Постанова № 22481591, 06.04.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.04.2012 р. справа №23/208

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" м. Стаханов

на рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2012 р. по справі № 23/208 (суддя Забарющий М.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" м. Стаханов

до відповідача Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк

про стягнення 4 439,86 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю № 01/241 від 13.01.12 р.

від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю № Н-01/952 від 05.04.2011 р.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів" м. Стаханов звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк вартості нестачі в сумі 4 439,86 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2012 р. по справі № 23/208 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Стахановський завод феросплавів" м. Стаханов в задоволенні позову до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення вартості нестачі в сумі 4 439,86 грн.

Дане рішення мотивовано наступним:

-положеннями ст.909, п.2 ст.924, ст.920 Цивільного кодексу України, ст.12, ст.23, ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.110, ст.113, ст.129, ст.115 Статуту залізниць України;

-необгрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2012 р. у справі № 23/208 позивач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що судом першої інстанції не повністю з»ясовано обставини, які мають значення по справі та неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права.

Також, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення не прийняв до уваги посилання позивача на рахунок-фактуру №СФ-0000132 від 14.06.2011р. на загальгу суму 502117, 44 грн., як доказ вартості відвантаженого горішка коксового тому, що: ТОВ «Торговий дім Луганський літейно-механічний завод»не є відправником. Але у залізничній накладній № 52518461 ТОВ «Торговий дім Луганський ливарно-механічний завод»зазначене як власник вантажу, крім цього у рахунку-фактурі №СФ-0000132 від 14.06.2011 року зазначено щодо якої саме залізничної накладної виписано даний рахунок, також вказані відомості стосовно яких вагонів із зазначенням ваги вантажу у кожному з вагонів окремо.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2011р. ПАТ ”Луганський ливарно-механічний завод” (вантажовідправник) зі станції Торез Донецької залізниці на станцію Стаханов Донецької залізниці відвантажив на адресу відкритого акціонерного товариства ”Стахановський завод феросплавів”, в подальшому перейменованого у публічне акціонерне товариство ”Стахановський завод феросплавів”, за залізничною накладною № 52518461 у 5-ти вагонах, в т.ч. і у вагоні № 67148346 вантаж (горішок коксовий у твердому стані) у кількості 40 200кг.

При прийнятті потягу № 3534 у складі якого був вагон № 67148346, на станції призначення Стаханов Донецької залізниці на підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) залізниця при видачі вантажу здійснила контрольну перевірку його маси і встановила недостачу вантажу у вищевказаному вагоні в кількості 1900кг. Дана обставина була засвідчена комерційним актом БИ 566191 від 16.06.2011р., в якому зазначено наступне: за документом значиться - тара 22400кг, нетто 40 200кг, фактично виявилось - брутто 60 700кг, тара з документу 22 400кг, нетто 38 300кг, що менше документу на 1 900кг; навантаження в вагоні нерівномірне, нижче рівня бортів на 200мм праворуч по ходу потягу над 4-5 люками воронкоподібне поглиблення 1500мм х 2000мм х 1500мм, між 4-5 люками щілина 40мм на всю довжину кришок люків; просипання вантажу; вантаж маркований; в місці поглиблення маркування порушене.

Також, на станції Стаханов Донецької залізниці був складений акт про технічний стан вагону № 24 від 15.06.2011р., згідно якого вагон № 67148346 технічно справний.

25.07.2011 р. позивач пред»явив до відповідача претензію №02/4327, про відшкодування вартості нестачі вантажу на суму 4439,86 грн. На що відповідач листом №ПД 110 від 03.10.2011 р. вищезазначену претензію не задовольнив, мотивуючи тим, що згідно ст.31 Статуту залізці України придатність вагонів під навантаження вантажу що перевозиться визначається відправником, тому у втраті винен відправник.

Позивач просить стягнути з залізниці вартість нестачі в розмірі 4439, 86 грн.

З матеріалів справи слідує, що Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів" є покупцем горішку коксового за договором поставки №1102921, укладеним 01.04.2011 р. з ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», яке в свою чергу є покупцем горішку коксового за договором поставки №1004839, укладеним з ТОВ «Торговий дім Луганський літейно-механічний завод»30.08.2010р.

Згідно договору поставки №1102921 від 01.04.2011 р. ПАТ «Нікопольський завод феросплавів»виставив позивачу рахунок №1106044С від 14.06.2011 р. на загальну суму 1264620,38 грн., у тому числі і за спірною відправкою, який був оплачений позивачем за платіжним дорученням №78232 від 14.07.2011 р.

Позивач оплатив горішок коксовий у даному випадку за ціною за одну тону 2639,00 грн. (без ПДВ), з ПДВ за 1т.- 3166,80 грн.

Позивачем сума нестачі розрахована з купівельної ціни продукції, а не вартості вантажу, зданого до перевезеня, як то передбачено ст. 115 Статуту залізниць України.

З урахуванням норми природної втрати вартість спірного горішку коксового складає 4439,86 грн.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Комерційний акт БИ 566191 від 16.06.2011р. складений у відповідності до Правил складання актів і є належним доказом, підтверджуючим факт нестачі за спірним перевезенням.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджено комерційним актом.

Виявлені на станції призначення несправність вагону, розбіжності між накладною та фактичними даними при перевірці свідчить про те, що нестача виникла під час перевезення вантажу. Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Приписи статті 31 Статуту залізниць України встановлюють, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

У переліку комерційних несправностей зазначено, що до комерційних несправностей належать завантажені вагони та контейнери, в яких є можливість доступу до вантажу через відкриті двері, люки, пошкодження кузова вагона, контейнера, із витікання вантажу з кузова вагона або котла цистерни.

У п.7.11. Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації, затвердженої наказом Укрзалізниці від 25.09.2008р. №417-Ц, надано повний перелік технічних несправностей вагонів, через які вагони заборонено подавати під завантаження. Конструктивні зазори не належать до технічної несправності вагона.

Відповідно до п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобовґязаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобовґязаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин.

У відповідності до статті 32 Статуту залізниць України та п.4 Правил Приймання вантажів до перевезення, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов, тобто визначити придатність вагону лише у комерційному відношенні, а не визначати технічну справність вагону.

Згідно пп. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

Стаття 115 Статуту встановлює, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно пункту 27 Правил приймання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, рішення господарського суду не відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судовою колегією прийнято до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, яка висловлена у постанові від 27.10.2010 р. по справі №21/93.

Судовий збір за позовною заявою та апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" м. Стаханов на рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2012 р. по справі № 23/208 задовольнити.

2)Рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2012 р. по справі № 23/208 скасувати.

3)Позов Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" м. Стаханов до Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк про стягнення 4 439,86 грн. задовольнити.

4)Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця»(код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" (р/р 26003130026039 ПАО КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ОКПО 00186513) вартість нестачі у розмірі 4439 грн. 86 коп; та витрати зі сплати судового збору за подання позову 1506,00 грн.

5) Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця»(код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" (р/р 26003130026039 ПАО КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ОКПО 00186513) витрати зі сплати судового збору за апеляційною скаргою в сумі 753,00 грн.

6)Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

Т.А.Шевкова

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду