Рішення № 22473849, 19.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.12 р. Справа № 5006/37/37/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Тімченко М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт», м. Маріуполь, ідентифікаційний код 01125755

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги», м. Маріуполь, ідентифікаційний код 24311176

про: стягнення за договором оренди №3536/2008 від 22.09.2008р. заборгованості в розмірі 7096,44 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_1. (діє за довіреністю № 01-10/652);

від Відповідача ОСОБА_2 (діє за довіреністю № 05-05 від 27.04.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва з 05.03.2012р. до 19.03.2012р.

У судовому засіданні 19.03.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство «Маріупольський морський торгівельний порт», м. Маріуполь (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги», м. Маріуполь (далі Відповідач) про стягнення за договором оренди №3536/2008 від 22.09.2008р. заборгованості в розмірі 7096,44 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3536/2008 від 22.09.2008р. з орендної плати, права за яким Позивачем набуті внаслідок правонаступництва за попереднім балансоутримувачем, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3536/2008 від 22.09.2008р. з додатками та додатковою угодою, акт приймання-передачі від 16.10.2009р., розпорядження Кабміну №1386-р, накази Мінтрансу №1383 та №889, передавальний акт від 01.08.2009р., розрахунок суми боргу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував посиланням на ст.ст. 18, 19, 20, 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 285, 286, 287 Господарського кодексу України, та на підтвердження своєї позиції надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 38-58, 77-81), у тому числі пояснення №18/142 від 14.03.2012р., у яких наголосив про перериванні строку позовної давності визнанням боргу з боку Відповідача.

Відповідач надав відзив №02-10 від 28.02.2012р. (а.с.а.с.62, 63) з додатками (а.с.а.с.64-71) та додаткові пояснення №02-09 від 16.03.2012р. (а.с.а.с.85-87), за змістом яких проти позову заперечив частково, посилаючись на: ненадання рахунків на сплату з квітня 2009р., пропущення строку позовної давності розміром 3 роки, недовідністю вимоги в частині стягнення суми ПДВ, нарахованої на орендних платіж в державного бюджету та заборгованість Позивача перед Відповідачем за надані юридичні послуги за договором №8/3-3.

У судовому засіданні 19.03.2012р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування, з огляду на що суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2008р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3536/2008 (а.с.а.с.10-15), згідно п.п.1.1, 1.2. і 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно нежитлові вбудовані приміщення першого поверху двоповерхової будівлі площею 56,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Маріуполь, пр. Луніна, 77, які знаходяться на балансі ДП «Азовське Морське Агентство «Інфлот», вартість якого визначена згідно за звітом про оцінку на 31.05.2008р. і становить за незалежною оцінкою 85501 грн., з метою розміщення субєкта господарювання для надання юридичних послуг, строком дії до 21.09.2009р.

Орендоване майно належить державі відповідно до свідоцтва про право власності (а.с. 48) і на момент розгляду справи закріплено на праві господарського відання за Позивачем, до якого за розпорядженням Кабінету Міністрів Кураїни №1386-р від 30.10.2008р.(а.с.21) та наказу Міністерства транспорту і звязку України №1383 від 18.11.2008р. (а.с.а.с.22, 23) було приєднано ДП «Азовське Морське Агентство «Інфлот» із правонаступництвом за всім правами і обовязками. Так, наказом Міністерства транспорту і звязку України №889 від 27.08.2009р. (а.с.25) був затверджений передавальний акт від 01.08.2009р. (а.с.а.с.26-29), а згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 07.07.2010р. (а.с.а.с.39, 40) відносно ДП «Азовське Морське Агентство «Інфлот» міститься запис про припинення юридичної особи із визначенням Позивача у якості правонаступника.

Як встановлено умовами розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - серпень 2008р. становить 1441,31 грн. без ПДВ а.с.16) з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням, до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% і 30% відповідно щомісяця не пізніше 15 числа, наступного за звітним із нарахуванням ПДВ згідно діючого законодавства. Своєчасне і повне внесення орендних платежів п.5.4. віднесено до обовязків Орендаря і не поставлене в залежність від виставлення (отримання) рахунків.

Умовами п. 3.7. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення, а в п.3.8. за прострочення сплати орендної плати не менш ніж три місяці встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до умов п. 2.1. договору 22.09.2008р. обєкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.17).

Додатковою угодою №1 від 08.07.2009р. (а.с.18) сторони змінили розрахунок орендної плати (а.с.19), яка становить 747,05 грн. на місяць.

У звязку із закінченням строку дії договору орендоване майно 16.10.2009р. було повернуто балансоутримувачу (а.с.20)

Листом №21-152 від 20.04.2011р. (а.с.79), який був отриманий Відповідачем 27.04.2011р. (а.с.81), Позивач з доданням акту звірення розрахунків станом на 01.04.2011р. повідомив Відповідача про правоприємництво балансоутримувача та нагадав про наявну заборгованість та необхідність її термінового погашення. В свою чергу, підписаним зі свого боку актом звірення розрахунків (а.с.83) Відповідач підтверджував існування заборгованості станом на 01.09.2011р. перед Позивачем в сумі 11300грн., у тому числі і відносно стягуваної заборгованості. Водночас, як вбачається із наданого Відповідачем листування між сторонами існують певні розбіжності відносно обсягу заборгованості Позивача перед Відповідачем за надані юридичні послуги (а.с.а.с.88-92), при цьому, суду не було надано первинних документів на підтвердження існування зустрічних (по відношенню до спірних) грошових зобовязань та доказів проведення часткового зарахування таких зобовязань із розглядуваними вимогами в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, на задоволені вимог якого наполягав у судовому засіданні.

Відповідач проти позову частково заперечив з підстав, викладених у відзиві №02-10 від 28.02.2012р. та поясненнях №02-19 від 16.03.2012р.

При цьому, як вбачається із складеного та надісланого Позивачем актів звіряння-розрахунків (а.с.а.с.41, 42) та довідки за підписом начальника та головного бухгалтера №21-66 від 29.02.2012р. (а.с.45), після порушення провадження у справі в рахунок погашення стягуваних сум платежів від Орендаря не надходило.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3536/2008 від 22.09.2008р

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. І хоча Позивач не є стороною укладеного між Орендодавцем та Орендарем договору, проте за його змістом він (з урахуванням правонаступництва за ДП «Азовське Морське Агентство «Інфлот») є належним отримувачем частини орендної плати, що цілком відповідає положенню ст. 636 Цивільного кодексу України та зумовлює існування обєкту судового захисту у розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по донецькій області та Відповідачем договір оренди №3536/2008 від 22.09.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами, у тому числі і перед Позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежів з орендної плати не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним на користь Державного бюджету та Балансоутримувачу відповідно до умов п. 3.6. договору №3536/2008 від 22.09.2008р за період користування, у тому числі - з 22 вересня 2008р. по 16 жовтня 2009р. включно, адже належних доказів для застосування положень ч.ч.4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України Відповідачем суду не надано.

Посилання Відповідача на застосування позовної давності в 3 роки відносно частини позовних судом відхиляється, оскільки перебіг позовної давності переривався внаслідок визнання заборгованості через підписання акту звірення розрахунків (а.с.83) станом на 01.09.2011р. в порядку ст.264 Цивільного кодексу України і на дату подання позову 14.02.2012р. такий строк не сплинув.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного (у тому числі припинення грошових зобовязань у інший, аніж виконання, спосіб) виконання грошових зобовязань, за визначений Орендодавцем період користування (формування стягуваної заборгованості з 22 вересня 2008р. по 16 жовтня 2009р.) Відповідачем не було здійснено у повному обсягу орендних платежів, що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині, суд задовольняє їх у повному обсягу в сумі 7096,44 грн., в тому числі і відносно суми ПДВ, що нараховувалося на 70% орендної плати, які підлягали сплаті до державного бюджету, адже це у повній мірі відповідає пп. 3.1.1 ст. 3 діючого в період формування стягуваної заборгованості Закону України "Про податок на додану вартість" і цей висновок суду узгоджується із позицією, викладеною в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.12.2007 р. N 9404, адже саме балансоутримувач виступає платником цього податку, а не Регіональне відділення Фонду державного майна України. При цьому, фактична сплата або не сплата Позивачем відповідного податку у стягуваній за цим позовом частини не впливає на можливість задоволення позову, адже нарахований ПДВ є складовою частино платежу з огляду на п.3.2. договору і його здійснення Орендарем на поставлений в залежність ані від виставлення рахунків, ані від попередньої сплати податку балансоутримувачем.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані із сплатою судового збору стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 01125755) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 24311176) про стягнення за договором оренди №3536/2008 від 22.09.2008р. заборгованості в розмірі 7096,44 грн., задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 24311176) на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 01125755) заборгованість за договором оренди №3536/2008 від 22.09.2008р. заборгованості в розмірі 7096,44 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 24311176) на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 01125755) судовий збір в розмірі 1609,5грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.03.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2012р.

Суддя Попков Д.О.