Рішення № 22475231, 20.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/35220.03.12 За позовом Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Експобанк”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Електропром”

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача не зявився;

від відповідача Миколаєнко Н. М. - директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Експобанк”, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Електропром” про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 03.06.2008 року, укладеним між сторонами на забезпечення обовязків відповідача за договором кредитної лінії № 09/08 від 03.06.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 22.11.2011 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.11.2011 року подав витребувані ухвалою суду докази та заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 22.11.2011 року подав частково витребувані ухвалою суду докази та підтримав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 22.11.2011 року оголошено перерву до 13.12.2011 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.12.2011 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 13.12.2011 року залишив вирішення клопотання про відкладення розгляду справи на розсуд суду.

У судовому засіданні 13.12.2011 року оголошено перерву до 26.12.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року, у звязку із перебуванням судді Дідиченко М. А. у відпустці, справу № 27/352 передано для розгляду судді Головіній К. І.

Ухвалою суду від 26.12.2011 року справу № 27/352 суддею Головіною К. І. прийнято до свого провадження, судове засідання призначено на 31.01.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у звязку із великою завантаженістю судді Головіної К.І. та у звязку із виходом судді Дідиченко М.А. з відпустки, справу № 27/352 передано для розгляду судді Дідиченко М.А.

Ухвалою суду від 23.01.2012 року справу № 27/352 суддею Дідиченко М.А. прийнято до свого провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.01.2012 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 31.01.2012 року залишив вирішення клопотання про відкладення розгляду справи на розсуд суду.

У судовому засіданні 31.01.2011 року оголошено перерву до 27.02.2012 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.02.2012 року подав докази повної оплати заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2012 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 27.02.2012 року розгляд справи відкладено на 20.03.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 20.03.2012 року не зявився, проте через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про відмову від позову у звязку із погашенням відповідачем заборгованості у розмірі 849821, 75 грн. та досягнення в усній формі домовленості між сторонами про повне списання залишку заборгованості за договором кредитної лінії № 09/08 від 03.06.2008 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.03.2012 року не заперечував проти припинення провадження у справі, проте не погоджувався із стягненням з останнього передбаченого кредитним договором штрафу у розмірі 20 % від суми заборгованості, посилаючись на незаконність його нарахування.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк»), за договором банк, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електропром», за договором позичальник, було укладено договір кредитної лінії № 09/08 (надалі кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 700000, 00 грн. і надає йому кредити, заборгованість за якими в сумі не перевищує ліміту кредитування за кожен момент дії даного договору.

Строк дії кредитної лінії з 03.06.2008 року по 02.06.2009 року (п. 1.2 кредитного договору).

Пунктом 1.4 кредитного договору встановлено, що строки користування, суми і процентні ставки по кредитах обумовлюються в додаткових угодах, що є невідємними частинами цього договору.

Так, 03.06.2008 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до положень якої банк надає позичальнику короткостроковий кредит в сумі 700000, 00 грн. на строк з 03.06.2008 року по 02.06.2009 року, плата за користування якого була встановлена у розмірі 23 % річних.

Згідно п. 1 додаткової угоди № 1, проценти за користування кредитом позичальник сплачує банку на рахунок в строк не пізніше останнього банківського дня поточного місяця.

Додатковою угодою № 2 від 03.06.2009 року до кредитного договору, сторонами був продовжений строк користування кредитом, а саме до 02.12.2009 року, плата за користування кредитом з 03.06.2009 року була встановлена у розмірі 26 % річних.

Згідно п. 4 зазначеної додаткової угоди, позичальник здійснює погашення кредитної заборгованості за договором кредиту розмірах та в строки, зазначені у графіку погашення кредиту, що узгоджений сторонами у додатку № 1 до цієї угоди.

На виконання умов договору, банк надав позичальнику кредит у розмірі 700000, 00 грн., що підтверджується наявним у справі меморіальним ордером № 03 від 03.06.2008 року.

За умовами кредитного договору (п. 2.1), у забезпечення зобовязань за цим договором у наступну іпотеку банку надаються нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, 03115, вул. Ф. Пушиної, 23/25, та належать на праві власності позичальнику. У разі невиконання позичальником цих обовязків, банк може в судовому порядку вимагати від позичальника забезпечення зобовязань.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» (за іпотечним договором іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електропром»(за іпотечним договором іпотекодавець) був укладений іпотечний договір від 03.06.2008 року (надалі - іпотечний договір), згідно якого було забезпечене іпотекою виконання іпотекодавцем зобовязань за договором кредиту, передано в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобовязань перед іпотекодержателем на підставі кредитного договору нежилі приміщення ІІ поверху, що розташовані в будинку номер 23/25, по вул. Феодори Пушиної у м. Києві, загальною площею 149, 7 кв. м., загальною балансовою вартістю 124541, 70 грн. та що належать іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

03.06.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 було обтяжено квартиру № 23/25, по вул. Феодори Пушиної у м. Києві, про що внесено запис до Держаного реєстру іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі іпотек № 18919802 від 03.06.2008 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 вказаної статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Окрім цього, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Відповідачем обовязки щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснювалась з порушенням умов договору, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником відповідача.

Так, судом встановлено, що станом на момент звернення позивача до суду у ТОВ «Електропром»виникла заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 681000, 00 грн.

За порушення відповідачем термінів погашення заборгованості за договором, банк нарахував ТОВ «Електропром»пеню за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 71543, 85 грн. за період з 03.08.2009 року по 06.06.2010 року, пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 1935, 11 грн. за період з 13.07.2009 року по 28.03.2010 року, та штраф - 20 % від суми заборгованості за договором у розмірі 136200, 00 грн.

Так, посилаючись на заборгованість відповідача щодо сплати кредиту, нарахованої пені за несвоєчасну сплату кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та штраф - 20 % від суми заборгованості, що разом становить 890678, 96 грн., позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 03.06.2008 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 890678, 96 грн., шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

В силу ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. При цьому, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Перевіривши наданий до матеріалів справи розрахунок щодо нарахованих позичальникові штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 4.1 кредитного договору встановлено, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або перерахування процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кредитами та/або по несплаченим процентам за кожний день прострочки та штраф у розмірі 20 % від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення.

Згідно перерахунку суду, розмір пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 03.08.2009 року по 06.06.2010 року складає 71543, 85 грн., розмір пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 13.07.2009 року по 28.03.2010 року складає 1935, 11 грн., тому вимоги позивача щодо їх стягнення є обгрунтованоими.

Відносно нарахування відповідачеві за несвоєчасне повернення кредиту та/або перерахування процентів за користування кредитом штрафу у розмірі 20 % від загальної суми простроченої заборгованості, що склав 136200, 00 грн., суд зазначає, що таке нарахування суперечать нормам діючого законодавства з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Оскільки, штраф та пеня є різновидами неустойки, отже, сторони пунктом 4.1 договору передбачили за одне правопорушення одночасне застосування двох різновидів штрафної санкції.

Чинним законодавством не передбачено застосування подвійної відповідальності за порушення одного й того ж зобовязання.

Так, обґрунтованим є застосування лише одного із різновидів забезпечення виконання зобовязання (неустойки): або пені, або штрафу, тому суд відмовляє позивачеві у стягненні з відповідача штрафу у розмірі 136200, 00 грн.

В процесі розгляду спору позивачем була надана суду заява відповідача про відмову від позову, відповідно до якої позивач вказував на погашення відповідачем частково заборгованості за договором, а саме у розмірі 849821, 75 грн., та зазначав про відмову від решти позовних вимог у звязку із наявністю усної домовленості між сторонами.

Так, суду були надані докази оплати відповідачем заборгованості за договором у розмірі 849821, 75 грн., а саме платіжне доручення № 2 від 09.11.2011 року на суму 681000, 00 грн. на погашення заборгованості по кредиту згідно кредитного договору та платіжне доручення № 3 від 09.11.2011 року на суму 168821, 75 грн. на погашення штрафу та пені згідно кредитного договору.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Поряд з цим, в ч. 6 ст. 22 ГПК України зазначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Тому, оскільки як було встановлено вище, нарахування відповідачеві штрафу у розмірі 20 % від суми заборгованості за договором суперечать нормам законодавства, суд, на підставі ч. 6 ст. 22 ГПК України не приймає заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 % від суми заборгованості за договором у сумі 136200, 00 грн.

При цьому в іншій частині, а саме у розмірі 754478, 96 грн. (що складається з заборгованості за кредитом, щодо сплати пені за несвоєчасну сплату кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом), заява позивача про відмову від позову є законною, та такою, що приймається судом.

Згідно з пунктом 1-1, 4 частини 1 статті 80 ГПК України якщо відсутній предмет спору, господарський суд припиняє провадження у справі.

Так, станом на день прийняття рішення, предмет спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 03.06.2008 року в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором відсутній.

У звязку із зазначеним, суд припиняє провадження у справі у сумі 754478, 96 грн.

Крім того суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернення до суду з вимогами щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»на підставі ст. 1212 ЦК України, надмірно сплаченої ним суму в погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 95342, 79 грн., що складається з різниці між визнаною судом обгрунтовною сумою основної заборгованості та штрафних санкцій (754478, 96 грн.) та фактично сплаченою останнім сумою в погашення заборгованості за договором (849821, 75 грн.).

При розподілі судових витрат суд враховує, що відповідач погасив суму заборгованості після звернення позивача до суду. При цьому суд не зараховує відповідачеві надмірно сплачені платіжними дорученнями № 2 та № 3 від 09.11.2011 року грошові кошти у погашення судових витрат, оскільки за призначенням платежів кошти перераховуються на погашення заборгованості по кредиту, штрафу та пені згідно кредитного договору.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 33, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі в сумі 754478, 96 грн.

2.Відмовити Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Експобанк»у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропром»штрафу у розмірі 20 % від суми заборгованості за договором у сумі 136200, 00 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропром»(м. Київ, 03115, вул. Феодори Пушиної, 23/25; ідентифікаційний код: 30262342) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»(01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24; ідентифікаційний код: 09322299) державне мито в сумі 7544 (сім тисяч пятсот девяносто чотири) грн. 94 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 199 (сто девяносто девять) грн. 92 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання: 27.03.2012 р.