Постанова № 22471572, 03.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р. Справа № 5021/2044/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. головуючого,

Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П.

розглянувши матеріали

касаційної скарги підприємства Сумської облспоживспілки "Центральний ринок", м. Суми

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р.

у справігосподарського суду Сумської області

за позовомСумської міської ради, м. Суми

допідприємства Сумської облспоживспілки "Центральний ринок", м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Управління земельних ресурсів Сумської міської ради, м. Суми провнесення змін до договору за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (представник за дов. від 22.12.2011р. № 2733/05.01-09),

відповідача: не зявився,

третьої особи: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Сумська міська рада звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до підприємства Сумської облспоживспілки "Центральний ринок" про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 22.07.1998р. №231 в частині розміру орендної плати, а саме - розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі шляхом викладення п. 2.1 договору в наступній редакції: "Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати на рік у розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки землі на рахунок міського бюджету №33218812700002, код платежу 13050200, банк одержувача УДК Сумської області, код 23636315, МФО 837013 щомісячно рівними частками до 30 числа місяця, наступного за звітним".

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.10.2011р. по справі №5021/2044/2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р. рішення господарського суду Сумської області від 25.10.2011 р. у справі №5021/2044/2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою, підприємство Сумської облспоживспілки "Центральний ринок м. Суми" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу, тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 58 Конституції України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі", ст. 5, 525, 629, 651, 654 ЦК України, ст. 188 Господарського кодексу України. Як зазначено скаржником, згідно із законодавством України питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договором оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди; що ні Податковий кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обовязок орендаря перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати; що договором не обумовлений перелік перегляду розміру орендної плати; що положення Податкового кодексу України можуть бути застосовані до орендних відносин, які виникають після набрання чинності цим кодексом, тобто до договорів, які укладаються після набрання чинності Податковим кодексом України; що Сумською міською радою не було дотримано встановленого ст. 188 ГК України порядку внесення змін до господарського договору у досудовому порядку.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.1998 р. між Сумською міською радою (орендодавець) та Спільним підприємством ринків "Ринок м. Суми" (орендар) укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею від 22.07.1998 р. за №231, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Х сесії Сумської міської ради 22 скликання 28.02.1996р. надав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування земельну ділянку площею 3,04 га за адресою: м. Суми, вул. Засумська, 2 згідно з планом землекористування на умовах оренди на 50 років.

Пунктом 2.1. даного договору передбачено, що плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати у розмірі земельного податку щомісячно рівними частками.

Згідно розрахунку орендної плати за землю на 2006 р. (додаток до договору оренди земельної ділянки №231 від 22.07.1998 р.), підписаного та скріпленого печатками сторін, нормативна грошова оцінка землі станом на 01.01.2006р. становила 11028208 грн., цільове призначення земельної ділянки землі комерційного використання, розмір відсотку від грошової оцінки земельної ділянки 1%, розрахунок орендної плати на рік 110282,08 грн., на місяць 9190,17 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно рівними частками до 30 числа місяця, наступного за звітним на рахунок міського бюджету міста суми.

Згідно із статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. частини четверту та пяту статті 21 Закону України "Про оренду землі" викладено у такій редакції:

"Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України" Про плату за землю".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно ст. 15 цього Закону, підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Судом 2-ї інстанції встановлено, що рішенням Сумської міської ради від 26.12.2007р. №1119-МР "Про затвердження грошової оцінки земель міста Суми", затверджено грошову оцінку земель на території міста Суми та рішенням Сумської міської ради від 24.06.2009 р. №2763-МР "Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовується для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території міста Суми" затверджено розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовується для обчислення орендної плати за оренду земельних ділянок на період з 01.01.2011 р., та які згідно з додатком до рішення становлять 3%. Зазначені рішення не оскаржувались, в судовому порядку не скасовані, а тому вони є чинними.

Згідно положень ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення Сумської міської ради є обовязковими для виконання за території міста Суми.

Управлінням земельних ресурсів в порядку досудового врегулювання питання щодо приведення у відповідність до чинного законодавства розміру орендної плати було направлено відповідачу лист від 26.07.2011р. № 364/10.01-08, на який відповідач відповів відмовою.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 288.5 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою, окрім земель сільськогосподарського призначення, для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Податкового кодексу України.

Базою оподаткування плати за землю згідно ст. 271 Податкового кодексу України, є нормативно-грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативно-грошову оцінку не проведено, - площа земельних ділянок.

Отже, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, у разі зміни нормативно-грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобовязання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, що є підставою для зміни договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 30 Закону України "Про оренду землі" у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

За таких обставин, оскільки грошова оцінка землі законодавчо змінена то, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до цих змін, згідно з чинним законодавством, договір оренди землі від 22.07.1998р. №231 в частині орендної плати також підлягає зміні.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарським судом дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для її скасування відсутні .

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р. у справі №5021/2044/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко