Постанова № 22480788, 29.03.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2012 року Справа № 5005/3042/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників:

прокурора: Петер Г.Є.- заступник прокурора

позивача: ОСОБА_1.- предст., дов. №7/11-2521 від 23.12.2011 року

відповідача: ОСОБА_2.- предст., дов. від 02.06.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2012р. у справі №5005/3042/2011

за позовом: Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора (Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до: публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (м. Дніпропетровськ)

про: внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 р. № 1302

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2012р. (підписано 23.01.2012р.) у справі №5005/3042/2011 (суддя Рудовська І.А.) з урахуванням уточнень до позовної заяви від 13.12.2011р. задоволені позовні вимоги Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора (Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) до відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (м. Дніпропетровськ) про внесення змін до пункту 3.1. договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000р., укладеного між сторонами у справі, шляхом викладення в наступній редакції: «п. 3.1. Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (у гривнях). Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства». Крім того, зазначеним рішенням з відповідача в доход Державного бюджету України стягнуто 85 грн. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вважаючи, що рішення господарського суду винесене з порушенням норм матеріального права відповідач публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" (м. Дніпропетровськ), подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2012 року по справі №5005/3042/2011 і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. Скаржник посилається на той факт, що при укладенні договору розмір орендної плати був погоджений сторонами. Товариство вважає, що ні умовами договору, ні законодавством (ч.2 ст.651, ч.ч.1, 2 ст.652 ЦК України) не передбачені випадки зміни умов договору у випадку законодавчої зміни розмірів орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що зазначене підприємство змінило тип акціонерного товариства, що зумовило зміну назви на публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків". Дані обставини підтверджуються рішенням місцевого господарського суду і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі №19/5005/6046/2011 та іншими матеріалами справи, у тому числі копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 30.01.2012р.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. З огляду на вищевикладене, Дніпропетровський апеляційний господарський суд здійснює заміну відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (м. Дніпропетровськ) на його правонаступника публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" (м. Дніпропетровськ).

Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор (Дніпропетровськ) відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні прокурор зазначив, що вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого судового рішення.

Позивач Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ) відзив на апеляційну скаргу не надала, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки суд правильно, відповідно до норм чинного законодавства розглянув справи і рішення суду відповідає вимогам закону.

Розпорядженням секретаря судової палати Лотоцької Л.О. №256 від 01.03.2012 року у звязку з виходом з відпусток суддів постійної колегії Лотоцької Л.О. і Бахмат Р.М. та на підставі наказів голови суду №№ 5, 7 від 17.01.2011р. справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С.(доповідач), суддів Лотоцької Л.О. і Бахмат Р.М.

Перед початком судового засіданні відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі у звязку з розглядом у місцевому господарському суді справи №37/5005/1984/2012 за позовом ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків»до Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Прокурор і позивач заперечили проти заявленого клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Тобто, єдиною підставою зупинення провадження у справі є неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої повязаної з нею справи. Як вбачається із наданих відповідачем документів, предметом розгляду справи №37/5005/1984/2012 року є відповідність договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 року вимогам чинного законодавства (дійсність договору). Беручи до уваги, що даний договір за своєю суттю є договором про надання послуг, то у випадку визнання його недійсним, він може бути визнаний недійсним тільки на майбутнє. Отже, розгляд тієї справи не перешкоджає вирішенню спору про внесення змін до договору, оскільки у випадку визнання цього договору недійсним, його дія припиниться тільки на майбутнє, незалежно від того, чи були в нього внесені зміни, чи ні. За таких обставин клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не задоволено і розгляд справи був проведений по суті.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників сторін і прокурора, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 08.11.2000р. між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) і відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 6,6765 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, вул. Комінтерна, 2 і зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 63636001 згідно з планом земельної ділянки, що додається. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення виконкому міської ради від 21.09.2000 №2372.

08.11.200р. договір був посвідчений ОСОБА_3 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за №1302. Державна реєстрація договору відбулася 08.11.2000 року за №501.

Відповідно до п. 2.1. договору земельна ділянка передана до 21.09.2015р.

Пунктами 3.1. і 3.2 встановлено, що орендна плата виплачується у грошовій формі в розмірі 86621,07 грн./рік, що становить 7218,42 грн./міс і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту. Орендна плата сплачується щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до п. 7.4.2. договору, орендар зобовязаний згідно з п. 3.4. цього договору, у разі законодавчої зміни розміру земельного податку або грошової оцінки наданої земельної ділянки, у місячний термін звернутися до орендодавця з метою оформлення додаткової угоди відносно орендної плати. Таким чином, сторони передбачили наявність підстав для зміни орендної плати.

Крім того, на орендаря п. 7.4.8. договору покладено обовязок виконувати встановлені щодо обєкта оренди зобовязання передбачені Земельним кодексом та цим договором.

Нормами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно приписів ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 2 Закону, використання землі в Україні є платним, які також кореспондуються з положеннями ст. 24 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Отже, цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виконано обовязку покладеного на нього п. 7.4.2. договору.

Сторонами договору передбачено,що умови договору оренди щодо розміру орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. (п. 3.3). При цьому у разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку. (п. 8.2).Це правило встановлено і ст. 30 Закону України «Про оренду землі».

Оскільки матеріали справи не містять доказів досягнення згоди зі спірного питання, звернення прокурора до господарського суду про внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки слід визнати обґрунтованим, з дотриманням вимог і укладеного договору і чинного законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування з 04.06.2008 року.

В звязку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI) Закон України „Про плату за землю” втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства», яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (п.1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (п. 4).

Приписами частин 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Виходячи із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

У листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”, зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.

Прийняте Дніпропетровською міською радою рішення від 02.02.2011 №216/8 «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства»в звязку із набранням чинності Податкового кодексу України є обовязковим для виконання і таким, що є підставою для перегляду розміру орендної плати та свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

З огляду на зазначені обставини та зміни в земельному законодавстві суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову та зміни п.3.1 договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 року, як це і зробив місцевий господарський суд.

Статтею 11128 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищезазначене, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги і підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 25, 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Замінити неналежного відповідача відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" (м. Дніпропетровськ) належним відповідачем публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" (м. Дніпропетровськ).

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2012 року у справі №5005/3042/2011 залишити без зміни.

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат

(постанова виготовлена у повному обсязі 02.04.2012 року)