Рішення № 22474572, 29.03.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.03.2012 Справа №5008/78/2012

За позовом виконавчого комітету Мукачівської міської ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору сервітутного користування від 18.11.08 за №218-08, укладеного між виконавчим комітетом Мукачівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та зобовязання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за власні кошти провести демонтаж кіоску з продажу тютюнових виробів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,

Суддя Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача ОСОБА_2, представник по довіреності №1354/01-14 від 30.11.09;

від відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ: виконавчим комітетом Мукачівської міської ради заявлено позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору сервітутного користування від 18.11.08 за №218-08, укладеного між виконавчим комітетом Мукачівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та зобовязання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за власні кошти провести демонтаж кіоску з продажу тютюнових виробів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, які обґрунтовує доданими до матеріалів справи документальними доказами.

Відповідач письмових заперечень по суті спору не подав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (повідомлення про вручення поштових відправлень рекомендованої кореспонденції отримані ним 09.02.12, 24.02.12 та 15.03.12, арк. спр. 20, 23, 29); розгляд справи відкладався для надання можливості йому надати пояснення щодо позовних вимог та забезпечити належний захист в суді.

З огляду на викладене, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши представника позивача,

СУД ВСТАНОВИВ:

Позивач (виконавчий комітет Мукачівської міської ради) звернувся до суду з позовом про розірвання договору сервітутного користування від 18.11.08 за №218-08, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) та зобовязання відповідача за власні кошти провести демонтаж кіоску з продажу тютюнових виробів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 протягом 10 днів з дня набрання рішення законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані розпорядженням Мукачівського міського голови „Про заміну існуючих кіосків на високохудожні павільйони” від 24 вересня 2008 року за №778, за яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі заяви від 04.08.09 дозволено замінити існуючий кіоск по продажу сигарет на високохудожній павільйон, затвердженого типу та розміщеного за адресою: АДРЕСА_3 в м. Мукачево зі встановленим терміном 4 місяці з дня підписання розпорядження та укладенням договору сервітутного землекористування з управлінням комунальної власності міськвиконкому.

На виконання вказаного розпорядження позивачем виданий фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозвіл №38 від 03.11.08 на розміщення малої архітектурної форми - високохудожнього павільйону по вул. Ужгородській (навпроти ЖРЕП -1) в м. Мукачево з продажу тютюнових виробів.

Між сторонами також укладено договір сервітутного користування від 18.11.08 за №218-08, за яким власник (виконавчий комітет Мукачівської міської ради) передав, а користувач (фізична особа-підприємець ОСОБА_1) прийняв у сервітутне користування земельну ділянку у м. Мукачево за адресою: АДРЕСА_3 площею 9,00 кв. м. для обслуговування високохудожнього павільйону стоком на 5 років.

За даними позивача, не спростованими відповідачем, станом на день звернення до суду відповідачем не вжито заходів щодо встановлення високохудожнього павільйону та здійснюється продаж тютюнових виробів всупереч ч. 3 ст. 22 Закону Україну „Про рекламу”, тобто відповідач не виконав умову договору сервітутного користування від 18.11.08 за №218-08.

Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (ст. 401 Цивільного кодексу України).

Зміст сервітуту визначений ст. 403 Цивільного кодексу України, а підстави його припинення регламентовано ст. 406 вказаного кодексу, зокрема, п.п. 2, 3 вказаної статті.

Ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст. 651 Цивільного кодексу України, частиною 2 якої передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як зазначено вище, відповідач істотно порушив умови договору сервітутного користування від 18.11.08 за №218-08 та використовує не за функціональним призначенням надану йому земельну ділянку, а саме для обслуговування високохудожнього павільйону по вул. Ужгородській (навпроти ЖРЕП -1) в м. Мукачево (п. 2 договору сторін), що є підставою для розірвання припинення сервітуту.

Питання сервітуту також регламентоване гл. 16 Земельного кодексу України.

Наслідком припинення сервітуту є обовязок відповідача повернути зайняту земельну ділянку на підставі п.3 ст. 212 Земельного кодексу України.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не подав жодних заперечень та доказів щодо суті позовних вимог.

Ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 129 Конституції України змагальність віднесено до основних засад судочинства.

Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватися на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів.

Оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог, і, отже, про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85

Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір сервітутного користування від 18.11.08 за №218-08, укладеного між виконавчим комітетом Мукачівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3.Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за власні кошти провести демонтаж кіоску з продажу тютюнових виробів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Закарпатська область (навпроти ЖРЕП №1) протягом 10 днів з дня набрання рішення законної сили.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (код НОМЕР_1) на користь виконавчого комітету Мукачівської міської ради, вул. Пушкіна, 2, м. Мукачево, Закарпатська область (р/р 35424010000515 в ГУДКУ в Закарпатській області, МФО 812016, код 04053743) суму у відшкодування витрат по оплаті судового збору в розмірі 1073 /Одна тисяча сімдесят три/ грн. 00 коп.

5. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення від 29.03.12 у відповідності до ст. ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України складений та підписаний 03.04.12.

Суддя Ващиліна Н.М