12/2009 від 01.12.09 р., є тією дією, встановленою законом, яка перериває строк позовної давності, в зв’язку з чим, його перебіг починається з 02.12.09 р.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2012 року по справі № 5023/9890/11 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 257, 526, 530, 692, 694 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99,101, п.1 ст.103, ст.ст.104 -105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, –

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2012 року по справі № 5023/9890/11 без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 02.04.2012 року.