Постанова № 22469328, 03.04.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2012 року           2а-6036/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом           Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області

до          Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рудницьке»

про          стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рудницьке» про стягнення заборгованості зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 2604, 84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2012 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 3 квітня 2012 року, сторони повідомлені належним чином про розгляд справи, не з’явились.

Від представника позивача надійшло клопотання від 03.04.2012 № 1645 про розгляд справи в порядку письмового провадження за відсутності представника позивача, а також представник позивача у клопотанні зазначив, що у тексті позовної заяви було допущено помилку при зазначенні підстави стягнення – за пільговими пенсіями по Списку № 1, оскілки стягненню підлягає сума заборгованості по пільгових пенсіях по Списку № 2. Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

12.03.2012 від представника позивача до суду надійшли письмові заперечення № 3788.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що підприємство не зобов’язано відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Рудницьке»не є правонаступником підприємства, на якому працювали особи, що отримують пенсії на пільгових умовах, а саме –СТОВ «Прип’ять». Як стверджує відповідач, ОСОБА_1 жодного дня не працювала в СТОВ «Рудницьке»та ОСОБА_2 пропрацював в СТОВ «Рудницьке»з березня 2002 року по 11 жовтня 2004 року. Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 набула 20-річного стажу в КСП «Прип’ять», СТОВ «Прип’ять»та СТОВ «Лук‘янівське»та ОСОБА_2 набув 20-річного стажу в КСП «Прип’ять» та СТОВ «Прип’ять».

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З приводу тверджень відповідача щодо того, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Рудницьке»не є правонаступником підприємства, на якому працювали особи, що отримують пенсії на пільгових умовах, а саме –СТОВ «Прип’ять»та СТОВ «Лук‘янівське», суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 року № 499), у разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Так, у СТОВ “Рудницьке” залишився ідентифікаційний код СТОВ “Прип’ять”, а отже СТОВ “Рудницьке” є правонаступником.

Згідно наказу Фонду державного майна України від 18.12.2007 року № 1972 “Про забезпечення правонаступництва за зобов'язаннями державних підприємств та господарських товариств перед Пенсійним фондом України” у пункті 2.5 зазначено: “у разі перетворення державного підприємства або господарського товариства в інший суб'єкт господарювання, до новоствореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права та обов'язки, в тому числі щодо сплати недоїмки та відшкодування пільгових пенсій, державного підприємства або господарського товариства”.

Також, відповідно до листа Пенсійного фонду України “Щодо відшкодування фактичних витрат на доставку пенсій” № 04/6525-04/17 від 23.10.2002 року: відповідно до пункту 7 статті 34 Закону України від 27.03.1991 року № 887-ХІІ “Про підприємства в Україні”, при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства, а в разі його поділу - до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

Згідно з пунктом 7.2 розділу 7 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 року № 16-6 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 року за № 998/6189, у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених втрат Пенсійного фонду України вносять правонаступники.

Крім того, відповідно до підпункту 6.8 пункту 6 Інструкції, затвердженої постановою правління ПФУ № 21-1 від 19.12.2003 року підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Уразі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Зі Статуту СТОВ “Рудницьке”, зареєстрованого Баришівською РДА Київської області у 2002 році, а саме з пункту 2.1 вбачається, що Товариство є юридичною особою відповідно до чинного законодавства України і набув прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації і є правонаступником СТОВ “Прип’ять”в частині отриманого майна для розрахунку з кредиторами.

Так як згідно Статуту СТОВ “Рудницьке”є правонаступником СТОВ “Прип'ять”в частині отриманого майна для розрахунку з кредиторами, а Пенсійний фонд на той час входив до кредиторів СТОВ “Прип'ять”, таким чином суд вважає, що СТОВ “Рудницьке”є правонаступником і в частині відшкодування пільгових пенсій.

Як встановлено судом, позивачем виставлялись відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з жовтня по листопад 2011 року.

Так, позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(список №2) та частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв’язку з виплатою та доставкою пенсій: за жовтень 2011 року в сумі 1302, 42 грн.; за листопад 2011 року в сумі 1302, 42 грн. Вказані розрахунки не оскаржувались відповідачем.

Загальний розмір витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій за списком №2 за жовтень 2011 року –листопад 2011 року складає 2604, 84 грн.

Надаючи правову оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі –Закон України від 09.07.2003 №1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески, згідно зі статтею першою вказаного Закону –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком №2, визначено, зокрема підпунктами «б»- «з»частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, зазначеною нормою абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV прямо визначено обов'язок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»для суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій по списку №2, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»зобов’язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці –підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 17 та частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Абзацом восьмим пункту 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Наявність у відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підтверджується доказами, наданими позивачем. З матеріалів справи вбачається, що органом Пенсійного фонду направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам відповідача, в якому зазначено суми пенсій, виплачені пенсіонерам разом з витратами на доставку цих пенсій.

На день судового розгляду відповідач суму заборгованості не сплатив.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рудницьке» (ідентифікаційний код – 00849468) на користь Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 2 604 (дві тисячі шістсот чотири) грн. 84 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Терлецька О.О.