Рішення № 22475222, 29.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/1372-201229.03.12 За позовомПриватного акціонерного товариства «Петросталь» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Лізингова Компанія»

простягнення 100000,00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю № 2 від 18.01.2012 р.;

від відповідача:не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Петросталь»(далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Лізингова Компанія»(далі відповідач) про стягнення 100000,00 грн. Також позивач просить витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між ним, відповідачем та Головним управлінням Агропромислового розвитку Одеської обласної державної адміністрації було укладено договір купівлі-продажу № 22/01-Д від 03.06.2010 р., відповідно до умов якого позивачем було сплачено на користь відповідача попередню оплату в розмірі 259000,00 грн. за придбання зернозбирального комбайну. В подальшому через відмову Головного управління Агропромислового розвитку Одеської обласної державної адміністрації провести оплату за договором, сторони дійшли згоди про його розірвання. Проте попередню оплату відповідач позивачу в повному обсязі не повернув, у звязку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення 100000,00 грн. не повернутої попередньої оплати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/1372-2012, розгляд справи призначено на 14.03.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 14.03.2012 р. не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-5/1372-2012 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2012 р на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 29.03.2012 р.

29.03.2012 р. представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського

процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 29.03.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.06.2010 р. між позивачем (покупцем), відповідачем (продавцем) та Головним управлінням Агропромислового розвитку Одеської обласної державної адміністрації (розпорядником коштів обласного бюджету) було укладено Договір купівлі-продажу № 22/01-

ОД (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує зернозбиральний комбайн «Дон-Лан «Акрос»(далі товар) в кількості та комплектності, викладеній у специфікації, що є невідємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість товару становить 1 295000,00 грн.

Пунктом 3.2. Договору встановлений наступний порядок оплати товару, а саме:

-суму у розмірі 259000 грн. 00 коп. сплачує позивач у строки, передбачені рахунком-фактурою;

-суму у розмірі 647500 грн. 00 коп. сплачує позивач у строк до 10.06.2010 року включно;

-суму у розмірі 388500 грн. 00 коп. продавець отримує з обласного бюджету через розпорядника коштів обласного бюджету після оплати позивачем попередніх сум.

Згідно з п. 3.3 Договору право власності на товар переходить покупцю після надходження на розрахунковий рахунок продавця суми, зазначеної у п. 3.2.1, 3.2.2 Договору, що складає 906500,00 грн.

Відповідно до п. 7.2 Договору він може бути розірваним за згодою сторін, в судовому порядку за ініціативою будь-якої зі сторін умов Договору, суттєвої зміни обставин повязаних з відміною або зміною розпорядження Одеської обласної державної адміністрації.

02.07.2010 р. позивач перерахував відповідачу 259000,00 грн. попередньої оплати.

Подальших оплат позивачем не здійснено, як встановлено судом, за домовленістю сторін Договір не виконувався.

30.09.2010 р. відповідач повернув позивачу частину попередньої оплати в розмірі 159000,00 грн., зазначивши у призначенні платежу повернення коштів згідно листа б/н від 28.09.2010 р. в звязку з розірванням Договору.

Повернення попередньої оплати на суму 100000,00 грн. відповідачем не здійснено.

Претензія позивача № 373 від 20.10.2011 р. залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи зазначене, оскільки відповідач не здійснив повного повернення суми попередньої оплати, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону,

інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач здійснив часткове повернення коштів позивачу, тобто фактично погодив розірвання Договору за згодою сторін.

При цьому, судом встановлено, що сторони дійшли згоди про розірвання Договору, про що свідчить призначення платежу здійсненого відповідачем 30.09.2010 р. в розмірі 159000,00 грн.: «повернення коштів згідно листа б/н від 28.09.2010 р. в звязку з розірванням Договору».

Оскільки поставка товару не відбулася, а повернення суми попередньої оплати в повному обсязі відповідачем не здійснено, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 100000,00 грн. є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування на користь позивача спірних грошових коштів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач належним чином зобовязання з повернення коштів не виконав, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, повязані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Лізингова Компанія»(03151, м. Київ, вул. Донецька, 18/2, код ЄДРПОУ 31245438) на користь Приватного акціонерного товариства «Петросталь»(68513, Одеська обл. Тарутинський р-н, с. Петрівск-1, код ЄДРПОУ 05414769) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати та 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 02.04.2012 р.