Постанова № 22483176, 29.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 року Справа № №5023/629/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, дов. б/н від 03.12.2009 року

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсім”, м. Харків (вх. № 689Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2012 року по справі № 5023/629/11

за позовом Приватного підприємства “ВЕСіД”, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсім”, м. Харків

про стягнення 156487,02 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив в забезпечення його позовних вимог, накласти арешт на майно та грошові суми, що належать відповідачеві у розмірі позовних вимог, а саме: 156487,02 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 137459,05 грн. та штрафні санкції за несвоєчасне виконання грошових зобовязань: пені 10606,13 грн., інфляційні 6531,16 грн., 3% річних 1890,68 грн., а також державне мито 1565,00 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу 236 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 січня 2012 року (суддя Савченко А.А.) в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору відмовлено. В задоволенні клопотання позивача про вжиття запобіжних заходів відмовлено. В задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовлено. В задоволенні клопотання відповідача про передачу справи до третейського суду та припинення провадження у справі відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсім” на користь Приватного підприємства “ВЕСіД” 137459,05 грн. основного боргу, 6531,16 інфляційних, 1890,68 грн. 3% річних, 1458,80 грн. витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу у сумі 220,00 грн. В частині стягнення 10606,13 грн. пені в позові відмовлено.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2012 року по справі № 5023/629/11 та судові витрати покласти на позивача.

Представник позивача в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами та дійсним обставинами справи, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Відповідач своїм правом брати участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, але надіслав 22 березня 2012 року до суду апеляційної інстанції клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, мотивуючи неможливістю прибуття уповноваженого представника відповідача в призначене судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував щодо відкладення розгляду апеляційної скарги, вбачаючи в заявленому відповідачем клопотанні мотиви затягування розгляду справи.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

До того ж, 22 березня 2012 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про залучення у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс».

Колегія суддів вважає дане клопотання безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що таке клопотання відповідачем заявлялось і в суді першої інстанції, та було відхилене як безпідставне та необгрунтоване, оскільки відповідачем не було доведено, що рішення з господарського спору може вплинути на будь-які права або обовязки щодо однієї із сторін.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржене рішення, господарський суду Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи, за якими встановив, що 06 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс»(покупець) та Приватним підприємством «ВЕСіД» (постачальник) було укладено договір поставки № 225/02/09 (аркуші справи 11-17 том 1) з протоколом погоджених розбіжностей від 06.02.2009 року (аркуші справи 18-20 том 1).

Відповідно до умов договору постачальник (позивач у справі) зобовязується в порядку та строки, встановлені вищевказаним договором, передати у власність покупця товар у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій вартості, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його (пункт 1.1 договору).

Господарським судом встановлено, що позивач передав покупцю товар на загальну суму 403994,49 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс»свої грошові зобовязання виконало частково. А саме, частково повернуло позивачу товар на суму 21035, 44 грн. та частково розрахувався за отриманий товар на суму 245500 грн.

Отже, як правомірно встановлено судом першої інстанції, сума невиконаних зобовязань Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс»з оплати товару за вищевказаним договором складає 137459,05 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.09.2010 року по 01.10.2010 року, підписаним обома сторонами договору (аркуш справи 24 том 1).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно статті 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобовязанні може бути змінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобовязанні визначається відповідно до положень статті 513 Цивільного кодексу України.

Приписами статті 522 Цивільного кодексу України встановлено, що новий боржник у зобовязанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Далі, як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс»(первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсім»(новий боржник) та Приватним підприємством «ВЕСіД»було укладено договір № 261/10/10 про заміну боржника у зобовязанні (аркуш справи 23 том 1).

Пунктом 1 даного договору сторони дійшли згоди про те, що новий боржник (відповідач у справі) приймає на себе повний обсяг обовязків, що існують або виникнуть у первісного боржника, в тому числі але не виключно: сплата грошового боргу у розмірі 137459,05 грн., котрий виник з договору поставки № 225/02/09 від 06.02.2009 року (основний договір), укладеного між первісним боржником та кредитором.

Пунктом 2 договору передбачено, що кредитор підписуючи зі своєї сторони договір дає згоду й не заперечує проти переведення первісним боржником до нового боржника повного обсягу належних йому обовязків за основним договором, а також не заперечує проти виконання новим боржником обовязків, що виникнуть у майбутньому з основного договору у первісного боржника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобовязань за вищевказаним договором (пункт 10 договору).

В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Наведені в сукупності вищевказані обставини дають підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі - 137459,05 грн. є обґрунтованими, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пунктом 8.2 основного договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Частина 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Господарський суд дійшов вірного висновку про те, що з наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без врахування положень зазначених норм законодавства щодо строку нарахування пені, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню і суд першої інстанції правомірно відмовив в цій частині у задоволенні позову. .

Слід зазначити, що позивач також просив суд стягнути з відповідача 1890,68 грн. три відсотки річних та 6531,16 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарський суд обґрунтовано та правомірно задовольнив вимоги позивача в цій частині та відмовив в частині стягнення 10606,13 грн. пені.

Викладені вище висновки господарського суду Харківської області, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення від 26 січня 2012 року, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсім”, м. Харків про відкладення розгляду апеляційної скарги відмовити.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсім”, м. Харків про залучення у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс»відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсім”, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2012 року по справі № 5023/629/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 27 березня 2012 року.