Рішення № 22479538, 27.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2012 р. Справа № 5023/932/12

вх. № 932/12

Суддя господарського суду Пономаренко Т.О.

при секретарі судовогозасідання Кролівець М.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов.№ б/н від 08.12.2011р.

Представник відповідача - не з'явився.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Таміра", м. Дніпропетровськ

до ТОВ фірма "Полідея" м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 17244,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Полідея", м. Харків про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг в сумі 17 244,65 грн., з яких: 2 139,38 грн. - основний борг; 175,19 грн. - пеня; 211,92 грн. - інфляційні; 10 439,40 грн. - 300% річних, 4 278,76 грн. - штраф; також просить покласти на відповідача судові витрати. Позивач мотивує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача № 15/1/12 від 01.12.2004р.

Ухвалою господарського суду від 23.02.2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14 березня 2012 року об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 14.03.2012р. розгляд справи відкладався в звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача та ненаданням витребуваних судом документів.

У призначеному 27.03.2012р. судовому засіданні представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

У призначене судове засідання представник відповідача не зявився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов та інших витребуваних судом документів не надав.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.03.2012 року, в якому зазначено місцезнаходження відповідача 61064, м. Харків, Профспілковий бульвар, буд. 66, кв. 148. Саме на цю адресу надсилались судом процесуальні документи, а позивачем позовна заява.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене суд вважає, що відповідач ТОВ фірма «Полідея» належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року №475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 01.12.2004 р. між позивачем ТОВ «Таміра» (основний споживач) та відповідачем - ТОВ фірмою «Полідея» (субспоживач) було укладено договір № 15/1/12 про спільне використання технологічних мереж основного споживача, відповідно до умов якого основний споживач зобовязується забезпечити можливість споживання субспоживачем електричної енергії шляхом використання свого електророзподільного обладнання, а субспоживач своєчасно сплачувати за отримані послуги.

Відповідно до п. 3.1 договору основний споживач має право на отримання від субспоживача оплати за надані послуги, розмір яких визначається в рахунках-фактурах.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що субспоживач зобов'язується здійснювати оплату за використання електричних мереж основного споживача за розрахунковий період відповідно до рахунків-фактур останнього протягом 3 днів з дати, вказаної у такому рахунку.

Пунктом 8.2.1. договору передбачена відповідальність субспоживача за прострочку платежів, передбачених цим договором, у вигляді сплати субспоживачем основному споживачу пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно п. 10.4 договір укладено на термін до 31.12.2005р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Додатковою угодою від 01.12.2004р. сторони для подальшого оформлення документів прийшли до згоди щодо визначенні нумерації договорів № 15/1/12 та №15 як ідентичних. В подальшому застосовувати нумерацію договору №15.

Додатковою угодою від 16.06.2005 р. до договору № 15 від 01.12.2004 р. сторони виклали п. 4.1. договору в наступній редакції: "Субспоживач зобов'язується здійснювати оплату за використання електричних мереж основного споживача в порядку передплати за два місяці наперед відповідно до рахунків-фактур основного споживача, що виставляються на підставі даних засобів обліку за попередній період з наступним перерахунком сплаченої суми у кінці розрахункового періоду. Рахунок-фактуру основного споживача субспоживач зобов'язаний сплатити протягом 3-х днів з дати отримання від основного споживача рахунку-фактури", п. 8.2.1. договору в наступній редакції: «За порушення строків сплати платежів, передбачених цим договором, субспоживач сплачує основному споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати, а також штраф у розмірі подвійної суми боргу, та триста відсотків річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України)».

Додатковими угодами від 01.01.2007р., 28.12.2007 строк дії договору пролонговано до 31.12.2007 р., 30.12.2008 р. відповідно, а додатковою угодою від 29.12.2008р. строк дії договору №15 про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 01.12.2004р. продовжено до 31.07.2010р.

Постановою господарського Дніпропетровської області від 02.06.2011р. по справі № 29/5005/6325/2011 ТОВ «Таміра», в порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дубницьку Наталю Юріївну.

Відповідно до вимог ч.1 ст.25 вищезазначеного Закону, однією з функцій і обовязків ліквідатора, який повинен виконувати з дня свого призначення, є предявлення до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання, передбачені умовами договору, у повному обсязі, що підтверджується актами здачі-приймання послуг №ТмРНу00000000000147 від 30.04.2010р. на суму 774,80 грн., у т.ч. ПДВ; №ТмРНу00000000000183 від 21.05.2010р. на суму 797,66 грн., у т.ч. ПДВ; №ТмРНу00000000000249 від 31.07.2010р. на суму 566,92 грн., у т.ч. ПДВ.

Відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобовязання не виконав, заборгованість в сумі 2 139,38 грн. не сплатив, хоча позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення суми дебіторської заборгованості за вих. №СК-3/11/129-юр від 15.07.2011 р. та вих. №СК-3/11/172-юр від 22.09.2011р., які містяться в матеріалах справи. Надіслані на адресу відповідача вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді.

Таким чином, відповідно до розрахунку суми заборгованості з урахуванням пені, інфляційних, 300 % річних, штрафу у розмірі подвійної суми боргу, у звязку з простроченням виконання зобовязання за договором № 15/1/12 про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 01.12.2004р., відповідач станом на 20.01.2012р. має заборгованість перед позивачем у розмірі 17 244,65 грн.

Станом на момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення господарських прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до cт. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання відповідачем суду доказів про погашення боргу, суд знаходить позовні вимоги в межах суми основного боргу у розмірі 2 139,38 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем зроблений розрахунок суми індексу інфляції за період з 01.05.2010р. по 31.12.2011р., сума якого складає 211,92 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, а тому нарахована сума інфляційних підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення платежів за договором № 15/1/12 про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 01.12.2004р., позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 20.01.2012р. склала 175,19 грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості, який міститься в матеріалах справи.

Ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а в ч. 3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Позивачем зроблений розрахунок 300 % річних станом на 20.01.2012р. в розмірі 10 439,40 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нарахована сума 300 % річних підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 627, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Полідея" (61064, м. Харків, Профспілковий бульвар, 66, кв. 48, п/р 2600130013612 в АТ "Золоті Ворота", МФО 351991, код ЄДРПОУ 19473965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Краснопільська, буд. 9; р/р 26003016817338 у відділенні №2 АТ "Укрексімбанк"; код ЄДРПОУ 22610495) 2 139,38 грн. основна сума боргу, 10 439,40 грн. 300 % річних, 175,19 грн. пеня, 211,92 грн. інфляційні збитки, 4 278,76 грн. штраф, 1609,50 грн. судовий збір.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пономаренко Т.О.

повний текст рішення підписано 02.04.2012р.