Рішення № 22473904, 27.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.03.12 р. Справа № 5006/37/33пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНАБАС-АВТО», м. Донецьк, ідентифікаційний код 25578214

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк», м. Одеса в особі філії «Донбаське регіональне управління», м. Донецьк, ідентифікаційний код 14366762

про: визнання недійсним договору від 01.02.2010р. про внесення змін до договору оренди №4, №5, №6 від 01.08.2006р. та усунення перешкод у користування майном шляхом виселення з нежитлових приміщень.

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Транс», м. Одеса, ідентифікаційний код 32896416

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю № 3 від 03.03.2012р.); Яценко О.А. (керівник: наказ б/н від 02.02.2010р.; протокол загальних зборів №1 від 01.02.2010);

від Відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю №96 від 20.10.2011р.);

від Третьої особи ОСОБА_3 (за довіреністю від 20.05.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався за допомогою технічних засобів аудиофіксації.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 05.03.2012р. було оголошено перерву до 13.03.2012р., з 13.03.2012р. суд відклав розгляд справи на 27.03.2012р.

У судовому засіданні 27.03.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНАБАС-АВТО», м.Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк», м. Одеса в особі філії «Донбаське регіональне управління», м. Донецьк (далі Відповідач) про визнання недійсним договору від 01.02.2010р. про внесення змін до договору оренди №4, №5, №6 від 01.08.2006р. та усунення перешкод у користування майном шляхом виселення з нежитлових приміщень (літ.А-2) в будинку №18 по вул. Таманській в Київському районі м. Донецька (на першому поверсі) загальною площею 88,2кв.м.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на те, що договір від 01.02.2010р. про внесення змін до договору оренди №4, №5, №6 від 01.08.2006р. опосередковує безоплатне збільшення розміру орендованої площі, що суперечить принципу розумності та справедливості, та вчинено без попередньої згоди загальних зборів та подальшого схвалення з їх боку.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди нежитлового приміщення №4 від 01.08.2006р. з додатковою угодою та договором про внесення змін від 01.08.2006р., договір оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2006р. з додатковою угодою та договором про внесення змін від 01.08.2006р., договір оренди №6 від 01.08.2006р. з додатковою угодою та договором від 01.08.2006р., договір купівлі-продажу від 25.06.2004р., технічний паспорт на громадський будинок літ. А-2 від 17.03.2006р., правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 3, 203, 215, 316, 317, 319, 321, 328, 386, 387, 391, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 199, 283 Господарського кодексу України.

В перебігу розгляду справи на підтвердження своєї позиції та на виконання вимог ухвал суду Позивачем було надано додаткові документи для доручення до матеріалів справи (а.с.а.с. 52-60 т.1, а.с.а.с.24-27, 81, 82, 86-94 т.2), у тому числі:

клопотання про виключення із складу учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Транс», м. Одеса;

- довідка №40 від 27.03.2007р. відносно не здійснення загальними зборами учасників Позивача схвалення договорів від 01.02.2010р. про внесення змін до договорів оренди №4, №5, №6 від 01.08.2006р.;

- пояснення від 27.03.2012р. відносно нарахування витрат за користування Орендарем електричною енергією без врахування спірних приміщень площею 88,2кв.м.

Відповідачем 05.03.2021р. був наданий відзив (а.с.а.с.61-65 т.1) з додатками (а.с.а.с.66-150 т.1, а.с.а.с. 1-17 т. 2), яким проти позовних вимог заперечив, вказуючи на: необізнаність Орендаря про існування будь-яких обмежень керівника на підписання 01.02.2010р. договорів про внесення змін до договорів оренди; договори від 01.02.2010р. є невідємною частиною укладених договорів оренди і фактичні дії Орендодавця вказують на наявність схвалення у розумінні ст.241 Цивільного кодексу України; припинення право власності Позивача на обєкт оренди в порядку ст. 346 Цивільного кодексу України в результаті звернення стягнення на майно за власними зобовязаннями Позивача.

Крім того, Відповідач також надав додаткові документи (а.с.51 т.1, а.с.а.с.28, 29, 35-80, 83-85, 95 т.2), серед яких:

клопотання про обєднання цієї справи в одне провадження із справою №5006/37/33пд/2012, у задоволені якого відмовлено ухвалою суду від 13.03.2012р.;

- пояснення від 13.03.2012р. відносно відсутності потреби в отриманні згоди загальних зборів Позивача на укладання договорів від 01.02.2010р. про внесення змін до договорів оренди №4, №5, №6 від 01.08.2006р.;

- пояснення від 20.03.2012р. відносно обізнаності Позивача про існування договорів від 01.02.2010р. про внесення змін до договорів оренди №4, №5, №6 від 01.08.2006р. та врахуванні їх у взаємовідносинах із Відповідачем про здійсненні зарахування зустрічних однорідних вимог у взаємних грошових зобовязаннях;

- пояснення від 26.03.2012р. стосовно відсутності обмежень попереднього керівника Позивача на укладання договорів;

- пояснення від 27.03.2012р. відносно висування Позивачем позовних вимог відносно неіснуючого і неукладеного договору від 01.02.2010р. про внесення змін до договору оренди № нежитлового приміщення №№4,5,6 від 01.08.2006р., тоді як між сторонами 01.08.2006р. були укладені 6 окремих договорів оренди і 01.02.2010р. відносно трьох з них були укладені три окремі договори про внесення змін, внаслідок яких загальний розмір орендованих площ було збільшено на 88кв.м.

Ухвалою від 13.03.2012р., в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України було залучено до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Транс», м. Одеса. (далі Третя особа).

Третя особа надала відзив від 23.03.2012р. (а.с.а.с. 96-99 т.2), яким проти позову заперечив вказуючи на те, що саме вона є власником у тому числі і спірної орендованої площі внаслідок її набуття за результатами прилюдних торгів, законність яких перевірена у судовому порядку.

У судовому засіданні 27.03.2012р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердженням та достатність зібраних у справі матеріалів для вирішення спору; при цьому, на запитання головуючого судді представник Позивача наполягає на задоволені саме вказаних у позові вимог з приведених в ньому підстав.

Суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації розглядуваних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2006р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) було укладено низку договорів з аналогічними умовами:

- договір оренди нежитлового приміщення №4 (а.с.а.с.15,16 т.1) зі строком дії до 10.07.2010р.

- договір оренди нежитлового приміщення №5 (а.с.а.с.21, 22 т.1) зі строком дії до 05.07.2011р.

- договір оренди нежитлового приміщення №6 (а.с.а.с.27, 28 т.1) зі строком дії до 06.01.2012р.,

відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2 зазначених договорів Орендодавець зобовязується передати, а Орендар прийняти в термінове платне користування нежитлові приміщення, визначені у додатках №1 (а.с.а.с.17-18, 23-24, 29-30 т.1), загальною площею 261,10 кв.м., які розташовані за адресою: 83114, м. Донецьк, вул. Таманська, б. 18, для ведення господарської діяльності.

Орендоване майно належало Орендодавцю на підставі колективної власності відповідно до договору купівлі-продажу від 25.06.2004р. (а.с.а.с.33-35 т.1) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 36 т.1).

Відповідно до умов п. 3.1. орендна плата сплачується на строк користування обєктом оренди і становить 17796, 20 грн. на місяць, в тому числі ПДВ 2966,03 грн.

Додатковими угодами №3 (а.с.а.с.19, 26, 31 т.1) до означених договорів, укладених та підписаних сторонами 29.06.2007р., збільшений розмір орендної плати до 26371,1 грн. з урахуванням ПДВ на місяць.

В подальшому, трьома договорами про внесення змін від 01.02.2010р. (а.с.а.с.20, 25, 32 т.1), підписаних з боку Позивача директором Крипак А.М., яка діяла відповідно до протоколу зборів засновників ТОВ «Донбас-авто» від 12.10.2004р. (а.с.70 т.1), сторонами було збільшено загальний розмір площі орендованого майна до 349,30 кв.м. із встановленням розміру орендної плати на рівні 25385,70 грн. на місяць, у тому числі ПДВ у розмірі 4230,95 грн.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 15.05.2008р. (а.с.85 т.2) відносно вказаної особи не містилось будь-яких застережень з представництва та підписання договорів, тоді як статут Позивача в редакції, затвердженій загальними зборами учасників від 03.04.2009р. (а.с.а.с.39-45 т.1) містить п.11.17. згідно якого директор має право вчиняти дії від імені Товариства на суму, що перевищує 20 мінімальних заробітних плат, тільки при отриманні попередньої згоди загальних зборів учасників Товариства.

Протоколом загальних зборів учасників Позивача від 01.02.2010р. (а.с.60 т.1) відсторонено Крипак А.М. від займаної посади директора.

01.03.2007р. між Позивачем (Позичальник) та Відповідачем (Банк) укладений кредитний договір №9 (а.с. 98 т.1), за умовами п. 1.1. якого Банк відриває позичальнику відзивну кредитну лінію у розмірі 2500000грн., терміном з 01.03.2007р. до 01.03.2011р. не ремонтно-будівельні роботи зі сплатою 21% річних.

Задля забезпечення грошових зобовязань Позивача (Позичальник/Іпотекодавець) перед Відповідачем (Банк/Іпотекодержатель) за кредитним договором №9 від 01.03.2007р. між цими сторонами укладений і нотаріально посвідчений договір іпотеки (а.с.а.с.99-104 т.1), за умовами якого предметом іпотеки була визначена нерухомість, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Таманська, б.18, а саме будівля контори, літера А-2, загальною площею 353,70 кв.м.

За змістом п.п. 3.1.4., 5.4., 5.5.2. за означеним договором іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Позичальником грошових зобовязань за відповідними кредитними договорами з метою задоволення вимог Кредитодавця за такими зобовязаннями. При цьому, одним з визначених способів звернення стягнення кожний із договорів передбачав, у тому числі, продаж майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса.

25.03.2010р. за заявою Відповідача приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4. було вчинено виконавчий напис №400 (а.с.106 т.1) на іпотечному договорі від 13.03.2007р. про звернення стягнення на нерухоме майно: будівлю контори літ.А-2 площею 353,7кв.м. та приміщення площею 715,1кв.м. у будівлі головного корпусу літ. Д-1, що розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Таманська, 8, в рахунок погашення кредитної заборгованості Позивача на загальну суму в розмірі 2462615,31грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.12.2010р. у справі №2/184пн (а.с.а.с.107-119 т.1) відмовлено у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас-Авто”, м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Фінростбанк”, м. Одеса в особі філії „Донбаське регіональне управління” ТОВ „Фінростбанк”, м. Донецьк про визнання виконавчого напису № 400 від 29.03.2010р., вчиненого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4., про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: будівлю контори літера А-2 площею 353,70 кв.м. та приміщення площею 715,10кв.м. у будівлі головного корпусу літера Д-1, які розташовано за адресою: м. Донецьк, вул. Таманська, 18, що належить на праві власності ТОВ „Донбас-Авто” для задоволення вимог філії „Донбаське регіональне управління” Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінростбанк” у розмірі 2462615,31грн. таким що не підлягають виконанню.

За результатами апеляційного та касаційного перегляду згідно постанов від 08.02.2011р. (а.с.а.с.120-131 т.1) та від 12.04.2011р. (а.с.а.с.132-139 т.1) відповідно, вказане рішення залишено без змін.

На підставі вказаного виконавчого напису були проведено прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить Позивачу, за результатами проведення яких , відповідно до протоколу №0510546-1 від 24.09.2010р. (а.с.140 т.1) переможцем було визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Транс», м. Одеса (Третя особа). 06.10.2010р. державним виконавцем був складений акт про реалізацію предмета іпотеки за результатами означених торгів, який (акт) є підставою для видачі свідоцтва про придбання відповідного нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.06.2011р. у справі №44/61пн (а.с.а.с.142-150 т.1, а.с.а.с.1-2 т.1) відмовлено у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНБАС-АВТО", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ТРАНС", м. Одеса, Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, м. Донецьк та Приватного підприємства „Нива В.Ш.” в особі Філії № 5 про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, які проведені 24.09.2010року; визнання недійсним свідоцтва про посвідчення права власності, видане 03.03.2011року Товариству з обмеженою відповідальністю "М-ТРАНС" на будівлю кафе загальною площею 1055,3ев.м., розташоване за адресою: 83114, м. Донецьк, вул.Таманська,18.

За результатами апеляційного та касаційного перегляду згідно постанов від 20.07.2011р. (а.с.а.с.3-11 т.1) та від 20.09.2011р. (а.с.а.с.12-17 т.1) відповідно, вказане рішення залишено без змін.

Водночас, згідно довідки КП «БТІ м. Донецька» №05/5853а від 21.03.2012р. (а.с.82 т.1) за наявними відомостями інвентаризаційної справи право власності зокрема на будівлю контори літ.А-2 загальною площею 358кв.м. зареєстроване за Позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2004р. (а.с.а.с.33 - 35 т.1).

За наведених обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 05.03.2021р. та поясненнях від 13.03.2012р., 20.03.2012р., 26.03.2012р. та 27.03.2012р., підтверджуючими фактичне зайняття спірного приміщення.

Третя особа свою позицію по суті спору виклала у від 23.03.2012р. (а.с.а.с. 96-99 т.2).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у захисті прав власності Позивача на займані Відповідачем нежитлові приміщення (літ.А-2) в будинку №18 по вул. Таманській в Київському районі м. Донецька (на першому поверсі) загальною площею 88,2кв.м. шляхом визнання недійсним договору від 01.02.2010р. про внесення змін до договору оренди №4, №5, №6 від 01.08.2006р. та усунення перешкод у користування цим майном шляхом виселення Відповідача з таких приміщень.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню),

і відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів зумовлює відмову у позовних вимогах.

Щодо недійсності договору:

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення.

Наразі, як було встановлено судом, між сторонами 01.02.2010р. були укладені три окремі договори, якими були внесені зміни до трьох раніше укладених 01.08.2006р. договорів оренди нежитлового приміщення за №№4 , 5 та 6.

В свою чергу, згідно сформульованого у прохальній частині розглядуваної позовної заяви предмету позову та предмету спору, оспорюваним Позивачем є один договір від 01.02.2010р. про внесення змін до договору оренди №4, №5, №6 від 01.08.2006р., доказів існування якого до матеріалів справи не надано. Більш того, за змістом позову Заявник формулює підстави своїх вимог саме відносно трьох договорів, що вказує на його обізнаність про їх існування.

Беручи до уваги, що до початку розгляду справи по суті, що відбулося 05.03.2012р., Позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не було подано заяву із визначенням предмету позову визнання недійсними саме фактично укладених 01.02.2010р. трьох договорів, а в перебігу розгляду справи не було подано заяви про вихід за межі позовних вимог в порядку п.2 ч.1 ст. 83 цього Кодексу, суд, позбавлений у світлі положень ч.2 ст.19 Конституції України, можливості визначати предмет спору і позову за своєю ініціативою незалежно від сутності викладених підстав, розглядає питання про захист порушених прав і інтересів Позивача саме існуванням визначного ним як спірного одного договору від 01.02.2010р. про внесення змін до договору оренди №4, №5, №6 від 01.08.2006р.

В свою чергу, фізична відсутність факту укладення спірного договору між сторонами унеможливлює порушенням його наявністю будь-яких субєктивних прав і інтересів Позивача, що має наслідком відмову у задоволені позову. Така позиція суду узгоджується із викладеним в абз.3 п.4.4. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., і існування інших укладених між сторонами угод, з якими Позивач може повязувати порушення своїх прав, не впливає на висновок суду, адже такі угоди (договори) не є спірними в межах цієї справи, а можливість розгляду вимоги щодо визнання їх недійсними в одному позову має вирішуватися з урахуванням ч.1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо усунення перешкод шляхом виселення Відповідача з нежитлових приміщень:

Суд звертає увагу Позивача на неналежність обраного в цій частині способу судового захисту, адже за змістом ст.78 Закону України «Про виконавче провадження» виселення як категорія житлового права у розумінні ст.ст.99, 109-117 Житлового кодексу Української РСР полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням, а отже застосовується виключно відносно фізичних осіб та житлових приміщень.

Між тим, в розглядуваному випадку розглядувані правовідносини існують між юридичними особами та відносно нежитлового приміщення, що унеможливлює в принципі застосування виселення.

Водночас, ця позовна вимога не підлягає задоволенню і в контексті її розумінні як негаторного позову згідно згадуваної Позивачем ст.391 Цивільного кодексу України, із змістом якої співвідноситься сформульована ними вимога у вигляді усунення перешкод в користуванні, оскільки:

- по-перше, Позивач і на момент подання цього позову і на момент прийняття рішення не володіє спірним нежитловим приміщенням площею 88,2кв.м., оскільки в ньому розташований Відповідач;

- по-друге, наявність між сторонами зобовязальних правовідносин, зумовлених укладеними договорами оренди, належних у розумінні ст.ст. 204, 215 Цивільного кодексу України доказів спростування презумпції правомірності яких до справи не надано, так само, як і доказів припинення їх чинності в контексті положень ст.764 Цивільного кодексу України та листа Позивача №32 від 01.03.2012р. (а.с.а.с.96, 97 т.1), яким той навіть в перебігу розгляду справи сплати оренди відносно спірного приміщення, унеможливлює застосування речових способів захисту прав, оскілки обовязок Орендаря з повернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин встановлений ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, на яку Позивач взагалі не посилається.

Враховуючи викладене, суд відхиляє розглядувані позовні вимоги через їх юридичну неспроможність, внаслідок чого в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України відносить на Позивача понесені ним судові витрати.

Оголошена у судовому засіданні 27.03.2012р. відмова суду у задоволені клопотання Позивача про виключення із складу учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Транс» зумовлена наступним:

- по-перше, набуття вказаною особою статусу учасника справи Третьої особи за змістом ухвали від 13.03.2012р. із перемогою на проведених 24.09.2010р. торгах з реалізації, у тому числі спірного майна, а отже приведені Позивачем поточні відомості КП «БТІ м. Донецька» відносно реєстрації цього майна за Позивачем жодною мірою не впливають на мотиви залучення Третьої особи;

- по-друге, діюче процесуальне законодавство, дотримання якого для суду є обовязковим в силу ч.2 ст.19 Конституції України, не передбачає повноважень суду із виключення із складу учасників залученої Третьої особи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНАБАС-АВТО», м. Донецьк (ідентифікаційний код 25578214) до Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк», м. Одеса в особі філії «Донбаське регіональне управління», м. Донецьк (ідентифікаційний код 14366762) про визнання недійсним договору від 01.02.2010р. про внесення змін до договору оренди №4, №5, №6 від 01.08.2006р. та усунення перешкод у користування майном шляхом виселення з нежитлових приміщень (літ.А-2) в будинку №18 по вул. Таманській в Київському районі м. Донецька (на першому поверсі) загальною площею 88,2кв.м.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 27.03.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2012р.

Суддя Попков Д.О.