Постанова № 22469244, 16.03.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2012 року 2а-5061/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

до Дочірнього підприємства «Київська дирекція «Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»

простягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «Київська дирекція «Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»про (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) стягнення коштів у сумі 5929 127,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг у сумі 5929 127,87 грн. Вказаний борг утворився у звязку з несплатою відповідачем податкового зобовязання по податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та податок з доходів фізичних осіб.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання 16.03.2012 уповноважені представники сторін не зявились. Від позивача до суду надійшло клопотання, в якому представник позивача просив суд здійснювати розгляд справи без участі представників податкового органу.

Відповідач, повідомлений про розгляд справи належним чином, в судове засідання не зявився.

Однак, конверти якими відповідачу направлялись ухвали та повістки суду № 0113312373970, № 0113312702524 та № 0113312665645, повернулись до суду з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає».

Ухвала суду та повістки направлялись відповідачу за адресою вказаною у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шлюзова, буд. 1.

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірнє підприємство «Київська дирекція «Товариства з обмеженою діяльністю «Моноліт»зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа 07.04.2003.

У лютому 2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області проведено виїзну позапланову перевірку Дочірнього підприємства «Київська Дирекція «Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Трастінвестпостач», код ЄДРПОУ 35008506 за період з 01.12.2007 по 31.07.2008, за результатами якої складено Акт від 09.07.2010 № 1349/23-2/25772258.

Згідно даного акта перевірки, перевіряючими встановлено, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трастінвестпостач»укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів від 01.12.2007 № 01/12.

На підставі виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Трастінвестпостач»податкових накладних по вказаному договору, відповідачем віднесено до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 2176221,97 грн.

Посадовими особами СВ ПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області порушено кримінальну справу № 28-2831 відносно директора Дочірнього підприємства «Київська Дирекція «Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»ОСОБА_2 за фактом ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, передбаченого частиною третьої статті 212 Кримінального кодексу України.

Відповідно до акта перевірки, в матеріалах кримінальної справи № 28-2831 знаходиться протокол допиту від 28.04.2010 директора і засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трастінвестпостач»ОСОБА_1 у якості свідка, яка повідомила, що у перевіряємому періоді не підписувала жодних фінансово-господарських документів, повязаних з діяльністю підприємства та чим займається підприємство не знає (аркуш акта перевірки 8).

Крім того, податковим органом встановлено, що згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.01.2010 № 512/513 досліджено підписи директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Трастінвестпостач»на податкових накладних на підстав яких відповідачем сформовано податковий кредит та встановлено, що підписи на вказаних податкових накладних виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням її підпису.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення відповідачем приписів пункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2192736,14 грн.

На підставі Акта перевірки від 09.07.2010 № 1349/23-2/25772258 Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2010 № 1000542300/0, згідно з яким відповідачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 3289104,21 грн., з них 2192736,14 грн. за основним платежем та 1096368,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення вручено відповідачу, про що свідчить підпис його уповноваженої особи на корінці рішення.

У березні 2011 року відповідачем до податкового органу подано податкові декларації з податку на доходи фізичних осіб за січень та лютий 2011 року, згідно з якими відповідач самостійно визначив суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 599,46 грн., 4410,23 грн. та 153,24 грн.

У подальшому, посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області проведено виїзну позапланову перевірку Дочірнього підприємства «Київська Дирекція «Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт»(код ЄДРПОУ 25772258), з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трастінвестпостач», код за ЄДРПОУ 45008506 за період з 01.12.2007 по 31.07.2008», за результатами якої складено Акт від 30.05.2011 № 1172/23-2/25772258.

Згідно вказаного Акта перевірки, у ході перевірки перевіряючи досліджували дані Акта перевірки Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 09.07.2010 № 1349/23-2/25772258, а саме в частині господарських правовідносин Дочірнього підприємства «Київська Дирекція «Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трастінвестпостач»з приводу виконання договору від купівлі-продажу будівельних матеріалів від 01.12.2007 № 01/12.

Перевіряючими виявлено, що відповідач включив до валових витрат суми витрат, здійснених за результатами виконання вказаного договору.

За результатами перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення відповідачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»у звязку з чим завищено суму податку на прибуток підприємств у розмірі 2870602,51 грн.

На підставі Акта перевірки від 30.05.2011 № 1172/23-2/25772258 Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2011 № 0000772300, згідно з яким відповідачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 2642287,35 грн., з них 2113829,88 грн. за основним платежем та 528457,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення наділено відповідачу засобами поштового звязку за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме Київська область, м. Вишгород, вул. Шлюзова, буд. 1. Проте, до позивача повернувся конверт, з довідкою поштового відділення ф.20 «за зазначеною адресою не проживає».

Оскільки суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств і податку з доходів фізичних осіб не були сплачені відповідачем добровільно, сума заборгованості становить 5929127,87 грн. У звязку з наявністю у відповідача заборгованості, позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу від 31.03.2011 № 395. Проте, до податкового органу повернуто конверт з довідкою поштового відділення ф.20 «за закінченням терміну зберігання».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, яка підлягала застосування до спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статі 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені пунктами 7.4, 7.5, 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, законодавець не встановлює, що період виникнення права платника податку на податковий кредит та дата складання податкової накладної обовязково збігаються у часі.

Обмеження лише існують щодо строків подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, а саме, такі заяви можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (підпункт 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III).

В силу положень підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Як було зазначено судом, під час проведення перевірки, податковим органам встановлено, що податкові накладні, на підставі яких відповідачем сформовано валові витрати та податковий кредит підписані не директором та засновником контрагента Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансінвестпостач», а іншою особою.

Таким чином, вказані первинні бухгалтерські документи, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту та валових витрат.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.2 статті 57 Податкового кодексу України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з пунктом 59.1 статі 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Проте, оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення узгодженого податкового боргу, і станом на день розгляду справи податковий борг відповідачем не сплачено, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Право органів податкової служби звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності, а вразі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 35, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Київська дирекція «Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт» (ідентифікаційний код 25772258) до Державного бюджету України податковий боргу у сумі 5929 127 (пять мільйонів девятсот двадцять девять тисяч сто двадцять сім) грн. 87 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.