Рішення № 22474714, 03.04.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2012 р. Справа № 5010/197/2012-5/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З.

при секретарі судового засідання Ломей Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Науково-виробничого приватного підприємства "Комбі",

вул. С.Стрільців, 7/51, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300;

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудсервіс",

вул. К. Данила, 16А, м. Івано-Франківськ, 76010;

про стягнення заборгованості в сумі 51256,34 грн., з яких: 50296,95 грн. основний борг, 718,24 грн. - пеня, 100,59 грн. - інфляційні втрати та 140,56 грн. - 3 % річних

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1. - представник, довіреність № 51 від 01.07.2011 року;

від відповідача:ОСОБА_2. - представник, довіреність № 3 від 02.04.2012 року;

в с т а н о в и в:

Науково-виробниче приватне підприємство "Комбі" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудсервіс" заборгованості в сумі 51256,34 грн., з яких: 50296,95 грн. основний борг, 718,24 грн. - пеня, 100,59 грн. - інфляційні втрати та 140,56 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 13.03.2012 року.

Ухвалою суду від 13.03.2012 року відкладено розгляд справи на 03.04.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суму основного боргу визнав. Одночасно вказав на те, що позивачем не заповнено всі розділи у довідці про вартість виконаних будівельних робіт/і витрат форми КБ-3 та акті № 38-0-2 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року форми КБ-2В 8, що стало причиною несплати боргу.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, в тому числі і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між сторонами, 03.11.2011 року укладено договір № 40, відповідно до п.1.1 якого генпідрядник (відповідач) доручає, а субпідрядник (позивач) бере на себе виконання робіт по поточному ремонту асфальтобетонного покриття вул. Мартинця в м. Калуші.

Відповідно до п.1.4 договору генпідрядник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи, згідно представлених виконавцем актів прийому виконаних робіт.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що розрахунки за договором проводяться банківським переказом або внесенням готівки в касу підприємства до 10 числа слідуючого за звітним місяцем на основі підписаних актів КБ-2В та рахунків.

Згідно умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 50805, 00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт № 38-0-2 за грудень 2011 року та податкова накладна № 4 від 01.12.20011 року. Вартість виконаних будівельних робіт підтверджує довідка № 38-0-2.

Частково відповідач розрахувався за виконані роботи. Несплаченим залишився борг в сумі 50296, 95 грн.

Згідно п.5.1 та п.5.2 договору відповідальність сторін настає при невиконанні або неналежному виконанні обов'язків і полягає в зобов'язанні винуватої сторони заплатити штрафні санкції і відшкодувати завдані збитки. За порушення термінів прийому-здачі та оплати виконаних робіт винувата сторона платить пеню в розмірі 0,05% вартості робіт за кожен день затримки.

На підставі даного пункту договору відповідачу нараховано пеню в сумі 718, 24 грн., за період з 11.01.2012 року по 13.02.2012 року.

За прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано 3% річних в сумі 140, 56 грн., за період з 11.01.2012 року по 13.02.2012 року та інфляційні втрати в сумі 100, 59 грн., за січень 2012 року.

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня предявлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовна вимога щодо стягнення 50296,95 грн. основного боргу є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

В силу ст. 549 цього ж кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

Умовами договору № 40 від 03.11.2011 року (п. 5.3 договору) передбачено, що за порушення термінів прийому-здачі та оплати виконаних робіт винувата сторона платить пеню в розмірі 0,05% вартості робіт за кожен день затримки.

Відповідачу нараховано пеню в сумі 718, 24 грн., за період з 11.01.2012 року по 13.02.2012 року.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд перевірив правильність нарахування пені. Згідно самостійно здійсненого судом розрахунку пеня становить 724, 22 грн., за період з 11.01.2012 року по 13.02.2012 року (розрахунок долучено до матеріалів справи).

Зважаючи на те, що суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог задоволенню підлягає пеня в розмірі заявленій позивачем до стягнення, зокрема в сумі 718, 24 грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3% річних в сумі 140, 56 грн., за період з 11.01.2012 року по 13.02.2012 року та інфляційні втрати в сумі 100, 59 грн., за січень 2012 року.

Суд, перевіривши розрахунок вказує на те, що позивачем неправильно нараховано інфляційні втрати. Зокрема, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 02.03.2011 року по справі № 23/89). В даному випадку момент оплати настав у січні 2012 року, відповідно інфляційні слід нараховувати з лютого 2012 року. Судом встановлено, що в лютому 2012 року не відбувалось інфляційних процесів. Отже, в частині стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, 3% річних стягнути з відповідача, в сумі заявленій позивачем у позовній заяві.

Що стосується заперечення відповідача про неправильність заповнення позивачем довідки про вартість виконаних будівельних робіт/і витрат форми КБ-3 та акту № 38-0-2 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року форми КБ-2В 8 суд вказує наступне. Вказані вище документи підписані не тільки представником позивача, а й представником відповідача. З наведеного випливає, що при підписанні довідки та акту претензій у представника відповідача до їх оформлення не виникало. Більше того, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач звертався до позивача про усунення тих чи інших недоліків. Отже, і довідку і акт судом взято як належний доказ у справі, що підтверджує як вартість виконаних робіт так і сам факт їх виконання.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи положення наведеної вище статті Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на відповідача, зокрема в сумі 1609, 50 грн.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 4-7, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Науково-виробничого приватного підприємства "Комбі" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудсервіс" про стягнення заборгованості в сумі 51256,34 грн., з яких: 50296,95 грн. основний борг, 718,24 грн. - пеня, 100,59 грн. - інфляційні втрати та 140,56 грн. - 3 % річних - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудсервіс", вул. К. Данила, 16А, м. Івано-Франківськ, 76010 (ідентифікаційний код 32605985) на користьНауково-виробничого приватного підприємства "Комбі", вул. С.Стрільців, 7/51, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (ідентифікаційний код 22174539) - 50296,95 грн. (п'ятдесят тисяч двісті дев'яносто шість грн. 95 коп.) - основного боргу, 718,24 грн. (сімсот вісімнадцять грн. 24 коп.) - пені, 140,56 грн. (сто сорок грн. 56 коп.) - 3 % річних, 1609, 50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 100,59 грн. (сто грн. 59 коп.) - в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГ.З.Цюх

Повне рішення складено 04.04.2012 року

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_______ І.В.Григорчук 04.04.12