Постанова № 22481773, 30.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2012 № 51/129

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорногуза М.Г

суддів: Сухового В.Г.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Марвано А.Т.,

в судове засідання зявились представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 154-07/09 від 11.01.2012 року,

від відповідача: не зявились,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Техводсервіс»,

на рішення господарського суду міста Києва від 10жовтня2011року,

у справі №51/129 (гол. суддя Пригунова А.Б., суддів Літвінова М.Є., ІвченкоА.М.),

за позовом Державної екологічної інспекції в місті Києві, м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Техводсервіс», м.Київ,

про стягнення 61 646 грн. 61 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція в місті Києві звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ «Техводсервіс» про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства у розмірі 61 646 грн. 61 коп. (а.с. 5-11).

Рішенням господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2011 року у справі № 51/129 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з ПАТ «Техводсервіс» до спеціального фонду Державного бюджету України 18 493 грн. 98 коп. 30% збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства та присуджено до стягнення до Державного бюджету України 184 грн. 94 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 185-196).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2011 року у справі № 51/129 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розрахунок збитків проведений з порушенням, оскільки, на думку відповідача, обовязковими передумовами застосування Методики № 389 визначено факт забруднення підземних вод водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року у справі № 51/129 апеляційну скаргу ПАТ «Техводсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2011 року у справі № 51/129 та додані до неї матеріали повернуто скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (а.с. 200-201).

Постановою Вищого господарського суду України від 01 лютого 2012 року касаційну скаргу ПАТ «Техводсервіс» задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року у справі № 51/129 скасовано, справу № 51/129 господарського суду міста Києва направлено до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження (а.с. 230-232).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи № 51/129 призначено на 28 лютого 2012 року.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2012 року та від 16 березня 2012 року розгляд справи № 51/129 відкладався.

Представник відповідача у судове засідання 30 березня 2012 року не зявився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, що підтверджується реєстром згрупованих поштових відправлень Київського апеляційного господарського суду з фіскальним чеком.

Враховуючи, що ухвалами про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи сторін було попереджено, що в разі неявки в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, тому справа розглядалась за наявними матеріалами.

Колегія суддів виходить з того, що розгляд справи відкладався, представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, скаржнику була надана можливість подати суду додаткові докази, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявним у справі матеріалами.

Представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечила, просила залишити рішення господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2011 року без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 30 березня 2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

На виконання наказу Державної екологічної інспекції в м. Києві від 09лютого2010 року за № 74 (а.с. 13) державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в м. Києві проведено перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства ВАТ «Техводсервіс», за результатами якої було складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с. 14).

Державною екологічною інспекцією у м. Києві було надіслано відповідачу претензію № 22 від 11 березня 2010 року про відшкодування збитків у сумі 61646 грн. 61 коп.

Як вбачається з цього Акту, при проведенні перевірки встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. Дніпроводська 1-А знаходиться ВАТ «Техводсервіс», яке здійснює діяльність з видобутку та розливу води з артсвердловин. Встановлено, що на території вказаного підприємства знаходиться дві артсвердловини одна резервна свердловина № 3909-1ю (глибина 275,0 м, продукт. - 25 куб.м/год), свердловина №3909-2с (глибина 120 м, продукт. - 25 куб.м).

Представлено дозвіл на спеціальне водокористування №000132 від 14 серпня 2002 року, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві. Не представлений спеціальний дозвіл (ліцензія) на користування надрами, що є порушенням ст.ст. 19, 21 Кодексу України про надра.

Слід відзначити, що з Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 09 лютого 2010 року відповідач був ознайомлений, про що свідчить підпис голова правління відповідача, яким не було внесено зауважень до цього акту. вказаний Акт відповідачем не оскаржено, в судовому порядку не скасовано та не визнано недійсним.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» регламентовано, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;

д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Частина 1 ст. 48 Водного кодексу України встановлює, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

За приписами ст. 49 цього Кодексу спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування є платним.

Відповідно до ст. 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві відповідачу видано дозвіл № 000132 від 14 серпня 2002 року на спеціальне водокористування для артсвердловин № 3909-1ю та № 3909-2с, строк дії якого було продовжено відповідним дозволом на спеціальне водокористування від 06 жовтня 2008 року до 06 жовтня 2011 року (а.с. 17-20).

В дозволі № 000132 від 06 жовтня 2008 року на спеціальне водокористування в частині «Умови при дотриманні яких дозволяється водокористування» зазначено, що використання підземної води для розливу забороняється до отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Дозволом № 000132 від 06 жовтня 2008 року також передбачено, що відповідач був зобовязаний представляти до Держуправління звіт про виконання умов, закладених у дозволі на спецводокористування, який має надаватися у термін до 15 січня наступного року.

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 підземна питна вода видобута з артезіанських свердловин відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.

Частиною 2 ст. 16 Кодексу України про надра встановлено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, до 15 січня 2009 року, а також до 15 січня 2010 року відповідач повинен був надати звіти про виконання закладених у дозволі на спецводокористування умов, зокрема оформити спеціальний дозвіл на користування надрами.

Проте, в порушення зазначених вимог чинного законодавства України та умов дозволу на спеціальне водокористування № 000132 відповідач не отримав дозвіл (ліцензію) на користування надрами.

Тобто, ВАТ «Техводсервіс» не виконав умов дозволу на спеціальне водокористування № 000132, а відтак не мав права на користування артезіанськими свердловинами № 3909-1ю та № 3909-2с.

Відповідно до ч. 1, п. «з» ч. 2, ч.ч. 4 та 5 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно розрахунку розміру збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок самовільного забору підземних вод, здійсненого відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29 грудня 2001 року № 290, та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року № 389, діями відповідача заподіяно матеріальні збитки на суму 61646 грн. 61 коп.

Скаржник стверджує, що зазначений розрахунок проведений з порушенням, оскільки обовязковими передумовами застосування Методики № 389 визначено факт забруднення підземних вод водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності. Крім того, як вказує в апеляційній скарзі відповідач, методикою передбачено виняток для застосування формули розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, а саме в разі забору прісних підземних вод з глибини більше 20 м, а артсвердловина № 3909 1-ю, з якої відповідачем здійснювався забір води, має глибину більше 20 м.

Колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються вказані твердження відповідача з огляду на наступне.

Ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування (п. 1.2 Методики в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, Методика № 389 (в редакції, яка була чинна на момент вчинення порушення) містить окремий розділ ІХ, яким унормовано розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування. Пункт 9.1 Методики № 389 (в редакції, яка була чинна на момент вчинення порушення) закріплює формулу, за якою здійснюється відповідний розрахунок розміру відшкодування збитків.

Пунктом 1.3 цієї Методики закріплено, що ця Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами).

З огляду на системний аналіз положень Методики № 389 (в редакції, яка була чинна на момент вчинення порушення), з урахуванням викладеного, суд доходить до висновку про можливість застосування зазначеної Методики до спірних правовідносин.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 10 серпня 2011 року у справі № 03-12/1688.

Згідно з пунктами 3.1, 4.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд та пристроїв, затвердженої наказом Держводгоспу України від 29 грудня 2001 року за № 290, спеціальне водокористування - забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднювальних речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднювальних речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; цією Методикою визначаються розрахунки розміру збитків, заподіяних унаслідок, зокрема: забруднення та засмічення поверхневих вод; самовільного водокористування; переуступки права водокористування; забору води з порушенням планів водокористування; безгосподарського використання води; порушення правил ведення первинного обліку кількості води, що забирається з водних об'єктів і скидається до них; самовільного захоплення водних об'єктів; порушення режиму господарської діяльності на землях водного фонду.

Відповідно до пункту 1.3 цієї Методики методика є обов'язковою для використання органами Держводгоспу України, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у порядку, встановленому законодавством України, і може застосовуватися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Таким чино, а розраховані збитки в сумі 61646 грн. 61 коп. є обґрунтованими.

Слід наголосити, що розрахунок розміру збитків, нанесених державі внаслідок самовільного забору підземних вод здійснений саме на той обєм забраної води, що використовувався відповідачем у виробництві, а не на обєм води, переданої ДВС «Київводоканал».

Дозвіл на користування надрами (реєстраційний номер 3806) геологічне вивчення, у т.ч. дослідно-промислова розробка, ділянки надр, де знаходиться свердловина № 3909 (1-ю) відповідач отримав 21 травня 2010 року, тобто після вчинення правопорушення, а відтак не може бути підставою для відмови в позові (а.с. 35).

Таким чином, позов Державної екологічної інспекції в місті Києві підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з твердженнями місцевого господарського суду про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Посилаючись на Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та Бюджетний кодекс України, господарський суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необхідність розподілення сум збитків між бюджетами та відмовив в задоволенні 43152 грн. 63 коп. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства.

Проте, процедура розподілу вказаних збитків прописана у п. 4 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», яким зокрема передбачено, що розподіл коштів, що надходять до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Таким чином, у господарського суду міста Києва не було підстав для відмови в задоволенні позову в частині 43152 грн. 63 коп. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Господарським судом міста Києва при прийнятті рішення у справі не виконано вимог викладених вище. У звязку з чим місцевий суд припустився неправильного застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Техводсервіс» задоволенню не підлягає, але рішення господарського суду міста Києва від 10жовтня 2011 року слід змінити.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України розподілити пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-102, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Техводсервіс» на рішення господарського суду м. Києва від 10жовтня 2011 року у справі №51/129 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду м. Києва від 10жовтня 2011 року по справі №51/129 змінити.

3.Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Техводсервіс» (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, б. 1-А, код 24727304) до Державного бюджету України (за реквізитами: одержувач УДК в Оболонському районі м. Києва, банк ГУДКУ р/р 33111331700006, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077916, код бюджетної класифікації 24062100) 61646 грн. 61 коп. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Техводсервіс» (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, б. 1-А, код 24727304) в дохід Державного бюджету України 616 грн. 47 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

4.Стягнути з публічного акціонерного товариства «Техводсервіс» (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, б. 1-А, код 24727304) в дохід Державного бюджету України 213 грн. 37 коп. державного мита за перегляд справи у Київському апеляційному господарському суді.

5.Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6.Справу № 51/129 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддяЧорногуз М.Г

СуддіСуховий В.Г.

Агрикова О.В.