Постанова № 22471569, 02.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"02" квітня 2012 р. Справа № 5020-1558/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –судді Капацин Н.В. –доповідача у справі

суддів :Бернацької Ж.О.

Кривди Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпо"

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 04.01.2012

у справі№ 5020-1558/2011

господарського судуміста Севастополя

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альпо"

доФізичної особи-підприємця Штоколова Олексія Валерійовича

простягнення 51 000 грн. за участю представників від: позивача не з'явився відповідача не з'явився ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпо" (Позивач) звернулося до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця Штоколова Олексія Валерійовича (Відповідач) про стягнення суми 51 000 грн.

Позовні вимоги ТОВ "Альпо" ґрунтуються на тому, що Позивачем перераховані Відповідачеві грошові кошти на суму 51 000 грн. як попередня оплата за виготовлення та встановлення огорожі. Оскільки, протягом тривалого часу Відповідач не виготовив для Позивача огорожу, Позивач відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України відмовляється від договору та просить стягнути з Відповідача попередню оплату на суму 51 000 грн.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 23.11.2011р. у справі № 5020-1558/2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.01.2012р., відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Альпо".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій вказали на те, що відповідно до статей 11, 205, 206, 207, 208 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України підставами виникнення зобов"язань є правочин, на порушення норм чинного законодавства між Позивачем і Відповідачем договір не укладався, Позивачем не доказано у встановленому порядку про те, що між ним та Відповідачем досягнуто згоди щодо виготовлення та встановлення огорожі, а тому до даних правовідносин не можуть бути застосовані норми статей 846, 854, 849 Цивільного кодексу України, на які посилається Позивач, як на підставу свого позову.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначає, що не може прийняти до уваги вимоги апеляційної скарги Позивача про застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції Позивач не може змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ТОВ "Альпо" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Севастополя від 23.11.2011р., постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.01.2012р. у справі № 5020-1558/2011, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представники сторін не з"явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, платіжним дорученням № 795 від 16.09.2009р. ТОВ "Альпо" перерахувало Приватному підприємцю Штоколову О.В. попередню оплату за виготовлення та встановлення огорожі.

В жовтні 2011 року ТОВ "Альпо" звернулося з позовом до ФОП Штоколова Олексія Валерійовича про повернення коштів на суму 51 000 грн.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів укладення договору між Позивачем і Відповідачем про виготовлення та встановлення огорожі, Відповідач не надав доказів виконання робіт, за які отримав попередню оплату, суди, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України мали стягнути з Відповідача безпідставно отримані кошти.

Пункт 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає необхідність повернення майна і у випадку виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Пунктами 4, 5 частини 2 статті 54 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України.

Підстава позову це - фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Вимога Позивача у даній справі полягає у поверненні на його користь грошових коштів, перерахованих відповідним платіжним дорученням, і які утримуються Відповідачем без достатніх правових підстав.

Безпідставними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутність письмової угоди між Відповідачем і Позивачем позбавляють його права на повернення його майна (грошових коштів), оскільки відсутність договору вказує на те, що Відповідачем без всяких на те підстав утримуються грошові кошти Позивача.

В статті 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995р. № 227/75 вказується на те, що підприємства незалежно від форми власності мають повернути у п"ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Тобто, у разі відсутності договору (підстави) на виготовлення та встановлення огорожі отримувач коштів (Відповідач) мав повернути грошові кошти Позивачеві протягом 5-ти денного строку.

Частина 3 статті 84 Господарського процесуального кодексу України на господарський суд покладає обов'язок, зокрема, визначити законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення, а в статті 82 Господарського процесуального кодексу України вказується на те, що суди при прийнятті рішення мають обрати правову норму, що підлягає застосуванню до даних правовідносин і прийняти рішення за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтував платіжним дорученням № 795 від 16.09.2009р. про перерахування Відповідачеві суми 51 000 грн. Відповідач не надав суду доказів про виконання роботи, надання послуг чи поставки Позивачеві товарів на суму 51 000 грн., а тому суди попередніх інстанцій мали дати вірну правову оцінку взаємовідносинам сторін і вимогам Позивача.

Згідно зі статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі і коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування в цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції, відповідно до пункту 2 статті 111-9 ГПК України приймає нове рішення.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про те, що касаційна скарга ТОВ "Альпо" щодо скасування постанови апеляційного та рішення господарських судів у даній справі, підлягає задоволенню.

Оскільки, при ухваленні рішень у справі № 5020-1558/2011 суди попередніх інстанцій не вірно застосували норми матеріального права, касаційною інстанцією приймається постанова про скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.01.2012, рішення Господарського суду міста Севастополя від 23.11.2011 у справі № 5020-1558/2011 та приймається нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "Альпо", стягнення з ФОП Штоколова О.В. на користь ТОВ "Альпо" 51 000 грн. боргу та судових витрат в розмірі 2 578,40 грн. , в тому числі судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпо" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.01.2012, рішення Господарського суду міста Севастополя від 23.11.2011 у справі № 5020-1558/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпо" задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Штоколова Олексія Валерійовича (м. Севастополь, вул. Єфремова, 16, кв. 17, код № 2848500033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпо" (м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18, код № 32549973 грн.) 51 000 грн. - боргу, 2 578,40 грн. - судових витрат, в тому числі судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг.

Головуючий - суддя                                                             Н.В. Капацин

Судді                                                                                           Ж.О. Бернацька

Д.С. Кривда