Постанова № 22469573, 02.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2012 р. № 2а-14622/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря Дасюк О.С.,

за участю представника позивача Новосядло В.Р., представника відповідача Палій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2011р. №0001140801/24942, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна»(далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові (далі-СДПІ), просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення 14.12.2011р. №0001140801/24942. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної документальної невиїзної перевірки Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі-ПДВ) по взаєморозрахунках з ТзОВ «Техно-Полісервіс»за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. контролюючий орган безпідставно прийшов до висновку про завищення податкового кредиту за період з квітня 2011 року по червень 2011 року на суму 50740,18грн. що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ з травня 2011 року по липень 2011 року на 50740,18грн. з підстав неотримання товарів (послуг) від ТзОВ «Техно-Полісервіс». Реальність господарських операцій підтверджується первинними документами: договорами, податковими накладними, деклараціями з ПДВ, актами виконаних робіт, актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), банківськими виписками, що підтверджують факт надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту навантажувачів, які знаходяться на балансі Товариства та використовуються при завантаженні лісо-сировини.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив задовольнити.

Представник ДПІ в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що контрагент Товариства - ТзОВ «Техно-Полісервіс»є посередником, а постачальниками поставлених товарів (послуг) є підприємства, в яких відсутні основні фонди, товарні запаси, матеріальні та нематеріальні активи, які необхідні для проведення відповідної господарської діяльності, а відтак підпадають під критерії відбору субєктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг з безпідставного формування податкового кредиту третім особам. Зустрічну перевірку ТзОВ «Техно-Полісервіс»не проведено з підстав відсутності підприємства за юридичною адресою, про що складено акт від 10.10.2011р., а відтак прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірне. Просив у задоволенні позову відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна»зареєстроване Камянка-Бузькою районною державною адміністрацією 07.12.2000р. та взято на податковій облік в органах державної податкової служби 08.12.2000р. З 12.01.2011р. взято на податковий облік в СДПІ. Товариство є платником ПДВ на підставі Свідоцтва платника ПДВ від 14.07.2005р. за №18450024, що підтверджено СДПІ.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові проведено документальну невиїзної перевірки Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Техно-Полісервіс»за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. за результатами якої СДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством п.14.1.18, п.14.1.181 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.196.6 ст.198, ст.200, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України): завищення податкового кредиту за період з квітня 2011 року по червень 2011 року на суму 50740,18грн., що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту на суму 50740,18грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ з травня 2011 року по липень 2011 року на 50740,18грн., що викладено в акті перевірки від 28.11.2011р. №1498/08-01/31147999.

На підставі Акта перевірки СДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011р. №0001140801/24942, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень-липень 2011 року у розмірі 50740,18грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 22782,09грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, перевірка проводилась в приміщенні СДПІ. Засновником Товариства є Акціонерне товариство «Кроно Холдинг»- Швейцарія.

Перевіркою встановлено, що в обревізованому періоді Товариство проводило взаєморозрахунки з ТзОВ «Техно-Полісервіс»щодо виконання робіт по технічному обслуговуванню і ремонту навантажувачів та купівлі-продажу товарів. Взаєморозрахунки здійснювались на підставі договору про надання послуг №1/Р від 04.01.2011р. та договору купівлі-продажу №03 від 04.01.2011р.

На підставі отриманих від ТзОВ «Техно-Полісервіс»податкових накладних Товариство сформувало податковий кредит, відобразивши суми ПДВ у податкових деклараціях з ПДВ за квітень-червень 2011 року. Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар, як це зазначено в акті перевірки, проводились у безготівковій формі.

Як вбачається з акта перевірки, контрагент Товариства - ТзОВ «Техно-Полісервіс»є посередником, а постачальниками поставлених товарів (послуг) є підприємства, в яких відсутні основні фонди, товарні запаси, матеріальні та нематеріальні активи, які необхідні для проведення відповідної господарської діяльності, а відтак підпадають під критерії відбору субєктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг з безпідставного формування податкового кредиту третім особам. До перевірки не представлено належним чином оформлених документів. Товарно-транспортні накладні; видаткові накладні складені не у відповідності до вимог, а відтак не можуть бути належними доказами.

Окрім того, згідно листів ДПІ у Жовківському районі Львівської області за місцем реєстрації ТзОВ «Техно-Полісервіс»зустрічну перевірку останнього не проведено з підстав відсутності підприємства за юридичною адресою, про що складено акт №183/23-0 від 10.10.2011р.

Зазначені обставини стали підставою для висновків СДПІ щодо завищення Товариством податкового кредиту за період з квітня 2011 року по червень 2011 року на суму 50740,18грн., що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту на суму 50740,18грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ з травня 2011 року по липень 2011 року на 50740,18грн.

Проте з такими висновками контролюючого органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно до п.14.1.18. ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.1.ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.2. ст.200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п.200.3 ст.200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (п.200.4 ст.200 ПК України).

Враховуючи те, що сума ПДВ, яка віднесена платником податку до складу податкового кредиту, є величиною, яка впливає на суму бюджетного відшкодування цього податку, суд, вирішуючи питання про наявність у особи права на бюджетне відшкодування ПДВ, повинен встановити факт правомірності формування податкового кредиту такого платника податку за відповідні періоди.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як вбачається з п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма ПК України повязує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Факт надання зазначених вище господарських операцій підтверджується письмовими доказами.

Зокрема, 04.01.2011р. між Товариством (Покупець) та ТзОВ «Техно-Полісервіс»(Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №3, предметом якого є товар, що підлягає поставці згідно рахунків-фактур та видаткових накладних.

Згідно пунктів 6.1 та 6.2 цього Договору, поставка здійснюється відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»(в редакції 2000 року) на умовах DDP, згідно яких Продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження Покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

04.01.20011р. між ТзОВ «Техно-Полісервіс»(Виконавець) та Товариством (Замовник) укладено Договір №1/Р про надання послуг, предметом якого є виконання робіт по технічному обслуговуванню і ремонту навантажувачів фронтальних виробництва STALOWA WODA»в гарантійний та післягарантійний період.

Як передбачено п.2.2.5 цього Договору, Замовник зобовязується по закінченні робіт виконаних Виконавцем скласти акт про виконані роботи по технічному обслуговуванні «Навантажувачів»та на протязі 5-ти днів здійснити оплату за надані послуги та матеріали.

На виконання умов Договору купівлі-продажу були виписані видаткові накладні: №РН -0000101 від 01.06.2011р.; №РН-0000102 від 01.06.2011р.; №РН-0000107 від 10.06.2011р.; №РН-0000109 від 14.06.2011р. в яких зазначено номер Довіреності на отримання від ТзОВ «Техно-Полісервіс»ТМЦ, які долучені до матеріалів справи: №Б000004488 від 01.06.2011р.- відповідальна особа ОСОБА_3; №Б000004531 від 10.06.2011р.-відповідальна особа ОСОБА_3; №К000005580 від 10.06.2011р.-відповідальна особа ОСОБА_4 та рахунки-фактури: №СФ-000106 від 06.05.2011р., №СФ-000054 від 11.03.2011р., №СФ-000112 від 12.05.2011р., №СФ-000116 від 13.05.2011р., №СФ-000080 від 06.04.2011р., №СФ-000081 від 07.04.2011р., №СФ-000136 від 09.06.2011р., №СФ-000135 від 09.06.2011р., №СФ-000137 від 10.06.2011р., №СФ-000138 від 10.06.2011р., №СФ-000139 від 10.06.2011р.

Слід зазначити, що на видаткових накладних міститься відтиск печатки працівника охорони ТзОВ «Техно-Полісервіс», що, як пояснив представник позивача, є підтвердженням того, що придбаний у ТзОВ «Техно-Полісервіс»товар, згідно вище перелічених видаткових накладних був ввезений на територію Товариства, за згодою працівника охорони Товариства.

Окрім того Товариством виписано ряд замовлень, датованих березнем, квітнем, травнем та червнем 2011 року на предмет капітального ремонту навантажувачів, придбання складових частин до навантажувачів.

Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

На виконання умов Договору про надання послуг сторонами були підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), в яких, як це передбачено ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України ?Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні? та вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 ??Витрати? Затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. №27/4248 зазначені такі обовязкові реквізити, як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: акт №ОУ-0000010 від 06.04.2011р.; акт №ОУ-0000011 від 07.04.2011р.; акт №ОУ-0000015 від 13.05.2011р.; акт №ОУ-0000016 від 16.05.2011р.; акт №ОУ-0000020 від 06.06.2011р.; акт №ОУ-0000022 від 10.06.2011р.; акт №ОУ-0000021 від 10.06.2011р.; акт №ОУ-0000023 від 14.06.2011р. У вище перелічених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказано роботи, які були проведенні Виконавцем.

До матеріалів справи представником позивача долучено банківські виписки за придбані у ТзОВ «Техно-Полісервіс»запчастини та за виконані останнім роботи на виконання вищезгаданих Договорів датовані 08.04.2011р., 03.06.2011р., 24.06.2011р., 17.06.2011р., 08.04.2011р., 20.05.2011р., 17.06.2011р.

На підтвердження виконання умов Договорів ТзОВ «Техно-Полісервіс»виписало податкові накладні: від 06.04.2011р. на суму ПДВ 1043,00грн.; від 07.04.2011р. на суму ПДВ 451,00грн.; від 13.05.2011р. на суму ПДВ 2167,00грн.; від 16.05.2011р. на суму ПДВ 1517,00грн.; від 01.06.2011р. на суму ПДВ 2807,04грн.; від 31.05.2011р. на суму ПДВ 976,37грн.; від 01.06.2011р. на суму ПДВ 3001,63грн.; від 06.06.2011р. на суму ПДВ 250,00грн.; від 10.06.2011р. на суму ПДВ 1812,94грн.; від 10.06.2011р. на суму ПДВ 532,00грн.; від 10.06.2011р. на суму ПДВ 7000,00грн.; від 14.06.2011р. на суму ПДВ 1682,20грн.; від 14.06.2011р. на суму ПДВ 27500,00грн.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за квітень, травень, липень 2011 року надано податкові накладні, які не мала недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини, з дати отримання податкової накладної, дали право позивачу сформувати податковий кредит за квітень, травень, липень 2011 року по взаєморозрахунках з його контрагентом.

Згідно п.45.2 ст.45 ПК України, податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Слід зауважити, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Техно-Полісервіс»було зареєстровано за адресою Львівська область Жовківський район с.Гряда. Дані обставини підтверджуються витягом з ЄДРПУО (Запис 9). Вказана адреса зазначена у досліджуваних СДПІ та судом податкових накладних.

Висновки ДПІ про безтоварний характер вищезазначених господарських операцій, окрім того, спростовується наявними в матеріалах справи доказами: прихідними накладними від 01.06.2011р. №2262Ф50000116091, від 08.06.2011р. №2262Ф5000016095, від 16.06.2011р. №2212Ф5000120171, від 14.06.2011р. №2262Ф5000119191, щодо отримання ТМЦ від ТзОВ «Техно-Полісервіс».

Аналізуючи видаткові та податкові накладні, платіжні доручення вбачається, що придбані у ТзОВ «Техно-Полісервіс» товар (послуги) були використані Товариством у власній господарській діяльності. Дана обставина підтверджується актами списання №4900527043 від 27.06.2011р., №4900527046 від 27.06.2011р., №4900550146 від 30.06.2011р., №4900549678 від 30.06.2011р.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, Товариство з ТзОВ «Техно-Полісервіс»працює з січня 2007 року та надає послуги по технічному обслуговуванню та ремонту навантажувачів виробництва STALOWA WODA»та поставляє запчастини і комплектуючі до вищевказаних навантажувачів, які знаходяться на балансі Товариства з 2002 та з 2006 років та використовуються для завантаження (розвантаження) лісо-сировини.

Як вбачається з Контракту №PL/830035450/07-4412 від 11.01.2007р. «DRESSTA» (Постачальник) та ТзОВ «Техно-Полісервіс»(Сервісний центр) уклали договір, предметом якого є організація сервісного центру для технічного обслуговування і ремонту всіх видів дорожно-будівельних машин (навантажувачів, бульдозерів, ескаваторів-навантажувачів, трубопрокладувачів) виробництва STALOWA WODA»з гарантійним та післягарантійним періодом на території України.

Реальність господарської діяльності, окрім того, підтверджується Контрактом №PL/830035450/07-4876 від 13.04.2007р. згідно якого «DRESSTA» (Продавець) та ТзОВ «Техно-Полісервіс»(Покупець) уклали договір, предметом якого є поставка запасних частин для будівельної техніки виробництва «DRESSTA» (навантажувачів, бульдозерів, трубопрокладувачів).

До матеріалів справи також долучено сертифікати про закінчення навчання працівниками ТзОВ «Техно-Полісервіс»щодо робіт по технічному обслуговуванні, визначенні несправностей і ромонт навантажувачів, бульдозерів, трубопрокладувачів виробництва «DRESSTA».

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Техно-Полісервіс»знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Товар, який був предметом Договорів, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

З врахуванням того, що норми ПК України чітко вказують на момент, з якого у платника податку виникає право на формування податкового кредиту, суд приходить до переконання, що представлені Товариством податкові накладні датовані квітнем, травнем та березнем 2011 року відповідали вимогам ст.201 ПК України, на підставі яких Товариством були сплачені суми податків (обов'язкових платежів) в повному обсязі, а відтак на день отримання податкових накладних від ТзОВ «Техно-Полісервіс»у Товариства виникло право на формування податкового кредиту у ці періоди в сумі 50740,18грн., чим останній скористався.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без обєктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій. На думку суду, в акті перевірки не зазначено жодного порушення вимог чинного законодавства, яке б позбавляло права Товариства на формування податкового кредиту.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий субєкт веде діяльність з 2000 року, отриманий товар та послуги, які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджується з предметом діяльності Товариства: виробництво фанери, плит, панелей, шпону; монтаж машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших групувань.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Окрім того, суд зазначає, що згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Товариство не несе відповідальності за свого контрагента чи контрагентів по ланцюгу, які не виконали свого обовязку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несуть саме ці особи-контрагенти, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки, щодо контрагента Товариства - ТзОВ «Техно-Полісервіс» були використані лише розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у звязку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ТзОВ «Техно-Полісервіс»вищевказаного товару (послуг) мали реальний характер.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі №А27/244-07 (22а-2695/07) к/с N К-3401/08 «…Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Слід зазначити, що ТзОВ «Техно-Полісервіс» з 25.08.2011р. зареєстровано за адресою м.Київ, вул. Артема,21. Дані обставини підтверджуються витягом з ЄДРПУО (Запис 12-14). А відтак, факт відсутності на момент проведення зустрічної перевірки 10.10.2011р., яка не була проведено, як це зазначено в акті, з підстав відсутності ТзОВ «Техно-Полісервіс» за юридичною адресою, не відповідають фактичним обставинам.

З аналізу вище перелічених письмових доказів суд приходить до переконання, що кошти, які Товариство переказало вищевказаному контрагенту згідно укладених Договорів, та за наслідком яких товар та послуги були надані, безпосередньо повязані з господарською діяльність Товариства.

Факт надмірної сплати податку на додану вартість постачальнику товарів (робіт, послуг) як це передбачено п.200.4 ПК України сторонами не оспорюється.

Правомірність віднесення позивачем вказаних сум ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період підтверджує право Товариства на бюджетне відшкодування.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 735,23 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011р. №0001140801/24942, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна»735,23 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 07.03.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.