Рішення № 22473900, 20.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.03.12 р. Справа № 5006/37/41/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Тимченко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ, ідентифікаційний код 33880354

до Відповідача: Фермерського господарства «Володимир і К», с. Гришине, ідентифікаційний код 21982177

про: стягнення за договором фінансового лізингу №080915-194/ФЛ-Ю-С штрафів у розмірі 99607,22 грн.

за участю уповноважених представників :

від Позивача ОСОБА_1 (діє за довіреністю №266 від 26.01.2012р.);

від Відповідача не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 05.03.2012р. оголошувалась перерва до 20.03.2012р.

У судовому засіданні 20.03.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фермерського господарства «Володимир і К», с. Гришине (далі Відповідач) про стягнення за договором фінансового лізингу №080915-194/ФЛ-Ю-С штрафів у розмірі 99607,22 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов договору фінансового лізингу №080915-194/ФЛ-Ю-С від 15.09.2008р. щодо страхування предмету лізингу та наданні за встановленою формою відомостей про стан і місцезнаходження предмету лізингу, у звязку з чим виникли підстави для нарахування стягуваних штрафів, передбачених договором.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір фінансового лізингу №080915-194/ФЛ-Ю-С від 15.09.2008р. з додатками, акти приймання-передачі предмета лізингу, свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців на Позивача, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 7, 10-12 Закону України «Про фінансовий лізинг».

В перебігу розгляду справи Позивачем були надані додаткові пояснення від 03.03.2012р. (а.с.а.с. 25, 26) відносно строків і кількості порушень умови договору фінансового лізингу з боку Відповідача.

Відповідач у судовому засіданні 05.03.2012р. позовні вимоги не визнав, проте підстав своєї позиції до відома суду не довів та доказів належного виконання зобовязань за договором фінансового лізингу не представив, вказуючи не необхідність надання для цього часу. Проте і в перебігу оголошеної перерви до 20.03.2012р. таких документів не надав, звернувшись до суду з клопотанням від 19.03.2012р. (а.с.35) про відкладання розгляду справи у звязку із участю одного зі своїх представників в іншому судовому процесі.

У судовому засіданні 20.03.2012р. представник Позивача наполягав на задоволені позовних вимог за наявними матеріалами справи, заперечуючи з мотивів необґрунтованості проти задоволення клопотання Відповідача про відкладання розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню справи по суті.

При цьому судом відхиляється клопотання Відповідача про відкладання розгляду справи, оскільки суду не було представлено доказів наведених у клопотанні підстав, тоді як особиста явка задіяного в іншому процесі представника взагалі не є обовязковою, і Відповідач як юридична особа в порядку ст.28 Господарського процесуального кодексу України не позбавлений можливості забезпечити представництво своїх інтересів будь-якою іншою особою на підставі письмової довіреності. Наразі доказів неможливості заміни представника суду також надано не було, з огляду на що відхилення клопотання цілком узгоджується із позиції, приведеною в п.3.9.2. Постанови Пленуму ВХСУ №18 від 26.12.2011р.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду Позивачем доказів в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2008р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 080915-194/ФЛ-Ю-С (а.с.а.с.10-13), згідно умов згідно умов п.п. 1.1. та 2.1 якого Лізингодавець надає в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу культиватор комбінований універсальний Тор Down TD-600 для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача, на 37 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно 3.2. загальна вартість предмету лізингу на момент укладання договору складає 7111480,24 грн. разом із 20% ПДВ.

Як зазначено у 7 розділу договору Лізингоодержувач зобовязаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування майна з 17.08.2008р. по 30.10.2011р., на суму не менш ніж загальна вартість майна на момент укладання договору, визначеній у п.3.2.

Пунктом 8.2.1. зобовязано Лізингоодержувача щоквартально письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження Майна шляхом направлення Лізингодавцю з віту у формі встановленій сторонами у додатку №3 (а.с.15 зворотна сторона).

В свою чергу, сторонами передбачена відповідальність у вигляді сплати штрафу: у п.11.2.3. у розмірі 1 % від загальної вартості майна на момент укладання договору за кожен випадок порушення - за використання майна не за призначенням, невиконання обовязку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно п.8.2 договору, порушення умов п.14.7, 18.3 договору; у п.11.2.5. передбачено сплата штрафу у розмірі 10 % загальної вартості на момент укладання договору за порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3., 5.5. договору.

18.09.2008р. майно було передано Лізингоодержувачу, у звязку із чим між сторонами було підписано акт приймання-передачі (а.с.16).

Через невиконання Відповідачем умов розділу 7 зазначеного договору і ненадання ним інформації про стан та місцезнаходження майна у період за 4 квартали 2011р. Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Відповідач усно проти позову заперечував (а.с.33), проте жодних доводів і доказів на підтвердження своєї позиції до матеріалів справи не надав.

Суд розглядає справу в контексті вимог про стягнення всіх заявлених штрафів, оскільки їх обєднання в одному позові цілком відповідає ч.1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення і наданими доказами (порушення зобовязань за договором фінансового лізингу).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у застосуванні наслідків невиконання умов договору у вигляді сплати штрафів.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про фінансовий лізинг» та умовами укладеного між ними договору фінансового лізингу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 2 ст. 13 Закону України „Про фінансовий лізинг” предмет лізингу підлягає страхуванню у разі, якщо обовязковість страхування встановлена законом або договором. При цьому, якщо інше не встановлене договором лізингу, витрати на страхування несе Лiзингоодержувач.

Крім того, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” Лізингодавець управнений здійснювати перевірки дотримання Лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання, тоді як п. 4 ч. 2 ст. 11 вказаного Закону закріплений кореспондуючий цьому праву обовязок Лізингоодержувача надавати Лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір № №080915-194/ФЛ-Ю-С від 15.09.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього обовязків із виконання його умов щодо страхування предмету лізингу на час користування ним та відносно періодичного надання відомостей про стан і місцезнаходження цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Виходячи із змісту п.п. 7.1., 7.2., 7.7. договору фінансового лізингу, Лізингоодержувач зобовязаний забезпечити безперервне протягом усього строку лізингу страхування предмету лізингу на визначених умовах, а згідно п.8.2.1. щоквартально письмово надавати відомості за встановленою формою про стан і місцезнаходження предмету лізингу.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від виконання обовязку із забезпечення безперервного страхування предмету лізингу та за надання щоквартальних звітів за розглядуваний період 2011р. у відповідності до умов договору фінансового лізингу №080915-194/ФЛ-Ю-С від 15.09.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються належним виконанням, у розглядуваному випадку шляхом страхування предмету лізингу та надання інформації про його стан та місцезнаходження. Натомість невиконання або неналежне виконання зазначених зобовязань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і жодних доказів на підтвердження виконання Відповідачем згідно ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надав, останнім не виконувалися у повному обсягу та своєчасно зобовязання зі здійснення страхування майна у період з 17.08.2008р. по 30.10.2011р. та надання інформації у 2011р про стан та місцезнаходження предмету лізингу відповідного договору страхування з доказами здійснення страхових платежів за ним у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України „Про страхування”, а також доказів надсилання письмових повідомлень в порядку п.18.6. договору суду не представлено, що дозволяє стверджувати про наявність порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 та ч. 2 ст.612 Цивільного кодексу України відповідно. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217, 220 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. При цьому, положення ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України не виключають можливість застосування штрафних санкцій і у випадку порушення не грошових зобовязань за договором.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування штрафів у разі неналежного виконання зобовязань із страхування, передбачених розділом 7 договору фінансового лізингу, та з ненадання щоквартальних звітів згідно п.8.2.1., сформульована безпосередньо у п.п.11.2.3. і 11.2.5. цього договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

За відсутністю доказів належного виконання Відповідачем зобовязань або доказів відсутності вини у їх невиконанні згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, заявлені Позивачем вимоги щодо нарахування штрафу кваліфікуються як обґрунтовані, оскільки їх розрахунок відповідає умовам договору фінансового лізингу з урахуванням визначеної вартості предмету лізингу в сумі 711480,24грн.

Таким чином, судом у повному обсягу задовольняються вимоги щодо стягнення штрафу :

-за порушення умов страхування в сумі 71148,02грн.;

-за порушення умов надання щоквартальної звітності за 4 картала 2011р. в сумі 28459,2грн., а усього 99607,22грн.

При цьому судом враховується, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що порушенню з боку Відповідача відповідних умов договору фінансово лізингу сприяли дії або бездіяльність Позивача, а, отже відсутні і підстави для застосування положень ч.3 ст. 219 Господарського кодексу України.

Поряд із цим, за відсутністю відповідної заяви Відповідача суд не вважає за необхідне з власної ініціативи вирішувати питання про можливість зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ст.233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за змістом наведених норм це є правом, а не обовязком суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 46, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ (ідентифікаційний код 33880354) до Фермерського господарства «Володимир і К», с. Гришине (ідентифікаційний код 21982177) про стягнення за договором фінансового лізингу №080915-194/ФЛ-Ю-С штрафів у розмірі 99607,22 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Володимир і К», с. Гришине (ідентифікаційний код 21982177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ (ідентифікаційний код 33880354) за договором фінансового лізингу №080915-194/ФЛ-Ю-С штрафи у загальному розмірі 99607,22 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Володимир і К», с. Гришине (ідентифікаційний код 21982177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ (ідентифікаційний код 33880354) витрати зі сплати судового збору у сумі 1992,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.03.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2012р.

Суддя Попков Д.О.