Постанова № 22482091, 03.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2012                                                                                           № 51/183

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Калатай Н.Ф.

          Пашкіної С.А.

за участю представників сторін:

від позивача – Солодовник В.С.

від відповідача – не з’явився.

від третьої особи 1 – не з’явився.

від третьої особи 2 – не з’явився.

від третьої особи 3 – не з’явився.

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства

«Укргаз-Енерго»

на рішення господарського суду м. Києва від 31.10.2011 року.

у справі № 51/183 (судді : Пригунова А.Б. (головуючий),

Івченко А.М. Самсін Р.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню

та газифікації «Луганськгаз»

до Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача

1) Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України»

2) АТ «Лізингова компанія «Сприяння»

3) ТОВ «БІТімпекс-Ойл»

про зобов’язання вчинити дії та стягнення заборгованості

в сумі 2243598,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.10.2011 року позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» задоволено частково.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, б. 6, код 34003224) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (91055, Луганська обл., м. Луганськ, вул. Т.Г. Шевченка, буд. 102, код 05451150) 2221103 (два мільйони двісті двадцять одну тисячу сто три) грн. 07 коп. боргу за надані послуги з транспортування природного газу, 22211 (двадцять дві тисячі двісті одинадцять) грн. 03 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Закрите акціонерне товариство «Укргаз-Енерго» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 51/183 від 31.10.2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи № 51/183 призначено до розгляду.

В судове засідання 20.03.2012 року представники позивача, третьої особи 2 та третьої особи 3 не з’явилися, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 03.04.2012 року.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання відхилено колегією суддів. Учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

В судове засідання 03.04.2012 року представники відповідача та третіх осіб не з’явилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників відповідача та третіх осіб враховуючи, що останні належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 30.01.2007 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (далі - виконавець) та Закритим акціонерним товариством «Укргаз-Енерго» (далі - замовник) було укладено договір про надання послуг з транспортування природного газу № 09/66/Тр-07 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору виконавець зобов'язався відповідно до умов останнього прийняти та протранспортувати природний газ (далі – газ) системою розподільних газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та/або користуванні виконавця, від пунктів приймання-передачі газу - газорозподільних станцій на магістральних трубопроводах (далі –пункти призначення) та/або пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України до пунктів призначення: газопроводів споживачів та/або до газорозподільних станцій для передачі визначеним замовником та доведеним (підтвердженим) до виконавця через Об'єднане диспетчерське управління ДК «Укртрансгаз» (ОДУ ДК «Укртрансгаз») споживачам та/або уповноваженим організаціям, здійснювати облік такого газу, а замовник зобов'язався відповідно до умов даного договору оплатити надані виконавцем послуги з транспортування газу.

Відповідно до п. 11.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє в частині надання послуг з транспортування газу з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2011 року включно, а в частині розрахунків за послуги з транспортування газу–до їх повного виконання.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що виконавець зобов’язаний надати замовнику послуги з транспортування належного замовнику газу в загальному обсязі до 5100 млн. куб.м, в тому числі по роках: з 2007 р. – по 2011 р. до 1020 млн. куб.м щорічно.

Відповідно до п. 4.1. договору надання послуг з транспортування газу оформлюється замовником і виконавцем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з транспортування газу.

Згідно з п. 4.2 договору надання послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення оформлюється сторонами шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення.

Пунктом 4.3 договору погоджено, що сторони зобов’язані підписати Акти, зазначені в п. 4.1 та п. 4.2 даного договору, за місяць, у якому фактично виконавець надавав замовникові послуги з транспортування природного газу і послуги з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення, до п’ятого числа місяця, наступного за місяцем, у якому фактично надавалися послуги.

Згідно з пунктом 4.4 договору акт здачі-прийомки послуг з транспортування газу та акт здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення складаються виконавцем на підставі реєстру фактично про транспортованих об’ємів природного газу у відповідному місяці.

Підставою для складання реєстру є: акти здачі-приймання газу та/або інші письмові документи, погоджені виконавцем, які підтверджують передачу споживачам об’ємів природного газу з ресурсів замовника у місяці, за який складається реєстр (п. 4.5.1 договору).

Відповідно до п. 4.6 договору сторони зобов’язані підписати реєстр до п’ятого числа місяця, наступного за місяцем, у якому фактично надавалися послуги з транспортування природного газу з ресурсів замовника у місяці, за який складається реєстр.

Обсяг наданих послуг з транспортування природного газу та послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення, які виконавець надав замовнику у місяці, за який складаються акти, визначається у таких актах як сума обсягів природного газу з ресурсів замовника у метрах кубічних, які були прийняті в пунктах приймання-передачі, протранспортовані споживачам і передані їм в пунктах призначення згідно з актами здачі-приймання газу та/або іншими письмовими документами, погодженими виконавцем, які підтверджують факт передачі природного газу споживачу з ресурсів замовника у місяці, за який складається реєстр фактично протранспортованих об’ємів природного газу у відповідному місяці та акті (п. 4.7 договору).

Відповідно до п. 4.8 Договору акти є підставою для здійснення розрахунків у встановленому Договором порядку.

Статтею 5 договору визначено тариф на транспортування 1000 куб. м газу розподільчими газопроводами виконавця, який становить 60,60 грн. з ПДВ (п. 5.1 договору). Тариф на транспортування газу, зазначений у пункті 5.1 договору, може коригуватися сторонами у разі прийняття рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України шляхом підписання додаткової угоди до даного договору (5.2 договору). За надання послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та в пунктах призначення замовник сплачує на користь виконавця винагороду в розмірі 0,06 грн. з ПДВ за кожну 1000 куб.м прийнятого в пунктах приймання-передачі та переданого в пунктах призначення споживачам газу з ресурсів замовника. Загальна розрахункова сума даного Договору становить –309366 000 грн. з ПДВ. Фактична сума даного договору визначається шляхом складання вартості послуг з транспортування протягом строку дії даного договору (5.3 договору).

Додатковою угодою № 1 від 27.06.2007 р. до договору № 09/66/Тр-07 від 30.01.2007 р. сторони домовились викласти п. 5.1 останнього в наступній редакції: тарифи на транспортування 1000 куб.м газу розподільчими газопроводами виконавця становлять 54,20 грн., крім того ПДВ – 10,84 грн., разом – 65,04 грн. А також сторони виклали п. 5.4 у такій редакції: загальна розрахункова сума даного договору становить 332010000,00 грн., в тому числі 20% ПДВ. Фактична сума договору визначається шляхом складання вартості послуг з транспортування протягом строку дії даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2010 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 09/66/Тр-07 від 30.01.2007 року згідно з якою пункт 5.1 змінено та викладено у такому змісті: тариф на транспортування 1000 куб.м газу розподільчими газопроводами виконавця становлять 139,60 грн. без ПДВ, крім того ПДВ – 27,92 грн., разом з ПДВ 167,52 грн.

Порядок та умови проведення розрахунків сторони обумовили статтею 6 договору, в силу положень якого вартість наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту, зазначеного в п. 4.1 даного договору. Вартість наданих виконавцем замовнику послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах призначення у звітному місяці визначається на підставі акту, зазначеного в пункті 4.2 даного Договору (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору замовник здійснює попередню оплату за даним договором на підставі рахунків-фактур, виставлених виконавцем замовнику в наступному порядку:

до 5 числа місяця наданих послуг – 40 % від вартості планового обсягу послуг з транспортування газу за звітний місяць;

до 15 числа місяця наданих послух – 30 % від вартості планового обсягу послуг з транспортування газу на звітний місяць.

Виконавець виставляє замовнику рахунки-фактури на оплату послуг виходячи з планового обсягу, доведеного у встановленому порядку до виконавця через ОДУ ДК «Укртрансгаз», транспортування газу в місяці транспортування газу та тарифу на транспортування 1000 куб.м газу розподільчими газопроводами, вказаного в п. 5.1 даного договору та окремим рядком розміру винагороди, зазначеного у п. 5.3 даного договору.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених виконавцем замовнику на підставі актів зазначених в пунктах 4.1 та 4.2 даного договору, до 7 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про трубопровідний транспорт» та іншими актами законодавства України.

У відповідності до статті 12 Закону України «Про трубопровідний транспорт» господарська діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту визначається цим Законом та іншими актами законодавства України. Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням вищевикладеного, можливо дійти висновку, що умови договору № 09/66/Тр-07 від 30.01.2007 року свідчать, що за своєю правовою природою договір є договором про надання послуг.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору позивач протягом квітня – червня 2008 року надав замовнику послуги з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу згідно договору на загальну суму 1119775,32 грн., а також позивачем надано зазначені послуги у липні 2010 року на суму 1123823,65 грн.

Надання послуг послуги з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу в лютому 2010 року підтверджується оформленим належним чином актом здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу № УТГ-001011 від 31.07.2010 року наданим до матеріалів справи.

На підтвердження надання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу у період квітня – червня 2008 року позивачем надані акти здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу підписані виконавцем та скріплені його печаткою, але не підписані відповідачем:

- акт № УТГ-000813 від 30.04.2008 року на загальну суму 775285,08 грн. (кількість протранспортованого газу –11909,141 тис. куб.м),

- акт № УТГ-000822 від 31.05.2008 року на загальну суму 202111,54 грн. (кількість протранспортованого газу – 3104,632 тис. куб.м),

- акт № УТГ-000849 від 30.06.2008 року на загальну суму 142378,70 грн. (кількість протранспортованого газу – 2187,077 тис. куб.м).

Відповідно до п. 10 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 (далі –Постанова), постачальники природного газу у разі постачання природного газу за регульованим тарифом укладають з газотранспортними і газодобувними підприємствами та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на здійснення розподілу природного і нафтового газу, договори про транспортування природного газу.

Пунктом 12 Постанови передбачено, що газотранспортні та газодобувні підприємства НАК «Нафтогаз України», а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, зокрема, виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу.

В силу п. 2.1.2 Порядку доступу до газотранспортної системи, затвердженого наказом НАК «Нафтогаз України» від 26.03.2001 року № 79, контроль за прийманням-передачею газу в газотранспортну систему здійснюється на вхідних та вихідних газорозподільних станціях, які обладнані відповідними замірними вузлами і забезпечують узгоджену точність вимірювання згідно з технічними угодами. Об'єднане диспетчерське управління веде єдиний централізований реєстр всіх об'єктів та суб'єктів, які мають прямий вихід до газорозподільних станцій. Він є єдиним офіційним реєстром всіх постачальників та споживачів.

З матеріалів справи вбачається, підписаним та скріпленим печатками сторін реєстром фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами позивача підприємствам, що уклали договори з відповідачем у квітні 2008 року підтверджено реалізацію споживачам з ресурсу ЗАТ «Укргаз-Енерго» 9546,800 тис.куб.м газу.

В свою чергу, реєстрами фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами позивача підприємствам, що уклали договори з АТ «ЛК «Сприяння» з ресурсу відповідача підтверджується транспортування газу у квітні 2008 року –в обсязі 1546,264 тис.куб.м, у травні 2008 року – в обсязі 2278,983 тис.куб.м, у червні 2008 року –в обсязі 1841,518 тис.куб.м. Зазначені реєстри підписані ВАТ «Луганськгаз», АТ «ЛК «Сприяння» та ЗАТ «Укргаз-Енерго».

Як зазначила ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» протягом квітня –червня 2011 року між ЗАТ «Укргаз-Енерго» та АТ «ЛК «Сприяння» були підписані акти прийому-передачі природного газу: акт від 30 квітня 2008 року, відповідно до якого на умовах договору № 390/77/П(р)-07 від 27.06.2007 р. ЗАТ «Укргаз-Енерго» передало, а АТ «ЛК «Сприяння» прийняло в квітні 2008 року природний газ в обсязі 1546,264 тис.куб.м; акт від 31 травня 2008 року, відповідно до якого на умовах договору № 390/77/П(р)-07 від 27.06.2007 р. ЗАТ «Укргаз-Енерго» передало, а АТ «ЛК «Сприяння»прийняло в травні 2008 року природний газ в обсязі 2513,222 тис.куб.м; акт від 30 червня 2008 року, відповідно до якого на умовах договору № 390/77/П(р)-07 від 27.06.2007 р. ЗАТ «Укргаз-Енерго» передало, а АТ «ЛК «Сприяння»прийняло в червні 2008 року природний газ в обсязі 1841,518 тис.куб.м., що, в свою чергу, підтверджує зазначений вище об’єм протранспортованого позивачем газу.

В той же час, реєстрами фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами позивача підприємствам, що уклали договори з ТОВ «БІТімпекс-Ойл» з ресурсу відповідача підтверджується транспортування газу у квітні 2008 року –в обсязі 816,077 тис.куб.м, у травні 2008 року –в обсязі 825,649 тис.куб.м, в червні 2008 року – в обсязі 345,559 тис.куб.м., які підписані з боку позивача та ТОВ «БІТімпекс-Ойл».

Натомість, актами прийому-передачі природного газу, підписаними між ЗАТ «Укргаз-Енерго» та ТОВ «БІТімпекс-Ойл», підтверджено, що на умовах договору № 396/77/П)р)-07 від 27.06.2007 року відповідач передав, а ТОВ «БІТімпекс-Ойл» прийняло в квітні 2008 року природний газ в обсязі 4893,247 тис.куб.м, а в травні 2008 року – 4195,630 тис.куб.м. Однак, приймання-передача природного газу від ЗАТ «Укргаз-Енерго» до ТОВ «БІТімпекс-Ойл» у червні 2008 року відповідним актом не підтверджується, тож у суду відсутні підстави дійти беззаперечного висновку щодо транспортування природного газу мережами позивача підприємствам, що уклали договори з ТОВ «БІТімпекс-Ойл» з ресурсу відповідача у 2008 року в обсязі 345,559 тис.куб.м.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність твердження виконавця про надання замовнику послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу у період квітень –червень 2008 року в обсязі 16855,291 тис.куб.м.

Замовник зобов’язання за договором не виконав, за протранспортований позивачем газ у квітні – червні 2008 року в обсязі 16855,291 тис.куб.м. в сумі 1097279,42 грн., а також за протранспортований позивачем газ у липні 2010 року в обсязі 6706,192 тис.куб.м в сумі 1123823,65 грн. не сплатив, у зв’язку з чим заборгував перед позивачем 2221103,07 грн. Станом на день розгляду справи судом першої інстанції заборгованість в розмірі 2221103,07 грн. відповідачем не повернута.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Крім того, відповідач стверджував, що останній не отримував від позивача рахунки-фактури на оплату послуг по транспортуванню природного газу за спірні періоди, а тому строк зобов’язання з оплати за спірні періоди не настав.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження факту надсилання відповідачеві рахунків-фактур за договором № 09/66/Тр-07 від 30.01.2007 року, у матеріалах справи відповідні рахунки-фактури відсутні.

Предметом договору є послуги з транспортування газу, за які відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата наданих послуг формує зміст прав і обов’язків відповідача.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Невиставлення рахунку-фактури не можна вважати простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов’язку сплатити за надані послуги. Викладеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено, зокрема, в постанові від 23.05.2011 року у справі № 6/507(05-6-42/409), постанові від 25.05.2010 р. № 42/468.

Крім того, згідно з п. 6.2 договору строк оплати прив’язаний до строку, що минув після настання звітного періоду (до 7 числа місяця наступного за звітним), а не до строку, що минув після надсилання рахунків-фактури.

Оскільки станом на 7 число місяця наступного за звітним відповідач узгодив з позивачем кількість протранспортованого газу шляхом складання реєстрів, і ціна послуги була визначена в п. 5.1 договору (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами № 1 від 27.06.2007 р. та № 2 від 30.04.2010 р.), відповідач зобов'язаний був самостійно здійснити оплату даних послуг.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 2221103,07 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 2221103,07 грн.

В межах розгляду даного спору позивачем також заявлено вимоги про зобов’язання відповідача підписати акти здачі-приймання наданих послуг № УТГ-000813 від 30.04.2008 року, № УТГ-000822 від 31.05.2008 року та № УТГ-00049 від 30.06.2008 року за договором за період квітень – червень 2008 року.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Приписи даної норми кореспондуються зі ст. 20 Господарського кодексу України, якою також визначено способи захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, який обрав позивач - зобов’язання підписати акти приймання-передачі за договором про надання послуг з транспортування природного газу.

Заявлені вимоги про зобов’язання підписати акти здачі-приймання наданих послуг задоволенню не підлягають, при цьому в даному випадку враховується наявність такого обов’язку відповідача за договором, та його невиконання відповідачем.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі наданих послуг, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов’язання утриматись від їх вчинення.

Предмет позову у вигляді зобов'язання підписати акти приймання-передачі наданих послуг, які і так мають бути підписані в силу умов договору, носить декларативний характер і в разі задоволення такого позову, судове рішення не буде виконане шляхом державно-примусової діяльності, яка не може відбуватись шляхом зобов'язання виконати такі дії, які неможливо присудити виконати в натурі, в даному випадку, по зобов'язанню відповідача підписати акти приймання-передачі наданих послуг. Тож, заявлена позивачем вимога про зобов’язання відповідача підписати акти приймання-передачі наданих послуг за договором (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Отже, позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням .

В даному випадку при розгляді справи судом надається оцінка факту порушення умов договору в цій частині, однак підписання актів приймання-передачі наданих послуг при наявності судового рішення з цього приводу, не призведе до відновлення порушених прав позивача, і останнім в свою чергу не надано доказів, що договором або законом встановлено такий спосіб захисту інтересів позивача, як обов’язок підписання актів приймання-передачі наданих послуг. Вимога про підписання актів виконаних робіт спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, який може встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Частина 2 статті 19 Конституції України зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, зобов’язання відповідача підписати акти приймання-передачі наданих послуг не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб’єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Суд враховує, що акт приймання-передачі наданих послуг не носить характеру акту в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, до того ж така вимога про зобов’язання підписати акти приймання-передачі природного газу не призводить до поновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову, оскільки такий акт є доказом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача на підставі якої суд приймає рішення.

У п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009 року № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» вміщена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відмовляти в задоволенні такого позову або ж припиняти провадження у справі здійснено посилання на постанови Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 № 10/732, де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічні питання порушені також і у п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року», і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року».

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про зобов’язання відповідача виконати умови п. 4.3 договору № 09/66/Тр-07 від 30.01.2007 року на транспортування природного газу шляхом підписання актів здачі-приймання наданих послуг за квітень № УТГ-000813 від 30.04.2008 року, за травень № УТГ-000822 від 31.05.2008 року та за червень № УТГ-00049 від 30.06.2008 року не підлягають задоволенню.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з приведенням діяльності підприємства у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 р. № 514-VI Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» перейменовано у Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз».

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 31.10.2011 року у справі № 51/183 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго» без задоволення.

2. Справу № 51/183 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам та третім особам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Калатай Н.Ф.

                                                                                          Пашкіна С.А.

05.04.12 (відправлено)