Постанова № 22481570, 06.04.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.04.2012 р. справа №24/280

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівСтойка О.В.

Діброва Г.І., Шевкова Т.А.

За участю представників сторін

Від позивача

Від відповідача

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1., за довіреністю ОСОБА_2, за довіреністю

Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області

від11.01.2012р. (підписано 16.01.2012р.)

у справі№ 24/280 (суддя Величко Н.В.)

за позовомПублічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк

простягнення 184 092,46 грн. ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область (Позивач) із позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк (Відповідач) про стягнення боргу за договором про постачання електричної енергії №6090 від 01.03.2004р. у сумі 184092,46 грн., з яких 37 142,31 грн. 3% річних, 123786,70 грн. інфляційні, 23163,45 грн. пеня.

Господарський суд Донецької області рішенням від 11.01.12р. позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 18530,76 грн., суму 3% річних в розмірі 37142,31 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 123786,70 грн. Відповідач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач посилається на відсутність грошового зобовязання між сторонами через винесення господарським судом рішення щодо цього грошового зобовязання та порушення виконавчого провадження, через що інфляційні та 3 % річних не можуть нараховуватись, а також вказував на перебіг строку позовної давності.

Ухвалою апеляційного суду від 13.02.2012р. розгляд справи відкладено та зобовязано позивача надати обґрунтований розгорнутий розрахунок суми позовних вимог за підписом уповноваженої особи, з доказами направлення їх відповідачу.

Такий розрахунок надано суду 12.03.2012 р. в якому зазначено, що розрахунок інфляційних згідно наданого Додатку 2 не є заявою про зменшення або відмови від позовних вимог, розмір яких був предметом розгляду в суді першої інстанції та підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Позивачем надано клопотання б/н від 28.02.2012р. про витребування у господарського суду Донецької області матеріали справи № 24/280 та призначити зазначеній справі судову економічну експертизу для встановлення правильності розрахунку пені, 3% річних та інфляційні.

Судовою колегією відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання у зв'язку з недоцільністю, оскільки витребування вищенаведених матеріалів справи та призначення такої експертизи не може вплинути на зміст судових рішень, що є преюдиціальними для розгляду вказаної справи, а сам по собі розрахунок сум інфляційних та 3% річних спеціальних знань не потребує.

Позивачем також надані клопотання б/н від 28.02.2012р. про зупинення провадження по справі №24/280 та відкладення розгляду зазначеної справи до надання господарським судом Донецької області розяснення за рішенням господарського суду по справі № 10/181 від 17.11.2009р. стосовно періоду, за який було стягнуто інфляційні та 3% річних.

Судовою колегією відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі № 24/280 за безпідставністю, відкладено розгляд справи на 19.03.2012р. для надання відповідачу часу на ознайомлення з розгорнутим розрахунком суми позовних вимог, наданих позивачем в судовому засіданні 12.03.2012р.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2012р. змінено склад колегії суддів у звязку з відрядженням судді Чернота Л.Ф., суддю Чернота Л.Ф. було змінено на суддю Бойченко К.І.

Клопотанням № 51юр-/12 від 15.03.2012р. позивач просив долучити до матеріалів справи копії ухвали господарського суду Донецької області від 07.03.2012р. по справі №10/181 щодо розяснення судового рішення від 17.11.2009р. по зазначеній справі, яке було задоволено судовою колегією.

Відповідачем надано контррозрахунок суми боргу № юр/1417 від 16.03.2012р., який долучено судовою колегією до матеріалів справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2012р. відкладено розгляд справи на 02.04.2012р. для надання позивачу часу на ознайомлення з контррозрахунком суми боргу, наданого відповідачем.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2012р. змінено склад колегії суддів у звязку з зайнятістю судді Бойченко К.І. в іншому судовому процесі, суддю Бойченко К.І. було змінено на суддю Шевкову Т.А.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню, виходячи із наступного.

Вимагаючи стягнути з відповідача 3% річних, інфляційних та пені за порушення умов Договору №60/90 щодо оплати за споживачу електричної енергії, позивач у якості доказу своїх позовних вимог послався на рішення господарського суду Донецької області у справі №10\106 від 16.10.2008р., №10\66 від 14.05.2009р., №10\181 від 17.11.2009р., №7\176 від 28.09.2010р, №7\75 від 23.05.2011р., за якими також стягнуто суму заборгованості за спожиту електроенергію, інфляційні, 3 % річних та пеню.

Так, рішенням господарського суду Донецької області від 16.10.2008р. по справі №10/106, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту електроенергію у березні 2007р. та квітні 2008р. в загальній сумі 18 438,49 грн., збитки від інфляції у сумі 3 439,72 грн., 3 % річних 558,96 грн., пеню 702, грн.

Рішенням господарського суду від 15.06.2009р. по справі №10/64, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту за січень-березень 2007р., грудень 2007р. та квітень 2008р. електроенергію в сумі 169 944,56 грн., збитки від інфляції у сумі 44 662,79 грн., 3 % річних 5 331,64 грн., пеню 16 501,41 грн.

Рішенням господарського суду від 14.05.2009р. по справі №10/66, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту у грудень 2008р. та лютий 2009р. реактивну електроенергію 80 126,14 грн. збитки від інфляції у сумі 4 051,30 грн., 3 % річних 688,59 грн., пеню 4 976,60 грн.

Рішенням господарського суду від 17.11.2009р. по справі № 10/181, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту активну електроенергію в березні 2009р. в сумі 163 402,25 грн., за реактивну електроенергію в березні 2009р. в сумі 11 122,43 грн., збитки від інфляції у сумі 3 827,74 грн., 3 % річних 2 042,12 грн., пеню 13 173,19 грн.

Рішенням господарського суду від 28.09.2010р. по справі №7/176, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту у грудні 2009р. та січні 2010р. активну електроенергію в сумі 281 263,77 грн., за реактивну електроенергію в жовтні 2009р. в сумі 11 385,88 грн., збитки від інфляції у сумі 4 601,07 грн., 3 % річних 3 756,28 грн., пеню 25 435,12 грн.

Рішенням господарського суду від 23.05.2011р. по справі №7/75, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту в липні-серпні 2010р., жовтні 2010р.-січні 2011р. активну електроенергію в сумі 388 263,38 грн., за реактивну електроенергію в липні-серпні 2010р., жовтні 2010р.-січні 2011р. в сумі 22 637,93 грн., збитки від інфляції у сумі 3 299,85 грн., 3 % річних 1 704,48 грн., пеню 7 045,17 грн.

Зазначені судові рішення набрали законної сили.

Вказаними судовими рішеннями встановлений факт укладання 01.03.2004р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, договору про постачання електричної енергії № 6090 (далі-Договір), а також встановлено наявність вищевказаних сум заборгованості за спожиту у відповідний період електричну енергію.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факти встановлені рішеннями господарського суду Донецької області у вищезазначених справах мають преюдиціальне значення при вирішенні справи №24/280.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється, що заборгованість за Договором, яка встановлена у вищевказаних рішеннях не сплачена відповідачем до теперішнього часу в повному обсязі.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що господарським судом не вірно застосовані норми ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки при розрахунку вартості 3% річних та інфляційних не було враховано припинення грошового зобовязання між сторонами рішеннями суду та відкриттям виконавчого провадження.

Зазначені твердження є хибними за наступних обставин.

Підстави припинення зобовязання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Зокрема за ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобовязання є виконання, що прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін за Договором, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи із положень зазначеної норми, відповідальність за прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки чинне законодавство не повязує припинення зобовязання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобовязань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних є вірним, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Аналогійна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183.

Також є безпідставними доводи відповідача щодо перебігу строку позовної давності по даним позовним вимогам через перебіг трирічного строку з моменту виникнення зобовязання по оплаті за Договором, оскільки, по-перше, основний борг вже стягнуто за рішенням суду та на нього вже не розповсюджуються норми цивільного права щодо позовної давності для можливості звернення кредитора до суду за захистом його порушеного права, по-друге, з моменту виникнення права позивача на нарахування спірних в даній справі сум інфляційних та річних до моменту звернення за їх стягненням до суду - жовтень 2011 року, ще не закінчився трирічний строк позовної давності, оскільки нарахування інфляційних та 3% річних є триваючою в часі мірою відповідальності боржника до моменту погашення ним суми боргу в повному обсязі.

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних та за несплату заборгованості за Договором:

- у сумі 169 944,56 грн. (за рішенням суду від 16.10.2008р. по справі №10\106) - інфляційні за період з 01.11.2008р. по 31.08.2011р. у сумі 70 750,03 грн., 3% річних за період з 01.11.2011р. по 31.08.2011р. у сумі 14327,99 грн.;

- у сумі 80126,14 грн. (за рішенням суду від 14.05.2009р. по справі № 10\66) - інфляційні за період з 1.05.2009р. по 31.08.2011р. у сумі 16620,45 грн., 3% річних за період з 01.05.2011р. по 31.08.2011р. у сумі 5617,65 грн.;

- у сумі 163402,25 грн. (за рішенням суду від 17.11.2009р. по справі № 10\181) - інфляційні за період з 01.09.2009р. по 31.08.2011р. у сумі 20311,33 грн., 3% річних за період з 01.09.2011р. по 31.08.2011р. у сумі 6648,09 грн.;

- у сумі 281263,77 грн. за активну електроенергію та 11385,88 грн. за реактивну електроенергію (за рішенням суду від 28.09.2010р. по справі № 7\176 ) - інфляційні за період з 01.03.2011р. по 31.08.2011р. у сумі 7015,12 грн., 3% річних за період з 01.03.2011р. по 31.08.2011р. у сумі 4383,98 грн.;

- у сумі 388263,38 грн. за активну електроенергію та 22637,93 грн. за реактивну електроенергію (за рішенням суду від 23.05.2011р. по справі № 7\75) - інфляційні за період з 01.03.2011р. по 31.08.2011р. у сумі 9089,77 грн., 3% річних за період з 01.03.2011р. по 31.08.2011р. у сумі 6164,60 грн., пеню за активну електроенергію: з боргу 87 832,37 грн. зі строком сплати 09.12.2010р. за період з 01.03.2011р. по 09.06.2011р. в сумі 3 767,17 грн.; з боргу 154806,88 грн. зі строком сплати 05.01.2011р. за період з 01.03.2011р. по 05.07.2011р. в сумі 8348,98 грн.; з боргу 145624,13 грн. зі строком сплати 08.02.2011р. за період з 01.03.2011р. по 08.08.2011р. в сумі 9956,29 грн.; за реактивну електроенергію з боргу 58 56,36 грн. зі строком сплати 09.12.2010р. за період з 01.03.2011р. по 09.06.2011р. в сумі 251,19 грн.; з боргу 5789,27 грн. зі строком сплати 05.01.2011р.за період з 01.03.2011р. по 05.07.2011р. в сумі 312,21 грн.; з боргу 7 716,85 грн. зі строком сплати 08.02.2011р.за період з 01.03.2011р. по 08.08.2011р. в сумі 527,61 грн. всього пені 23163,45 грн. вважає його вірним в частині розрахунку 3% річних, а рішення господарського суду в цій частині законним та обґрунтованим. Разом з тим, перевіривши вищевказаний розрахунок в частині інфляційних та пені, що нарахована за несплату вищевказаних заборгованостей, судова колегія вважає, що позивачем необґрунтовано заявлені, а судом першої інстанції помилково стягнуті визначена сума інфляційних та пеня за наступних підстав.

З наданого позивачем розрахунку суми позовних вимог вбачається, що розрахунок інфляційних останнім зроблено виходячи не з сум боргу, що встановлених зазначеними рішеннями, а з сум боргу, які вже збільшені на розмір інфляційними втрат.

Зазначений розрахунок протирічить вимогам ст.625 ЦК України, що передбачає збільшення суми боргу на індекс інфляції за весь період прострочення, а не наростаючим порядком з урахуванням щомісячного збільшення, а також не відповідає вимогам Листа ВСУ "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р № 62-97р, яким передбачена відповідна методика розрахунку.

Судовою колегією, згідно із вищевказаними рекомендаціями, зроблений відповідний розрахунок інфляційних втрат в межах позовних вимог, що складає:

- 54 567,80 грн. інфляційних за період з листопада 2008р. до вересня 2011р. на суму 169 465,21 грн. з урахуванням часткової оплати відповідачем суми боргу (за рішенням суду від 16.10.2008р. по справі №10\106);

- 15 544,47 грн. інфляційних за період з травня 2009р. до вересня 2011р на суму 80 126,14 грн. (за рішенням суду від 14.05.2009р. по справі №10\66);

- 2 966,92 грн. інфляційних за період з вересня 2009р. до листопада 2009р. на суму 174 524,68 грн. (з урахуванням часткової оплати відповідачем суми боргу) та 16 174,45 грн. інфляційних за період з листопада 2009р. до вересня 2011р. на суму 101 726,11 грн. з урахуванням часткової оплати відповідачем суми боргу (за рішенням суду від 17.11.2009р. по справі №10\181);

- 6 377,45 грн. інфляційних за період з березня до вересня 2011р. на суму 289 884,07 грн. (за рішенням суду від 28.09.2010р. по справі №7\176);

- 8 967,70 грн. за період за період з березня до вересня 2011р. на суму 407 622,86 грн. (за рішенням суду від 23.05.2011р. по справі №7\75). Загальна сума інфляційних за перерахунком суду складає 104 598,79 грн.

Отже рішення суду по даній справі підлягає зміні в частині розміру суми стягнутих інфляційних з 123 786,70 грн. на 104 598,79 грн.

Щодо вимог про стягнення 23163,45 грн. пені за несплату заборгованості у період з 01.03.2011р. по 31.08.2011р., що встановлена рішенням господарського суду Донецької області від 23.05.2011р. по справі № 7\75 за період з 01.03.2011р. по 31.08.2011р., то вони є недоведеними за наступних підстав.

Згідно п.п 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначеним рішенням суду по справі №7/75 вже стягнуто суму пені в розмірі 7 045,17 грн. (з урахуванням зменшення господарським судом розміру стягуваної пені на 20%) за прострочення оплати вказаних сум в період з 10.12.2010 року по 28.02.2011 року, але без розподілу за кожний місяць окремо. Також рішення суду по вказаній справі не містить вказання на момент порушення права по кожному рахунку. Вважаючи зазначене рішення суду преюдиціальним, позивач не надав інших належних доказів у підтвердження наданого розрахунку. Зміст рішення суду по справі №7/75 наданого позивачем розрахунку не підтверджує.

Оскільки право позивача на нарахування пені припиняється через шість місяців після спливу 5 банківських днів з дня отримання рахунку на оплату окремо на кожну помісячну частину заборгованості, а в рішенні суду по справі № 7/75 встановлено лише загальну суму заборгованості, виникнення права позивача на отримання спірної суми пені є недоведеним.

Отже, стягуючи суму пені за спожиту електроенергію в загальній сумі 18 530,76 грн. (з урахуванням зменшення), суд першої інстанції не дослідив докладного розрахунку пені у відповідності з вимогами чинного законодавства.

За таких підстав рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення пені, через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав доведеними, а також через неправильне застосування судом вищезазначених норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення господарського суду в іншій частині.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012 року у справі №24/280 підлягає зміні в частині розміру стягнених з відповідача сум інфляційних з суми 123 786,70 грн. на суму 104 598,79 грн. та підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача пені, а також в частині розподілу судових витрат. В скасованій частині слід прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог про стягнення пені слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у звязку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути державне мито у сумі 1 417,47 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 181,71 грн.

Судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог, стягнувши з останнього на користь відповідача судовий збір у розмірі 367,69 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012 року у справі №24/280 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012 року у справі №24/280 змінити в частині розміру стягнення інфляційних витрат з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, вул. Леніна, 11, п/р Відокремленого підрозділу Центральних електричних мереж № 26000310551560 у філії „Центрально-Міського відділення ПАТ „Промінвестбанк" в м. Горлівка, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00130903) з суми «123 786,70 грн.» на суму «104 598,79 грн.».

Скасувати рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012 року у справі №24/280 в частині стягнення суми пені з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область та в частині судових витрат.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область про стягнення пені в сумі 23 163,45 грн. відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012 року у справі №24/280 залишити без змін.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, вул. Леніна, 11, п/р Відокремленого підрозділу Центральних електричних мереж № 26000310551560 у філії „Центрально-Міського відділення ПАТ „Промінвестбанк" в м. Горлівка, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00130903) витрати на сплату державного мита у сумі 1 417,47 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 181,71 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, вул. Леніна, 11, п/р Відокремленого підрозділу Центральних електричних мереж № 26000310551560 у філії „Центрально-Міського відділення ПАТ „Промінвестбанк" в м. Горлівка, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00130903) на користь Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) судовий збір у розмірі 367,79 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Стойка О.В.

СуддіДіброва Г.І.

Шевкова Т.А.

Надр.5 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС