Рішення № 22474220, 19.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.12 р. Справа № 7/276пн

Господарський суд Донецької області у складі

Головуючого судді Сгара Е.В., суддів Лейби М.О., Попкова О.М.,

При помічнику судді Косицькій В.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Красногорівка Донецької області

До відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

До відповідача 2: Фонду державного майна України, м. Київ

За участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1: Красногорівська міська рада, м. Красногорівка

За участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 2: Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, м. Київ

Предмет спору:

До відповідача 1:

-проведення усіх дій для включення нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 272,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до переліку об”єктів що підлягають приватизації;

-після включення нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 272,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до переліку обєктів що підлягають приватизації шляхом викупу, виконати усі дії, направлені на підготовку до приватизації та проведення приватизації зазначеного приміщення відповідно до Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

До відповідача 2:

-внести нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 272,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до п.1 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” до переліку обєктів, що підлягають приватизації .

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 довір;

від відповідача -1: ОСОБА_3 довір.;

від відповідача 2: ОСОБА_3 довір.;

від третьої особи - 1: не прибув;

від третьої особи -2: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Красногорівка Донецької області звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк та Фонду державного майна України, м. Київ про зобовязання:

Відповідача 1:

-провести усі дій для включення нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 272,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до переліку об”єктів що підлягають приватизації;

-після включення нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 272,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до переліку обєктів що підлягають приватизації шляхом викупу, виконати усі дії, направлені на підготовку до приватизації та проведення приватизації зазначеного приміщення відповідно до Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Відповідача 2:

-внести нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 272,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до п.1 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” до переліку обєктів, що підлягають приватизації .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди №914/2002 від 12.03.2002р. з додатковими угодами; договір №1 про внесення змін від 17.11.2005р. до договору оренди державного майна №914/2002 від 12.03.2002р.; лист №16-6841 від 20.10.2003р.; рішення виконавчого комітету Красногорівської міської ради №289 від 29.09.2004р.; акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом обєкту до експлуатації; розпорядження голови Марїнської районної державної адміністрації №132 від 24.03.2005р.; рішення виконавчого комітету Красногорівської міської ради №171 від 27.04.2005р.; заява б/н; лист б/н від 08.05.2009р.; лист №20-09/05668 від 27.05.2009р.

В судовому засіданні позивача наголосив на тому, що адресою спірного приміщення є саме будинок 20-а (а не будинок 20), що розташований по вул.Фрунзе в м.Красногорівка. Повідомив, що зазначена адреса присвоєна спірному приміщенню, як окремій будівлі, а не прибудові до гуртожитку №4, як це зазначають відповідачі. Вважає, що акт приймання-передачі будівлі гуртожитку з нежитловою прибудовою, на який посилаються відповідачі, не є доказом передачі саме спірного приміщення до комунальної власності територіальної громади м.Красногорівка, оскільки в акті відсутні будь-які посилання на спірне приміщення (будинок АДРЕСА_1). Додатково повідомив, що відповідно до довідки районного комунального підприємства «Марїнське бюро технічної інвентаризації» №06-1482 від 25.11.2011р., в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права власності на гуртожиток, який знаходиться по АДРЕСА_1, відсутні. Зауважив, що під час приймання-передачі гуртожитку в комунальну власність був нелегітимний склад комісії, яка підписала такий акт прийому-передачі, оскільки був відсутнім представник державного органу приватизації. Додатково повідомив про зміну цільового призначення обєкту оренди за згодою відповідача-1 та збільшення площі орендованого майна; вважає відмову відповідача-1 у задоволенні включення спірного обєкту до переліку майна, що належить до приватизації необґрунтованою та неправомірною; повідомив, що добудовану частину приміщення було зареєстровано в БТІ як окремий (нежитловий) обєкт, тобто такий обєкт не є частиною гуртожитку. Зазначив про приймання відповідачем-1 (без зауважень з боку відповідача-1) коштів зі сплати оренди та підписання обома сторонами актів звірки розрахунків відносно спірного обєкту, в тому числі за листопад 2011р.

В заяві б/н від 08.12.2011р., поданої в порядку ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України, позивач просив заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України і Фонду державного майна України вчиняти дії, що стосуються нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 272,7 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач також вважає, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки про відмову у приватизації спірного обєкту йому стало відомо лише з листа відповідача-1 №20-09-05668 від 27.05.2009р., зауважив, що Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» встановлено лише строк для розгляду відповідачем-1 заяв про приватизацію майна і порушення відповідачем-1 такого строку не є тотожнім поняттям з відмовою у заяві позивача.

В ході розгляду справи позивач надав заяву б/н від 16.03.2012р., якою відмовився від позовних вимог, заявлених до відповідача-2 Фонду Державного майна України, посилаючись на той факт, що вони заявлені передчасно.

Відповідач-1 проти позову заперечив, посилаючись на те, що спірне орендоване позивачем майно разом із гуртожитком №4, який знаходиться в АДРЕСА_1, згідно акта прийому-передачі будівлі гуртожитку з нежитловою прибудовою, затвердженого рішенням Красногорівьскої міської ради від 29.08.2011р. №VI/9-1 було передано до комунальної власності територіальної громади м.Красногорівка, а тому вважає себе неналежним відповідачем по справі. В поясненнях б/н від 23.01.2012р., відповідач-1 зауважив, що відмова позивачу у приватизації спірного обєкту відбулась не тільки внаслідок тривалого часу для збирання документів, а й на підставі того, що позивачем не було подано всіх необхідних документів, про що його було сповіщено листом №09-02-8590 від 17.01.2007р. та на те, що листом №01-05954-17/01 від 20.08.2007р. Донецька обласна державна адміністрація (як орган уповноважений управляти спірним майном) повідомила про недоцільність приватизації спірного приміщення.

Відповідач-1 в обґрунтування своїх заперечень також посилається на введення з 01.01.2009р. мораторію на відчуження (крім передачі в комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають в господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, організацій та установ (незалежно від форм власності), або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених в процесі приватизації чи корпоратизації протягом трьох років з дня опублікування Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Відповідач-2 у відзиві та в судових засіданнях проти позову заперечив з аналогічних підстав, що й відповідач-1. Повідомив ті самі факти та посилався на ті ж самі документи, що й відповідач-1.

Відповідачі по справі підтвердили, що по відношенню до гуртожитку є лише одна прибудова; надали додаткові документи, в тому числі технічний паспорт вбудованого приміщення, але технічного паспорту всього обєкту (гуртожитку разом із прибудовою) суду не надали, проте наполягають на тому, що такий цілісний обєкт (гуртожиток з прибудовою) передано за актом приймання-передачі у комунальну власність.

В заяві №10-14-00877 від 01.02.2012р. відповідач-1 просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, вважає, що строк позовної давності сплив 15.01.2010р., оскільки позивач вже був обізнаний про порушення своїх прав 15.01.2007р. коли Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області порушило місячний термін для розгляду заяви позивача. Відповідач-2 заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин підтримав.

Позивач проти тверджень відповідачів про пропущений строк позовної давності заперечив, посилаючись на той факт, що 15.01.2007р. він ще на знав та не міг знати, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області відмовить у приватизації спірного обєкту оскільки всі дії відповідача-1 свідчили про те, що вказане питання знаходиться на стадії розгляду.

Ухвалою суду від 2.12.2011р. у справу залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

- Красногорівську міську раду, м. Красногорівка (85630, Донецька область, м.Красногорівка; вул. Артема, 3-А);

- Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном (03035 м.Київ; вул. Сурікова, 3).

На виконання вимог ухвал суду, третя особа Красногорівська міська рада надала письмові пояснення №104 від 10.02.202р., в яких йдеться мова про той факт, що до гуртожитку №4 по АДРЕСА_1 відноситься ще й прибудова площею 354,6 м2, яка орендується ФОП ОСОБА_1

На виконання вимог ухвал суду, третя особа Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном надала додаткові документи по справі.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Склад суду змінювався. Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 29.02.2012р. призначено колегіальний розгляду справи у складі головуючого судді Сгара Е.В., суддів Лейби М.О., Попкова О.М.

На виконання вимог ухвал суду, Районне комунальне підприємство «Марїнське бюро технічної інвентаризації» надало письмові пояснення №06-177 від 28.02.2012р. разом із додатковими документами (свідоцтво про право на нерухоме майно розташоване в буд.АДРЕСА_1, план земельної ділянки із вказанням та визначенням окремих обєктів розташованих в АДРЕСА_2, в буд.АДРЕСА_1 та в АДРЕСА_3, поверховий план обєкту розташованого в буд.АДРЕСА_1, експлікацію обєкту розташованого в буд.АДРЕСА_1).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем-1 укладено договір оренди №914/2002 від 12.03.2002р. (далі по тексту Договір), за умовами якого орендодавець (відповідач-1) передає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення 265,6 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі та не увійшло до статутного фонду ВАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» (далі балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою здійснення торгівлі продовольчими товарами (крім товарів підакцизної групи).

Згідно пояснень представників обох сторін та матеріалів справи, в спірний період Договір був чинним.

На підставі п.6.3 Договору та заяви позивача по справі, відповідачем-1 в листі №06-68/41 від 20.10.2003р. (копії всіх документів містяться у справі) було надано дозвіл на реконструкцію, поліпшення та технічне переобладнання орендованого приміщення (т.1, а.с.22).

В 2004 році Красногорівською міською радою (виконавчим комітетом) прийнято рішення №289 від 29.09.2004р. (копія міститься в справі) про надання дозволу ПП ОСОБА_4 на реконструкцію нежитлового приміщення магазину господарських товарів, розташованого в АДРЕСА_2. (т.1, а.с. 23).

Розпорядженням від 24.03.2005р. №132 головою Марїнської районної державної адміністрації затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію реконструйованого магазину ПП ОСОБА_4, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 24-26).

27.04.2005р. виконавчим комітетом Красногорівської міської ради прийнято рішення №171 про надання поштової адреси нежитловому приміщенню магазину, прибудованому з західної сторони до будинку гуртожитку, розташованому в АДРЕСА_2: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.27).

22.06.2005р. на вказане приміщення (магазин розташований в буд.АДРЕСА_1) окремо зареєстроване право власності за Державою Україна в особі Верховної Ради Україна (наявний у справі витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20958798 від 18.11.2008р.) та на таке приміщення Районним комунальним підприємством «Марїнське бюро технічної інвентаризації» виданий окремий технічний паспорт від 17.05.2005р. (інвентаризаційна справа №6-77, реєстровий №121), копія якого міститься в справі.

17.11.2005р. між позивачем та відповідачем-1 підписано двосторонній договір №1 про внесення змін від 17.11.2005р. до договору оренди державного майна №914/2002 від 12.03.2002р. (далі по тексту Договір про зміни), за умовами якого орендодавець (відповідач-1) передає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення 272,2 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі та не увійшло до статутного фонду ВАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» (далі балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою здійснення торгівлі продовольчими товарами (крім товарів підакцизної групи).

Таким чином, сторони, підписавши Договір про зміни, фактично за обопільною згодою змінили істотні умови Договору предмет Договору.

Таким чином, починаючи з 17.11.2005р. предмет Договору викладений саме у вищевказаній редакції Договору про зміни із зазначенням обєкту оренди, як окремого приміщення магазину площею 272,2 м2 з місцем розташування за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що регламентуються умовами вказаного Договору з урахуванням внесених в нього змін в частині визначення предмету Договору та обєкту оренди, а також інших умов, визначених в Договорі про зміни.

Вказані відносини також регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна», а питання що не врегульовані договорами (додатками та додатковими угодами до них) та Законом Цивільним та Господарським кодексами України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.ст. 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата є істотною умовою договору, яка вноситься орендарем своєчасно, в повному обсязі та незалежно від результатів господарської діяльності орендаря.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що Договір є обовязковим до виконання.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

11.12.2006р. позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про включення до переліку обєктів, що підлягають приватизації, нежитлового приміщення магазину в буд.АДРЕСА_1, про отримання відповідачем-1 якої свідчить відповідний штамп на самій заяві (вх.№5-6522).

Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, що діяла на час зверненням з відповідною заявою), об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти. У випадках, коли до складу підприємств входять структурні підрозділи (магазини, перукарні, майстерні, їдальні тощо), які можуть бути виділені у самостійні підприємства, об'єктами малої приватизації є названі структурні підрозділи. При цьому, продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є, в тому числі, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва. Покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств».

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції, що діяла на час із зверненням з відповідною заявою), визначено, що покупцями об'єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених частиною третьою цієї статті; юридичні особи інших держав.

Отже, позивач, в розумінні викладених приписів, має право виступати в якості покупця спірного майна та його приватизації (на момент із зверненням із заявою до відповідача-1).

Згідно ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, що діяла на час із зверненням з відповідною заявою), Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації. Форму заяви та розмір плати за її подання встановлює орган приватизації. При цьому, розмір плати за подання заяви не повинен перевищувати половини розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Додаткові відомості та документи подаються органу приватизації лише за згодою заявника. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

За приписами ст.ст.12, 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, що діяла на час зверненням з відповідною заявою), державні органи приватизації протягом місяця розглядають заяви та приймають рішення щодо приватизації об'єкта і в п'ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, адміністрацію та трудовий колектив підприємства, що приватизується, а також відповідний орган виконавчої влади, уповноважений управляти цим майном. У разі відмови в приватизації відповідний орган приватизації повідомляє заявників про причину відмови. Відмова в приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем відповідно до статті 8 цього Закону; законодавством встановлено обмеження щодо приватизації цього підприємства; майно у встановленому порядку включено до переліку об'єктів (групи об'єктів), що не підлягають приватизації; об'єкт приватизації знаходиться в заповідній зоні, або розташований у прибережних захисних смугах морів, річок, озер на відстані ближче ніж 100 метрів від них.

Згідно п.51 Закону України «Про державну програму приватизації» (який діяв на час звернення з відповідною заявою), у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

У разі прийняття рішення про приватизацію, за приписами ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна» та ст.23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», передбачено укладення між продавцем і покупцем договору купівлі-продажу обєкту приватизації.

В порушення вищевикладених приписів, відповідач-1 надав позивачу відповідь на заяву лише в 2009 році: лист від 25.02.2009р. №20-09-01935 та лист від 27.05.2009р. №20-09-05668 (т.1, а.с. 32, а.с.86).

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що позивачем додано до позову лист №20-09-05668 від 27.05.2009р., а відповідач-1, який надав у справу копію листа №20-09-01935 від 25.02.2009р., не надав доказів надсилання чи вручення цього листа позивачу.

Із змісту вказаних листів вбачається, що єдиною причиною для відмови у приватизації є посилання на п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», тобто, на введення мораторію на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від їх форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених в процесі приватизації чи корпоратизації, протягом трьох років з дні опублікування Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Інших підстав (як вказаних наведеними вище приписами Законів так й інших) для відмови у приватизації в письмових відповідях відповідача-1 не міститься.

При цьому, господарський суд звертає увагу учасників судового процесу на той факт, що Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» набрав чинності лише 01.01.2009р., а заява позивачем була подана 11.12.2006р. і повинна була розглянутись відповідачем-1 в термін до 11.01.2007р., тобто, до дати набрання вищевказаним чинності.

Дослідивши зміст вказаних листів, господарський суд звертає увагу на те, що Відповідачем-1 без поважних причин пропущено строк розгляду заяви позивача в 1 місяць, як це передбачено ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, що діяла на час із зверненням з відповідною заявою), що є порушенням приписів вказаного Закону.

Крім того, суд вважає неспроможною, безпідставною та, як наслідок, протиправною відмову у приватизації з посиланням на Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», оскільки:

1)в установлений відповідачу-1 термін для розгляду заяви по суті та надання відповідної відповіді (в тому числі відмови) у приватизації спірного обєкту такий Закон не набрав чинності;

2)на спірні правовідносини не розповсюджується дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (в Законі йдеться про накладення мораторію на приватизацію гуртожитків, а в заяві йдеться про приватизацію магазину прибудованому з західної сторони до будинку гуртожитку, проте розташованого за окремою від будинку гуртожитку адресою).

Заперечення відповідача-1 по справі відносно того, що спірний обєкт є невідокремленою (невідємною) прибудовою до гуртожитку №4 розташованого за адресою: м.Красногорівка, вул.Фрунзе, б.20 є безпідставними та судом не приймаються, оскільки, як вже встановлено судом вище та підтверджено матеріалами справи, спірне приміщення є окремо визначеним майном із самостійною адресою: м.Красногорівка, вул.Фрунзе, б.20-а.

Посилання відповідача-1 на той факт, що згідно акта приймання-передачі будівлі гуртожитку з нежитловою прибудовою, затвердженого рішенням Красногорівьскої міської ради від 29.08.2011р. №VI/9-1, а також на підставі рішення Красногорівьскої міської ради №VI/8-5 від 11.07.2011р. саме спірний обєкт оренди було передано до комунальної власності територіальної громади м.Красногорівка є хибними з огляду на зміст вказаних документів (а саме, передача до комунальної власності стосується лише обєкту у місті Красногорівка по вул.Фрунзе, б.20).

Дослідивши акт прийому-передачі будівлі гуртожитку з нежитловою прибудовою та рішення Красногорівьскої міської ради від 29.08.2011р. №VI/9-1 та від 11.07.2011р. №VI/8-5, судом зясовано, що такі документи не містять жодного посилання на передачу до комунальної власності територіальної громади м.Красногорівка (або до комунальної власності інших органів) нежитлового приміщення магазину розташованого в буд.АДРЕСА_1. При цьому, посилання в таких документах на договір оренди укладений між позивачем та відповідачем-1 №914/2002 від 23.06.2011р. є безпідставним та необґрунтованим, оскільки сторонами за Договором, як вже вказано вище, було внесено зміни в істотні умови Договору (Договір про зміни підписаний сторонами 17.11.2005р.) щодо предмету Договору (обєкту оренди) та змінено обєкт оренди з приміщення розташованого в АДРЕСА_2 на нежитлове приміщення розташоване в буд.АДРЕСА_1. Отже, в 2011 році обєктом оренди по Договору було спірне приміщення розташоване в буд.АДРЕСА_1, яке не ввійшло до переліку обєктів, переданих до комунальної власності територіальної громади м.Красногорівка (або до комунальної власності інших органів).

Додатково господарський суд звертає увагу на вміст протиріч у вказаних документах між собою:

-в рішеннях Красногорівьскої міської ради №VI/8-5 від 11.07.2011р. та №VI/9-1 від 29.08.2011р. містяться відомості про той факт, що площа прибудови до гуртожитку складає 354,6 м2;

-в акті прийому-передачі будівлі гуртожитку містяться відомості про той факт, що орендована ПП ОСОБА_4 площа складає 265,6 м2.

Разом з цим, обидві сторони в судовому засіданні повідомили, що до гуртожитку прибудоване лише одне приміщення спірний магазин, загальна площа якого, на час складання акта прийому-передачі та рішень №VI/8-5 від 11.07.2011р. та №VI/9-1 від 29.08.2011р., складала 272,2 м2.

Будь-яких інших документів, які б свідчили про те, що спірний обєкт переданий до комунальної власності у справі не міститься та сторонами в порядку ст.33 ГПК України не представлено.

Посилання відповідача-1 на той факт, що відмова у приватизації позивачу здійснена внаслідок тривалого часу збирання позивачем необхідних документів та непредставлення всього пакету документів, необхідних для приватизації судом до уваги не прийняті у звязку з їх недоведеністю та з огляду на той факт, що такі підстави відсутні в письмових відмовах відповідача-1.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі наявні у справі документи, господарський суд дійшов висновку, що відповідач-1 безпідставно та з порушенням приписів діючого законодавства відмовив позивачу у здійсненні приватизації нежитлового приміщення магазину, розташованого в буд.20-а по вул.рунзе в м.Красногорівка, а також, що станом на час розгляду справи, вказаний обєкт є у власності Держави України в особі Верховної Ради України і переданий до комунальної власності не був. Іншого відповідачами в порідку ст.33 ГПК України не доведено.

В заяві №10-14-00877 від 01.02.2012р. відповідач-1 просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, вважає, що строк позовної давності сплив 15.01.2010р., оскільки позивач вже був обізнаний про порушення своїх прав 15.01.2007р., коли не отримав відповіді на заяву про приватизацію спірного обєкту.

Оцінюючи вказане клопотання господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про порушення свого права, зокрема про відмову у приватизації, позивач дізнався з листа №20-09-05668 від 27.05.2009р. Доказів повідомлення позивача про відмову у приватизації за листом №20-09-01935 від 25.02.2009р. відповідач-1 не надав. До речі, вказане листування також охоплюється строками позовної давності, встановленими статтею 267 Цивільного кодексу України.

При цьому, посилання відповідача на той факт, що про порушення свого права (неотримання в установлений строк відповіді на заяву від 11.12.2006р.) позивача дізнався вже 15.01.2007р. є хибним, оскільки порушенням права позивача, яке оспорюється в даному випадку, є саме відмова відповідача-1 у приватизації та підстави такої відмови, про які позивачу стало відомо лише із змісту вищевказаного листа №20-09-05668, а не бездіяльність відповідача-1 щодо своєчасного надання відповіді (розгляду відповідного звернення).

Позовну заяву подано до суду 28.09.2011р.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності при розгляді визначених позивачем в позові вимог (з урахуванням предмету та підстав позову) не є пропущеним.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позивач довів належними доказами обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а позовні вимоги до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк про проведення усіх дій для включення нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 272,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до переліку обєктів що підлягають приватизації та після включення нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 272,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до переліку об”єктів що підлягають приватизації шляхом викупу, виконання усіх дій, направлених на підготовку до приватизації та проведення приватизації зазначеного приміщення відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» підлягають задоволенню в повному обсязі.

В ході розгляду спору позивач в заяві б/н від 16.03.2012р. позивач відмовився від позовних вимог щодо відповідача-2 Фонду Державного майна України у звязку з передчасністю їх заявлення. Заява підписана повноважною особою. Наслідки відмови розяснені судом.

Розглянувши заяву позивача, суд зясував, що відмова від позову не суперечить чинному законодавству України й не порушує прав і охоронюваних законом інтересів сторін, у звязку з чим відмова судом приймається.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог відносно відповідача-2 Фонду Державного майна України підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

В заяві б/н від 08.12.2011р., поданої в порядку ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України, позивач просив заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України і Фонду державного майна України заборонити вчиняти дії, що стосуються нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 272,7 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не надано жодного доказу в підтвердження того факту, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З огляду на викладене клопотання позивача про забезпечення позову залишено судом без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача та відповідача-1 відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 256, 257, 261, 526, 527, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 283 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 69, п.4 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Красногорівка Донецької області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк про проведення усіх дій для включення нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 272,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до переліку об”єктів що підлягають приватизації та після включення нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 272,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до переліку об”єктів що підлягають приватизації шляхом викупу, виконання усіх дій, направлених на підготовку до приватизації та проведення приватизації зазначеного приміщення відповідно до Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” задовольнити.

Зобовязати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 97, ЗКПО 13511245):

- провести усі дії для включення нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 272,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до переліку обєктів що підлягають приватизації у відповідності до Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”; включити нежитлове вбудованого приміщення, загальною площею 272,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до переліку обєктів що підлягають приватизації шляхом викупу; виконати усі дії, направлені на підготовку до приватизації та проведення приватизації зазначеного приміщення відповідно до Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Провадження у справі в частині вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Красногорівка Донецької області до Фонду державного майна України, м. Київ про внесення нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 272,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до п.1 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” до переліку обєктів, що підлягають приватизації припинити.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 97, ЗКПО 13511245) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, ідент.код. НОМЕР_1) державне мито в сумі 56,70 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 157,30 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 26.03.2012р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Попков Д.О.

Суддя Лейба М.О.