Рішення № 22475274, 26.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/2447-201226.03.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНФОРМАЦІЯ_1»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ВІП ТРЕЙД»

Простягнення 2000,00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 12.01.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № б/н від 23.03.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНФОРМАЦІЯ_1»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП ТРЕЙД»про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 2000,00 грн.

Ухвалою від 01.03.2012 року було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 26.03.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 26.03.2012 року надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі та усні пояснення, відповідно до яких просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 26.03.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством «Торговий дім «ІНФОРМАЦІЯ_1»(покупець), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНФОРМАЦІЯ_1», та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП ТРЕЙД»(продавець) був укладений договір поставки № 11 від 02.02.2011 р., відповідно до умов якого продавець зобовязався поставити покупцю обладнання, а покупець прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість і ціна якого визначені в накладних та інших документах, що підтверджують якість і стан обладнання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 3.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, а також будь-якою іншою формою оплати, в тому числі векселем, згідно дійсного законодавства.

Умовами пункту 3.3 договору зазначено, що загальна вартість поставки за даним договором визначається згідно специфікацій, які є невідємними частинами цього договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що товар вважається зданими продавцем і прийнятим продавцем по якості згідно якості, зазначеного в сертифікаті якості виробника, по кількості згідно зазначеного в специфікації чи накладній.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000032 від 02.02.2011 р. та специфікації № 1 відповідачем було поставлено, а позивачем було отримано товар на загальну суму 56565,60 грн.

За поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-0000032 від 02.02.2011 р. та специфікації № 1 позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 56565,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 208 від 07.10.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 13.02.2012 р. без будь-яких поставок відповідачем на користь позивача було помилково сплачено грошові кошти в розмірі 2000,00 грн. з призначенням платежу «за радіатори згідно договору № 11 від 02.02.2011 р.», що підтверджується платіжним дорученням № 49 від 13.02.2012 р.

Враховуючи наведене, просить господарський суд стягнути з відповідача 2000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до умов договору був поставлений товар, а відповідачем було повністю оплачено його вартість. Інші поставки товару в межах договору № 11 від 02.02.2011 р. між сторонами не здійснювались.

Таким чином, зобовязання за договором № 11 від 02.02.2011 р. між сторонами припинилися у звязку з належним виконанням сторонами своїх зобовязань за даним договором.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте відпала.

Оскільки відповідачем не були повернені грошові кошти у розмірі 2000,00 грн., які безпідставно отримані ним від позивача, то за таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми безпідставно отриманих грошових коштів нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП ТРЕЙД»(місцезнаходження: 01014, м. Київ, Печерський р-н, вул. Звіринецька, 65, код ЄДРПОУ 37240770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНФОРМАЦІЯ_1»(місцезнаходження: 07200, Київська обл., Іванківський р-н, селище міського типу Іванків, вул. Фрунзе, 49, код ЄДРПОУ 32783520) 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. безпідставно отриманих грошових коштів та 1609 (одну тисячу шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

02.04.2012 року

Суддя Спичак О.М.