Рішення № 22474444, 15.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.12 р. Справа № 11/359

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі Макогон Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Водомер», м.Харків, ЄДРПОУ 25454162,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 00191158,

про стягнення 23174,95 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Водомер», м.Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області (правонаступник Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, згідно його документів, підтверджуючих реєстрацію юридичної особи, які містяться у матеріалах справи), про стягнення 23174,95грн., у тому числі 19800,00 грн. суми основного боргу, 899,95 грн. 3% річних та 2475,00 грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором поставки продукції №4600037533/502 від 07.12.2009р. у часті оплати вартості прийнятого ним товару, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії: претензії №2907 від 29.07.2011р. разом із підтвердженням її відправлення Відповідачу, податкової накладної №7 від 21.01.2010р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №07854 від 19.01.2010р., договору купівлі-продажу №4600037533/502 від 07.12.2009р. із специфікацією №1 до нього, видаткової накладної №РН-004 від 21.01.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 4, 12, 13, 15, 34, 54, 57, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 15, 509, 525, 526, 625, 655, 656, 692 Цивільного кодексу України.

30.11.2011р. представником Відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній позовні вимоги не визнає у повному обсязі за наступними підставами: відсутні належні докази виконання Позивачем умов спірного правочину в частині поставки товару, з огляду на ненадання ним пакету документів обумовленого у його п.7.1; наявна прострочка кредитора, за огляду на ненадання Позивачем вказаного пакету документів Відповідачу. Також, за цих обставин, строк виконання грошового зобовязання за договором №4600037533/502 від 07.12.2009р. не настав, оскільки у відповідності до умов правочину перебіг терміну оплати встановлений з моменту поставки та отримання Відповідачем повного пакету документів. Отже, за висновками Відповідача, правові підстави для звернення Позивача з позовною заявою відсутні. Одночасно, у разі задоволення позовних вимог, просить зменшити нараховані інфляційні витати та 3% річних, у звязку з тим, що ці санкції є надмірно високими у порівнянні зі збитками кредитора.

20.12.2011р. представником Позивача суду представлені пояснення щодо суті спору, у яких зазначено твердження про фактичне передання пакету документів, означеного укладеним між сторонами договором. Даному підтвердженням, вважає, прийняття спірного товару без заперечень з цього приводу. Стосовно зменшення інфляційних витрат та 3% річних заперечує, з огляду на те, що це є окремим засобом захисту його майнового права та інтересу і чинним законодавством не передбачено зменшення цих нарахувань, за підставами, вказаними Відповідачем.

Разом з цим, заявлено клопотання про зміну найменування Відповідача з Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на Публічне акціонерне товариство «Азовсталь», у звязку зі зміною найменування, яке задоволено судом.

Також, Позивачем до матеріалів справи додатково долучено копії наступних документів: податкової накладної №7 від 21.01.2010р., рахунку-фактури №010 від 21.01.2010р., пакувальної відомості ИРКА 25454162.001.ЧВ, сертифікату відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу №005285 серії Г, сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки №002577 серії Б, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, податкової декларації з податку на додану вартість за звітній період січень 2010р. із додатками до неї, керівництва з експлуатації комплексу витратомірного ИРКА 25454162.001РЭ, сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки №002576 серії А, сертифікату відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу №005284 серії В.

08.02.2012р. представником Відповідача подано заяву про зміну його найменування з Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на Публічне акціонерне товариство «Азовсталь», яка задоволена судом.

27.02.2012р. представником вдруге надані пояснення по справі та до матеріалів справи додано докази на виконання п.7.1 договору.

Представник Позивача в судовому засіданні 15.03.2012р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтвердив виконання п.7.1 договору у повному обсязі.

В судовому засіданні 15.03.2012р. представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав викладених вище.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

07.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Водомер» та Відкритим акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» укладено договір купівлі-продажу №4600037533/502 строком дії у відповідності до п.12.3 даної угоди до 31.12.2010р.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) зобовязується поставити, а Відповідач (Покупець) прийняти та оплатити продукцію, зазначену у відповідних специфікаціях до даного договору. Продукція постачається на умовах, викладених у цієї угоді чи (або) у специфікаціях до неї.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість, якісні показники, ціна, строки та умови поставки продукції зазначаються у специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору.

Специфікацією №1 до договору №4600037533/502 від 07.12.2009р. сторони обумовили поставку одного ультразвукового витратомірного комплексу ИРКА, загальною вартістю 19800,00 грн., з урахуванням податку на додану вартість.

Умови поставки: DDP, склад Покупця, протягом 14 календарних днів з моменту укладення даної специфікації №1.

Враховуючи, що поставка товару здійснюється на умовах DDP поставка з оплатою мита (..... назва міста призначення) (редакція „Інкотермс”, 2000р.), Постачальник вважається таким, що виконав зобовязання, передавши товар у обумовленому сторонами місці.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно видаткової накладної №РН-004 від 21.01.2010р., Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Водомер» передало продукцію Відповідачу на загальну суму 19800,00 грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача на даному документі скріплений штампом підприємства.

Найменування продукції, вказаної у специфікації до договору №4600037533/502 від 07.12.2009р., її вартість за одиницю ідентичні найменуванню та ціні продукції, поставка якої здійснена за наявною у матеріалах справи видатковою накладною. Окрім того, у ній правовою підставою здійснення даної господарської операції визначено спірний правочин.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №07854 від 19.01.2010р., правовою підставою отримання товару у якій визначений договір.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі, суду не представлено. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції Відповідачем Позивачу не надавались.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення 21.01.2010р. передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обовязку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором купівлі-продажу №4600037533/502 від 07.12.2009р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що оплата продукції здійснюється відповідачем у порядку, визначеному у Специфікаціях до договору.

Специфікацією №1 до договору №4600037533/502 від 07.12.2009р. визначені умови оплати товару, відповідно до яких Відповідач повинен розрахуватись наступним чином -100% по факту поставки, протягом 10 банківських днів, з моменту поставки продукції та отримання Покупцем повного пакету документів, зазначених у п.7.1 договору.

Приймаючи до уваги дату поставки товару (21.01.2010р.) та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений товар у сумі 19800,00 грн. повинен бути здійснений не пізніше 04.02.2010р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Покупця перед Постачальником у сумі 19800,00 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості в сумі 19800,00грн. підтверджений матеріалами справи, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, господарський суд не приймає до уваги твердження Відповідача в частині того, що у нього не настав обовязок по оплаті отриманої продукції, оскільки Позивач не представив документів, передбачених п.7.1 договору з огляду на таке.

В пункті 7.1 договору сторони дійшли домовленості про те, що разом з продукцією Постачальник зобовязується надати наступні документи: сертифікат якості, технічний паспорт, рахунок-фактуру, товарно-транспортні і супровідні документи, пакувальний сертифікат.

Копії даних (тотожних для даного виду товару), видаткової накладної, податкової накладної тощо, наявні у матеріалах справи.

Як передбачено п.7.1, документи повинні бути представлені разом із продукцією.

Разом з цим, ненадання або несвоєчасне надання документів, зазначених у наведеному пункті договору, буде вважатись простроченням поставки продукції (п.7.2 договору), відповідальність за яке встановлена безпосередньо у розділі 9 укладеного між сторонами спірного правочину.

Одночасно, виконання пункту 7.1 договору щодо передачі відповідних документів Позивачем та отримання їх Відповідачем, на думку суду, підтверджується підписами представників сторін на видаткових накладних, оскільки вказана передача документів відповідно до умов договору мала здійснюватися разом з передачею продукції. Тобто, згідно з умовами договору, належним виконанням своїх зобовязань за ним Позивачем вважається передача представнику Відповідача не тільки продукції, а й означеної документації. В разі невиконання однієї з цих умов представники Покупця мали б заявити претензії. Однак, будь-яких доказів незгоди з належністю виконання зобовязань Позивачем та неотриманням відповідної документації Відповідач не надав.

Вище перелічені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

До того ж, господарський суд вважає, що факт надання чи ненадання позивачем документів, передбачених п.7.1 договору, жодним чином не позбавляє Відповідача ні можливості, ні обовязку оплатити отриману у січні 2010р. продукцію.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки жодного платежу з моменту спливу строку належного виконання грошового зобовязання за договором №4600037533/502 від 07.12.2009р. і станом на дату подання позовної заяви не здійснено, Відповідачем визначене грошове зобовязання не виконане, тобто є тривалим період прострочення.

Отже, враховуючи встановлений судом по справі №11/359 факт прострочення виконання зобовязання щодо оплати поставленої продукції, а також приймаючи до уваги відсутність оплат по 11.08.2011р. (кінцева дата періоду прострочення, визначеного Позивачем для встановлення розміру відповідальності, передбаченого ст.625 Цивільного кодексу України), вбачається прострочення виконання Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» грошового зобовязання за договором №4600037533/502 від 07.12.2009р. у період, визначений Позивачем, а саме з 05.02.2010р. по 11.08.2011р., на суму основного боргу 19800,00 грн.

Прострочення Відповідачем грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок за вимогою кредитора сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, Позивачем за період з 05.02.2010р. по 11.08.2011р. нараховані 899,95 грн. 3% річних та за період з лютого 2010р. по червень 2011р. інфляційні витрати у сумі 2475,00 грн.

Перевіривши даний арифметичний розрахунок за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період і порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення суми 3% річних та інфляційних витрат у розмірі визначеному Позивачем.

Щодо клопотання Відповідача відносно зменшення суми позовних вимог у частині нарахованих 3% річних та інфляційних витрат, слід зазначити наступне.

Статтею 83 Господарського кодексу України встановлені права господарського суду щодо прийняття рішення. Суду надано право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони; зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах; стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Аналогічні положення щодо зменшення суми нарахованих штрафних санкцій містить ст.233 Господарського кодексу України.

Проте, враховуючи приписи наведених норм, право зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, та які підлягають стягненню зі сторони, що порушила грошове зобов'язання, суду не представлено.

З огляду на викладене, зазначене клопотання Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» не підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 25, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Водомер», м.Харків, до Відповідача, Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 23174,95грн., у тому числі 19800,00 грн. суми основного боргу, 899,95 грн. 3% річних та 2475,00 грн. інфляційних витрат, задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, б.1, ЄДРПОУ 00191158, п/р26003501676000 у філії ПАТ «ПУМБ» у м.Маріуполі, МФО 335742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Водомер» (61046, м.Харків, вул.Багратіона, б.6, ЄДРПОУ 25454162, п/р26006860088330 у ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) 23174,95грн., у тому числі 19800,00 грн. суми основного боргу, 899,95 грн. 3% річних та 2475,00 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 231,75грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В судовому засіданні 15.03.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

6.Повний текст підписано 20.03.2012р.

Суддя Соболєва С.М.