Постанова № 22481490, 05.04.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.04.2012 р. справа №5009/9/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Дучал Н.М., Склярук О.І.

при секретарі: Здоренко О.Ю.

за участю представників

сторін:

від скаржника: не зявився

від кредитора (ліквідатор): не зявився

від боржника: не зявився

розглянувши апеляційну

скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі

м.Києва

на ухвалу господарського

суду Запорізької області

від 20.02.2012 року (суддя Юлдашев О.О.)

по справі №5009/9/12

за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Адпак

Україна» м.Київ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю

«Інтерпромресурс»м.Запоріжжя

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 04.01.2012 року господарського суду Запорізької області за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна" м.Київ (далі по тексту скорочена назва ТОВ "Адпак Україна") порушено провадження у справі №5009/9/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромресурс»м.Запоріжжя (далі по тексту скорочена назва ТОВ «Інтерпромресурс»), як відсутнього боржника з врахуванням особливостей процедури банкрутства, передбачених ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі - Закон).

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 року по справі №5009/9/12 визнано боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпромресурс» м.Запоріжжя (далі по тексту скорочена назва ТОВ «Інтерпромресурс») банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «Адпак Україна»м.Київ (далі по тексту скорочена назва ТОВ «Адпак України»). Зобовязано ліквідатора повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів, у т.ч. ВАТ «Запоріжгаз», ВАТ «Запоріжжяобленерго», КП «Міські теплові мережі». Зобовязано ліквідатора вжити заходи щодо виявлення кредиторів банкрута та здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2012 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; прийнято рішення банкрута ТОВ «Інтерпромресурс»- ліквідувати; провадження у справі №5009/9/12 припинено; вимоги, не задоволені за недостатністю майна, визнані погашеними.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 20.02.2012 року мотивована тим, що ліквідатором надано звіт та ліквідаційний баланс, яким встановлено, що за період ліквідаційної процедури до ліквідатора з майновими (грошовими) вимогами звернулась тільки Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва (далі по тексту скорочена назва ДПІ у Голосіївському районі м.Києва) на суму 3 640 373,00 грн., вимоги якої включені до реєстру вимог кредиторів банкрута. Загальний розмір вимог кредиторів разом з ініціюючим кредитором становить 3 653 851,00 грн. та судові витрати в сумі 941,00 грн., які залишились не погашеними у звязку з відсутністю майна та грошових коштів. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту та ліквідаційного балансу.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою господарського суду Запорізької області, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2012 року по справі №5009/9/12 та припинити провадження у справі №5009/9/12.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження у справі №5009/9/12.

Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: при зверненні з заявою про порушення справи про банкрутство кредитор не дотримався вимог ст.ст.7, 52 Закону та ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ініціюючим кредитором не надано достатніх доказів відсутності платоспроможності боржника. Як зазначає апелянт, обсяг поставок товариства за дев'ять місяців 2010 року становить 536 млн. грн., що свідчить про ведення товариством фінансово-господарської діяльності із значними оборотними коштами.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неналежно зясовано обставини щодо місцезнаходження боржника. Як вказує скаржник, станом на 28.02.2012 року облікова справа платника податків ТОВ "Інтерпромресурс" знаходиться на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва; відповідно до реєстраційних даних ДПІ у Голосіївському районі м.Києва адреса ТОВ «Інтерпромресурс»: 3127, м.Київ, вул.Глушкова, буд.1.

Крім того, скаржник зазначає, що визнання боржника банкрутом за спрощеною системою, затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу підприємства фактично унеможливлює проведення перевірки достовірності, своєчасності, повноти нарахування та сплати податків боржником.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 04.04.2012 року.

03.04.2012 року до Донецького апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення б/н від 27.03.2012 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, відповідно до яких ДПІ зазначає, що ТОВ "Інтерпромресурс", вносячи інформацію про перереєстрацію юридичної адреси на м.Запоріжжя, вул.Гоголя, буд.100, завідомо вносило неправдиві відомості, з метою унеможливлення контролюючим органам здійснювати контроль за діяльністю підприємства.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Представники сторін та заявника апеляційної скарги у судове засідання апеляційної інстанції 04.04.2012 року не зявилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

Враховуючи вищенаведене та те, що апеляційна інстанція у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами та не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м.Києва за відсутністю представників сторін та скаржника.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ в Голосіївському районі м. Києва підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Загальні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство визначені ч.3 ст. 6 Закону. Цією нормою передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч.1 та ч.8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно абз.2 ч.1 ст.1 Закону про банкрутство неплатоспроможністю в розумінні зазначеного Закону визнається неспроможність субєкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобовязанняперед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобовязання щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "Інтерпромресурс" ініціюючий кредитор посилається на те, що боржник 25.10.2011 року в м. Києві видав йому простий вексель серії АА №1820258, строк оплати за предявленням, із зазначенням: "Підлягає сплаті в м.Києві", який був опротестований 09.11.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та виданий виконавчий напис нотаріуса №7165 від 10.11.2011 року. Цей напис був предявлений для примусового виконання до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції. Постановою від 21.11.2011 року державним виконавцем припинено виконавче провадження на підставі п.5 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон про виконавче провадження).

Дослідивши зазначені вище документи виконавчого провадження, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що вони не підтверджують безспірність та неплатоспроможність боржника ТОВ "Інтерпромресурс", оскільки суперечать вимогам Закону про виконавче провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону про виконавче провадження, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 цього Закону передбачені заходи примусового виконання рішень, до яких віднесені:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Крім того, до прав державного виконавця закон відносить: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Як встановлено, в матеріалах справи відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження із зазначенням строку для самостійного виконання рішення боржником.

Одночасно, Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції 21.11.2011 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві в якій встановив, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів, боржник за адресою: 69095, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, 100, не знаходиться. Про що державним виконавцем також складено акт б/н від 21.11.2011 року.

Відповідно до ст. 20 Закону про виконавче провадження якщо боржником є юридична особа, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ТОВ "Інтерпромресурс" вказано адресу: 69095, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, буд.100. Дата вказаної виписки 21.10.2011 року.

Проте, відповідно до даних вказаних на простому векселі серії АА №1820258 (на який ініціюючий кредитор посилався в обґрунтування заяви про порушення провадження у справі №5009/9/12 про банкрутство ТОВ "Інтерпромресурс") дата та місце складання простого векселя - 25.10.2011 року в м. Києві із зазначенням: "Підлягає сплаті в м.Києві".

Крім того, на печатці ТОВ "Інтерпромресурс" також зазначено місце реєстрації Україна, м.Київ.

Заявник апеляційної скарги в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до реєстраційних даних ДПІ у Голосіївському районі м.Києва адреса ТОВ «Інтерпромресурс»: 3127, м.Київ, вул.Глушкова, буд.1. Станом на 28.02.2012 року облікова справа платника податків ТОВ "Інтерпромресурс" знаходиться на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, та з обліку не знято. Також, апелянт зазначає, що обсяг поставок товариства за 2010 року становить 536 млн. грн. (відповідно до даних декларації з податку на прибуток ТОВ "Інтерпромресурс" за 2010 звітний рік). В зазначеній декларації вказано місцезнаходження платника податку ТОВ "Інтерпромресурс" адреса: 3127, м.Київ, вул..40-річчя жовтня, б.100/2.

З наведеного вбачається, що боржник змінював своє місцезнаходження, і попереднє місцезнаходження боржника було в м. Києві.

Однією з підстав для звернення з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 52 Закону є відсутність керівних органів боржника-юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 4 ст. 40 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем Жовтневого ВДВС Запорізького міського управління юстиції складено акт від 21.11.2011 року про відсутність боржника за місцезнаходженням: м.Запоріжжя, вул.Гоголя, буд.100.

Одночасно, встановлені Законом про виконавче провадження заходи щодо розшуку боржника юридичної особи та майна і коштів боржника, на які може бути звернене стягнення, державним виконавцем не проводились.

Стягувач в особі ініціюючого кредитора доказів оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, повязаних з невжиттям заходів до розшуку боржника-юридичної особи та його майна та безпідставним поверненням виконавчого документа, до суду не надав.

Також апеляційний суд не приймає як доказ відсутності боржника протокол №2/10 зборів учасників ТОВ “Інтерпромресурс” від 25.10.2011р. про прийняття рішення про припинення діяльності боржника з урахуванням викладеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення (редакція, що діяла на момент прийняття рішення).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В матеріалах справи №5009/9/12 відсутні докази, які б підтверджували дані про внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про прийняття зборами учасників боржника рішення від 25.10.2011р. про припинення ТОВ “Інтерпромресурс”.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що не зважаючи на недотримання ініціюючим кредитором вимог чинного законодавства, господарський суд Запорізької області визнав ТОВ "Інтерпромресурс" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, призначивши ліквідатором ініціюючого кредитора.

Згідно ч. 5 ст. 52 Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Порядок виявлення кредиторів по ст. 52 Закону про банкрутство передбачений шляхом направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом. У звязку з цим всі кредитори зобовязані в місячний термін звернутися з грошовими вимогами до ліквідатора банкрута. Іншого порядку повідомлення кредиторів, ніж направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом, стаття 52 Закону про банкрутство не передбачає, в тому числі і публікування оголошення в офіційному друкованому органі.

Згідно ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: аналізує фінансове становище банкрута; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

Відповідно до ст.26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Статтею 34 Закону передбачено, що ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури.

Зі звіту ліквідатора вбачається, що ліквідатором на юридичну адресу підприємства не надсилалися письмові вимоги до керівника ТОВ “Інтерпромресурс” про передачу можливих активів, документів та печатки підприємства.

В матеріалах справи відсутнє звернення ліквідатора до засновника ТОВ "Інтерпромресурс" безпосередньо із запитом щодо надання бухгалтерської та первісної господарської документації, печатки та штампів, майнових активів банкрута. Ознайомившись з бухгалтерською документацією, ліквідатор мав би можливість отримати інформацію про наявність у боржника нерухомого майна в інших населених пунктах України, окрім м. Запоріжжя або за кордоном. Також ліквідатором не було здійснено заходів, направлених на встановлення місцезнаходження статуту банкрута, в якому містяться відомості щодо зайняття ТОВ “Інтерпромресурс” конкретними видами підприємницької діяльності, в тому числі зовнішньоекономічної. У випадку виявлення вказаних відомостей, ліквідатор повинен був направити запит до органів державної митниці стосовно наявності або відсутності у банкрута боргів зі сплати мита, повязаного з митним контролем та оформленням товару тощо.

До майнових активів, крім майна та грошових коштів, входить також дебіторська заборгованість, акції та інші цінні папери, майнові права. Пунктом 90 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 передбачено, що обсяг ліквідаційної маси не обмежується визначенням, наведеним в ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки згідно ч.1 ст.213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать боржнику на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом.

Статтею 66 Господарського кодексу України передбачено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно ст.71 ГК України облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до вимог статті 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.

Статтею 144 ГК України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав; внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності; з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Згідно ст.145 ГК України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Як вбачається з доданого ліквідатором звіту, ним були направлені запити до нібито потенційних кредиторів у м. Запоріжжя.

Однак матеріалами справи підтверджується, що банкрут здійснював свою підприємницьку діяльність в іншому регіоні, де мав інше місцезнаходження.

Як вбачається з матеріалів справи до ліквідатора звернулась ДПІ у Голосіївському районі м.Києва з грошовими вимогами до боржника в сумі 3 640 373, 00 грн. Також в своєму звернені ДПІ повідомила ліквідатора, що боржник - ТОВ "Інтерпромресурс" зареєстрований у Голосіївському районі м.Києва і взятий на облік ДПІ у Голосіївському районі м.Києва.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що боржник фактично здійснював свою господарську діяльність саме у м. Києві, що також підтверджується доводами апелянта, викладеними в апеляційній скарзі стосовно надання ТОВ "Інтерпромресурс" податкових декларацій в м. Києві, зокрема, за 2010 звітний рік.

При зміні місцезнаходження банкрута з м. Києва на м.Запоріжжя на обліку в контролюючих державних органах за новим місцем знаходження боржник не був зареєстрований, тому відповіді контролюючих органів у м.Запоріжжя є неналежними доказами для зясування обставин наявності або відсутності боргу по страховим внескам та іншим обовязковим платежам. Але ліквідатор в порушення ч. 5 ст. 52 Закону не повідомив державні контролюючі органи м. Києва за місцем його фактичної попередньої підприємницької діяльності про банкрутство ТОВ "Інтерпромресурс", не зясував про наявність або відсутність інформації про повноту та своєчасність сплати податків, зборів, страхових внесків та інших платежів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Згідно пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

В порушення вимог вищевказаного податкового законодавства в матеріалах справи відсутній акт проведення позапланової перевірки платника податків, стосовно якого порушена справа про банкрутство, з питань повноти сплати податків і зборів до державного бюджету України та достовірності поданої податкової звітності.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що від моменту порушення даної справи вся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість винесення ухвали про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромресурс" згідно ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є помилковими, такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, ухвала господарського суду Запорізької області від 20.02.2012 року у справі №5009/9/12 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу підлягає скасуванню.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Оскільки законні підстави для провадження справи про банкрутство ТОВ "Інтерпромресурс" на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутні, провадження у справі №5009/9/12 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2012 року по справі №5009/9/12 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2012 року у справі №5009/9/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромресурс»м.Запоріжжя скасувати.

Провадження у справі №5009/9/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромресурс»м.Запоріжжя припинити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Копію постанови направити державному реєстратору виконавчого комітету Запорізької міської ради для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство у звязку з ліквідацією банкрута та прийняття іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий: К.В. Богатир

Судді: Н.М. Дучал

О.І. Склярук

Надруковано: 9 прим.

2. кредитору (ліквідатору)

2. боржнику

1. скаржнику

1. державному реєстратору

1. у справу

1. ДАГС

1. господарському суду