Постанова № 22481544, 05.04.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.04.2012 р. справа №23/209

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Шевкової Т.А.

суддівБойченка К.І., Діброви Г.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 01/241 від 13.01.2012року

від відповідача:ОСОБА_2 дов. № Н-01/952 від 05.04.2011року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів»м. Стаханов Луганської області

на рішення господарського суду Донецької області

від06.02.2012р.

у справі№ 23/209 (суддя Забарющий М.І.)

за позовомПублічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів»м. Стаханов Луганської області

до Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк

простягнення 7 657грн. 32коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів»м.Стаханов Луганської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк вартості недостачі в розмірі 7 657грн. 32коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що недостача виникла у звязку з несхоронним перевезенням вантажу (горішку коксового), відправленого позивачеві ПАТ «Луганський ливарно-механічний завод»за залізничною накладною на маршрут або групу вагонів № 52790714 у вагоні № 65943516.

Господарський суд Донецької області рішенням від 06.02.2012р. у справі № 23/209 відмовив у задоволенні позовних вимог, з причин недоведеності позивачем вартості недостачі вантажу.

Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів»м. Стаханов Луганської області, не погоджуючись із рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2012р. у справі № 23/209 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заявник апеляційної скарги не погоджується із висновком господарського суду щодо недоведеності позивачем вартості недостачі вантажу, оскільки вважає рахунок-фактуру № СФ-0000138 від 23.06.2011року належним доказом вартості втраченого під час перевезення вантажу.

Представник заявника скарги у судовому засіданні апеляційної інстанції заявив клопотання про залучення до матеріалів справи документів: договору на надання послуг №67 від 01.08.2010року, письмових пояснень № 02/1829 від 03.04.2012року, договору поставки № 1102921 від 01.04.2011року, платіжного доручення №78232 від 14.07.2011року, витягу з реєстру банку від 14.07.2011року, рахунку № 1106018С від 23.06.2011року, договору поставки № 1004839 від 30.08.2010року.

Заявник скарги, у відповідності до приписів ч.1 с.101 ГПК України, обґрунтував неможливість подання документів суду першої інстанції відсутністю на підприємстві позивача цих документів.

Колегія суддів, визнала за можливе задовольнити клопотання позивача та залучила до матеріалів справи вищевказані документи, оскільки позивач довів суду неможливість подання документів суду першої інстанції з причин, які від нього не залежали.

Крім того, заявник скарги, на вимогу суду надав платіжне доручення від 27.03.2012 року, підтверджуюче доплату судового збору у сумі 51грн.75 коп.

Дане платіжне доручення судовою колегією долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача повідомив, що вважає рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2012р. у справі № 23/209 законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з наданих позивачем документів, між ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»(поставщик) та позивачем у справі - ВАТ «Стахановський завод феросплавів»(покупець) 01.04.2011року укладено договір поставки № 1102921, за умовами якого поставщик зобовязувався поставити та передати у власність покупця коксову продукцію, а покупець прийняти та оплатити цю продукцію, асортимент, кількість, строки поставки та ціна якої вказані у специфікаціях до цього договору, які є його невідємною частиною.

Відповідно до п.2.1 договору ціни на продукцію визначені на умовах FCA і визначаються у специфікаціях до цього договору.

Між ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»(покупець) та ТОВ «Торговий дім Луганський ливарно-механічний завод»(поставщик) укладено договір поставки № 1004839 від 30.08.2010року, згідно з яким поставщик зобовязувався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в цьому договорі, коксовугільну продукцію, асортимент, кількість та ціна товару зазначається в специфікаціях, які є невідємними частинами цього договору.

Укладенню вищевказаних договорів передувало укладення 01.08.2010року договору №67 про надання послуг між ПАТ «Луганський ливарно-механічний завод»(виконавець) та ТОВ «Торговий дім Луганський ливарно-механічний завод»(замовник), за умовами якого виконавець виконує транспортно-експедиційні послуги, повязані з перевезенням вантажів замовника, здійснює взаєморозрахунки, надає територію для складування вантажу, призначеного до відправлення, а замовник сплачує надані виконавцем послуги на умовах цього договору.

Фактично, на виконання договору поставки № 1102921 від 01.04.2011року, ПАТ ”Луганський ливарно-механічний завод” зі станції Торез Донецької залізниці на станцію Стаханов Донецької залізниці за залізничною накладною № 52790714 у пяти вагонах відвантажило на адресу ВАТ ”Стахановський завод феросплавів” вантаж - горішок коксовий у твердому стані, визначивши у вагоні № 65943516 масу у кількості 41 700кг.

Згідно з умовами договору поставки від 01.04.2011року № 1102921 ПАТ «Нікопольський завод феросплавів»виставив позивачеві рахунок № 1106018С від 23.06.2011року для оплати поставки горішка коксового, якій позивач оплатив платіжним дорученням № 78232 від 14.07.2011року.

За поясненнями позивача вищевказаним платіжним дорученням оплачено 15 рахунків виставлених, за поставку горішка коксового у червні 2011року за договором поставки від 01.04.2011року № 1102921.

На станції Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці були виявлені порушення, які зафіксовані у акті загальної форми № 381 від 24.06.2011р.

Згідно даного акту навантаження у вагоні рівномірне нижче бортів 100мм, маркування вапном, між 5-6 люками воронка 3 000мм х по ширині х до дна вагону, порушене маркування, над 6 люком праворуч зазор 30мм, між люком та проміжковою балкою просипання немає, зазор закладено дошкою.

Станцією Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці складений акт про технічний стан вагону № 119 від 24.06.2011р., згідно якого вагон № 65943516 технічно справний.

При контрольній перевірці маси вантажу завантаженого у вагон № 65943516 на станції Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці, згідно з ч.2 ст.24 Статуту залізниць України, виявлено невідповідність фактичної маси вантажу масі вказаній у залізничній накладній, різниця склала 3 000кг, що зафіксовано станцією у комерційному акті БМ № 731681/143/12 від 24.06.2011р.

Згідно даних комерційного акту за документом у вагоні № 65943516 значиться маса тари - 23 800кг, нетто - 41 700кг, фактично виявилось брутто - 62 500кг, тара з трафарету з обох сторін - 23 800кг, нетто - 38 700кг, що менше документу на 3 000кг, вагон технічно справний, навантаження нижче борту 100мм, розрівнене, маркування вапном бризгами, між 5-6 люками воронка 3 000мм х по ширині х до дна вагону, порушене маркування.

За досилочною залізничною накладною №52811346 спірний вагон 26.06.2011р. відправлений на станцію призначення Стаханов Донецької залізниці.

На підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) вантаж видавався з перевіркою його маси, в результаті якої різниці проти комерційного акту, складеного на станції Дебальцеве-Сортувальна, не встановлено.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Згідно ст.23 вищевказаного Закону перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічна норма викладена і в ч.1 ст.314 ГК України.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 129 Статуту залізниць України закріплено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений матеріалами справи, із комерційного акту БМ 731681/143/12 від 24.06.2011р. вбачається, що маркування відправника над 5, 6 люками порушено, виявлена нерівномірна поверхня вантажу, наявна воронка шириною до дна вагону, що свідчить про незбереженність вантажу шляхом прямування.

Наявними у справі матеріалами не доведено відсутність вини перевізника у незбереженності вантажу при перевезенні, дані акту про технічний стан вагону № 119 від 24.06.2011року станції Дебальцеве і висновок працівників залізниці про те, що вагон не підготовлений для перевезення сипучих вантажів за наявності щілин не доводять вини вантажовідправника у навантаженні вантажу у непідготовлений, для перевезення даного роду вантажів, вагон.

Таким чином, висновок господарського суду про вину залізниці у незбереженні вантажу під час перевезення є правильним.

Згідно статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Відповідно до п.12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

Згідно пп. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

Проте, на станції відправлення та ні на одній із побіжних станцій, розташованих перед станцією призначення Стаханов Донецької залізниці, ніяких недоліків, згідно документів наданих до матеріалів справи виявлено не було, крім того, ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обовязок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Колегія суддів вважає, що предявлений позивачем розрахунок ціни позову відповідає вимогам вищевказаних норм права, вартість вантажу у вагоні №65943516 оплачена платіжним дорученням №78232 від 14.07.2011року в сумі 21500149грн.26коп., що доводить витяг з банківського реєстру від 14.07.2011року, тому вважає доведеними матеріалами справи предявлені до стягнення позовні вимоги у сумі 7657грн.32коп.

Враховуючи вищенаведене, висновок господарського суду про ненадання позивачем доказів вартості вантажу визнається колегією суддів помилковим.

В позовній заяві позивач, в якості додатку до позовних вимог, надвів копію рахунку № 1106018С від 23.06.2011року, позовні матеріали прийняті господарським судом 14.12.2011року з подальшим складенням акту канцелярії про відсутність даного рахунку. Господарським судом не було звернуто уваги на цей факт, документ, на якій посилався позивач судом витребуваний не був, що є порушенням приписів статей 38, 65 ГПК України, у звязку з чим суд дійшов до помилкового висновку про недоведеність позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2012р. у справі № 23/209 про відмову у стягненні збитків у сумі 7657грн. 32коп., які виникли у звязку з несхоронним перевезенням вантажу з ДП «Донецька залізниця»не ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що суперечить приписам статті 43 ГПК України, у звязку з чим підлягає скасуванню, приймається нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів»м. Стаханов Луганської області задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2012р. у справі № 23/209 скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів»м.Стаханов Луганської області про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк вартості недостачі в розмірі 7 657грн. 32коп. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк ласті на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів»м.Стаханов Луганської області вартість недостачі в розмірі 7 657грн. 32коп., судовий збір сплачений при зверненні з позовною заявою у сумі 1506грн.00коп., судовий збір сплачений при зверненні з апеляційної скаргою у сумі 753грн. 00коп.

Господарському суду Донецької області, згідно з вимогами ст.ст.116, 117 Господарського процесуального кодексу України, видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді: К.І. Бойченко

Г.І. Діброва

Надруковано 5 прим:

1 позивачу;

2 відповідачу;

3 до справи ;

4 господарському суду Донецької області,

5 ДАГС