Постанова № 22481727, 27.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2012 № 30/432

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 142 від 30.12.2012

від прокуратури:Рудак О. В. прокурор відділу прокуратури м. Києва за посвідченням № 72 від 14.04.2008

від інших учасників судового процесу: не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргуЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна

на рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2009

у справі № 30/432 (суддя Ващенко Т. М)

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Біофарма»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Новини Київщини»

2. Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаФонд державного майна України

провизнання права власності та зобовязання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про:

1. визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, що входять до складу майнового комплексу, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, загальною площею 13 341,5 кв. м, а саме:

- будівля історичного корпусу (літ. А), площею 1832,7 кв.м (п. 19);

- виробнича будівля (імуноглобулін, побутові) (літ. Б), площею 380,1 кв.м (п.29);

- технологічна будівля (ГРС) (літ. В), площею 7,8 кв.м (п. 44);

- виробнича будівля (участок сушки, мех майстерні) (літ. Г), площею 580,5 кв.м (п. 21);

- виробнича будівля (ОПС, мийка, знесолена вода) (літ. Д), площею 508,0 кв.м (п. 11);

- виробнича будівля (вілозен, інтерферон, АТФ) (літ. Е), площею 1285,5 кв.м (п. 14);

- цех інфузійних розчинів (конюшня і ізолятор) (літ. Ж), площею 1294,9 кв.м (п. 35);

- хімічний корпус відділу контролю якості (літ. 3), площею 165,8 кв.м (п. 23);

- виробничий корпус (альбумін, фібринолізин, спецсклад) (літ. И), площею 686,0 кв.м (п.43);

- виробничо-побутова будівля (гараж, побутові) (літ. К), площею 144,4 кв.м (п. 33);

- адміністративно-виробнича будівля (ЕМО, побутові) (літ. М), площею 131,4 кв.м (п.22);

- виробничий корпус (імуноглобулін) (літ. Н), площею 451,1 кв.м (п. 13);

- виробничі будівлі (кузня) (літ. О), площею 24,5 кв.м (п. 36);

- виробнича будівля (біфідумбактерин) (літ. П), площею 198,0 кв.м (п. 28);

- блок-пост (прохідна) (літ. Р), площею 13,8 кв.м (п. 50);

- слюсарна майстерня, хімічний склад (літ. Т), площею 48,9 кв.м (п. 45);

- виробнича будівля (дільниця сушки, мех. майстерні) (літ. У), площею 268,6 кв.м (п. 21);

- виробнича будівля (картон, ділянка, столярна майстерня) (літ. Ц), площею 234,0 кв.м (п. 30);

- технологічний корпус (котельня) (літ. Щ), площею 533,5 кв.м (п. 38);

- виробничий корпус (імуноглобулін, побутовий) (літ. Я), площею 159,8 кв.м (п. 12);

- технологічна будівля (ГРП № 278) (літ. «цифра №1»), площею 22,4 кв.м (п. 41);

- склад збірний, металевий (літ. «цифра №2»), площею 500,0 кв. м (п. 16);

- виробнича будівля (дільниця апірогенної води) (літ. «цифра №3»), площею 124,9 кв.м (п. 31);

- будівля лабораторного корпусу (літ. «цифра №7»), площею 555,2 кв.м (п. 18);

- виробничо-допоміжний корпус (літ. «цифра №8»), площею 129,0 кв.м (п. 48);

- будівля епідеміологічного корпусу (літ. «цифра №9»), площею 1194,4 кв.м (п. 20);

- виробнича будівля (віварій) (літ. «цифра №10»), площею 299,0 кв.м (п. 17);

- технологічна будівля (устат. для прийому та подачі присадок) (літ. «цифра № 11», площею 28,7 кв.м (п. 40);

- виробнича будівля (віварій) (літ. «цифра №12»), площею 218,3 кв.м (п. 49);

- складська будівля (господарський склад) (літ. «цифра №13»), площею 227,7 кв.м (п.46);

- складська будівля (господарський склад) (літ. «цифра №14»), площею 73,0 кв.м (п. 46);

- складська будівля (господарський склад) (літ. «цифра №15»), площею 160,7 кв.м (п.46);

- конюшня склад (літ. «цифра № 16»), площею 67,7 кв.м (п. 15); лабораторно-допоміжне приміщення (літ. «цифра № 17»), площею 43,9 кв.м (п. 24);

- технологічна будівля (трансформаторна) (літ. «цифра №21»), площею, 63,8 кв.м (п. 34);

- технологічний корпус (мазутосховище) (літ. «цифра №25»), площею 131,8 кв.м (п. 39);

- складське приміщення (господарчий склад) (літ. «цифра №29»), площею 551,7 кв.м (п.47);

2. зобов'язання відповідача 2 зареєструвати право власності на вказані вище об'єкти нерухомого майна, що входять до складу майнового комплексу, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, загальною площею 13 341,5 кв. м, згідно Акта № 676/1 від 27.10.2008 приймання-передавання нерухомого майна до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства «Біофарма», за позивачем;

3. зобов'язання відповідача 1 звільнити приміщення у виробничому корпусі (вірусному) на другому поверсі в лівому крилі, а саме: кімнати № № 4, 5, 6 загальною площею 59,60 кв. м та підсобні приміщення № № 1, 2, 3 загальною площею 115,80 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ вул. Миколи Амосова, 9 і повернути його по акту приймання - передачі майна Відкритому акціонерному товариству «Біофарма».

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 30/432 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено право власності на спірне майно, в той час як відповідач 1не визнає у позивача наявність такого права.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за наявності кадастрового плану земельної ділянки та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна, речові права стосовно яких підлягають державній реєстрації, а, враховуючи, що 16.01.2008 позивач надав відповідачу 2 матеріали технічної інвентаризації спірного нерухомого майна, позовні вимоги про зобовязання відповідач 2 зареєструвати право власності на вказані вище об'єкти нерухомого майна є законними.

Також судом першої інстанції зазначено, що, враховуючи, що позивач є власником спірних приміщень, а відповідач 1, в порушення вимог чинного законодавства, після закінчення строку дії договору оренди № 05/01/09 від 05.01.2009 не повертає позивачу орендовані приміщення, позовні вимоги в частині зобовязання його їх повернути є законними та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі №30/432 в частині задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно та зобовязання відповідача 2 зареєструвати спірне майно за позивачем та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаних позовних вимог.

В апеляційній скарзі заступник Генерального прокурора України посилається на те, що суд першої інстанції всупереч вимогам норм матеріального права не врахував, що відповідно до приписів чинного законодавства БТІ здійснює лише реєстрацію права власності на нерухоме майно, а отже не може бути стороною у справі щодо визначення такого права, оскільки не є особою, від якої відповідне право перейшло або особою, яка може претендувати на таке право.

Крім того, прокурор зазначає, що невизнання відповідачем 1 як орендарем частини спірного майна права власності позивача на цілісний майновий комплекс у розуміння ст. 392 ЦК України не дає останньому права на звернення до суду з позовом про визнання права власності; що суд першої інстанції залишив поза увагою питання, яким чином відповідач 1, будучи орендарем лише 56,6 кв. м. спірної нерухомості, не визнає право власності позивача на майновий комплекс загальною площею 13341,5 кв. м., а також те, що не може вважатися належним доказом оспорювання відповідачем 1 права власності позивача на цілісний майновий комплекс і факт його відмови звільнити орендоване приміщення після закінчення дії договору оренди.

Ухвалою від 16.12.2011 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Кондес Л. О., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Ухвалою від 23.01.2012 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Фонд державного майна України.

Ухвалою від 29.02.2011 2011 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Кондес Л. О., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. задоволено заяви про самовідвід головуючого судді Кондес Л. О., суддів Ропій Л. М., Рябухи В. І.

Розпорядженням Керівника апарату від 05.03.2012 № 01-15/132 відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 30/432.

Ухвалою від 06.03.2012 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України призначено до розгляду на 27.03.2012.

Розгляд справи неодноразово відкладався. Відповідач 1 та відповідач 2 повноважних представників в жодне судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників по відповідача 1 та відповідача 2 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник прокуратури апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти її задоволення заперечив, просив залишити її без задоволення, а спірне рішення без змін, третя особа просила вирішити спір з урахуванням всіх обставин справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

05.01.2009 позивач та відповідач 1 уклади договір оренди нерухомого майна № 05/01/09 (далі Договір оренди), предметом якого є передача позивачем відповідачу в строкове платне користування приміщень у виробничому корпусі (вірусному) на другому поверсі в лівому крилі, а саме кімнати №№ 4, 5, 6, загальною площею 59,6 кв.м, та підсобних приміщень №№ 1, 2, 3 загальною площею 115,8 кв.м, які розташовані по вул. Миколи Амосова, 9, в м. Києві (а.с. 71-74 т. 1).

05.01.2009 позивач та відповідача 1 підписали Акт приймання передачі майна до Договору оренди (а.с. 75 т. 1), яким зафіксували передачу позивачем відповідач на виконання умов Договору оренди приміщень.

Пунктом 9.1 Договору оренди встановлено, що Договір оренди діє з 05.01.2009 по 30.06.2009.

Згідно п. 9.6 Договору оренди чинність зазначеного договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку дії, на який його було укладено.

Пунктом 4.1.8 Договору оренди встановлено, що у разі припинення або розірвання Договору оренди відповідач 1 зобовязаний повернути позивачу, або підприємству, вказаному позивачем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу і відшкодувати позивачу збитки при погіршенні стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини відповідача 1.

Як слідує з матеріалів справи, після закінчення строку дії Договору, відповідач свій обовязок по поверненню майна, переданого йому в оренду за Договором оренди, не виконав, з огляду на що, позивач звернувся до відповідача 1 з претензією № 01/13-2066/1 від 10.07.2009 (а.с. 77-78 т. 1), в якій просив відповідача 1 звільнити вищезгадані приміщення протягом семи днів з дня отримання зазначеної претензії та повернути їх по акту приймання передачі позивачу.

На вказану претензію відповідач 1 відповів листом № 64/3 від 29.07.2009, в якому зазначив, що позивач не є власником як приміщень, які передані відповідачу 1 за Договором оренди, так і інших приміщень і споруд, розташованих за цією адресою, оскільки право власності на них не зареєстровано в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна», з огляду на що відповідач 1 не визнає претензійні вимоги позивача та відмовляється повернути позивачеві спірні приміщення.

В той же час, як слідує з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача 2 із зверненням щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Амосова, проте листом № 31033 від 17.07.2009 відповідач 2 відмовив позивачу у реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані в м. Києві по вул. Миколи Амосова, 9 у зв'язку з неподанням правовстановлюючого документа, передбаченого ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Зазначені обставини і стали причиною для звернення до суду з даним позовом.

Як слідує з матеріалів справи наказом Фонду державного майна України № 1204 від 14.10.2008 «Про затвердження плану приватизації державного майна ЦМК Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма» затверджено План приватизації державного майна цілісного майнового комплексу Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма».

Наказом Фонду державного майна України № 1254 від 27.10.2008 «Про заснування відкритого акціонерного товариства «Біофарма», серед іншого, вирішено заснувати на базі державного майна цілісного майнового комплексу Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма» та майна, що належить орендарю, Відкрите акціонерне товариство «Біофарма» (позивач); засновниками позивача з боку держави є Фонд державного майна України (третя особа), з боку орендаря закрите акціонерне товариство «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма».

Зазначеним вище наказом № 1254 затверджено Статут позивача.

Пунктом 3.4. Статуту позивача встановлено, що позивач є власником майна, переданого йому засновником у власність як вклад до статутного фонду (капіталу).

Відповідно до п. 2.1. Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарських товариств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 № 2097, при створенні відкритого акціонерного товариства (при перетворенні підприємства у відкрите акціонерне товариство) у процесі приватизації (корпоратизації) передача об'єктів нерухомого майна проводиться на підставі наказів засновників відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) за актом приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, який готується за окремою формою, що наведена в додатку 1.

Статтею 4 Засновницького договору про заснування ВАТ «»Біофарма» № 481 від 27.10.2008 встановлено, що засновник Товариства - держава в особі Фонду державного майна України передає у власність Товариства (позивача) в обмін на акції товариства, державне майно на суму 60484600 (шістдесят мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі шістсот) гривень, що становить 29,4559% статутного капіталу.

Актом приймання-передавання нерухомого майна до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства «Біофарма» № 676/1 від 27.10.2008 засновники позивача передали, а позивач прийняв прийняло об'єкти нерухомого майна згідно переліку до цього Акта.

Серед інших, позивачу було передано і нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, загальною площею 13 341,5 кв. м, а саме:

- будівля історичного корпусу (літ. А), площею 1832,7 кв.м (п. 19);

- виробнича будівля (імуноглобулін, побутові) (літ. Б), площею 380,1 кв.м (п.29);

- технологічна будівля (ГРС) (літ. В), площею 7,8 кв.м (п. 44);

- виробнича будівля (участок сушки, мех майстерні) (літ. Г), площею 580,5 кв.м (п. 21);

- виробнича будівля (ОПС, мийка, знесолена вода) (літ. Д), площею 508,0 кв.м (п. 11);

- виробнича будівля (вілозен, інтерферон, АТФ) (літ. Е), площею 1285,5 кв.м (п. 14);

- цех інфузійних розчинів (конюшня і ізолятор) (літ. Ж), площею 1294,9 кв.м (п. 35);

- хімічний корпус відділу контролю якості (літ. 3), площею 165,8 кв.м (п. 23);

- виробничий корпус (альбумін, фібринолізин, спецсклад) (літ. И), площею 686,0 кв.м (п.43);

- виробничо-побутова будівля (гараж, побутові) (літ. К), площею 144,4 кв.м (п. 33);

- адміністративно-виробнича будівля (ЕМО, побутові) (літ. М), площею 131,4 кв.м (п.22);

- виробничий корпус (імуноглобулін) (літ. Н), площею 451,1 кв.м (п. 13);

- виробничі будівлі (кузня) (літ. О), площею 24,5 кв.м (п. 36);

- виробнича будівля (біфідумбактерин) (літ. П), площею 198,0 кв.м (п. 28);

- блок-пост (прохідна) (літ. Р), площею 13,8 кв.м (п. 50);

- слюсарна майстерня, хімічний склад (літ. Т), площею 48,9 кв.м (п. 45);

- виробнича будівля (дільниця сушки, мех. майстерні) (літ. У), площею 268,6 кв.м (п. 21);

- виробнича будівля (картон, ділянка, столярна майстерня) (літ. Ц), площею 234,0 кв.м (п. 30);

- технологічний корпус (котельня) (літ. Щ), площею 533,5 кв.м (п. 38);

- виробничий корпус (імуноглобулін, побутовий) (літ. Я), площею 159,8 кв.м (п. 12);

- технологічна будівля (ГРП № 278) (літ. «цифра №1»), площею 22,4 кв.м (п. 41);

- склад збірний, металевий (літ. «цифра №2»), площею 500,0 кв. м (п. 16);

- виробнича будівля (дільниця апірогенної води) (літ. «цифра №3»), площею 124,9 кв.м (п. 31);

- будівля лабораторного корпусу (літ. «цифра №7»), площею 555,2 кв.м (п. 18);

- виробничо-допоміжний корпус (літ. «цифра №8»), площею 129,0 кв.м (п. 48);

- будівля епідеміологічного корпусу (літ. «цифра №9»), площею 1194,4 кв.м (п. 20);

- виробнича будівля (віварій) (літ. «цифра №10»), площею 299,0 кв.м (п. 17);

- технологічна будівля (устат. для прийому та подачі присадок) (літ. «цифра № 11», площею 28,7 кв.м (п. 40);

- виробнича будівля (віварій) (літ. «цифра №12»), площею 218,3 кв.м (п. 49);

- складська будівля (господарський склад) (літ. «цифра №13»), площею 227,7 кв.м (п.46);

- складська будівля (господарський склад) (літ. «цифра №14»), площею 73,0 кв.м (п. 46);

- складська будівля (господарський склад) (літ. «цифра №15»), площею 160,7 кв.м (п.46);

- конюшня склад (літ. «цифра № 16»), площею 67,7 кв.м (п. 15); лабораторно-допоміжне приміщення (літ. «цифра № 17»), площею 43,9 кв.м (п. 24);

- технологічна будівля (трансформаторна) (літ. «цифра №21»), площею, 63,8 кв.м (п. 34);

- технологічний корпус (мазутосховище) (літ. «цифра №25»), площею 131,8 кв.м (п. 39);

- складське приміщення (господарчий склад) (літ. «цифра №29»), площею 551,7 кв.м (п.47);

Частина 2 статті 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п. 1 ст. 140 ГК України, джерелами формування майна субєктів господарювання є грошові та матеріальні внески засновників.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Згідно ст. 329 ЦК України, юридична особа публічного права, до яких відноситься позивач, набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Як встановлено судом, позивач є законним власником майна, з вимогами щодо визнання права на яке він звернувся до суду.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, захист права здійснюється, в тому числі, у формі визнання такого права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи, що позивач є власником майна, яке передане до його статутного фонду і розташоване за адресою м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, а відповідач 1 в листі № 64/3 від 29.07.2009 зазначене право не визнає, позовні вимоги позивача про визнання права власності на спірне майно є законними та обґрунтованими.

З огляду на вказані обставини, у суду першої інстанції були наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог в частині - зобов'язання відповідача 1 звільнити приміщення у виробничому корпусі (вірусному) на другому поверсі в лівому крилі, а саме: кімнати № № 4, 5, 6 загальною площею 59,60 кв. м та підсобні приміщення № № 1, 2, 3 загальною площею 115,80 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ вул. Миколи Амосова, 9 і повернути його позивачу по акту приймання - передачі майна слід зазначити наступне.

Як було встановлено вище, спірні приміщення відповідач 1 займав на підстав Договору оренди, строк якого закінчився 30.06.2009,і п. 4.1.8 якого встановлений обовязок відповідача1 повернути орендоване майно в належному стані позивачеві.

За правилами до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач 1 обовязок по поверненню приміщення у виробничому корпусі (вірусному) на другому поверсі в лівому крилі, а саме: кімнати № № 4, 5, 6 загальною площею 59,60 кв. м та підсобні приміщення № № 1, 2, 3 загальною площею 115,80 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ вул. Миколи Амосова, 9, не виконав, з огляду на що позовні вимоги позивача зобов'язання відповідача 1 звільнити зазначені приміщення та повернути їх по акту приймання - передачі майна позивачу є законними та такими, що підлягають задоволенню Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 2 зареєструвати право власності на спірне майно, загальною площею 13 341,5 кв. м, що входить до складу майнового комплексу згідно Акта № 676/1 від 27.10.2008 приймання-передавання нерухомого майна до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства «Біофарма», за позивачем слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи вказані вимоги, виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за наявності кадастрового плану земельної ділянки та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна, речові права стосовно яких підлягають державній реєстрації, а, враховуючи, що 16.01.2008 позивач надав відповідачу 2 матеріали технічної інвентаризації спірного нерухомого майна, позовні вимоги про зобовязання відповідач 2 зареєструвати право власності на вказані вище об'єкти нерухомого майна є законними.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на наступному.

Як слідує з матеріалів справи, листом № 31033 від 17.07.2009 відповідач 2 відмовив позивачу у реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані в м. Києві по вул. Миколи Амосова, 9, у зв'язку з неподанням правовстановлюючого документа, передбаченого ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Згідно п. 1 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 № 584/744 (Додаток 5), Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі ГУКВ КМДА) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним і підконтрольним Київській міській раді та підпорядкованим Київському міському голові.

Згідно п. 7 зазначеного Положення ГУКВ КМДА відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі, здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності (пп. 28).

Згідно п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820, що діяло на момент звернення позивача до відповідача 2 з заявою щодо оформлення права власності на спірні обєкти, ГУКВ КМДА здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації), серед іншого, і на об'єкти, які в установленому порядку включені до переліку об'єктів, що підлягають приватизації (в т. ч. ті, що належать на праві повного господарського відання (оперативного управління) юридичним особам, включеним до переліку об'єктів, що підлягають приватизації).

Пунктом 1 Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», встановлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2.1. Тимчасового положення, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Відповідно переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, зазначених в Додатку 1 до Тимчасового положення, до зазначеного переліку включено і свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування.

Отже, з викладених вище приписів закону та особливостей, встановлених для реєстрації права власності у м. Києві, слідує, що для реєстрації відповідачем 2 права власності позивача на спірне майно, позивач спочатку мав оформити право власності у ГУКВ КМДА та отримати відповідне свідоцтво, яке і є в даному випадку правовстановлювальним документом, на підставі якого відповідач 2 повинен зареєструвати право власності позивача на таке майно.

З огляду на вказані обставини, відповідач 2 цілком правомірно відмовив позивачеві у реєстрації прав власності на спірне майно.

Враховуючи, що на дату звернення позивача до суду відповідачем 2 не були порушені його права або охоронювані законом інтереси, вимоги позивача в частині зобовязання відповідача 2 зареєструвати право власності на спірне майно є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні зазначених вимог відмовляється.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на помилковість посилань заступника Генерального прокурора України на ті обставини, що відповідач 2 відповідно до приписів чинного законодавства здійснює лише реєстрацію права власності на нерухоме майно, а отже не може бути стороною у справі щодо визнання такого права як особа, від якої відповідне право перейшло або особою, яка може претендувати на таке право, оскільки вимоги про визнання права власності на спірне майно фактично заявлені до відповідача 1, а відтак зазначені обставини не впливають на вирішення спору по суті.

В той же час, колегія суддів звертає увагу заступника Генерального прокурора України на те, що чинним законодавством не встановлено жодних обмежень щодо осіб, які можуть не визнавати або оспорювати право власності, з огляду на що посилання на те, що невизнання відповідачем 1 як орендарем частині спірного майна права власності позивача на цілісний майновий комплекс у розуміння ст. 392 ЦК України не дає останньому права на звернення до суду з позовом про визнання права власності, не можуть бути прийняті судом до уваги при вирішення спору по суті.

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне зясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва 24.12.2009 у справі № 30/342 підлягає зміні, позов задовольняється частково, а саме: задоволенню підлягають вимоги про визнання за позивачем права важності на спірне майно та зобовязання відповідача 1 звільнити приміщення у виробничому корпусі (вірусному) на другому поверсі в лівому крилі, а саме: кімнати № № 4, 5, 6 загальною площею 59,60 кв. м та підсобні приміщення № № 1, 2, 3 загальною площею 115,80 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ вул. Миколи Амосова, 9 і повернути його позивачу по акту приймання - передачі майна, в задоволенні решти вимог відмовляється. Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо розподілу судових витрат, які позивач сплатив при звернення до суду з позовом, слід зазначити наступне.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, який діяв на дату звернення до суду з даним позовом, встановлені ставки державного мита в таких розмірах:

- із позовних заяв, що подаються до господарських судів, із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

З урахуванням зазначених приписів закону та того, що позивачем при зверненні до суду фактично заявлені як майнові вимоги (визнання права власності) так і не майнові (зобовязання вчинити дії), відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» державне мито за подачу позову позивач мав сплатити в розмірі 25585 грн., з яких 25500 грн. становить державне мито за майнову вимогу, а 85 грн. за немайнові вимоги.

Як слідує з матеріалів справи, при зверненні позивача до суду ним було сплачено 25755 грн. (платіжні доручення № 0000007742 від 16 листопада 2009, № 0000007745 від 16.11.2009 та № 163 від 15 вересня 2009) (а.с. 13-15 т.1).

Тобто позивачем при звернення до суду зайво сплачено 170 грн..

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8. Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» встановлено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках: внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Проте частиною 2 зазначеної статті визначено, що повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

Враховуючи, що з дати сплати державного мита за подачу даного позову минуло більше року, що позивачем як під час вирішення спору по суті, так і після винесення рішення у справі №30/432 не подавалось жодних заяв про повернення зайво сплаченого мита, а також те, що на дату винесення даної постанови суд фактично позбавлений можливості зайво сплачене державне мито повернути, зайво сплачене державне мито в сумі 170 грн. поверненню з державного бюджету не підлягає.

За таких обставин, стягненню з відповідача 1 на користь позивача підлягає державне мито в сумі 25542,50 грн. з яких 25500 грн. становить державне мито за майнову вимогу, а 42,50 грн. за частково задоволені немайнові вимоги.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга заступник Генерального прокурора України підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат за подачу апеляційної скарги, суд зазначити наступне.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір», який діє на дату звернення з апеляційною скаргою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку (п. 2 ч. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»).

Частиною 11 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

З урахуванням зазначених приписів закону, дати звернення до суду з апеляційною скаргою того, що заступник Генерального прокурора України звільнений від сплати судового збору та часткового задоволення апеляційної скарги, судові витрати за її подачу в частині оскарження рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача 2 зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно за позивачем покладаються на позивача.

З огляду на вказані обставини, стягнення з позивача до державного бюджету підлягає судовий збір в сумі 470,50 грн.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України на рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 30/432 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 30/432 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва 24.12.2009 у справі № 30/432 в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Відкритим акціонерним товариством «Біофарма»(03038, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, ідентифікаційний код 36273281) права власності на об'єкти нерухомого майна, що входять до складу майнового комплексу, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, загальною площею 13 341,5 кв. м, а саме:

- будівля історичного корпусу (літ. А), площею 1832,7 кв.м (п. 19);

- виробнича будівля (імуноглобулін, побутові) (літ. Б), площею 380,1 кв.м (п.29);

- технологічна будівля (ГРС) (літ. В), площею 7,8 кв.м (п. 44);

- виробнича будівля (участок сушки, мех майстерні) (літ. Г), площею 580,5 кв.м (п. 21);

- виробнича будівля (ОПС, мийка, знесолена вода) (літ. Д), площею 508,0 кв.м (п. 11);

- виробнича будівля (вілозен, інтерферон, АТФ) (літ. Е), площею 1285,5 кв.м (п. 14);

- цех інфузійних розчинів (конюшня і ізолятор) (літ. Ж), площею 1294,9 кв.м (п. 35);

- хімічний корпус відділу контролю якості (літ. 3), площею 165,8 кв.м (п. 23);

- виробничий корпус (альбумін, фібринолізин, спецсклад) (літ. И), площею 686,0 кв.м (п.43);

- виробничо-побутова будівля (гараж, побутові) (літ. К), площею 144,4 кв.м (п. 33);

- адміністративно-виробнича будівля (ЕМО, побутові) (літ. М), площею 131,4 кв.м (п.22);

- виробничий корпус (імуноглобулін) (літ. Н), площею 451,1 кв.м (п. 13);

- виробничі будівлі (кузня) (літ. О), площею 24,5 кв.м (п. 36);

- виробнича будівля (біфідумбактерин) (літ. П), площею 198,0 кв.м (п. 28);

- блок-пост (прохідна) (літ. Р), площею 13,8 кв.м (п. 50);

- слюсарна майстерня, хімічний склад (літ. Т), площею 48,9 кв.м (п. 45);

- виробнича будівля (дільниця сушки, мех. майстерні) (літ. У), площею 268,6 кв.м (п. 21);

- виробнича будівля (картон, ділянка, столярна майстерня) (літ. Ц), площею 234,0 кв.м (п. 30);

- технологічний корпус (котельня) (літ. Щ), площею 533,5 кв.м (п. 38);

- виробничий корпус (імуноглобулін, побутовий) (літ. Я), площею 159,8 кв.м (п. 12);

- технологічна будівля (ГРП № 278) (літ. «цифра №1»), площею 22,4 кв.м (п. 41);

- склад збірний, металевий (літ. «цифра №2»), площею 500,0 кв. м (п. 16);

- виробнича будівля (дільниця апірогенної води) (літ. «цифра №3»), площею 124,9 кв.м (п. 31);

- будівля лабораторного корпусу (літ. «цифра №7»), площею 555,2 кв.м (п. 18);

- виробничо-допоміжний корпус (літ. «цифра №8»), площею 129,0 кв.м (п. 48);

- будівля епідеміологічного корпусу (літ. «цифра №9»), площею 1194,4 кв.м (п. 20);

- виробнича будівля (віварій) (літ. «цифра №10»), площею 299,0 кв.м (п. 17);

- технологічна будівля (устат. для прийому та подачі присадок) (літ. «цифра № 11», площею 28,7 кв.м (п. 40);

- виробнича будівля (віварій) (літ. «цифра №12»), площею 218,3 кв.м (п. 49);

- складська будівля (господарський склад) (літ. «цифра №13»), площею 227,7 кв.м (п.46);

- складська будівля (господарський склад) (літ. «цифра №14»), площею 73,0 кв.м (п. 46);

- складська будівля (господарський склад) (літ. «цифра №15»), площею 160,7 кв.м (п.46);

- конюшня склад (літ. «цифра № 16»), площею 67,7 кв.м (п. 15); лабораторно-допоміжне приміщення (літ. «цифра № 17»), площею 43,9 кв.м (п. 24);

- технологічна будівля (трансформаторна) (літ. «цифра №21»), площею, 63,8 кв.м (п. 34);

- технологічний корпус (мазутосховище) (літ. «цифра №25»), площею 131,8 кв.м (п. 39);

- складське приміщення (господарчий склад) (літ. «цифра №29»), площею 551,7 кв.м (п.47);

3. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Новини Київщини» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 17, ідентифікаційний код 20608749) звільнити приміщення у виробничому корпусі (вірусному) на другому поверсі в лівому крилі, а саме: кімнати № № 4, 5, 6 загальною площею 59,60 кв. м та підсобні приміщення № № 1, 2, 3 загальною площею 115,80 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, і повернути його по акту приймання - передачі майна Відкритому акціонерному товариству «Біофарма»(03038, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, ідентифікаційний код 36273281).

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Новини Київщини» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 17, ідентифікаційний код 20608749) на користь Відкритому акціонерному товариству «Біофарма»(03038, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, ідентифікаційний код 36273281) державне мито в сумі 25542 (двадцять пять тисяч пятсот сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. »

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Біофарма»(03038, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, ідентифікаційний код 36273281) в доход Державного бюджету судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 470 (чотириста сімдесят) грн. 50 коп.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 30/432.

Головуючий суддяКалатай Н.Ф.

СуддіБаранець О.М.

Пашкіна С.А.