Рішення № 22475223, 28.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/1371-201228.03.12

За позовом          Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відособленого структурного підрозділу "Кримська електроенергетична система"

до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Трейд-Сервіс"

про          стягнення 2 230, 97 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 59 від 26.01.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відособленого структурного підрозділу "Кримська електроенергетична система" (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Трейд-Сервіс" (далі –відповідач) про стягнення 2 230, 97 грн. пені за порушення строків поставки згідно з укладеним між сторонами Договором № 332/16 від 17.10.2011 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 17.10.2011 р. між сторонами було укладено Договір № 332/16, за умовами якого відповідач мав протягом 7 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, тобто до 04.11.2011 р., здійснити відповідну поставку визначеної у специфікації продукції. Оскільки товар був поставлений відповідачем частинами лише 22.11.2011 р. та 25.11.2011 р., позивач вирішив звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача передбаченої п. 7.3. Договору пені за порушення строків поставки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/1371-2012, розгляд справи призначено на 14.03.2012 р.

Представники сторін в судове засідання 14.03.2012 р. не з'явились, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-5/1371-2012 не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 28.03.2012 р.

У судовому засіданні 28.03.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 28.03.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

17.10.2011 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір № 332/16, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у 2011 році поставити та передати у власність покупця "Прилади електричні побутові інші", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент, вид) товару та його кількісні характеристики зазначені у Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

Ціна Договору згідно із Специфікацією (додаток № 1 до Договору) становить 109 866, 36 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 18 311, 06 грн.

Відповідно до п. 4.1.1. Договору покупець здійснює попередню оплату 30 % від вартості товару.

Решта за товар здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури та видаткової накладної протягом 10 банківських днів з дня прийняття товару та підписання акту приймання-передачі товару з урахуванням перерахованого авансу (п. 4.1.2. Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору термін поставки товару складає 7 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. Постачання товару здійснюється однією партією згідно із Специфікацією (додаток № 1 до Договору).

27.10.2011 р. позивач здійснив попередню оплату товару на суму 32 959, 91 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3693 від 27.10.2011 р.

У свою чергу, відповідач здійснив поставку товару 22.11.2011 р. за видатковою накладною № 309 на суму 62 028, 78 грн., та 25.11.2011 р. за видатковою накладною № 320 на суму 47 837, 58 грн.

Оскільки в силу п. 5.1 Договору поставка мала відбутися в термін 7 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати зобов'язання відповідача є порушеним з 04.11.2011 р.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення термінів виконання зобов'язань щодо поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0, 1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2012 р. позивач претензією № 34/4593 про сплату пені за прострочення зобов'язання звертався до відповідача з вимогою сплатити 2 121, 10 грн., яка однак станом на момент розгляду справи не була задоволена.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище п. 5.1. Договору сторони передбачили, що термін поставки товару складає 7 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. Постачання товару здійснюється однією партією.

Таким чином, враховуючи проведення позивачем попередньої оплати 27.10.2011 р. продукція за Договором мала бути поставлена відповідачем позивачу до 03.11.2011 р. включно.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено строки поставки продукції, а відповідно позивач має право на застосування до відповідача передбачених Договором штрафних санкцій за відповідні порушення.

Так, пунктом п. 7.3 Договору його сторони передбачили, що за порушення термінів виконання зобов'язань щодо поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0, 1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 8/411/08 від 24.03.2009 р.).

При цьому, слід зазначити, що положення п. 7.3. Договору узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 231 ГК України, відповідно до якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В даному випадку, зі статуту позивача вбачається, що він є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2 230, 97 грн., розрахунок якої є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним позивачу товару у передбачений Договором строк.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач порушив строки поставки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Трейд-Сервіс" (04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Мельникова, будинок 12, код ЄДРПОУ 36283860) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, будинок 25, код ЄДРПОУ 00100227) в особі відособленого структурного підрозділу "Кримська електроенергетична система" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код ЄДРПОУ 23451484) 2 230 (дві тисячі двісті тридцять) грн. 97 коп. пені та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                              В.С. Ломака

Повне рішення складено 02.04.2012 р.