Постанова № 22481869, 27.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2012                                                                                           № 26/282

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко А.І.

суддів:           Отрюха Б.В.

          Михальської Ю.Б.

Київський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючого: Тищенко А.І.

Суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників

сторін:

від позивача: Марковська В.В.- юрист;

від відповідача: Ейсман А.В. – юрист;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Нивки» Подільської районної у м. Києві ради

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 01.12.2011 р.

у справі № 26/282

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства «Нивки» Подільської районної у м. Києві ради

про стягнення 611417,84 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2011 року позов задоволено повністю.

Рішенням суду стягнуто з Комунального підприємства “Нивки” Подільської районної у м. Києві ради (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 10-В, код 35669287) на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 485750 грн. 05 коп. основного боргу, 27539 грн. 35 коп. – 3% річних, 98128 грн. 44 коп. збитків від інфляції, 6114 грн. 18 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати, посилаючись на те, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що місцевим судом не взято до уваги контекст позовної заяви, в якій позивачем зазначено, що забезпечити мешканців будинку, що знаходиться на обслуговуванні КП «Нивки» комунальними послугами з центрального опалення та гарячого водопостачання неможливо без участі позивача - АЕК "Київенерго". Однак, позивач не визначений ні виробником, ні виконавцем послуг, і у своїй діяльності керується не Законом України "Про житлово-комунальні послуги", а власним Статутом та Законом України "Про теплопостачання", тобто є виробником та розподілювачем товарної продукції - теплової енергії, яка ним збувається на договірних засадах.

Апелянт вважає, що позивач, не маючи підпорядкованого йому виробника послуг, намагається стягнути з відповідача вартість теплової енергії, обсяг якої він визначає відомим лише йому розрахунковим методом, не вдаючись до визначення джерел фінансування. А єдиним джерелом у даному випадку можуть бути лише платежі кінцевих споживачів - мешканців будинку, які повинні сплачувати вартість спожитих послуг з ГВП.

Іншим джерелом невідповідностей між нарахованими та сплаченими коштами за теплову енергію є зазначена вище різниця в тарифах на теплову енергію та ГВП. Ця різниця фактично перекладена позивачем на відповідача з порушення вимог Методики щодо порядку нарахування плати за теплову енергію у складі вартості гарячої води, що повинно відображатися у Зведених тристоронніх актах, затверджених розпорядженням КМДА від 26.12.2002 р. № 2306.

Апелянт зазначає, що вимоги позивача щодо сплати відповідачем вартості теплової енергії, відображеної позивачем у табуляграмах, відповідач не може визнати, оскільки вона не відповідає розпорядженню КМДА № 2306.

Апелянт звертає увагу суду на ту обставину, що мешканці будинку сплачують за комунальні послуги на поточний рахунок Комунального підприємства Головний обчислювальний центр (КП ПОЦ) КМДА, яке розподіляє отримані кошти між постачальниками відповідно до машинного алгоритму, реалізованого центром. Відповідач не має можливостей втручатися в діяльність КП ПОЦ. Зарахування даних коштів не залежить від відповідача, а безпосередньо від сплати мешканцями коштів за прожиту теплову енергію та гарячу воду, як кінцевими споживачами.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача за наявними у справі доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

01.06.2009 р. між Публічним акціонерним товариством “ Київенерго” (позивач) та Комунальним підприємством “Нивки” Подільської районної у м. Києві ради (відповідач) був укладений договір № 731052 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для потреб водопостачання – протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження.

Згідно з п. 2.1 договору при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до ч.1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01.06.2009 року сторонами укладено додаток №2 до договору № 731052, відповідно до якого у пункті 9, 10, споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в МВРТ-7 платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору №731052 від 01.06.2009 року, споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

В матеріалах справи є документи, які свідчать, що за період з 01.10.2008 року по 01.09.2011 року включно позивачем поставлено відповідачу енергії на суму 485750,05 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями споживання теплової енергії, табуляграмами та довідкою про розрахунок заборгованості.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх обов’язків щодо оплати наданих за договором послуг, позивач просить стягнути з Комунального підприємства «Нивки» Подільської районної у м. Києві ради заборгованість у розмірі 485750,05 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 485750,05 грн.

Згідно ст. 193 ГК України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договір.

Згідно з ст. 629 ЦКУ договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 ЦК України між сторонами у справі наявні цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо оплати наданих позивачем комунальних послуг.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 485750,05 грн. за спожиту теплову енергію на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність та розмір заборгованості відповідачем не спростовано, вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 485750,05 грн. за теплову енергію підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 27539,35 грн. – 3% річних та 98128,44 грн. збитків від інфляції, а всього 611417,84 грн.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи наведене, колегія вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 611417,84 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 731052 від 01.06.2009 року позовні вимоги є обґрунтованими щодо стягнення збитків від інфляції.

Згідно 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи стосовно відсутності зобов’язання оплачувати отриману теплову енергію, спростовуються наступними фактами:

П. 2.3.1. договору передбачено обов’язок своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість спожитої теплової енергії, відповідно до додатку 2.

Відповідно до п. 10 додатку 2 до договору відповідач зобов’язаний забезпечити надходження коштів на розрахунковий рахунок КП ГІОЦ КМДА від кінцевих споживачів (мешканців).

Аналізуючи дані норми колегія вважає, що на відповідача покладається обов’язок вчинити дії, які б забезпечили надходження коштів від кінцевих споживачів до КП ГІОЦ КМДА (претензії, позови, роз’яснювальна робота, угоди про реструктуризацію богу та інше), тобто відповідач на підтвердження вчинення дій, покликаних забезпечити надходження коштів, повинен був надати суду докази вчинення таких дій, а не заявляти про відсутність будь-яких обов’язків.

Крім того, відповідно до ст. 528 ЦК України виконання обов’язку може бути покладене боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто.

В даному випадку передоручивши виконання обов’язку оплати за договором на КП ГІОЦ КМДА, відповідач не змінив сторону у зобов’язанні та не позбувся пояснень, визначених договором, на постачання теплової енергії, а отже має нести відповідальність, передбачену законодавством та умовами договору у разі неналежного виконання його умов.

Ч 2 ст. 528 ЦК України визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання обв’язку боржника іншою особою цей обов’язок боржник повинен виконати сам.

Отже, якщо відповідач не зміг забезпечити виконання умов договору в частині оплати, а саме не вчинив жодних дій, які б забезпечили надходження коштів на розрахунковий рахунок КП ГІОЦ від мешканців, а отже КП ГІОЦ не перерахував кошти за спожиту теплову енергію у необхідному обсязі, відповідальність за неналежне виконання зобов’язання повинен нести відповідач.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовуються вимог позивача, не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 101, 103-105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Нивки» Подільської районної у м. Києві ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2011 р. у справі № 26/282 залишити без змін.

Матеріали справи № 26/282 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      Тищенко А.І.

Судді                                                                                          Отрюх Б.В.

                                                                                          Михальська Ю.Б.