Постанова № 22481794, 21.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2012 № 13/5026/791/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Буравльова С.І.

Рябухи В.І.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.02.2012);

Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 20.03.2012);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіант»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.01.2012р.

у справі № 13/5026/791/2011 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіант» (далі ТОВ «Провіант»)

до Малого підприємства «Елетон» (далі МП «Елетон»)

про розірвання договору та стягнення 1134600,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.01.2012р. у справі №13/5026/791/2011 позов задоволено частково: стягнуто з Малого підприємства «Елетон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіант» 2800,00 грн. штрафу та судові витрати.

В частині стягнення 854600грн. основного боргу та розірвання Договору поставки, провадження у справі припинено на підставі п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відмовою позивача від позову.

В решті частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ «Провіант» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 30.01.2012р. у справі №13/5026/791/2011 скасувати в частині стягнення 2800,00грн. штрафу та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 280000,00 грн. штрафу у повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що в діях позивача вбачаються ознаки зловживання правом шляхом тривалого не підписання Видаткової накладної №РН-0000012 від 30.12.2010.

Позивач наголошує, що саме відповідачем було порушено строки поставки обладнання, тобто, відповідачем не виконані належним чином умови спірного Договору.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає, що ним не було порушено строки, необхідні для будівництва котельні, а недотримання строку, передбаченого спірним Договором, не заподіяло позивачу жодних збитків.

Ухвалою від 24.02.2012 було призначено справу до розгляду на 21.03.2012р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 №01-22/1/5 введено до складу судової колегії замість судді Ропій Л.М. суддю Буравльова С.І.

В судове засідання представники сторін зявилися.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом ТОВ «Провіант» про розірвання Договору поставки обладнання №21-07/10/1 від 21.07.2010р. та стягнення з відповідача 854600,00 грн. - основного боргу, 280000,00 грн. штрафу за порушення строків поставки згідно п.6.3 Договору.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що постачальник (відповідач) порушив взяті на себе Договірні зобовязання щодо дотримання встановлених строків та порядку постачання комплектуючих.

30.01.2012р. представником позивача було подано до суду першої інстанції заяву в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позову в частині розірвання Договору та стягнення 854600,00грн. основного боргу, але позивач наполягає на стягненні з відповідача штрафу за порушення строків поставки обладнання.

Відповідач у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що позивач немає права вимагати передання кількості товару, якого не вистачає, або відмовитися від договору та вимагати всіх сплачених коштів, повернувши відповідачу отриманий від нього товар, а щодо строку поставки, то він був пропущений не з його вини, а тому правові підстави для стягнення штрафу у позивача відсутні.

Відповідач підтверджує той факт, що кінцевий строк поставки настав 03.10.2010р. і що на той час позивачу було поставлено товару лише на суму 505400,00 грн., але не вважає таке порушення договору істотним.

Колегія суддів не підтримує позицію суду першої інстанції щодо зменшення суми штрафу до 2800,00 грн. з наступних підстав:

Між ТОВ «Провіант» та МП «Елетон» було укладено Договір поставки обладнання №21-07/10/1 від 21.07.2010р. (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник (відповідач) здійснює поставку комплектуючих та матеріалів покупцю (позивачу) для забезпечення облаштування парової газової котельні, а покупець зобовязаний оплатити вартість товару та прийняти комплектуючі згідно графіку.

Строк постачання визначений сторонами - протягом 60-ти днів з моменту здійснення покупцем першої оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, покупець належним чином виконав умови Договору. Позивачем перераховано: 04.08.2010р. 420000,00 грн. згідно платіжного доручення №72; 09.09.2010р. 280000,00 грн. згідно платіжного доручення №177; 14.10.2010р. 420000,00 грн. згідно платіжного доручення №283; 28.10.2010р. 140000,00 грн. згідно платіжного доручення №335; 12.11.2010р. 100000,00 грн. згідно платіжного доручення №388. Всього перераховано коштів на загальну суму 1360000,00 грн.

Відповідач отримав кошти за Договором, але не виконав своїх зобовязань по поставці обладнання, керуючись умовами Договору, у строк до 03.10.2010р. (тобто, протягом 60-ти днів з моменту отримання відповідачем 420000,00 грн.- передплата 30 % на рахунок 04.08.2010).

Відбулася лише одна поставка товару за Видатковою накладною №РН-0000006 від 28.09.2010р. на суму 505400,00 грн. на товари, що вказані в Додатку до даної накладної.

В подальшому та до моменту подання позову, інших поставок замовленого товару відповідачем здійснено не було.

Таким чином, позивач стверджує, що моментом порушення його права є 03.10.2010р. і саме з цього часу право позивача порушене, оскільки поставка обладнання не була виконана.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обовязки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст..526 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою спірний Договір є договором поставки.

Нормами ст. 712 ЦК України передбачено, що одна сторона (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення до суду першої інстанції із позовом постачальник поставив та передав покупцю все обладнання згідно з Договором, але з порушенням строків поставки і даний факт підтверджений Видатковою накладною №РН-0000012 від 30.12.2010 та не заперечується позивачем, про що зазначено у заяві представника позивача про відмову від позову в частині розірвання спірного Договору поставки та стягнення 854600,00 грн. основного боргу (а.с. 144), тому у цій частині вимог судом першої інстанції обґрунтовано припинено провадження у справі на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення суми штрафу до 2800,00 грн., з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 6.3. Договору визначено, що у випадку порушення строків поставки обладнання, яке передбачено п.2.1 Договору, постачальник платить замовнику штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами ст. 83 ГПК України визначено, щогосподарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Тобто, це є правом суду, а не обовязком.

Господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" (зі змінами та доповненнями, станом на 06.11.2011).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що в діях позивача вбачаються ознаки зловживання правом шляхом тривалого не підписання Видаткової накладної №РН-0000012 від 30.12.2010, оскільки з письмових пояснень позивача на адресу суду першої інстанції від 15.08.2011р. (а.с. 98) щодо мотивів не підписання зазначеної накладної слідує, що причиною не підписання позивачем вказаної накладної є не поставка відповідачем та не отримання ТОВ «Провіант» обладнання, вказаного в даній накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка обладнання була здійснена відповідачем з порушенням строків, визначених умовами Договору, в звязку з чим, позивач нарахував, відповідно до п.6.3 Договору, штраф у розмірі 280000,00 грн. (20% від загальної вартості обладнання). В свою чергу, суд першої інстанції зменшив розмір штрафу до 2800,00 грн., тобто у 100 разів.

Слід звернути увагу, що у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач сам визнає, що ним було порушено строки поставки обладнання, даний факт також підтверджений тим, що відповідач не оскаржував рішення Господарського суду Черкаської області у даній справі.

Крім того, у своєму клопотанні про зменшення розміру неустойки (а.с.145) відповідач не обґрунтував жодними належними доказами винятковості обставин, які призвели до порушення ним умов Договору, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець повязує право суду на зменшення штрафних санкцій.

До клопотання відповідачем не додано жодних документів і матеріалів на підтвердження відсутності його вини в порушенні строків поставки обладнання, відповідачем не доведено, що ним вживались всі необхідні заходи до своєчасного виконання зобовязань.

Відповідач не звертався до позивача за врегулюванням питання про внесення змін до Договору щодо зміни (перенесення) строків поставки обладнання у разі, якщо мали місце поважні причини неможливості виконання зобовязань належним чином у встановлений Договором строк.

Колегія суддів вважає, що позивачем правомірно нарахований штраф відповідачу у розмірі 280000,00 грн., що становить 20% від загальної вартості товару, тобто, у належному, відповідно до умов п.6.3 Договору, узгодженому сторонами розмірі.

Разом з тим, передбачений Договором і належний до сплати штраф є надмірним, а стягнутий судом першої інстанції штраф у розмірі 2800,00 грн. (зменшений у 100 разів) є надмірно малим.

Тому, з урахуванням конкретних обставин справи, ступеня виконання боржником своїх зобовязань і відсутності прямих збитків позивача, колегія суддів вважає за можливе зменшити передбачений Договором розмір штрафу і стягнути його з відповідача в розмірі 140000,00 грн., що складає 50% від заявленої суми.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ТОВ «Провіант» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.01.2012р. у справі №13/5026/791/2011 зміні, в частині стягнення штрафу.

Судові витрати в частині стягнення штрафу покладаються на відповідача у повному обсязі - 2800,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіант» на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.01.2012р. у справі №13/5026/791/2011 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.01.2012р. у справі №13/5026/791/2011 змінити в частині стягнення штрафу. В решті частини рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Малого підприємства «Елетон» (м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 35/175, код ЄДРПОУ 21363333, рахунок №26006238807 в АТ «Райффайзен банк Аваль»м. Київ, МФО 380805)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіант» (м. Чернігів, вул. Пушкіна, 16, код ЄДРПОУ 32729070) 140000,00 грн. - штрафу, 3036,00 грн. судових витрат за подачу позовної заяви та 2800,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.

Провадження у справі припинити в частині розірвання Договору про постачання обладнання №21-07/10/1 від 21.07.2010р. та стягнення 854600,00 грн. основного боргу.

В решті частини позовних вимог відмовити».

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

4. Матеріали справи № 13/5026/791/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддяКондес Л.О.

СуддіБуравльов С.І.

Рябуха В.І.