Постанова № 22481979, 03.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2012                                                                                           № 5028/11/130/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Яковлева М.Л.

суддів:           Тарасенко К.В.

          Жук Г.А.

при секретарі судового засіданні – Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.04.2012 року по справі № 5028/11/130/2011 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Чернігівторф», м.Чернігів, на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 року (оформленого відповідно до ст. 83 ГПК України 26.12.2011 року) у справі №5028/11/130/2011 (суддя –Бобров Ю.М.)

за позовом Державної екологічної інспекції в Чернігівській області,

м. Чернігів

доДержавного підприємства «Чернігівторф», м. Чернігів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне управління охорони навколишнього природного

середовища в ернігівській області, м. Чернігів

провідшкодування 589307,02 грн.

в с т а н о в и в:

Державна екологічна інспекція в Чернігівській області звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до державного підприємства «Чернігівторф» про відшкодування збитків у сумі 589307,02 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 року позов задоволено повністю. Стягнуто з державного підприємства «Чернігівторф», м. Чернігів, до бюджету Смолинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області – 589 307,02 грн. збитків. Стягнуто з державного підприємства «Чернігівторф», м. Чернігів, до державного бюджету – 11 786,14 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, державне підприємство «Чернігівторф», м. Чернігів, звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року по справі № 5028/11/130/2011 відновлено строк на подання апеляційної скарги та було прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 03.04.2012 року.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства «Чернігівторф» - без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника третьої особи, проти чого також не заперечують представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 року по справі № 5028/11/130/2011 – слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» регламентовано, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, тощо, а також за додержанням норм екологічної безпеки; подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 548 від 19 лютого 2006 року, інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території. Інспекція має право обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи); складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення; давати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до її повноважень; подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (підпункти 1, 5, 6, 7, 9 пункту 5 вищезазначеного Положення).

Відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області на підставі ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та згідно наказу Державної екологічної інспекції в Чернігівській області від 07.02.2011 № 152, 09-11.02.2011 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства державним підприємством «Чернігівторф», про що складено акт (а.с. 8-11).

В результаті перевірки встановлено, що підприємством в період з 01.01.2010 року по 01.02.2011 року здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу, а саме: арсен, неорганічні сполуки (в перерахунку на арсен) - 0.00000154 т/р; заліза оксид - 0,00343 т/р; міді оксид - 0,00000217 т/р; нікелю оксид - 0,00000195 т/р; ртуть металева - 0,000000073 т/р; свинець та його з'єднання, окрім тетраетил - 0,0000012 т/р; хром шестивалентний - 0,00017375 т/р; цинку оксид - 0,000003 т/р; марганець та його з'єднання - 0,00665 т/р; тверді частинки - 11,35838 т/р; сажа - 0; азоту          діоксид - 2,3123 т/р; оксид діазоту - 0,0994854 т/р; ангідрид сірчистий - 10,01 т/р; сірководень - 0,00000767 т/р; кислота сірчана - 0,000161 т/р; вуглецю          оксид - 23,164 т/р; вуглецю діоксид - 2350,551 т/р; бензин - 0,0642 т/р; вуглеводні граничні С12-С19 - 0,00271 т/р; вуглеводні ароматичні - 0,00000409 т/р; масло мінеральне - 0,0000227 т/р; мастильно-охолоджувальна рідина - 0,000145 т/р; уайт - спірт - 0,002 т/р; спирт бутиловий - 0,000385 т/р; бутилацетат - 0,00149 т/р; 2 - Етоксиетанол - 0,00106 т/р; ксилол - 0,00885 т/р; толуол - 0,00731 т/р; метан - 0,116071 т/р., що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Державною інспекцією здійснено розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря виконано на підставі «Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря» затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.12.2008 року № 639 та зареєстрованої в Мін'юсті України 21.01.2009 року за №48/16064.          

Розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря за формулою:

З = m і x 1,1П х А і х Кт х Кзі

де

З - розмір збитків, грн;

mі - маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т, - 1,1 х 941 = 1035,1;

А і - безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості, - Кнас х Кф = 1;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною, - приймається рівним 1.

Згідно зазначеної формули Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу нараховано збитки в розмірі 589307,12 грн.

11.02.2011 року старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Чернігівської області Домбровським В.Ю. та Михайловим І.А. було винесено припис № 30/07 (а.с. 12) державному підприємству «Чернігівторф», та вказано, що підприємству необхідно забезпечити постійне зберігання, транспортування та використання відходів, що утворюються на підприємстві та хімічних речовин проводити при неухильному дотриманні екологічних вимог щодо поводження з ними, не допускати забруднення ними навколишнього середовища; обладнати місця для тимчасового зберігання відходів у відповідності до класу небезпеки; забезпечити постійне повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких існує відповідна технологія, здійснювати заходи для максимальної утилізації чи передачі іншим споживачам відходів, які мають ресурсну цінність; до 11.03.2011 року привести засмічену відходами деревообробки земельну ділянку у належний стан, не допускати розміщення відходів на грунті; забезпечити термінову ліквідацію місця проливу мастил з гідравлічної системи трактора; до 11.04.2011 року провести зачистку відстійників та пісколовки очисних споруд; до 11.04.2011 року забезпечити проведення реєстрації правовстановлюючих документів на землю у Чернігівській регіональній філії ДП «Центр ДЗК».

Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області було надіслано відповідачу претензію № 03-03/757 від 03.03.2011 року з вимогою оплатити суму збитків, на яку відповідач відповідь не надав, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

08.04.2011 року № 195/1 відповідачем надіслано відповідь на претензію, в якій зазначено, що ДП «Чернігівторф» на початку 2010 року не мало змоги виготовити документи по обґрунтуванню обсягів викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин у зв’язку з тяжким фінансовим станом – заборгованості по заробітній платі платежем до бюджету не знайшли свого правового обґрунтування.

Згідно ст. 10 Закону України від 16.10.1992 № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов’язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов’язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Матеріалами справи підтверджено наявність у філії «Смоленського торф заводу» дозволу Державного управління охорони навколишнього середовища в Чернігівській області з терміном його дії до 31.12.2009.

Стосовно продовження терміну дії дозволу, то у відзиві на позовну заяву від 08.11.2011 року № 651 та в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що вони неодноразово звертались до державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області про продовження терміну дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелам філії «Смолинський торфозавод», але отримано відмову (лист № 07-05/4659).

Так дійсно, як вбачається з листа № 07-08/4659 від 09.02.2010 року Мінприроди відмовило у продовженні терміну дії дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами проммайданчиків ДП «Чернігівторф», зокрема: Смолинський торфозавод, Ірванцівський торфозавод.

Однак, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи» від 13.03.2002 року №302.

Міністерством охорони навколишнього природного середовища 29.12.2008 року був затверджений План робіт з видачі дозволів на викиди в атмосферне повітря за новою формою на 2009 рік по Чернігівській області, відповідно до якого філії Ірванцівського торфозаводу ДП «Чернігівторф» та філії «Смоленського торф заводу» ДП «Чернігівторф» встановлений термін отримання дозволу на викиди - 30.06.2009 р.

18.08.2009 року до Держуправління надійшли зміни до Плану робіт з видачі дозволів на викиди в атмосферне повітря за новою формою на III та IV квартали 2009 року по Чернігівській області, де встановлений термін отримання дозволу - 31.12.2009 року. Листом Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області згідно списку розсилки філію Ірванцівського торфозаводу ДП «Чернігівторф» та філію «Смоленського торф заводу» ДП «Чернігівторф» було повідомлено про кінцевий термін отримання дозволу.

Однак, зазначені філії не звертались в визначений строк для отримання дозволу.

08.12.2009 року Держуправлінням було повідомлено вище зазначених суб'єктів господарювання про те, що до 10.12.2009 року для продовження дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та формування Мінприроди України Плану робіт на 2010 рік з видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря необхідно представити лист - звернення на адресу Мінприроди та Держуправління з питання перенесення терміну отримання дозволу на викиди. В раз ненадання вказаної інформації підприємство не буде включено до Плану робіт на 2010 рік з видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та господарська діяльність вважатись такою, що здійснюється без відповідного дозволу.

Крім того, п. 3 порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 13.03.2002 року № 302 передбачено, що дозвіл видається безоплатно територіальними органами Мінприроди за погодженням з установами державної санітарно-епідеміологічної служби на термін не менш як п'ять років.

Отже, присилання відповідача на те, що ДП «Чернігівторф» на початку 2010 року не мало змоги виготовити документи по обґрунтуванню обсягів викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин у зв’язку з тяжким фінансовим станом – заборгованості по заробітній платі платежем до бюджету не знайшли свого правового обґрунтування.

В п. 4 зазначеного порядку вказано, що для отримання дозволу суб'єкт господарювання:

оформляє заяву;

готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин;

проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання;

проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони;

розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди;

обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення;

проводить оцінку та аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря;

готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Суб'єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів.

Відповідачем не здійснено інвентаризацію та не надано підтверджень на вчинення позитивних дій для продовження дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Щодо тверджень скаржника стосовно того, що філія «Смолинський торф завод» не викидала в атмосферне повітря наднормативних викидів і таким чином шкоду атмосферному повітрю не завдала, то вони не приймаються до уваги та спростовуються матеріалами справи, зокрема актом перевірки від 09-11.02.2011 року, який підписано старшими інспекторами, головним інженером ДП «Чернігівторф», начальником виробничо-технічного відділу ДП «Чернігівторф» та В.о. директора ДП «Чернігівторф», який у судовому порядку не дійсним не визнано та є чинним.

Крім того, скаржником в апеляційній скарзі зазначено, що згідно звіту про охорону атмосферного повітря за 2010 рік, філією до місцевого бюджету перераховано 6429,18 грн. збору за забруднення навколишнього природного середовища, у зв’язку з цим скаржник вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Однак, зазначене не береться до уваги, оскільки ця плата стягується згідно із Законом України від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього середовища».

Плата за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється: — за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення; —          за скиди забруднюючих речовин у поверхневі, територіальні та внутрішні морські води, а також у підземні горизонти, в тому числі за скиди, що провадяться підприємствами через систему комунальної каналізації;

— за розміщення відходів у навколишньому природному середовищі.

Стягнення платежів за викиди й скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів у навколишньому природному середовищі здійснюється з підприємств незалежно від форм власності й відомчої приналежності в розмірах, установлених Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями на підставі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин і розміщення відходів та нормативів плати за них.

Платежі за забруднення навколишнього природного середовища підприємства (крім розташованих у містах республіканського підпорядкування) перераховують у таких розмірах:

—          70 відсотків — до позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища Рад народних депутатів базового рівня на окремі рахунки;

—          20 відсотків — до позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим і обласних Рад народних депутатів на окремі рахунки;

10 відсотків — на рахунок республіканського позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України 06.09.2005 № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформленні, видачі дубліката, анулюванні документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав від Державного управління охорони навколишнього середовища в Чернігівській області відповідний дозвіл лише 02.02.2011 року з терміном дії з 02.02.2011 року до 02.02.2021 року.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем здійснювались викиди без відповідного дозволу, а отже позивачем правомірно нараховано збитки завдані державі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка її завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії, б) наявність шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, г) вина заподіювача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. (Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2011 року по справі № 24/59/2011).

Врахувавши приписи чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку щодо доведеності усіх складових елементів правопорушення, необхідних для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Отже, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає висновок місцевого суду щодо задоволення позовних вимог про відшкодування збитків в сумі 589307,02 грн., завданих внаслідок викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від працюючих стаціонарних джерел у період з 01.01.2010 року по 01.02.2011 року без наявності дозволу на підставі акту перевірки стану дотримання вимог природоохоронного законодавства від 09-11.02.2011 року № 39/07 законним, а тому залишає його без змін.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Вимоги, що пред’являються до доказів, визначені статтею 34 Господарського процесуального кодексу України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 року у справі № 5028/11/130/2011 залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Чернігівторг», м. Чернігів на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 року у справі №5028/11/130/2011 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 року у справі №5028/11/130/2011 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5028/11/130/2011 повернути до господарському суду Чернігівської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Яковлев М.Л.

Судді                                                                                          Тарасенко К.В.

                                                                                          Жук Г.А.