Постанова № 22481567, 06.04.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.04.2012 р. справа №24/282

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівСтойка О.В.

Діброва Г.І., Шевкова Т.А.

За участю представників сторін

Від позивача

Від відповідача

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1., за довіреністю ОСОБА_2., за довіреністю

Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області

від11.01.2012 р. (підписано 16.01.2012 р.)

у справі№ 24/282 (суддя Величко Н.В.)

за позовомПублічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк

простягнення 1 158 549,79 грн. ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область (Позивач) із позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк (Відповідач) про стягнення боргу за договором про постачання електричної енергії № 5324 від 24.08.2006р. у розмірі 374982,42 грн. - борг за активну електричну енергію за лютий 2011р., 546661,21 грн. - інфляційних, 158388,39 грн. 3% річних, пені 78517,77 грн., нарахованих на борг з активної та реактивної електроенергії за лютий 2011р. та за рішеннями суду.

Господарський суд Донецької області рішенням від 11.01.12р. позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача заборгованість за спожиту активну електроенергію у лютому 2011р. в сумі 374982,42 грн., суму пені в розмірі 62814,22 грн., 546661,21 грн. інфляційних, 158 388,39 грн. 3% річних.

Відповідач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач посилається на відсутність грошового зобовязання між сторонами через винесення господарським судом рішення щодо цього грошового зобовязання та порушення виконавчого провадження, через що інфляційні та 3 % річних не можуть нараховуватись, а також вказував на перебіг строку позовної давності.

Ухвалою апеляційного суду від 20.02.2012р. розгляд справи відкладено та зобовязано позивача надати обґрунтований розгорнутий розрахунок суми позовних вимог та розрахунок інфляційних відповідно до вимог чинного законодавства за підписом уповноваженої особи.

Такий розрахунок надано суду 16.03.2012 р. в якому зазначено, що розрахунок інфляційних згідно наданого Додатку 2 не є заявою про зменшення або відмову від позовних вимог, розмір яких був предметом розгляду в суді першої інстанції та підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2012р. змінено склад колегії суддів у звязку з відрядженням судді Чернота Л.Ф., суддю Чернота Л.Ф. було змінено на суддю Бойченко К.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2012р. відкладено розгляд справи на 02.04.2012р. для надання відповідачу часу на ознайомлення з розгорнутим розрахунком суми позовних вимог, наданих позивачем.

Позивачем надано письмові пояснення №51 юр-1950/12 від 30.03.2012р., в яких зазначено, що розрахунок інфляційних здійснено без нарахування інфляції на інфляцію.

Крім того, через канцелярію суду позивачем надано клопотання №51 юр-1959/12 від 30.03.2012р. про залучення до матеріалів справи копій рахунків, а також актів приймання-передачі, які судовою колегією не приймаються на підставі ст. 101 ГПК України та повертаються позивачу, оскільки останні не були предметом розгляду у суді першої інстанції та не є доказами на які посилається сторона у своїх позовних вимогах. Обєктивних підстав за якими заявник зазначеного клопотання не мав можливості надати вищевказані документи суду першої інстанції не встановлено.

Відповідачем надано контррозрахунок суми інфляційних № юр/1750 від 30.03.2012р., який долучено судовою колегією до матеріалів справи.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2012р. змінено склад колегії суддів у звязку з зайнятістю судді Бойченко К.І. в іншому судовому процесі, суддю Бойченко К.І. було змінено на суддю Шевкову Т.А.

У зв'язку з наявністю в матеріалах справи № 24/282 текстів копій судових рішень господарського суду Донецької області по справах №20/61 від 01.07.2009р., № 7/74 від 19.04.2011р. та №20/168 від 27.06.2007р. що не читаються, судовою колегією останні роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень України та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.08.2006р. між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії №324 (далі-Договір), за умовами якого постачальник зобовязався постачати електричну енергію споживачу як різновид товарної продукції в межах 2809,7 кВт а споживач зобовязався оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невідємними частинами.

Пунктом 7 додатку №5 “Порядок розрахунків” до Договору встановлено, що оплата отриманого позивачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату самостійно та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру.

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4, 2.3.5 Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 “Порядок розрахунків за електроенергію”, сторони встановили відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (п. 4.2.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач постачав електричну енергію, а відповідач отримував електроенергію, що підтверджується актом приймання-передачі за лютий 2011р. на суму 474 982,42 грн.

Відповідач частково сплатив борг за спожиту електроенергію за лютий 2011р. у сумі 100 000 грн., що підтверджено банківськими виписками. (а.с.111)

Через часткове невиконання відповідачем свого зобовязання по оплаті спожитої електроенергії позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу за спожиту у лютому 2011р. електроенергію, що лишилась не сплаченою у сумі 374 982,42 грн.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми боргу за спожиту електроенергію у лютому 2011р. у розмірі 374 982,42грн., скаржник наявність цього боргу не заперечує.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 18.03.2011р. по 17.09.2011р. на суму 30 082,29 грн., 3 % річних за період з 18.03.2011р. по 30.09.2011р. на суму 6 223,03 грн. та інфляційні за період березень-червень 2011р. на суму 9 700,17 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені за період з 18.03.2011р. по 17.09.2011р. на суму 30 082,29 грн., 3 % річних за період з 18.03.2011р. по 30.09.2011р. на суму 6 223,03 грн. через несплату вищевказаної суми заборгованості.

Разом з тим, перевіривши вищевказаний розрахунок в частині інфляційних, що нарахована за несплату заборгованості за активну та реактивну електричну енергію, судова колегія вважає, що позивачем необґрунтовано заявлені, а судом першої інстанції помилково стягнуті визначена сума інфляційних за наступних підстав.

З наданого позивачем розрахунку суми позовних вимог вбачається, що розрахунок інфляційних останнім зроблено виходячи не з сум боргу, що встановлених зазначеними рішеннями, а з сум боргу, які вже збільшені на розмір інфляційними втрат.

Зазначений розрахунок протирічить вимогам ст.625 ЦК України, що передбачає збільшення суми боргу на індекс інфляції за весь період прострочення, а не наростаючим порядком з урахуванням щомісячного збільшення, а також не відповідає вимогам Листа ВСУ "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р № 62-97р, яким передбачена відповідна методика розрахунку.

Судовою колегією, згідно із вищевказаними рекомендаціями, зроблений відповідний розрахунок інфляційних втрат за період квітень-червень 2011р., що складає: 9 374,56 грн. інфляційних на суму 374 982,42 грн. заборгованості за активну електроенергію та 253,05 грн. інфляційних на суму 10 122,04 грн. заборгованості за реактивну електроенергію в загальній сумі 9 627,61 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних, інфляційних та пеню за порушення умов Договору № 5324 щодо оплати за інші періоди, та у якості доказу своїх позовних вимог послався на рішення господарського суду Донецької області у справі № 20/168 від 27.06.2007р., № 10/108 від 28.10.2008р., №20/61 від 01.07.2009р., №7/213 від 10.11.2009р., №7/156 від 22.07.2010р., №7/74 від 19.04.2011р., за якими також стягнуто суму заборгованості за спожиту електроенергію, інфляційні, 3 % річних та пеню. Рішенням господарського суду Донецької області від 01.07.2009р. по справі №20/61 , з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту електроенергію у березні, квітні 2007р., листопаді, грудні 2008р. в загальній сумі 314 809,09 грн., збитки від інфляції у сумі 70 398,39 грн., 3 % річних 10 881,93 грн., пеню 59 077,29 грн.

Рішенням господарського суду 19.04.2011р. по справі № 7\74, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту активну електроенергію за листопад-грудень 2010р. по січень 2011р. у сумі 1010764,61 грн. та реактивну електроенергію за липень, серпень, жовтень-грудень 2010р. та січень 2011р. у сумі 42 615,02 грн., збитки від інфляції у сумі 8 975,66 грн., 3 % річних 6 683,36 грн., пеню 27 560,10 грн.

Рішенням господарського суду від 22.07.2010р. по справі № 7\156, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту активну електроенергію за грудень 2009р.,січень 2010р. у сумі 684277,37 грн. та реактивну електроенергію за травень,жовтень,грудень2009р.,січень 2010р. у сумі 21 942,38 грн., збитки від інфляції у сумі 20 947,37 грн., 3 % річних 7 206,98 грн., пеню 39 263,53 грн.

Рішенням господарського суду від 10.11.2009р. у справі № 7/213, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту активну електроенергію за березень-квітень 2009р. в сумі 486600,56 грн., за реактивну електроенергію за березень-квітень2009р. в сумі 16588,42 грн., збитки від інфляції у сумі 11 813,73 грн., 3 % річних 6 480,71 грн., пеню 41 068,96 грн.

Рішенням господарського суду від 27.06.2007р. у справі № 20/168, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 874400,04 грн., за реактивну електроенергію в сумі 61320,85грн., 4 640,15 грн. суми пені, 42 899,74 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за активну електричну енергію, 3 975,01 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за реактивну електричну енергію, 19 964,20 грн. 3% річних за активну електричну енергію, 1 219,78 грн. 3% річних за реактивну електричну енергію.

Рішенням господарського суду від 28.10.2008р. по справі № 10/108, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту у січні-травні 2008р. активну електроенергію в сумі 208416,35 грн., збитки від інфляції у сумі 30 636 грн., 3 % річних 2 259,45 грн., пеню 1 000 грн.

Зазначені судові рішення набрали законної сили.

Вказаними судовими рішеннями встановлений факт укладання 24.08.2006р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, договору про постачання електричної енергії № 324 (далі-Договір), а також встановлено наявність вищевказаних сум заборгованості за спожиту у відповідний період електричну енергію.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факти встановлені рішеннями господарського суду Донецької області у вищезазначених справах мають преюдиціальне значення при вирішенні справи №24/282.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється, що заборгованість за Договором, яка встановлена у вищевказаних рішеннях не сплачена відповідачем до теперішнього часу в повному обсязі.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що господарським судом не вірно застосовані норми ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки при розрахунку вартості 3% річних та інфляційних не було враховано припинення грошового зобовязання між сторонами рішеннями суду та відкриттям виконавчого провадження.

Зазначені твердження є хибними за наступних обставин.

Підстави припинення зобовязання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Зокрема за ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобовязання є виконання, що прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін за Договором, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи із положень зазначеної норми, відповідальність за прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки чинне законодавство не повязує припинення зобовязання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобовязань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних є вірним, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Аналогійна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183.

Також є безпідставними доводи відповідача щодо перебігу строку позовної давності по даним позовним вимогам через перебіг трирічного строку з моменту виникнення зобовязання по оплаті за Договором, оскільки, по-перше, основний борг вже стягнуто за рішенням суду та на нього вже не розповсюджуються норми цивільного права щодо позовної давності для можливості звернення кредитора до суду за захистом його порушеного права, по-друге, з моменту виникнення права позивача на нарахування спірних в даній справі сум інфляційних та річних до моменту звернення за їх стягненням до суду - жовтень 2011 року, ще не закінчився трирічний строк позовної давності, оскільки нарахування інфляційних та 3% річних є триваючою в часі мірою відповідальності боржника до моменту погашення ним суми боргу в повному обсязі.

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних та за несплату заборгованості за Договором:

- у сумі 314 809,09 грн. за активну електроенергію (за рішенням суду від 01.07.2009р. по справі №20/61) - інфляційні за період з 01.09.2009р. по 30.06.2011р. у сумі 33308,10 грн., 3% річних за період з 02.07.2009р. по 10.10.2011р. у сумі 10555,34 грн.;

- у сумі 208416,35 за активну електроенергію (за рішенням суду від 28.10.2008р. по справі № 10/108 ) - інфляційні за період з 01.11.2008р. по 30.06.2011р. у сумі 71 491,59 грн., 3% річних за період з 01.11.2009р. по 25.10.2011р. у сумі 18 323,22 грн.

- у сумі 684277,37 грн. за активну електроенергію та 21 942,38 грн. за реактивну електроенергію (за рішенням суду від 22.07.2010р. по справі № 7/156) - інфляційні за період з 01.08.2010р. по 30.06.2011р. у сумі 86638,07 грн., 3% річних за період з 31.05.2010р. по 30.09.2011р. у сумі 28310,59 грн.;

- у сумі 486600,56 грн. за активну електроенергію та 16588,42 грн. за реактивну електроенергію (за рішенням суду від 10.11.2009р. по справі № 7\213) - інфляційні за період з 11.11.2009р. по 30.06.2011р. у сумі 33793,37 грн., 3% річних за період з 11.11.2009р. по 10.10.2011р. у сумі 11425,23 грн.;

- у сумі 874400,04 грн. за активну електроенергію та 61320,85 грн. за реактивну електроенергію (за рішенням суду від 27.06.2007р. по справі № 20/168) - інфляційні за період з 01.11.2008р. по 30.06.2011р. у сумі 259784,02 грн., 3% річних за період з 01.11.2008р. по 25.10.2011р. у сумі 66582,41 грн.;

- у сумі 1010764,61 грн. за активну електроенергію та 42 615 грн. за реактивну електроенергію (за рішенням суду від 19.04.2011р. по справі № 7/74) - пеня у загальній сумі 48435,48 грн. , інфляційні у сумі 51945,89 грн., 3% річних у сумі 16 968,57 грн. за період з 01.02.2011р. по 10.10.2011р. вважає його вірним в частині розрахунку 3% річних, а рішення господарського суду в цій частині законним та обґрунтованим.

Разом з тим, вищевказаний розрахунок в частині інфляційних також не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України та вимогам Листа ВСУ "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р № 62-97р, який зроблено виходячи не з сум боргу, що встановлені зазначеними рішеннями, а з сум боргу, які вже збільшені на розмір інфляційними втрат.

Судовою колегією, зроблений відповідний розрахунок інфляційних втрат в межах позовних вимог, що складає :

- 241 054,20 грн. інфляційних - за період з листопада 2008р. по 25.10.2011р. на суму 743 994,44 грн. (за рішенням суду від 27.06.2007 р. по справі №20/168);

- 66 337,19 грн. за період з листопада 2008р. по 25.10.2011р. на суму 204 744,41 грн. (за рішенням суду від 28.10.2008 р. по справі № 10/108);

- 30 753,77 грн. за період з вересня 2009р. до липня 2011р. на суму 154 541,56 грн. (за рішенням суду від 01.07.2009 р. по справі № 20/61);

- 3 071,11 грн. за період з 11.11.2009р. до грудня 2009р. на суму 279191,45 грн. та 26 979,95 грн. за період з грудня 2009р. по 10.10.2011р. на суму 182 296,93 грн. (за рішенням суду від 10.11.2009 р. по справі № 7/213);

- 85 440,44 грн. за період за період з серпня 2010р. по липень 2011р. на суму 706 119,37 грн. (за рішенням суду від 22.07.2010 р. по справі № 7/156);

- 9 480,42 грн. за період з 28.03.2011р. по 10.10.2011р. на загальну суму 1 053 379,63 грн. (за рішенням суду від 19.04.2011 р. по справі № 7/74;

Загальна сума інфляційних складає 463 117,08 грн.

З урахуванням вищевикладеного стягнена за рішенням господарського суду загальна сумі інфляційних у розмірі 546 661,21 грн. підлягає зміні на 472, 744,69 грн. (з урахуванням 9 627,61 грн. за прострочення оплати за лютий 2011 року).

Щодо вимог про стягнення 48435,48 грн. пені за прострочення оплати 1010764,61 грн. заборгованості за активну електроенергію та 42 615 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, що встановлена рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2011р. по справі № 7/74, то вони заявлені за період з 28.03.2011р. до 08.08.2011р.

Зазначені 1010764,61 грн. заборгованості за активну електроенергію спожиті відповідачем у листопаді-грудні 2010 р. по січень 2011р. та 42 615 грн. заборгованості за реактивну електроенергію спожиті відповідачем у липні, серпні, жовтні-грудні 2010 р. та січні 2011р.

Згідно п.п 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначеним рішенням суду по справі № 7/74 вже стягнуто суму пені в розмірі 27 560,10 грн. (з урахуванням зменшення господарським судом суми пені на 20%) за прострочення оплати вказаних сум в період з 10.12.2010 року по 28.03.2011 року, але без розподілу за кожний місяць окремо. Також рішення суду по вказаній справі не містить вказання на момент порушення права по кожному рахунку. Вважаючи зазначене рішення суду преюдиціальним, позивач обґрунтував позовні вимоги наявністю інших належних доказів у підтвердження наданого розрахунку. Зміст рішення суду по справі №7/74 наданого позивачем розрахунку не підтверджує.

Оскільки право позивача на нарахування пені припиняється через шість місяців після спливу 5 банківських днів з дня отримання рахунку на оплату окремо на кожну помісячну частину заборгованості, а в рішенні суду по справі № 7/74 встановлено лише загальну суму заборгованості, виникнення права позивача на отримання спірної пені за прострочення суми заборгованості в розмірі 1010764,61 грн. за активну електроенергію та в розмірі 42 615 грн. за реактивну електроенергію за період з 28.03.2011р. до 08.08.2011р. у сумі 48 435,48 грн. є недоведеним.

Отже, стягуючи суму пені в даній справі за період з 28.03.2011р. до 08.08.2011р. у сумі 48 435,48 грн., суд першої інстанції не дослідив докладного розрахунку пені у відповідності з вимогами чинного законодавства.

За таких підстав рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення пені у сумі 48 435,48 грн., через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав доведеними, а також через неправильне застосування судом вищезазначених норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення господарського суду в іншій частині.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012 року у справі №24/282 підлягає зміні в частині розміру стягнених з відповідача сум інфляційних з суми 546 661,21 грн. на суму 472 744,69 грн. та підлягає частковому скасуванню в частині стягнення з відповідача пені в сумі 48 435,48, а також в частині розподілу судових витрат. В скасованій частині слід прийняти нове рішення, яким позов про стягнення пені задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 30 082,29 грн. пені за прострочення оплати спожитої в лютому 2011 року активної електричної енергії. В задоволенні вимог про стягнення пені в іншій частині слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у звязку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути державне мито у сумі 10 362 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 211,08 грн.

Судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог, стягнувши з останнього на користь відповідача судовий збір у розмірі 670,03 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012 року у справі №24/282 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012 року у справі №24/282 змінити в частині розміру стягнення інфляційних витрат з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, вул. Леніна, 11, п/р Відокремленого підрозділу Кіровські ЕМ для Селідовського РЕМ із спеціальним режимом користування № 260353021291 в ОПЕРВ філії Донецьке обласне управління АТ „Ощадбанк", МФО 335106, код ЄДРПОУ 00130915) з суми «546 661,21 грн.» на суму «472 744,69 грн.».

Скасувати рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012 року у справі №24/282 в частині стягнення суми пені з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область та в частині судових витрат.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область про стягнення пені задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, вул. Леніна, 11, п/р Відокремленого підрозділу Кіровські ЕМ для Селідовського РЕМ із спеціальним режимом користування № 260353021291 в ОПЕРВ філії Донецьке обласне управління АТ „Ощадбанк", МФО 335106, код ЄДРПОУ 00130915) пеню в сумі 30 082,29 грн.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область про стягнення пені в сумі 48 435,48 грн. відмовити. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012 року у справі №24/282 залишити без змін.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, вул. Леніна, 11, п/р 26001307550283 у філії „Центрально-Міського відділення ПАТ „Промінвестбанк" в м. Горлівка, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00131268) витрати на сплату державного мита у сумі 10 362 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 211,08 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, вул. Леніна, 11, п/р 26001307550283 у філії „Центрально-Міського відділення ПАТ „Промінвестбанк" в м. Горлівка, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00131268) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) судовий збір у розмірі 670,03 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Стойка О.В.

СуддіДіброва Г.І.

Шевкова Т.А.

Надр.5 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС