Рішення № 22475347, 29.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/1219-201229.03.12 За позовомПриватного акціонерного товариства «ПРОСТО страхування»

ДоПриватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»

Простягнення 24 990 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Карпов С.Б.

від відповідача Бородіна Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО страхування»до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 24 990 грн.

Ухвалою від 03.02.2012р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №5011-2/1219-2012.

Від М(Т)СБУ 20.02.2012р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на судовий запит.

Представником відповідача в судовому засіданні 06.03.2012р. надано заперечення на позов з додатками.

В судових засіданнях 06.03.2012р. та 20.03.2012р. оголошувались перерви, та наступне судове засідання було призначено на 29.03.2012р.

Представником позивача в судовому засіданні 29.03.2012р. надано суду документи на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2012р. за заяву про долучення до матеріалів справи нових письмових доказів.

В судовому засіданні 29.03.12р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2007 року ЗАТ «ПРОСТО-страхування»(пізніше перейменовано у Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО страхування», Позивач) та ОСОБА_2 уклали Договір страхування серії АТК № 121008 майнових інтересів власника автомобіля dai Tucson», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль).

07 червня 2007 року в м. Києві на перехресті вул. Боженка - вул. Федорова відбулась дорожньо-транспортна пригода ДТП, учасниками якої були автомобіль «ВАЗ-21124», д.р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та Застрахований автомобіль, яким керував ОСОБА_2.

Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2007 року, ДТП сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та їх обох було визнано винними у скоєнні адміністративних правопорушень та накладено адміністративний штраф в рівних розмірах.

В результаті ДТП був пошкоджений Застрахований автомобіль, і відповідно до акту № 1417/5066 товарознавчого дослідження від 18 червня 2007р. вартість матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля становить 84 712,06 грн., а відповідно до Рахунку-фактури № ТТ-0013985 від 20 червня 2007 року вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля становить 84 571,02 грн.

12 липня 2007 року Позивачем було складено Розрахунок № 5066 страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику, і згідно з даним розрахунком страхове відшкодування складає 84 148,02 гривень, що розраховано згідно з Правилами страхування та умовами Договору № АТК 121008 від 27.04.2007р.

Зазначена вище подія була визнана страховою, про що 13 липня 2007 року Позивачем було складено Страховий акт № 5210/АТ.

Відповідно до платіжного доручення № 9527 від 17 липня 2007 року Позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 84148,02 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована ВАТ «СК «Іллічівське»(правонаступником якого є Відповідач) на підставі Полісу № ВА/4894930 від 13.07.2006 року.

Згідно з даним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 гривень, при цьому франшиза складає 510,00 гривень.

Стаття 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у Позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що Відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (Полісу № ВА/4894930 від 13.07.2006 року) Відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто Відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

При цьому суд приймає до уваги те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 42/92 від 23.08.2011р.).

Крім того, слід зазначити, що дані, зазначені у доданій Позивачем до позову ремонтній калькуляції Застрахованого автомобіля, відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме (п. 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалось вище, відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2007 року, ДТП сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та їх обох було визнано винними у скоєнні адміністративних правопорушень та накладено адміністративний штраф в рівних розмірах.

Приймаючи до уваги наведене, в саме оскільки при визнанні судом винними учасників ДТП, адміністративні штрафи на них накладено в рівних розмірах, то суд приходить до висновку, що їх визнано однаково винними у вчинення ДТП, тобто розмір відшкодування визначається як 50% на 50%, тобто в рівних частинах.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті 84148,02 грн. страхового відшкодування Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування серії АТК № 121008 від 27 квітня 2007 року.

Виходячи зі змісту ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановленийабо визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, виходячи з системного аналізу змісту ч. 2 ст. 530, ст. 993 та ч. 1 ст. 1191 ЦК України цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до Відповідача (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).

Як свідчать матеріали справи, Вимогу № 04-6312 від 16.12.2011р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу Відповідач отримав 21.12.2011 року, що підтверджується повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Враховуючи наведене та приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк добровільного виконання Відповідачем зобовязання перед Позивачем є таким, що вже сплив, в тому числі і станом на дату звернення Позивача до суду з даним позовом.

Отже, до порушення провадження у справі тана момент винесення даного рішення, 7-денний строк добровільного виконання зобов'язання Відповідача по відшкодуванню позивачу шкоди в порядку регресу вже настав та сплив, однак, в добровільному порядку страхове відшкодування сплачено не було; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

При цьому суд зауважує, що не підлягають застосуванню норми ст. ст. 35, 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»до спірних правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача) (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).

Також, виходячи зі змісту ст. 993 та ч. 1 ст.1191 ЦК України до Позивача перейшло право регресної вимоги до Відповідача (відповідальної особи) у розмірі виплаченого відшкодування (у межах фактичних витрат), тобто у сумі, що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від ліміту відповідальності страховика та розміру франшизи за полісом №ВА/3656365 (аналогічної позиції також дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).

Отже, до Позивача перейшло право регресної вимоги до Відповідача (відповідальної особи) у розмірі виплаченого відшкодування (у межах фактичних витрат), яке з врахуванням п. 3 до ч. 1 статті 1188 ЦК України (ступеню вини осіб, діяльністю яких було завдано шкоди) становить 42074,41 грн., з розрахунку: 84148,02 грн. / 2 = 42074,41 грн. (оскільки встановлено рівну ступінь вини учасників ДТП, та при виплаті 84148,02 грн. Позивачем вже було вирахувано франшизу передбачену Договором страхування серії АТК № 121008 від 27 квітня 2007 року).

Проте Позивачем заявлено до стягнення меншу суму - 24990 грн., що не заборонено законодавством та є правом Позивача.

Судом також відхиляються заперечення Відповідача щодо припинення провадження у даній справі, оскільки на його думку Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2011р. по справі №23/279, яке залишено без змін постановами апеляційної та касаційної інстанції, вже було вирішено спір між тими ж сторонами про той же предмет та з тих же підстав.

Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 06.12.2011р. по справі № 23/279 за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО страхування»до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 24 990 грн., зазначено, що у справі №23/279 відмова в позові мотивована лише ненастанням у страховика обов'язку здійснити таке відшкодування через відсутність звернення позивача до відповідача зі зворотною (регресною) вимогою про добровільне відшкодування, що виключає передбачену п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України тотожність підстав позовів у разі майбутнього звернення позивача до господарського суду після відмови останнього відшкодувати шкоду у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»(м. Київ, вул. Саксаганського, 38 Б; ідентифікаційний код 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО страхування»(м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 24990 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто) грн. затрат по виплаті страхового відшкодування та 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 03.04.12р.