Постанова № 22483200, 29.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2012 р. Справа № 5023/9203/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. за довіреністю №1 від 04.07.2011р.,

відповідача - ОСОБА_2. за довіреністю №05/КБ-Ю від 23.02.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Підприємства житлово-комунального господарства "Курганське" (вх. №522Х/3-11 від 07.02.12) на рішення господарського суду Харківської області від 12.01.12р. у справі № 5023/9203/11

за позовом Підприємства житлово - комунального господарства "Курганське", с. Пятигірське Балаклійського району Харківської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", с. Пятигірське Балаклійського району Харківської області,

про стягнення 3247,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2011р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 3247,00 грн. за понад лімітні обсяги стоків згідно договору № КБ-01/03-10 від 01.03.10 р., обгрунтовуючи вимоги податковим розрахунком збору за забруднення навколишнього природного середовища, обчисленого за понад лімітні обсяги, де розмір стоків відповідача складає 59,8 %.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2012 р. (суддя Ковальчук Л.В.) відмовлено у задоволенні позову про стягнення з відповідача 3247,00 грн. за понад лімітні обсяги стоків згідно договору №КБ-01/03-10 від 01.03.2010р. з мотивів безпідставності, документальної необгрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Позивач з зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2012 р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права.

Скаргу обгрунтовує, зокрема, тим, що відповідно до „Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природнього середовища і стягнення цього збору”, затвердженого постановою КМУ №303 від 01.03.1999р., збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти. Ліміти скидів забруднюючих речовин у водні обєкти місцевого значення для первинних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видаються місцевими державними адміністраціями, а в містах обласного значення- виконавчими оганами рад за поданням територіальних органів Мінприроди. Як зазначає позивач, в матеріалах справи міститься Дозвіл на спеціальне водокористування, виданий державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області, результати аналізів стічних вод виконанні відділом інструментально - лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Харківській області, витяг з журналу обліку якості стічних вод ЖКГ „Курганське” у 2010р., а також двустороні акти між позивачем та відповідачем щодо визначення обсягу прийнятих вод від ТОВ „Курганський бройлер”. Ці документи є первинними на підставі яких складався звіт форми 2-ТП та податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища. Тому, на твердження позивача, посилання суду на відсутність в матеріалах справи місцевих правил приймання стічних вод, а так само і технічної документації на очисні споруди є безпідставними, так як для сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища допустима концентрація встановлюється Дозволом на спеціальне водокористування, який міститься в матеріалах справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу та просить рішення місцевого господарського суду скасувати.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, але його представник у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що збір за забруднення навколишнього природного середовища відповідно до п.1 ст.14 Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР “Про систему оподаткування”, який діяв до 01.01.11р., був одним із загальнодержавних податків та інших обовязкових платежів, проте у п.11 податкового розрахунку відсутній розмір нарахованих штрафних санкцій та вказаний розрахунок заповнювався самостійно позивачем. Також позивачем не надано до суду актів відбору разових проб, підписаних повноважними представниками обох сторін, які свідчили б про перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, не надано технічної характеристики вхідних параметрів очисних споруд позивача, а також місцевих Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації, якими встановлено допустимі концентрації для забруднюючої речовини, що може скидатися відповідачем в систему каналізації та в яких відображаються місцеві особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про безпідставність, необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, у звязку з чим відмовив в їх задоволені. З таким висновком суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів.

Як підтверджується матеріалами, справи між Підприємством житлово - комунального господарства "Курганське" ( далі - ЖКГ „Курганське” ), виконавцем, та ТОВ „Курганський бройлер”, замовником, укладено договір № КБ-01/03-10 про надання послуг по прийому стоків, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався приймати на свої очисні споруди для біологічної очистки стічни води замовника, а замовник, зобовязався подавати на очисні споруди свої стічни води по обєму та по якості не перевищуючи технологічні можливості очистних споруд та своєчасно оплачувати послуги по біологічній очистці стоків, відповідно до калькуляції (п.2.1 договору).

Відповідно до п.1.1 договору визначено, що укладений договір заснований на умовах та положеннях „Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні відомчі системи каналізації населених пунктів України” №37 від 19.02.2002р. та „Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів” №37 від 19.02.2002р.

Відповідно до п. 3.1. договору виконавець зобовязався прийняти в лотки після первинних відстойників стічні води замовника та проводити їх повну біологічну очистку в обємі не більше як 500 м3/добу з параметрами якості на вході, не перевищуючи можливість очистних споруд. В стічних водах не повинно бути: нафтопродуктів, кислот, бактеріологічних та вірусних забруднень, важких осадкових добавок, бутового, будівельного сміття.

Підставою для розрахунків за очистку стоків є перелік документів, що складаються відповідно до п. 3.8 договору.

Відповідно до п.3.10 договору замовник зобовязується не пізніше останнього числа звітного місяця здійснювати оплату послуг з очистки стоків згідно п.3.4 та 3.8.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі нарахування штрафних санкцій виконавцю контролюючими державними структурами за забруднення навколишнього середовища та при порушенні замовником п.3.8 договору, сума штрафу розподіляється пропорційно об'єму стоків і кількості забруднень, скинутих через загальний випуск виконавцем та замовником.

Зокрема, відповідно до п.п.2 та 3 п.3.8 договору підставою для розрахунків є протокол лабораторних випробувань стоків скинутих у звітний період ( Протокол замовник надає виконавцю не пізніше 25 числа звітного місяця ), розрахунок нарахувань платежу за перевищення обсягів та ( або ) перевищення концентрацій забруднюючих речовин ( п.3.1) в стоках звітного періоду.

Відповідно до п.2 „Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природнього середовища і стягнення цього збору”, затвердженого постановою КМУ №303 від 01.03.1999р., збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти.

Частиною 2 п.6 вказаного Порядку передбачено, що ліміти скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти місцевого значення для первинних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видаються місцевими державними адміністраціями, а в містах обласного значення - виконавчими органами рад за поданням територіальних органів Мінприроди.

Підприємства, відповідно до ч.3 п.1.3 „Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів” №37 від 19.02.2002р., повинні повністю покрити всі витрати Водоканалу, пов'язані з транспортуванням і очищенням стічних вод та справлянням збору за забруднення навколишнього природного середовища. Контроль за прийманням стічних вод підприємств у каналізаційну мережу здійснюють Водоканали.

Згідно п.4.1. „Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів” №37 від 19.02.2002р. плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів уноситься підприємствами згідно з розрахунками Водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки Водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Тобто, відповідно до договору, укладеного між сторонами, у разі наявності лабораторних випробувань та перевищення концентрації забруднюючих речовин нараховані платежі розподіляються пропорційно обєму скинутих стоків, що також підтверджується нормативними документами, зазначеними вище.

В матеріалах справи міститься Дозвіл на спеціальне водокористування, виданий державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області, результати аналізів стічних вод виконанні відділом інструментально- лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Харківській області, визначеним вказаним Дозволом для здійснення лабораторного контролю за якістю стічних вод, витяг з журналу обліку якості стічних вод ЖКГ „Курганське” у 2010р., а також двустороні акти між позивачем та відповідачем щодо визначення обсягу прийнятих вод від ТОВ „Курганський бройлер” (а.с.41-67).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту за використання води за 2010р. (форма 2-ТП) одержано віж ТОВ „Курганський бройлер” 162,7 тис.м3, що не перевищує обєми, визначені підприємству Дозволом на спеціальне водокористування. Загальна кількість стоків у 2010р. складала 272 тис.м3 ( а.с. 12 )

Згідно з податковим розрахунком збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010 рік сума збору обчисленого за понад лімітні обсяги забруднюючих речовин складає 5429,77 грн., розмір стоків, скинутих відповідачем складає 59,8% ( загальна кількість стоків 272 тис.м.3, 162,7 тис.м.3 від підприємства ), на підставі чого, останньому були нараховані штрафні санкції на загальну суму 3247,00 грн. пропорційно скинутим стокам.

Листом № 130 від 23.05.2011 р. позивачем на адресу відповідача було направлено рахунок- фактуру №130 від 20.05.2011р. на загальну суму 3247,00 грн., який отриманий останнім 23.05.2011р. за вх. №334 (а.с.16-18).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач рахунок не сплатив. Проти позову заперечує.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Однак відповідач у спростування доводів позивача, щодо нарахування суми штрафу на підставі п.4.2 договору при порушенні замовником п.3.8 договору, не надав протоколів лабораторних випробувань стоків, скинутих в звітний період, які замовник, на виконання п.3.8 договору, надає виконавцю не пізніше 25 числа звітного місяця, оформлених особами призначеними згідно п.3.9 договору. Такі протоколи, як пояснив відповідач, ним не складалися, тим самим відповідач не довів факту не перевищення встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах підприємства.

Що стосується актів відбору разових проб, які на твердження відповідача згідно п.7.8 „Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні відомчі системи каналізації населених пунктів України” №37 підписують повноважні представники обох сторін, слід зазначити, що відбір разових проб зворотних вод виконувався відділом інструментально - лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Харківській області, скид яких відбувається у водні обєкти комунальними системами каналізації позивача, а не підприємствами. Крім того відбір проб здійснював не Водоканал і не стічних вод підприємства. Навпаки вказаний п.7.8 регулює порядок відбору проб стічних вод підприємства.

Місцеві ж Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації, якими встановлюються допустимі концентрації для забруднюючої речовини, що може скидатися відповідачем в систему каналізації та в яких відображаються місцеві особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію не розроблялися та не затверджувалися, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Пятигорської сільської ради Балаклійського району, наданою позивачем до матеріалів справи.

Враховуючи вище викладене посилання суду першої інстанції на відсутність місцевих правил як і на технічну документацію на очисні споруди та актів відбору разових проб, підписаних повноважними представниками обох сторін є безпідставним, оскільки гранично допустимий скид речовин з стічними водами до водного обєкту встановлено Дозволом на спеціальне водокористування.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Рішення господарського суду Харківської області від 12.01.12р. у справі № 5023/9203/11слід скасувати, оскілки прийнято з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п.п. 3, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.01.12р. у справі № 5023/9203/11скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Курганський бройлер” (64252,Харківська область,Балаклійський район,с.Пятигірське,вул.Першотравнева, б.1, р/р 26002962481980 у філії ПАТ „ПУМБ” м.Київ, МФО 322755, код 30773272) на користь Житлово- комунального господарства „Курганське” (64252, Харківська область, Балаклійський район, с.Пятигірське, вул.50 річчя СРСР, б.3, р/р 26003035880600 в АТ „Укрсиббанк” м.Харків, МФО 351005, код 30773264) 3247,00 грн. за понад лімітні обсяги стоків, 102,00 грн. витрат за сплату судового збору за подання позовної заяви, 804,75 грн. за подання апеляційної скарги та 236,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Шевель О. В.

Повний текст постанови складено 26.03.2012р.