Постанова № 22480873, 29.03.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2012 року Справа № 5005/3901/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Ревкової Г.О.

за участю представників сторін:

помічника прокурора: Бойко А.В.(посвідчення № 135 від 08.07.2008 р.)

від позивача: ОСОБА_1. (дов. № 7/11-2521 від 23.12.11 р.);

від відповідача: ОСОБА_2. ( дов. № 83 від 15.11.11 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виробничого і торговельно-комерційного підприємства «Южторгпоставка»м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 р. у справі № 5005/3901/2011

за позовом Прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ

до Приватного виробничого і торговельно-комерційного підприємства «Южторгпоставка»м. Дніпропетровськ

про зміну умов договору оренди земельної ділянки від 24.01.02 р.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 02.06.2011 р. у справі № 5005/3901/2011, яке підписано 10.06.2011 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Юзіков С.Г.), задоволено позов прокурора Красногвардійського району м.Дніпропетровська, предявлений в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ до Приватного виробничого і торговельно-комерційного підприємства «Южторгпоставка»м. Дніпропетровськ про зміну умов договору оренди земельної ділянки від 24.01.02 р., укладеного між позивачем і відповідачем.

Вказаним рішенням змінено п. 3.2 договору оренди земельної ділянки від 24.01.02р., укладеного Дніпропетровською міською радою та Приватним виробничим і торговельно-комерційним підприємством "Южторгпоставка", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3. за реєстром № 121 від 24.01.02р. та зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 06.02.02. за № 1626, викладено його в такій редакції:

"п. 3.2. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.11р. № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України".

Стягнуто з відповідача в доход державного бюджету 85 грн. державне мито та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

21.06.2011 р. господарським судом Дніпропетровської обл. на примусове виконання рішення по даній справі видані накази.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення, яке оскаржується, та постановити нове рішення, яким направити даний позов до розгляду за належністю до адміністративного суду.

Також відповідач подав заяву, в якій просив відновити пропущений строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою від 02.03.2012 р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд відновив пропущений процесуальний строк, прийняв апеляційну скаргу до розгляду, призначив справу до розгляду на 29.03.2012 р. на 10 год. 50 хвилн.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що не згоден з рішенням по даній справі, так як вважає його необґрунтованим, неправомірним, та таким, що порушує норми матеріального і процесуального права.

На думку відповідача належний правовий розгляд даної справи за юрисдикцією підсудний адміністративному суду.

Крім того, скаржник зауважує, що в договорі оренди відсутні будь-які помітки про реєстрацію даного договору в ДЗК, а тому зазначає, що договір можна вважати неукладеним.

Особа, яка подала скаргу, також вказує в апеляційній скарзі, що позов є необґрунтованим, так як позивач не надіслав йому ніяких пропозицій чи відповідних додаткових угод.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, вказані в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила, що між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та приватним виробничим і торговельно-комерційним підприємством «Южторгпоставка»(орендар) на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 22.11.2001 р. № 2783 укладено договір оренди земельної ділянки від 24.01.2002 р.

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 1,0217 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Красногвардійський р-н, вул.Автотранспортна, 2 для фактичного розміщення нежитлових будівель та споруд, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровськ за кодом 78085019, згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Грошова оцінка земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладання цього договору 3540558,68 грн.

Земельна ділянка надана до 22.11.2016 р.

Після закінчення терміну договору його дія скінчується. (п.2.1)

Підписаний сторонами та нотаріально посвідчений договір набуває чинності після державної реєстрації.

Сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 531083 грн. 70 коп. (п.3.1 договору)

Пунктом 3.2 договору встановлено, що орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.

Пунктом 3.3. визначено, що розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.

Умовами пунктів 8.1, 8.2 договору встановлено, що зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди, спір вирішується у судовому порядку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03.06.08 внесені зміни до частин 4, 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно

до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.08.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.11 Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є вимога прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ про зміну пункту 3.2 договору оренди земельної ділянки від 24.01.2002 р. про викладення його в такій редакції: "п. 3.2. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.11р. № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України" з посиланням на статті 651, 654 ЦК України з огляду на необхідність у звязку із змінами у законодавстві, приведення укладання договорів оренди землі до вимог чинного законодавства щодо розміру орендної плати.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимог виходячи з того, що відбулася зміна законодавства щодо визначення розміру орендної плати за користування.

Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою положення ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», згідно з якою орендна плата і значення її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату є однією з істотних умов договору.

Згідно частини 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Проте, судовим рішенням першої інстанції в даній справі передбачено внесення змін до спірного договору, з урахуванням яких розмір орендної плати, форма її платежу, тощо залишені поза регулюванням договору.

Крім того, задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що пунктом 3.1 договору встановлена орендна плата за користування земельною ділянкою на термін дії договору і складає 531083 грн. 70 коп.

Тобто, внесено зміни в пункт 3.2 договору без врахування пункту 3.1 договору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про недотримання господарським судом Дніпропетровської обл. при вирішенні спору вимог щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, а тому вважає, що рішення по даній справі слід скасувати і відмовити у позові.

Доводи скаржника, що даний спір не підвідомчий господарському суду є безпідставними, так як господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і повязаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід врахувати таке.

1.2.1. Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є обєктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

1.2.2.3 положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2,8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з субєктами підприємницької діяльності.

Таким, чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р.)

На підставі викладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

.

Апеляційну скаргу Приватного виробничого і торговельно-комерційного підприємства «Южторгпоставка»м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 р. у справі № 5005/3901/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ на користь Приватного виробничого і торговельно-комерційного підприємства «Южторгпоставка»м.Дніпропетровськ 470, 50 грн. судовий збір.

Доручити господарському суду Дніпропетровської обл., у відповідності до вимог статей 116-117 ГПК України, видати наказ.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: Л.О. Лотоцька

О.С. Євстигнеєв

Постанова виготовлена в повному обсязі 02.04.2012 р.

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко