Постанова № 22482010, 04.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2012 № 58/235

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

при секретарі Рибаруку М.М.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1. дов. №56/11.5.2 від 02.02.2011р.;

відповідача: ОСОБА_2. - дов. №450D/2011 від 13.10.2010р.;

третьої особи:не зявились;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення Житомирська регіональна дирекція ПАТ „ВТБ Банк”

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.10.2011р.

у справі №58/235 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення Житомирська регіональна дирекція ПАТ „ВТБ Банк”

до Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна”

третя особа Приватне підприємство „ПВН”

про відшкодування невиплаченої страхової суми у розмірі 40987,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк” в особі відділення Житомирської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” (далі відповідач) страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту №32-31/060340 від 17.07.2008р. у сумі 40 987,71 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач безпідставно відмовляється виплатити страхове відшкодування у звязку з настанням страхового випадку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2011р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Приватне підприємство „ПВН” (далі третя особа).

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про безпідставність та недоведеність позовних вимог, просив суд в позові відмовити повністю. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- частина пошкоджень, отриманих застрахованим у відповідача транспортним засобом, відноситься до прихованих пошкоджень, зокрема, пошкодження (деформація) рами автомобіля. Однак акт огляду цих пошкоджень за участю представника відповідача не складався, тому відповідно до пп.5.1.6 договору страхування №32-31/060340 від 17.07.2008р. виплата страхового відшкодування по таким пошкодженням не проводиться;

- в порушення пп.4.2.8 договору страхування №32-31/060340 від 17.07.2008р. третя особа не надала відповідачу пошкоджені внаслідок страхового випадку деталі транспортного засобу;

- страхова компанія, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність винної в ДТП особи, виплатила третій особі 24990,00 грн. страхового відшкодування, тому згідно з пп.9.1.4 договору страхування №32-31/060340 від 17.07.2008р. виплата страхового відшкодування повинна проводитись за вирахуванням суми, отриманої як компенсації заподіяної шкоди.

Третя особа письмових пояснень (відзиву) по суті позовних вимог не надала, свою позицію у спорі не визначила.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2011р. у справі №58/235 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2011р. у справі №58/235 та прийняти рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права. Зокрема, позивач наголошував на наступному:

- умовами спірного договору страхування не передбачено письмове узгодження дій по врегулюванню збитків та вибору підприємства, яке буде здійснювати ремонт транспортного засобу;

- при огляді пошкодженого транспортного засобу був присутній представник відповідача, про що вказано на першій сторінці висновку експертного автотоварознавчого дослідження №27 від 30.01.2009р.;

- розмір збитку, визначений у висновку експертного автотоварознавчого дослідження №27 від 30.01.2009р. відповідачем не оспорюється;

- передання відповідачу замінених деталей до виплати страхового відшкодування суперечить умовам договору страхування №32-31/060340 від 17.07.2008р. ;

- заміна рами застрахованого транспортного засобу підтверджується Актом №5 від 25.02.2009р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.03.2012р.

15.03.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких він просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки доводи останньої є необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами.

У звязку з перебуванням головуючого судді (доповідача) Зубець Л.П. на лікарняному, справу №58/235 було знято зі складу справ, призначених до розгляду в судовому засіданні на 19.03.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012р. справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.04.2012р.

26.03.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вказане клопотання було задоволено судом.

В судовому засіданні 02.04.2012р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2011р. у справі №58/235 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. При цьому, представник позивача зазначив про те, що просить задовольнити позов у сумі 15997,71 грн., тобто за вирахуванням 24990,00 грн. страхового відшкодування, сплаченого на користь третьої особи Акціонерним товариством „Українська пожежно-страхова компанія” за полісом №ВВ/5199122, яким було забезпечено цивільно-правову відповідальність ВАТ „Житомирський маслозавод” (водій ВАТ „Житомирський маслозавод” є особою, винною в ДТП, яке мало місце 16.01.2009р.).

В судовому засіданні 02.04.2012р. представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмових поясненнях по справі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та обєктивним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник третьої особи у судове засідання 02.04.2012р. не зявився, про поважність причин незявлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи у судове засідання не була визнана судом обовязковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 02.04.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 04.04.2012р.

В судовому засіданні 04.04.2012р. представники сторін підтримали пояснення, надані у попередньому судовому засіданні.

Представник третьої особи у судове засідання 04.04.2012р. не зявився, про поважність причин незявлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

16.07.2008р. між третьою особою, як позичальником, та позивачем було укладено кредитний договір №05.48-00/08СК (том справи 1, аркуші справи 9-10), предметом якого є надання позивачем (банком) позичальникові грошових коштів (кредиту) на наступних умовах: сума кредиту - 1557427,00 грн.; строк кредитування по 13.07.2012р.; плата за користування кредитом - 21,5% річних.

16.07.2008р. між третьою особою, як заставодавцем, та позивачем, як заставодержателем, було укладено договір застави №05.48-00/08-ДЗ01 (том справи 1, аркуші справи 11-13), предметом якого є передача заставодавцем в заставу заставодержателю рухомого майна транспортного засобу, зазначеного в п.3 цього договору (далі предмет застави), для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобовязань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь-яких інших платежів, розмір, термін та умови сплати і повернення яких встановлюються кредитним договором №05.48-00/08СК від 16.07.2008р. та будь-якими додатковими угодами до нього (у т.ч. які збільшують основне зобовязання), які є його невідємними частинами.

Одним із транспортних засобів, віднесених до предмету застави за вищевказаним договором є автобус D марка ІVAN, модель А07А 22, 2007 року випуску, колір жовтий, шасі (кузов, рама, коляска) №НОМЕР_2, реєстраційний №НОМЕР_1.

17.07.2008р. між відповідачем, як страховиком, та третьою особою, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №32-31/060340, предметом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом (автобус марки ІVAN, моделі А07А-22, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску) та додатковим обладнанням, встановленим на ньому. Вигодонабувачем за даним договором страхування є Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк” (позивач).

16.01.2009р. на перехресті вул. Космонавтів та вул. Ціалковського у м. Житомирі сталась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автобуса марки І-VAN моделі А07А-22 (реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням водія ОСОБА_3. та автомобіля марки ГАЗ-5327 (реєстраційний номер НОМЕР_3) під керуванням водія ОСОБА_4. (том справи 1, аркуш справи 76).

Згідно з постановою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 17.02.2009р. у справі №3-63/2009р. ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п.10.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (том справи 1, аркуш справи 94).

В результаті ДТП автобус марки І-VAN моделі А07А-22 (реєстраційний номер НОМЕР_1) отримав механічні пошкодження. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №27 від 30.01.2009р. (том справи 1, аркуші справи 77-81) матеріальний збиток, завданий власнику вищезгаданого транспортного засобу складає 40 987,71 грн.

Третя особа звернулась до відповідача з претензією №1 від 13.04.2009р., в якій повідомляла про настання страхового випадку (ДТП) та просила виплатити страхове відшкодування у сумі 40987,71 грн. (том справи 1, аркуш справи 19).

Однак, за твердженням позивача, звернення третьої особи було залишено відповідачем без реагування, грошові кошти виплачені не були.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від виплати страхового відшкодування, хоча йому були надані всі документи, необхідні для здійснення страхової виплати, тому позивач, як вигодонабувач за договором страхування №32-31/060340 від 17.07.2008р., звернувся до суду з позовом про стягнення страхової виплати в судовому порядку.

Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позову повністю, визнавши позовні вимоги документально непідтвердженими. Зокрема, суд наголошував на наступних обставинах:

- наданий позивачем Акт №5 від 23.02.2009р. на підтвердження заміни рами в застрахованому відповідачем транспортному засобі не містить печатки виконавця, а тому не може вважатись належним доказом у даній справі;

- надане відповідачем платіжне доручення про перерахування третій особі 24990,00 грн. не може бути прийняте до уваги, оскільки воно не містить відомостей, по якому саме страховому випадку здійснено виплату;

- позивачем не надано доказів погодження з відповідачем порядку дій щодо врегулювання збитку, вибору підприємства, яке буде здійснювати ремонт пошкодженого транспортного засобу, що є порушенням п.5.1.5 договору страхування №32-31/060340 від 17.07.2008р.;

- за наявними у справі доказами суд не може дійти беззаперечного висновку про те, що розмір завданої внаслідок ДТП шкоди становить саме 40987,71 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Страховик зобов'язаний відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором (ч.1 ст. 988 Цивільного кодексу України).

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст. 990 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача (вигодонабувача за договором страхування №32-31/060340 від 17.07.2008р.) про стягнення з відповідача (страховика за договором страхування №32-31/060340 від 17.07.2008р.) страхового відшкодування у сумі 40987,71 грн., обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобовязань по здійсненню страхової виплати.

Передусім, необхідно зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про прийняття відповідачем рішення щодо відмови у виплаті страхової суми.

Згідно з п.7.3 договору страхування №32-31/060340 від 17.07.2008р. про відмову у виплаті або прийняття рішення про відстрочку виплати страхувальник (вигодонабувач) повідомляється письмово з викладенням мотивації прийнятого рішення в триденний термін.

В матеріалах справи наявна претензія третьої особи №1 від 13.04.2009р. (том справи 1, аркуш справи - 19), в якій третя особа зазначає про неодноразові звернення до відповідача з приводу виплати страхового відшкодування та просить виплатити 40987,70 грн.

У відповідь на вказану претензію відповідач направив третій особі листа вих.№163 від 05.05.2009р. (том справи 1, аркуш справи 68), в якому зазначив про необхідність надання третьою особою додаткових матеріалів (документальне підтвердження по заміні рами транспортного засобу та саму раму), а також повідомив про призупинення страхової справи третьої особи до зясування всіх обставин страхового випадку.

Згідно з п.4.2.8 договору страхування №32-31/060340 від 17.07.2008р. страхувальник (третя особа) зобовязаний передати представнику страховика пошкоджені внаслідок страхового випадку деталі транспортного засобу, заміну яких відшкодовано.

Відповідно до п.п.5.15, 5.1.6 названого договору страхувальник зобовязаний: узгодити із страховиком або його представником порядок дій щодо врегулювання збитку, вибору підприємства, яке буде здійснювати ремонт (в т.ч. вартість нормо-години, терміни початку та закінчення ремонту та інше); надати представнику страховика пошкоджений транспортний засіб (до ремонту) або його залишки, а також пошкоджені деталі та частини для проведення обовязкового огляду. В процесі огляду (не зважаючи на розмір завданої шкоди) проводиться обовязкове фотографування транспортного засобу та складається акт його огляду.

В обґрунтування розміру завданих збитків позивач посилається на висновок експертного автотоварознавчого дослідження №27 від 30.01.2009р. (том справи 1, аркуші справи 77-84) і наголошує на тому, що представник відповідача був присутній під час огляду транспортного засобу, а отже був обізнаний із обсягом завданих транспортному засобу пошкоджень, в тому числі й про деформацію рами, яку було замінено. Безпосередньо на підтвердження здійснення заміни рами транспортного засобу позивач надав суду договір надання ремонтних робіт від 23.02.2009р. та Акт №5 від 27.05.2009р. (том справи 1, аркуші справи 95-96, 134).

Однак в процесі судового розгляду було зясовано, що представник відповідача був присутній лише на попередньому огляді транспортного засобу, за результатами якого було складено Акт від 19.01.2009р. (том справи 1, аркуш справи 75). При чому, в результаті огляду, який було проведено 19.01.2009р., не було виявлено пошкодження (деформацію) рами.

Вказані пошкодження були виявлені лише в процесі проведення експертного автотоварознавчого дослідження, за результатами якого було складено висновок №27 від 30.01.2009р. На першій сторінці названого висновку зазначено про те, що огляд транспортного засобу проводився 21.01.2009р в присутності представника директора ПП „ПВН” (третьої особи) Петюха В.Н., учасника ДТП ОСОБА_4 (винуватець ДТП), директора ЖОД АТ „УПСК” Гулака В.М. (страховик ВАТ „Житомирський маслозавод”, працівником якого є ОСОБА_4). Перелічені особи також зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 21.01.2009р. Жодних відомостей про те, що при огляді транспортного засобу експертом приймав участь представник відповідача висновок №27 від 30.01.2009р. не містить.

Саме з урахуванням пошкоджень рами, виявлених експертом автотоварознавцем, про що вказано у висновку №27 від 30.01.2009р., відповідач звернувся до третьої особи з проханням надати додаткові матеріали на підтвердження здійснення заміни рами транспортного засобу та саму раму. Однак звернення відповідача були залишені третьою особою без належного реагування.

Відносно посилання позивача на те, що умовами п.5.1.5 договору страхування №32-31/060340 від 17.07.2008р. не передбачено обовязкового письмового узгодження порядку дій щодо врегулювання збитку, вибору підприємства, яке буде здійснювати ремонт, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в п.5.1.9 названого договору вказано, що страхувальник має право самостійно оплачувати відновлювальний ремонт на станції технічного обслуговування чи іншому спеціалізованому підприємстві та купувати необхідні для ремонту запчастини та матеріали (в т.ч. за кордоном) тільки після попередньої письмової згоди страховика, в іншому випадку страховик може відмовити у виплаті або зменшити її розмір.

Натомість, третьою особою було самостійно здійснено заміну рами транспортного засобу без погодження з відповідачем. Доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

Висновок про розмір збитку, утилізаційну вартість, дійсну ринкову вартість транспортного засобу на момент настання події визначається на підставі автотоварознавчої експертизи або дослідження спеціаліста автотоварознавця, або за письмовою згодою страховка та страхувальника (п.6.1.6 договору страхування №32-31/060340 від 17.07.2008р.).

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження узгодження між третьою особою та/або позивачем і відповідачем розміру завданих збитків, особи (підприємства), яка буде здійснювати ремонтні роботи, проведення експертного автотоварознавчого дослідження, тощо, тоді як обовязковість такого узгодження передбачена умовами договору страхування №32-31/060340 від 17.07.2008р., зокрема, п.п.5.1.5, 6.1.6 останнього. Єдиним підтвердженням наявності збитків в розмірі 40 987,71 грн. є висновок експертного автотоварознавчого дослідження №27 від 30.01.2009р., замовником якого виступило АТ “Українська пожежно-страхова компанія” страховик ВАТ „Житомирський маслозавод”, працівником якого є ОСОБА_4 (винна в ДТП особа).

Відповідач у своїх поясненнях від 30.06.2011р. (том справи 1, аркуш справи 67) зазначав про те, що у вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу, було включено вартість рами у сумі 18430,84 грн. та роботи по її заміні у розмірі 6448,00 грн., що разом становить 24878,74 грн. Однак колегією суддів було встановлено, що роботи по заміні рами становлять не 6448,00 грн., а 3520,00 грн., про що чітко вказано як в договорі надання ремонтних послуг від 23.02.2009р., так і безпосередньо в акті №5 від 25.02.2009р. (том справи 1, аркуші справи 95-96). Таким чином, загальна вартість страхового відшкодування по збиткам, завданим внаслідок деформації і заміни рами в застрахованому відповідачем транспортному засобі, становить 21 950,84 грн. (18430,84 грн. вартість рами згідно з калькуляцією, доданої до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №27 від 30.01.2009р.; 3520,00 грн. вартість робіт по заміні рами).

Згідно з п.8.8 договору страхування у випадку, коли в процесі відновлювального ремонту виявлені приховані пошкодження, але відповідно до п.5.1.6 даного договору акт огляду не складався, по таким прихованим пошкодженням відшкодування не виплачується.

Як уже зазначалось вище, при проведенні експертом огляду транспортного засобу представник відповідача участі не приймав, а тому не знав про виявлення деформації рами транспортного засобу (приховані пошкодження). Додаткові матеріали за даними пошкодженнями на прохання відповідача третя особа не надала, тому у відповідача не виникло обовязку по відшкодуванню вартості прихованих пошкоджень (деформації рами) у сумі 21 950,84 грн.

Що ж до решти суми страхового відшкодування у розмірі 19036,87 грн. (40987,71 - 21 950,84), судом було встановлено наступне.

Згідно з п.9.1.4 договору страхування №32-31/060340 від 17.07.2008р. підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування або зменшення його розміру є отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні. Якщо шкоду відшкодовано частково, виплата страхового відшкодування проводиться за вирахуванням суми, отриманої як компенсація заподіяної шкоди.

В матеріалах справи наявні: поліс №ВВ/5199122 АТ „Українська пожежно-страхова компанія” (УПСК), за яким було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4 (особи, винної в ДПТ, внаслідок якої зазнав пошкодження застрахований відповідачем транспортний засіб); заява директора третьої особи на адресу АТ „УПСК” про виплату страхового відшкодування; страховий акт №53 (аварійний сертифікат) від 21.04.2009р.; платіжне доручення №972 від 21.04.2009р. на суму 24990,00 грн.

Вище перелічені документи свідчать про те, що ще до звернення позивача з позовом до Господарського суду міста Києва третій особі страховиком винної в ДТП особи було здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 24990,00 грн. за збитки, завдані в результаті ДТП, яка мала місце 16.01.2009р. При чому, сума виплаченого третій особі страхового відшкодування покриває залишок страхової суми у розмірі 19036,87 грн., заявленої позивачем до стягнення, а тому відповідно до п.9.1.4 договору страхування №32-31/060340 від 17.07.2008р. підстави для виплати 19036,87 грн. відсутні.

Наведені вище обставини справи в їх сукупності свідчать про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного у позові.

Доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у звязку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2011р. у справі №58/235.

У звязку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта). При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, враховуючи загальний розмір оспорюваних позивачем вимог, за подання апеляційної скарги позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі 804,75 грн. Натомість з доданого до апеляційної скарги меморіального ордера №5552 від 16.11.2011р. вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, а саме у сумі 2049,39 грн.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 9 Закону України „Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача підлягає поверненню сума надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 1244,64 грн.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення Житомирська регіональна дирекція ПАТ „ВТБ Банк” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2011р. у справі №58/235 без змін.

2. Повернути Публічному акціонерному товариству „ВТБ Банк” (м. Київ, б.Т.Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1244,64 грн. (одну тисячу двісті сорок чотири гривні 64 копійки), перерахований згідно з меморіальним ордером №5552 від 16.11.2011р.

3. Матеріали справи №58/235 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддяЗубець Л.П.

СуддіНовіков М.М.

Мартюк А.І.