Рішення № 22474719, 03.04.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2012 р. Справа № 5010/215/2012-3/7

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М. , при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Кредобанк",

вул.Сахарова, 78, Львів, 79000

до відповідача: Підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

за участю представників сторін:

Від позивача: представники не з"явилися,

Від відповідача: представники не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" заявило позовну вимогу до підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №37/2006 від 27.07.06р у розмірі 101 715,25 грн.

Ухвалою суду від 27.02.12 р. порушено провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13.03.12 р.

Ухвалами суду від 13.03.12р. та 22.03.12р. розгляд справи відкладався відповідно на 22.03.12р.та 03.04.12р.

Представник позивача у судове засідання не з"явився, проте у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві.

Відповідач в судові засідання не з"являється, відзив на позов суду не направив, причин неприбуття в судові засідання суду не повідомив. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві /Роз"яснення президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"/. В спірному випадку всі процесуальні документи відповідачу направлялись за адресою, вказаною в позовній заяві, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, а отже відповідач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути спір без участі відповідача або його уповноваженого представника за наявними в справі матеріалами та з урахуванням пояснень представника позивача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в обґрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством «КРЕДОБАНК»(правонаступником усіх прав та обов'язків котрого є Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК») (надалі за текстом -Позивач, Банк) та Підприємцем ОСОБА_1 (надалі за текстом - Відповідач) 27 липня 2006 року в письмовій формі укладено Кредитний договір №37/2006 (надалі за текстом -Кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 419 900,00 грн., а відповідач зобов'язався у термін включно до 26 липня 2011 року повернути кредит та сплатити проценти у розмірі, передбаченому п. 2.1. Кредитного договору.

Кредитним договором (п. 1.3.) встановлено, що видача банком відповідачу кредиту по цьому кредитного договору здійснюється шляхом оплати платіжних документів з позичковою рахунку №2073001016677 безпосередньо за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 5.3.кредитного договору відповідач зобов'язаний проводити погашення заборгованості по кредиту згідно графіку: щомісячно рівними частинами по 7 000,00 грн., починаючи з серпня 2006 року по червень 2011 року включно (59 траншів); до кінця терміну кредитування - 6 900,00 грн. Додатковим договором №2 до Кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем 05 березня 2009 року, пункт 2.1. Договору викладено в іншій редакції, та встановлено річну процентну ставку за користування кредитними коштами з розрахунку 24,5% річних.

Додатковим договором №3 до Кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем 25 серпня 2009 року, пункт 5.3. кредитного договору викладено в наступній редакції:

"5.3. Позичальник зобов'язаний повернути банку кредит в повному обсязі, в порядку і терміни, передбачені цим Договором.

5.3.1. Повернення суми кредиту здійснено згідно графіку:

- з серпня 2006 року по травень 2009 року включно - щомісячно рівними частинами по 7 000,00 грн. (34 транші) - сплачено;

5.3.2. Повернення залишкової суми кредиту у розмірі 181 900,00 грн. здійснюється позичальником згідно графіку:

- з серпня 2009 року по грудень 2009 року включно - щомісячно рівними частинами по 1000,00 грн. (5 траншів);

- з січня 2010 року по червень 2011 року включно - щомісячно рівними частинами по 9 300,00 грн. (18 траншів);

- до кінця терміну кредитування - 9 500,00 грн. (1 транш).»

Відповідно до додаткового договору №4 до кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем 28 січня 2011 року, внесено наступні зміни до кредитного договору:

1) внесено зміни до п. 1.8. кредитного договору, та встановлено кінцеву дату погашення кредиту - 26 липня 2012 року;

2) встановлено річну процентну ставку за користування кредитними коштами з розрахунку 21,0% річних;

3) змінено комісію за управління кредитом, та встановлено її у розмірі 100,00 грн.; комісія сплачується позичальником щомісячно в термін до останнього банківського дня календарного місяця;

4) викладено в наступній редакції пункт 5.3. Кредитного договору:

«5.3. Позичальник зобов'язаний повернути банку кредит в повному обсязі, в порядку і терміни, передбачені цим договором.

5.3.1. Повернення суми кредиту здійснено згідно графіку:

- з серпня 2006 року по травень 2009 року включно - щомісячно рівними частинами по

7 000,00 грн. (34 транші) - сплачено;

- з серпня 2009 року по грудень 2009 року включно - щомісячно рівними частинами по 1 000,00 грн. (5 траншів) - сплачено;

- з січня 2010 року по лютий 2010 року включно - щомісячно рівними частинами по 9 300,00 грн. (2 транші) - сплачено;

- протягом березня 2010 року-8 300,00 грн.

5.3.2. Повернення залишкової суми кредиту у розмірі 150 000,00 грн. здійснюється позичальником згідно графіку:

- з січня 2011 року по червень 2012 року включно - щомісячно рівними частинами по

8 300,00 грн. (18 траншів);

- протягом липня 2012 року - 600,00 грн."

Згідно п. 2.2. Кредитного договору, Відповідач сплачує Банку наступні комісії:

за управління кредитом - 100,00 грн., що сплачується щомісячно в термін до останнього банківського дня календарного місяця.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір .

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов"язання виникають з підстав , передбачених ст.11 цього кодексу , зокрема , із договорів .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковий для виконання сторонами.

Приписами ст.9 Цивільного кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем надано відповідачу кредитні кошти у розмірі 419 900,00 грн. відповідно до меморіального ордеру №522261 від 03 серпня 2006 року.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України, передбачено, що у випадку, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно ло ст. 1048 ЦК України.

Пунктом 6.9 кредитного договору визначено, що у випадку невиконання позичальником договірних зобов"язань та умов кредитного договору,збиткової діяльності, втрати обігових коштів, утворені в позичальника простроченої заборгованості за кредитом чи відсотками понад 20 днів, порушенні проти позичальника справи про банкрутство, втрати, псування, зменшення вартості наданого позичальником забезпечення - припинити кредитування і стягнути достроково наданий кредит разом із платою за користування ним і понесенні збитки за рахунок вільних коштів на рахунках позичальника, а у випадку недостатності цих коштів - всіх надходжень у національній та іноземній валютах на рахунки позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, відповідачем належним чином не виконуються зобов"язання щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого заборгованість відповідача станом на 10 листопада 2011 року становить 80 230,94 грн. в т.ч. прострочена заборгованість по кредиту 13 230,94 грн. та заборгованість по комісії становить 100,00 грн.

05.09.11р. позивач звернувся до відповідача із претензією №27-10243/11 з вимогою достроково повернути повністю кредит та сплатити нараховані проценти та штрафні санкції, які виникли внаслідок невиконання позичальником своїх зобов"язань за кредитним договором. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення даний лист отриманий позичальником 07.09.11 р Суду не подано доказів направлення відповіді на претензію позивачу, доказів сплати відповідачем суми боргу, як і не спростовано належними та допустимими доказами у справі відсутності факту заборгованості.

Отже, вимога позивача щодо стягнення простроченої заборгованості по кредиту та процентах в сумі 13 230,94, стягнення 100,00 грн заборгованості по комісії, а також дострокового повернення кредиту в сумі 67000,00 грн., є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору встановлено відповідальність за неналежне виконання умов договору, зокрема: за несвоєчасне погашення кредиту / або його частини, плати (відсотків, комісій) за користування кредитом / або його частини у встановлені терміни, Відповідач сплачує Банку пеню в розмірі 0,1% від несплаченої в строк суми за кожен прострочений день, крім того відшкодовує завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі з такого розрахунку: сума збитків Банку до відшкодування рівна платі за користування строковим кредитом.

Таким чином, враховуючи п.2.4 кредитного договору та зазначені вище норм права, суд приходить до висновку, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 13 188,82 грн. - пені (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 5 ст. 225 ГК України визначено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Пунктом 2.4 кредитного договору № 37/2006 сторони встановили, що за несвоєчасне погашення кредиту позичальник відшкодовує банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі з такого розрахунку: сума збитків банку до відшкодування рівна платі за користування строковим кредитом.

З огляду на це, у відповідності із п. 2.4. кредитного договору, позивач правомірно нарахував збитки у розмірі 8 195,49 грн.

Суд дослідивши подані позивачем докази, а саме:

-копія кредитного договору №37/2006 від 27 липня 2006р.,

-копія меморіального ордеру№522261;

-копія додаткового договору№2 від 05.03.09р.;

-копія додаткового договору№3 від 25.08.09р.;

-копія додаткового договору№4 від 28.01.1р.;

-копія розрахунку боргу;

-копія повідомлення-вимоги №27-10243/11 від 05.09.11 р.;

-копія поштового повідомлення, визнав їх належними доказами в розумінні статтей ГПК України. На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зі змісту приписів вищевказаної статті вбачається, що обов'язок подання доказів покладається на сторони та інших учасників судового процесу. Відповідач не скористався наданим статтею 22 ГПК України правом, зокрема брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу. Відповідачем не подано суду доказів сплати відповідачем суми боргу, як і не спростовано належними та допустимими доказами у справі факту наявності заборгованості.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, який підлягає задоволенню.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 82 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити

Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (м. Львів, вул. Сахарова, 78 код ЄДРПОУ 09807862 МФО 325912,рахунок для перерахування коштів: №29098127246658 в ЦФ ПАТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365, код НОМЕР_2) заборогованість за кредитним договором №37/2006 від 27.07.06р у розмірі 101 715,25 грн. та 2034,30 грн судового збору.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Фрич М. М.

Повне рішення складено 05.04.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Костів Я. Р. 05.04.12