Постанова № 22483026, 27.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р. Справа № 5023/9333/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом ОСОБА_2, дов. №14/20-7-12 від 12.01.2012 року, ОСОБА_3 дов. №14/20-7-12 від 12.01.2012 року

відповідача за первісним позовом- ОСОБА_1., дов. №2 від 29.11.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх. № 806 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2012 року у справі № 5023/9333/11

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест", с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області,

про стягнення 300614,82 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест", с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області,

до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ,

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест", 300614,82 грн. заборгованості за договором прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р.:130819,09 грн. основний борг, 6692,23 грн. пеня, 8654,47 грн. індексація, 3612,39 грн. 3% річних, 150836,64 грн. збитки. Мотивував позов тим, що відповідач не сплатив лізингові платежі, чим допустив порушення умов договору.

До спільного розгляду з первісним позовом суд прийняв зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" про визнання недійсним договору прямого лізингу № 20-09-202бпл/640 від 02.07.2009р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.01.2012 року у справі № 5023/9333/11 (суддя Кухар Н.М.) у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено: визнано недійсним договір прямого лізингу № 20-09-202бпл/640 від 02.07.2009р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест".

Стягнуто з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" 941,00 грн. витрат з оплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви.

Позивач за первісним позовом з цим рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, вважає, що при прийнятті його неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду Харківської області у цій справі скасувати, винести нове рішення про задоволення первісного позову в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що НАК «Украгролізинг»надав до суду копію статуту ТОВ «Агро-Інвест»та копію протоколу загальних зборів ТОВ «Агро-Інвест», в яких не міститься жодних обмежень повноважень директора ТОВ "Агро-Інвест". До того ж, в протоколі загальних зборів №4 від 12.04.2007р. ТОВ "Агр-Інвест" зазначено: "Надати директору ТОВ "Агро-Інвест" ОСОБА_2. повноважень укладати угоди від імені ТОВ "Агро-Інвест" без рішень засновників, та право підпису".

Данні документи було надано ТОВ "Агро-Інвест", яке відповідно до статті 92 Цивільного України зобов'язано діяти добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень, для укладення спірного договору лізингу.

Також зазначає, що у справі відсутні прямі докази, які б давали підстави вважати, що НАК «Украгролізинг»знав або не міг не знати про обмеження повноважень директора ТОВ «Агро- Інвест»ОСОБА_2. при укладенні договору фінансового лізингу.

Крім того, звертає увагу на те, що фактом визнання та схвалення ТОВ «Агро-Інвест»договору фінансового лізингу №20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р. є направлення ТОВ «Агро -Інвест»листа від 03.09.2009р. №98, що підтверджує перерахування коштів, банківська виписка про сплату 2500 грн. з призначенням платежу оплата комісії згідно договору №20-09-202бпл від 02.07.2009р. Також, ТОВ «Агро- Інвест»за договором №20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р. отримав у користування зернозбиральний комбайн КЗС -9-1 «Славутич»№НОМЕР_1, що підтверджується актом приймання- передачі від 18.09.2009р. №38 (копія додавалась до справи), та яким користувався до 06.05.2010 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу позивача за первісним позовом було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 22.03.2011 року на 11:00 год.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 22.03.2012 року підтримали апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 22.03.2012 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що, беручи до уваги положення статтей 17, 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців», державне ПАТ «НАК «Украгролізинг»був необмежений у можливості перевірити відомості щодо ТОВ «Агро-Інвест», які містяться у державному реєстрі юридичних осіб та які свідчать про відсутність повноважень у представника ТОВ «Агро- Інвест»ОСОБА_2. при укладенні договору фінансового лізингу, є загальнодоступними .

При цьому, зазначає, що документи, на підставі яких апелянт доводить факт подальшого визнання цього договору, були підписані особисто однією і тією ж особою - ОСОБА_2. а також те, що юридично значущі дії на виконання цього договору також вчинялись цією ж особою. Доказів того, що вчинення таких дій відбувалось із відома інших заінтересованих осіб (діючих учасників ТОВ «Агро-Інвест») апелянтом не було надано ані до суду першої інстанції, ані додано до власної апеляційної скарги.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 02.07.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" (відповідачем) було укладено Договір прямого лізингу № 20-09-202бпл/630, за яким позивач (лізингодавець) передає відповідачу (лізингоодержувачу) у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, який є власністю лізингодавця та визначений у Додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Позивач свої зобов'язання за договором прямого лізингу виконав, передавши відповідачеві майно, а саме зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич" № НОМЕР_1, що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 38 від 18.09.2009р.

Відповідно до пункту 4.1. договору з моменту підписання Акту лізингоодержувач (відповідач) за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю (позивачу) чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- винагороду в розмірі 7 (семи) відсотків річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання Акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Відповідно до пункту 4.2 договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів".

Отже, з урахуванням акту приймання - передачі № 38 від 18.09.2009р. та п.4.1. договору, відповідач повинен був сплатити 18.12.2009р. 34961,79 грн., 18.03.2010р. - 34551,16 грн. Проте, відповідач не сплатив зазначені лізингові платежі, чим допустив порушення умов договору.

Пунктом 8.7. Договору передбачено, що за несплату протягом 30 календарних днів лізингового платежу чи невиконання (неналежного виконання) положень Договору лізингоодержувачем останній за власний рахунок, в строк не більше 7 (семи) календарних днів, повертає лізингодавцю предмет лізингу в комплектному та роботоздатному стані з урахуванням його нормального ступеня спрацювання на підставі акту повернення предмета лізингу, а в разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання його або некомплектності, лізингодавець проводить експертну оцінку предмета лізингу.

Як вказує позивач за первісним позовом, у зв'язку з невиконанням умов Договору, предмет лізингу (зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич" № НОМЕР_1), був повернутий 06.05.2010р. позивачу, що підтверджується актом приймання - передачі від 06.05.2010р.

Згідно з додатком № 2 до договору, наступний лізинговий платіж після 18.03.2010р. мав настати 18.06.2010р., однак у зв'язку із поверненням 06.05.2010р. предмету лізингу, відповідач мав сплатити за період лізингу 18.03.2010р. по 06.05.2010р. - 18183,54 грн.

Крім того, згідно пунктом 7.4. договору в разі дострокового припинення дії Договору лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю збитки, в тому числі спричинені внаслідок неналежної експлуатації чи зберігання предмета лізингу, недоїмки, штрафи, що виникли внаслідок дострокового припинення дії Договору.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження, вартість зернозбирального комбайну КЗС-9-1 "Славутич" № НОМЕР_1 склала 446737,50 грн., залишкова вартість, у відповідності до умов Договору, станом на день вилучення склала 597574,14 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача, збитки (різниця між залишковою та ринковою вартістю зернозбирального комбайну) становлять 150836,64 грн.

Також позивач зазначає, що у відповідача перед ним рахується заборгованість у сумі 43122,60 грн.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що лізингоодержувач після укладення Договору, перераховує на рахунки лізингодавця комісію за організацію поставки в розмірі 7 (семи) відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати комісії є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.

Так, комісія за організацію поставки техніки складає 45990,00 грн., про що зазначено в Додатку № 1 до Договору.

Листом від 03.09.2009р. за № 98 відповідач звернувся до позивача з проханням зарахувати 45622,60 грн. з перерахованих 45990,00 грн. (комісія за організацію поставки техніки за Договором № 20-09-202бпл/630) в рахунок погашення заборгованості по лізинговим платежам за іншими договорами.

Тобто, за договором № 20-09-202бпл/630 залишок коштів як комісія за організацію поставки техніки, становив 367,40 грн. (45990,00 - 45622,60 = 367,40).

05.10.2009р. відповідач сплатив комісію за організацію поставки техніки у розмірі 2500,00 грн., що підтверджується копією виписки з банку.

Отже, заборгованість за договором № 20-09-202бпл/630 в частині комісії за організацію поставки техніки склала 43122,60 грн. (45990,00 - 367,40 - 2500 = 43122,60).

Позивачем було надіслано на адресу відповідача листа від 14.10.2011р. вих. № 14/3094, який було отримано відповідачем 21.10.2011р. (згідно повідомлення про вручення), з вимогою сплатити 18183,56 грн. (платіж за час фактичного користування предметом лізингу), 43122,60 грн. (комісія за організацію поставки техніки) та 150836,64 грн. (збитки).

Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України з урахуванням вимоги, отриманої відповідачем 21.10.2011р., термін сплати зазначеної вище заборгованості настав 29.10.2011 року.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Отже, за розрахунком позивача, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 6692,23 грн.

Позивачем також, у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, було здійснено розрахунок індексу інфляції, що склав 8654,47 грн., та трьох процентів річних від простроченої суми, що становить 3612,39 грн.

Отже, за розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 300614,82 грн., у тому числі: 130819,09 грн. - сума основного боргу, 6692,23 грн. - пеня, 8654,47 грн. - сума індексації, 3612,39 грн. - сума трьох процентів річних, 150836,64 грн. - збитки (різниця між залишковою та ринковою вартістю предмета лізингу).

Не погоджуючись з позовними вимогами Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним Договору прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р., посилаючись на те, що укладаючи даний договір директор ТОВ "Агро-Інвест" діяв із перевищенням своїх повноважень, визначених установчим документом товариства та законом, а саме укладення договору було здійснено без відповідного рішення загальних зборів, що свідчить про невідповідність останнього вимогам законодавства.

Заперечуючи проти зустрічних позовних вимог, представник Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" зазначив, що при укладенні Договору ТОВ "Агро-Інвест" було надано Протокол загальних зборів № 4 від 12.04.2007р., відповідно до якого директору ТОВ "Агро-Інвест" ОСОБА_2. було надано повноваження укладати від імені ТОВ "Агро-Інвест" угоди без рішення зборів засновників.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що 06.11.2007р. до Статуту ТОВ "Агро-Інвест" було внесено зміни, крім іншого, щодо повноважень директора товариства.

Так, відповідно до пункту 9.6.4. Статуту ТОВ "Агро-Інвест" (в редакції від 06.11.2007р., яка діяла на момент укладення оспорюванного договору фінансового лізингу), директор мав право:

- без довіреності здійснювати дії від імені товариства;

- затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку;

- приймати та звільняти працівників;

- самостійно вчиняти правочини та чинити юридичні дії від імені товариства, окрім правочинів, сума яких перевищує 30000,00 грн.,та правочинів, предметом яких є відчуження будь-яким чином основних фондів товариства. Такі правочини вчиняються директором виключно за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 47 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, якій здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень.

Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим ( директор, генеральний директор).

Згідно частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. В частині 3 даної статті визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, доказів проведення загальних зборів, на яких було вирішено питання щодо укладення спірного договору прямого лізингу з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", сторонами надано не було.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що директор ТОВ "Агро-Інвест" ОСОБА_2, укладаючи оспорюваний Договір прямого лізингу № 20-09-202пл/630 від 02.07.2009р., діяв із перевищенням повноважень, наданих йому Статутом, а отже Договір укладено без наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності ТОВ "Агро-Інвест".

В абзаці ж другому частини третьої статті 92 ЦК України зазначено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Пунктом 9.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України " Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р. №02-5/111 передбачено, що припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Слід зазначити, що сторонами при укладенні договору за звичаями ділового обороту перевірялись повноваження представників сторін та вивчались статутні документи .

В преамбулі спірного Договору зазначено, що директор ТОВ "Агро-Інвест" ОСОБА_2 діє на підставі статуту.

З матеріалів справи вбачається , що укладення спірного договору відбулось за наявністю статуту, який діяв на час укладення попередніх договорів за 2006 рік.

Стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців" визначає, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, а саме: перелік засновників (учасників) юридичної особи, дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Статтею 20 цього Закону встановлено, що відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно та можуть надаватися у формі витягів та довідок.

Як цілком обгрунтовано зазначив господарський суд першої інстанції, оскільки обов'язок перевіряти повноваження лежить на стороні з якою укладено угоду, то позивач не міг не знати та мав всі законні підстави, у зв"язку з чим повинен бути обізнаним про проведення державної реєстрації змін до установчих документів відповідача, зміни складу засновників, та встановлення статутом у новій редакції обмеження повноважень директора ОСОБА_4

Оскільки цей Договір було підписано повноважним представником ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", а отже фактично схвалено та погоджено таку редакцію преамбули договору, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) безперечно був ознайомлений із Статутом ТОВ "Агро-Інвест", а отже був обізнаний про обсяг повноважень його директора.

Відповідач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх заперечень проти зустрічних позовних вимог посилається на те, що ТОВ "Агро-Інвест" було фактично схвалено укладення договору прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р. директором із перевищенням повноважень згідно ст. 241 Цивільного кодексу України України та пункту 9.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. № 02-5/111. На думку позивача про це свідчить копія листа ТОВ "Агро-Інвест" від 03.09.2009р. № 98, в якому підтверджується перерахування комісії в сумі 45990,00 грн. за цим договором, а також банківською випискою ТОВ "Агро-Інвест" про перерахування коштів в сумі 2500,00 грн. як комісію за організацію поставки техніки. Також відповідач за зустрічним позовом зазначає, що ТОВ "Агро-Інвест" прийняло в користування та користувалось предметом лізингу, що підтверджується актами приймання-передачі від 18.09.2009р. та від 06.05.2010р.

Проте, з такими доводами не можна погодитись, оскільки з акту приймання-передачі № 38 від 18.09.2009р. вбачається, що предмет лізингу був прийнятий директором ТОВ "Агро-Інвест" ОСОБА_2. та повернутий ним 06.05.2010р. згідно з актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки.

Частина комісії за організацію поставки техніки в сумі 45622,60 грн., яка була перерахована ТОВ "Агро-Інвест", на прохання директора товариства ОСОБА_2. була зарахована як погашення заборгованості по лізинговим платежам по раніше укладених договорах.

З виписки ПАТ "Альфа-Банк" вбачається, що позивачем за зустрічним позовом 05.10.2009р. було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ НАК "Украгролізинг" в сумі 2500,00 грн. з призначенням платежу "Оплата за комісію згідно з договором № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р." Але з пояснень представника ТОВ "Агро-Інвест" вбачається, що здійснення платежів на підставі спірного договору проводилось виключно директором цього товариства, а саме ОСОБА_2., без відома засновників ТОВ "Агро-Інвест".

Письмові докази, на які посилається позивач у цих тверженнях, вбачається, що вони одноосібно підписані тією самою особою - директором відповідача ОСОБА_4., який одноосібно і уклав оспорюваний договір лізингу із перевищенням власних повноважень.

Отже, вони не доводять факту схвалення укладання оспорюваного договору відповідачем, як юридичною особою, адже вони жодним чином не відображають волевиявлення іншого учасника (засновника), який входить до складу вищого органу відповідача - загальних зборів учасників та має частку у розмірі 66,55 % статутного фонду відповідача.

Таким чином, дії особи, направлені на подальше виконання договору, укладеного цією особою із перевищенням своїх повноважень, не можна вважати схваленням такого договору юридичною особою, від імені якої діяла посадова особа.

Такої ж самої правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 14.04.2009р. за № 20/228.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, оскільки при укладенні та виконанні оспорюваного договору прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р. директор діяв із перевищенням своїх повноважень, визначених установчим документам товариства, а саме укладення Договору було здійснено без відповідного рішення загальних зборів, що свідчить про невідповідність останнього вимогам законодавства, дії виконавчого органу ТОВ "Агро-Інвест" по укладенню оспорюваного договору не відповідали волі відповідача за первісним позовом, яка мала бути виражена лише у формі прийняття відповідного рішення загальними зборами.

Зазначені вище обставини свідчать про порушення сторонами при укладенні договору прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р. вимог п. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, що свідчить про наявність у такого правочину вади волі і згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання даного договору недійсним.

Отже, на думку колегії суддів, господарський суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив зустрічні позовні вимоги.

При цьому, слід зазначити, що згідно п. 3.2. Роз'яснень Вищого Арбітражного Суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними", за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо.

Враховуючи, що предметом договору лізингу є передача предмету лізингу у користування, з урахуванням приписів п. 3.2 вищевказаного Роз'яснення, місцевий господарський суд цілком обгрунтовано визнав договір прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р. недійсним на майбутнє.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи, що договір прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009 року є недійсним, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави для задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій на підставі цього договору.

Позивач за первісним позовом апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що НАК «Украгролізинг» надав до суду копію статуту ТОВ «Агро-Інвест»та копію протоколу загальних зборів ТОВ «Агро-Інвест», в яких не міститься жодних обмежень повноважень директора ТОВ "Агро-Інвест". До того ж, в протоколі загальних зборів №4 від 12.04.2007р. ТОВ "Агр-Інвест" зазначено: "Надати директору ТОВ "Агро-Інвест" ОСОБА_2. повноважень укладати угоди від імені ТОВ "Агро-Інвест" без рішень засновників, та право підпису".

При цьому, позивач зазначає, що дані документи було надано ТОВ "Агро-Інвест", яке відповідно до статті 92 Цивільного України зобов'язано діяти добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень, для укладення спірного договору лізингу.

Також вказує на те, що у справі відсутні прямі докази, які б давали підстави вважати, що НАК «Украгролізинг»знав або не міг не знати про обмеження повноважень директора ТОВ «Агро- Інвест» ОСОБА_2. при укладенні договору фінансового лізингу.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими посиланнями, оскільки, як вже зазначалося вище, з урахуванням статтей 17, 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців», державне ПАТ «НАК «Украгролізинг»не було обмежене у можливості перевірити відомості щодо ТОВ «Агро-Інвест», які містяться у державному реєстрі юридичних осіб та які свідчать про відсутність повноважень у представника ТОВ «Агро- Інвест»ОСОБА_2. при укладенні договору фінансового лізингу, і є загальнодоступними. А тому факт наявності обов"язку державного ПАТ «НАК «Украгролізинг»бути обізнаним про вказані обставини презюмується.

Посилання апелянта на протокол № 4 від 12.04.2007 є необгрунтованим, так як з моменту отримання цього протоколу позивачем за первісним позовом до моменту укладення оспорюваного договору змінився склад засновників ТОВ «Агро-Інвест», про що, як вже зазначалося апелянт мав знати.

Крім того, звертає увагу на те, що фактом визнання та схвалення ТОВ «Агро-Інвест»договору фінансового лізингу №20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р. є направлення ТОВ «Агро -Інвест»листа від 03.09.2009р. №98, що підтверджує перерахування коштів, банківська виписка про сплату 2500 грн. з призначенням платежу оплата комісії згідно договору №20-09-202бпл від 02.07.2009р. Також, ТОВ «Агро- Інвест»за договором №20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р. отримав у користування зернозбиральний комбайн КЗС -9-1 «Славутич»№НОМЕР_1, що підтверджується актом приймання- передачі від 18.09.2009р. №38 (копія додавалась до справи), та яким користувався до 06.05.2010 року.

Однак, на думку колегії суддів, такі твердження є безпідставними, так як вищевказані документи підтверджують факт того, що вони були підписані особисто однією і тією ж особою - ОСОБА_2. а факт того, що юридично значущі дії на виконання цього договору також вчинялись цією ж особою.

При цьому,, доказів того, що вчинення таких дій відбувалось із відома інших заінтересованих осіб (діючих учасників ТОВ «Агро-Інвест»), апелянтом не було надано ані господарському суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2012 року у справі № 5023/9333/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.

Суддя (підпис) Терещенко О.І.

Суддя (підпис) Медуниця О.Є.

Повний текст постанови складено 27.03.2012 року.

Згідно з оригіналом

секретар суду Колєснік Н.Ю.

28.03.2012