Рішення № 22475229, 28.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/563-201228.03.12 За позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інтертрансполіс"

про стягнення 11 119,82 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю № 1053/2011 від 30.12.2011 р.;

від відповідача:не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інтертрансполіс" (далі - відповідач) про стягнення 11 119,82 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»на підставі Договору добровільного страхування транспортних засобів № 204909 від 26.08.2010 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки ЗАЗ-Daewoo TF55Y0, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, у звязку з зазначеним позивач вказує на те, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/563-2012, розгляд справи призначено на 08.02.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 08.02.2012 р. не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань та заяв, а також документів, витребуваних ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2012 р., від відповідача до суду не надходило.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.03.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 14.03.2012 р. повторно не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 14.03.2012 р. представником позивача відкликано клопотання про витребування додаткових доказів, подане в судовому засіданні 08.02.2012 р.

Крім того, в судовому засіданні 14.03.2012 р. представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 5011-5/563-2012 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2012 р. продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-5/563-2012 на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 28.03.2012 р.

Представник позивача в судове засідання 28.03.2012 р. зявився, проте вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.03.2012 р. не виконав, при цьому позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 28.03.2012 р. втретє не зявився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 28.03.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.08.2010 р. між Закритим акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»(яке Загальними зборами акціонерів було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування», що підтверджується протоколом загальних зборів № 1 від 14.04.2011 р., статутом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування») (далі Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Офіс»(далі Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів № 204909 (далі Договір).

21.01.2011 р. о 14 год. 35 хв. на Одеській площі в місті Києві було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля ЗАЗ-Daewoo TF55Y0, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Богдан 09201», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, а саме: ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Богдан 09201», реєстраційний номер НОМЕР_2, при перестроюванні в інший ряд не надав перевагу в русі автомобілю ЗАЗ-Daewoo TF55Y0, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого здійснив зіткнення з вказаним автомобілем, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив Правила дорожнього руху України, вчинивши правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ з обслуговування АТ Голосіївського району та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, відомостями № 8760157, що сформовані АІПС ДТП станом на 28.01.2011 р., постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 14.02.2012 р. в адміністративній справі № 3-1420/11 р., відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Крім того, відповідно до відомостей № 8760157, що сформовані АІПС ДТП станом на 28.01.2011 р. вбачаться, що крім іншого, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення правил маневрування водієм ОСОБА_2

Перебування водія ОСОБА_2 за кермом автомобіля ЗАЗ-Daewoo TF55Y0, реєстраційний номер НОМЕР_1 на законних підставах підтверджується подорожнім листом № 467845 від 21.01.2011 р., належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 03.02.2011 р., ремонтної калькуляції № 13952 від 07.02.2011 р., звіту № 13952/353 з оцінки транспортного засобу (що є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. (Вказана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. у справі № 42/92)), контрольного листа № 13952 від 10.01,2011 р., що складені ФОП ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ-Daewoo TF55Y0, реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 14127,84 грн.

При цьому, згідно з ремонтною калькуляцією № 080211 від 09.02.2011 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ-Daewoo TF55Y0, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 13366,48 грн.

Крім того, слід зазначити, що дані, зазначені у вказаній ремонтній калькуляції відповідають встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. Зміст вказаної ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі компютерної програми Audatex, що рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

На підставі розрахунку страхового відшкодування № 353 від 11.02.2011 р., страхового акту від 11.02.2011 р., розпорядження № 000673 від 14.02.2011 р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплативши суму страхового відшкодування у розмірі 11629,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2590 від 15.02.2011 р. (належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_3, який керував автомобілем «Богдан 09201», реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля марки «Богдан 09201», реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована у Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інтертрансполіс»згідно з полісом № ВЕ/8442192.

Щодо Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/8442192), страхувальником за даним полісом є ОСОБА_5.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу).

З полісу № ВЕ/8442192 вбачається, що він є договором І типу, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_3 автомобіля «Богдан 09201», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інтертрансполіс».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс № ВЕ/8442192) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майно становить 50000,00 грн., франшиза становить 1000,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Враховуючи наведені положення закону, суд відзначає, що згідно представлених суду матеріалів вина ОСОБА_3 у скоєнні ДТП доведена, згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 14.02.2012 р., якою вказану особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, та накладено адміністративне стягнення.

При цьому, як відзначалось судом, з відомостей № 8760157, що сформовані АІПС ДТП станом на 28.01.2011 р. вбачаться, що крім іншого, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення правил маневрування водієм ОСОБА_2

Крім того, згідно з положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підставами вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача незважаючи на звернення до страхової компанії з регресною вимогою. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Регресною вимогою № 04-420 від 18.05.2011 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звертався до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП в розмірі 50% (5814,91 грн.), оскільки наявна вина обох водіїв у скоєнні ДТП.

При цьому, суд виходить з недоведеності сторонами відсутності вини ОСОБА_2, що керував застрахованим автомобілем ЗАЗ-Daewoo TF55Y0, реєстраційний номер НОМЕР_1, у вчиненні ДТП за участі автомобіля «Богдан 09201», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи все вищевикладене, з огляду на визначені полісом № ВЕ/8442192 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі: 4814,91 грн. (5814,91 грн. (50% суми матеріального збитку (11629,82 грн. : 2)) 1000,00 грн. (франшиза)), внаслідок чого позовні підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інтертрансполіс" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 13Є; ідентифікаційний код 31451838) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, б.10; ідентифікаційний код 24745673) 4814 (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 91 коп. суму страхового відшкодування, 696 (шістсот девяносто шість) грн. 90 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 02.04.2012 р.