Рішення № 22473147, 29.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.03.12р.Справа № 7/5005/1724/2012

За позовом Приватного підприємства "ТЕМКО", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСЕНТ-2007", м. Дніпропетровськ

про визнання договору недійсним та стягнення 225 000, 00 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, дов. № 06/03/12 від 06.03.2012р.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ТЕМКО" звернулось до господарського суду з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "КОНСЕНТ-2007" про:

визнання договору поставки № 0310/2 від 03.10.2011р., укладеного між позивачем та відповідачем, недійсним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України;

стягнення з відповідача на свою користь суми попередньої оплати за договором поставки № 0310/2 від 03.10.2011р. у розмірі 225 000, 00 грн.

Позовні вимоги наведені з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, що надійшла до господарського суду 24.02.2012р. до винесення ухвали про порушення провадження у справі.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № 0310/2 від 03.10.2011р. щодо попередньої оплати вартості товару, про поставку якого укладено договір, позивач перерахував відповідачу кошти у загальній сумі 3 690 860, 00 грн. Разом з тим, відповідач поставив позивачу товар не на всю суму отриманої від позивача передоплати. Загальна вартість поставленого відповідачем позивачу товару становить 3 465 860, 00 грн. На решту суми передоплати 225 000, 00 грн. відповідач товар не поставив та кошти у наведеній сумі позивачу не повернув. За наведеного, з посиланням на ч. 2 ст. 693 ЦК України, позивач вбачає підстави вимагати у відповідача повернення суми попередньої оплати, на яку поставка товару не відбулась. Вимоги про визнання недійсним договору поставки також ґрунтуються на невиконанні відповідачем зобовязань за договором щодо поставки товару в обумовлений договором строк, у зв'язку з чим укладений договір не був спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку повноважного представника не забезпечив, про поважність причин неявки свого представника у судові засідання суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, у тому числі підтвердженим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на 12.03.2012р. При цьому, господарський суд враховує, що ним виконані вимоги частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України, а відтак є достатня підстава вважати про повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України з цього питання, наведеною у п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд відкладав розгляд справи з 13.03.2012р. на 29.03.2012р.

У судовому засіданні 29.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСЕНТ-2007" (постачальник) та Приватне підприємство "ТЕМКО" (покупець) уклали договір поставки № 0310/2 (далі Договір), за умовами якого (п.п. 1.1., 1.2.) постачальник зобов'язується передати у встановлений строк у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар та своєчасно його оплатити. Найменування товару продукти харчування.

Договір укладено строком дії до 31.12.2013р. (п. 8.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1., п. 3.1. Договору кількість та асортимент товару, ціна на кожну партію товару вказуються у накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Сума Договору визначається сумою накладних на поставлений товар (п. 3.5. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору поставка товару постачальником здійснюється по закінченні 7 (семи) календарних днів з моменту отримання 100% передоплати за товар.

Покупець зобовязався 100% передоплати за товар оплатити грошовими коштами у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату (п. 3.3. Договору).

Відповідно до платіжних доручень № 6 від 14.10.2011р., № 7 від 14.10.2011р., № 8 від 14.10.2011р., № 9 від 14.10.2011р., № 15 від 17.10.2011р., № 14 від 17.10.2011р., № 16 від 17.10.2011р., № 40 від 21.10.2011р., № 39 від 21.10.2011р., № 38 від 21.10.2011р., № 45 від 26.10.2011р., № 44 від 26.10.2011р., № 51 від 26.10.2011р., № 50 від 26.10.2011р., № 49 від 26.10.2011р., № 48 від 26.10.2011р., № 47 від 26.10.2011р., № 53 від 27.10.2011р., № 52 від 27.10.2011р., № 57 від 27.10.2011р., № 56 від 27.10.2011р., № 55 від 27.10.2011р., № 54 від 27.10.2011р., № 59 від 28.10.2011р., № 65 від 31.10.2011р., № 67 від 31.10.2011р., № 64 від 31.10.2011р., № 66 від 31.10.2011р., № 63 від 31.10.2011р., № 62 від 31.10.2011р., № 61 від 31.10.2011р., № 60 від 31.10.2011р., № 71 від 01.11.2011р., № 74 від 02.11.2011р. позивач з посиланням на Договір, виставлені йому рахунки перерахував відповідачу кошти у загальній сумі 3 690 860, 00 грн.

За видатковими накладними № РН-0000918 від 14.10.2011р., № РН-0000919 від 14.10.2011р., № РН-0000920 від 17.10.2011р., № РН-0000921 від 17.10.2011р., № РН-0000922 від 18.10.2011р., № РН-0000923 від 19.10.2011р., № РН-0000924 від 21.10.2011р., № РН-0000925 від 24.10.2011р., № РН-0000926 від 26.10.2011р., № РН-0000930 від 26.10.2011р., № РН-0000931 від 27.10.2011р., № РН-0000978 від 31.10.2011р., № РН-0000932 від 27.10.2011р., № РН-0000933 від 28.10.2011р., № РН-0000934 від 28.10.2011р., № РН-0000935 від 28.10.2011р., № РН-0000936 від 28.10.2011р., № РН-0000974 від 31.10.2011р., № РН-0000975 від 31.10.2011р., № РН-0000976 від 31.10.2011р. відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 3 465 860, 00 грн.

Різниця між сумою перерахованих позивачем відповідачу коштів та вартістю поставленого відповідачем позивачу товару становить 225 000, 00 грн. на користь позивача.

09.01.2012р. позивач поштовим звязком направив відповідачу лист № 29/12 від 29.12.2011р. з вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 225 000, 00 грн., на яку відповідач товар не поставив.

Зазначений лист отриманий відповідачем 12.01.2012р.

Неповернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати, на яку відповідач не поставив товар, і є причиною спору.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Враховуючи наведені положення законодавства та умови Договору (п. 2.2), строк поставки товару на всю суму здійсненої позивачем попередньої оплати є таким, що настав.

Положеннями ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка застосовується до спірних правовідносин з огляду на ч. 2 ст. 712 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі - продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як встановлено вище, відповідач не здійснив поставку товару на всю суму перерахованих позивачем грошових коштів, товар не поставлено на суму 225 000, 00 грн.

Наведене шляхом надання належних доказів відповідач не спростував.

Також, відповідач не надав доказів в підтвердження обставин повернення позивачу коштів у спірній сумі на відповідну вимогу позивача.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача перерахованих останнім у якості попередньої оплати коштів у сумі 225 000, 00 грн., на яку поставка товару не відбулась, заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Разом з тим, не підлягають задоволенню заявлені позивачем позовні вимоги про визнання Договору недійсним як того, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В обґрунтування заявлених вимог про визнання Договору недійсним позивач посилається на ст. 527 ЦК України, відповідно до якої боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання, ч. 1 ст. 202 ЦК України, яка визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, ч. 3 ст. 538 ЦК України, якою внормовані відносини зустрічного виконання зобовязання право сторони зупинити виконання свого обовязку (зустрічного обовязку), відмовитись від його виконання частково або у повному обсязі, у разі невиконання іншою стороною у зобовязанні свого обовязку (обовязку, який обумовлює виконання зустрічного обовязку).

Однак у спірних правовідносинах суд не вбачає підстав вважати, що Договір не був спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, інакше кажучи є фіктивним (ст. 234 ЦК України), оскільки наявними в матеріалах справи належними доказами (платіжні доручення, видаткові накладні) підтверджується фактичне виконання сторонами Договору зобовязань як по оплаті, так і по поставці товару.

Також, в силу чинного законодавства неналежне виконання однією із сторін зобовязань за Договором не є підставою для визнання договору недійсним.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, суд відхиляє доводи позивача, якими обґрунтовані вимоги про визнання Договору недійсним.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати по справі за вимогою майнового характеру, яку суд задовольняє, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати по справі за вимогою немайнового характеру відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСЕНТ-2007" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, буд. 22, кв. 64, ідентифікаційний код 34823994) на користь Приватного підприємства "ТЕМКО" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 65, кв. 302,ідентифікаційний код 36365712) в якості повернення попередньої оплати 225 000 (двісті двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Суддя Л.А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 03.04.2012р.