Постанова № 22467521, 21.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/11453/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретаріМіщенко І.Г.

з участю:

представника позивача:Александрової Т.І.

представника позивача: Апонащенко С.С.

представника відповідача: Карташова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 23.06.2011 року № 0000472342,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 23.06.2011 року № 0000472342.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 19.05.2011 року по 23.05.2011 року ДПІ у Петровському р-ні м. Донецька було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на землю за 2010 рік, про що складено акт від 30.05.2011 року за № 420/23/13495380 де зроблено висновок про порушення позивачем розділу 6 ст. 14, 15 ЗУ «Про плату за землю» та п. а, б пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами» та встановлено заниження земельного податку на суму 44280,92 грн.

На підставі викладеного було винесене податкове повідомлення рішення від 23.06.2011 року за № 0000472342, яким визначено суму податкового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 55521,15 грн., у тому числі за основним платежем 44280,92 грн., за штрафними фінансовими санкціями 11240,23 грн.

Позивач зазначив, що при винесенні спірного податкового повідомлення рішення неправомірно використав такі норми матеріального права, що не підлягають застосуванню. В результаті незаконних дій відповідача, НВ ТОВ з іноземними інвестиціями «Донікс» був позбавлений права в порушення ст. 86 п. 86.7 Податкового кодексу України надати заперечення до акту перевірки.

Позивач не погоджується із зазначеним податковим повідомленням рішенням, оскільки вважає, що в 2010 році не був власником або орендарем земельної ділянки та не значився як платник земельного податку за 2010 рік. (реєстрація платника земельного податку відбулася з 2011 року).

Також позивач зазначив, що відповідачем не вірно визначена площа будівель та не вірно застосовані коефіцієнти в розрахунку податку за землю.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач керувався ст.. 120 п. 120.1, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, позивачу не зрозуміло з чого складається сума 11240,23 грн., оскільки за змістом розділу ХХ, підрозділу 10 Податкового кодексу України штрафні санкції застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

На підставі викладеного, позивач просив визнати протиправними дії податкового органу щодо винесення податкового повідомлення рішення від 23.06.2011 року № 0000472342 та визнати податкове повідомлення рішення від 23.06.2011 року № 0000472342 недійсним.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити, надав письмове заперечення, де зазначив, що позивач на підставі договору про задоволення вимог іпотекоутримувача від 27.05.2010 року з Державного реєстру правочинів, витягу № 26389566 від 11.06.2010 року з реєстрації права власності на нерухоме майно з 27.05.2011 року став власником будівель загальною площею 10986,8 м?, які розташовані на земельній ділянці за адресою: 83038, м. Донецьк, вул. Магдебурзька, 1 «в», проте, документи на право власності земельної ділянки на момент перевірки не оформлені, розрахунок земельного податку на 2010 рік до ДПІ не надано, в результаті чого встановлено заниження земельного податку в сумі 44280,92 грн.

Судом встановлено, що Науково-Виробниче товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс» зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 06.05.1993 року за № 1266120 0000 012105 та знаходиться за адресою: 83102, Донецька область, м. Донецьк, Ленінський район, вул. Куйбишева, 44. Зазначений субєкт господарювання зареєстрований у ДПІ Петровського району м. Донецька з 2011 року, як платник окремих податків, таких як земельний податок з юридичних осіб.

Позивач на підставі договору про задоволення вимог іпотекоутримувача від 27.05.2010 року, витягу № 85811877 від 27.05.2010 року з Державного реєстру правочинів, витягу № 26389566 від 11.06.2010 року з реєстрації права власності на нерухоме майно з 27.05.2010 року став власником будівель загальною площею 10986,8 м?, які розташовані на земельній ділянці за адресою: 83038, м. Донецьк, вул. Магдебурзька, 1 «в».

Наказом № 251 від 17.05.2010 року було вирішено розпочати з 17.05.2011 року документальну позапланову виїзну перевірку Науково-Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс» з земельного податку за 2010 рік, тривалістю 5 робочих днів із датою закінчення 23.05.2010 року.

На підставі направлень від 17.05.2010 року за №№ 176, 177, 178, виданих Державною податковою інспекцією у Петровському районі м. Донецька, згідно із пп. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Науково-Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на землю за 2010 рік, про що було складено акт перевірки від 30.05.2011року за № 420/23/13495380.

Зазначеним актом перевірки було встановлено, що в порушення розділу 6 ст. 14, 15 Закону України «По плату за землю» № 2535-ХІІ від 03.07.1992 року, «а», «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року підприємством не надано розрахунок плати за землю з дня виникнення права власності 27.05.2010 року, таким чином перевіркою повноти визначення суми земельного податку за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року встановлено його заниження у сумі 44280,92 грн.

На підставі встановлених порушень, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000472342 від 23 червня 2011 року, яким було визначено суму податкового зобовязання (з урахування штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 55521,15 грн. (за основним платежем 44280,92 грн., за штрафними санкціями 11240,23 грн).

Не погодившись із висновком податкового органу позивач звернувся до суду із даним позовом.

Отже, питання даного спору, тобто суть даних правовідносин полягає у правомірності донарахування земельного податку та застосування штрафних санкцій з цього податку та з урахуванням виникнення спірних правовідносин у період до 2011 року, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

По-перше, позивач в своєму позові посилається на проведення податковим органом перевірки без законних на то підстав, що визначені п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.

З цього приводу слід зазначити, що п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;копії наказу про проведення перевірки;службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Суд не приймає посилання представника позивача відносно зазначеної різної мети у наказі № 251 від 17.05.2011 року (перевірка земельного податку за 2010 рік) та направленнях на перевірку № 176, 177 та № 178 від 17.05.2011 року (своєчасність, достовірність та повнота нарахування та сплати податків та зборів), оскільки перевірка земельного податку входить до переліку податків взагалі.

Також, суд не приймає посилання представника позивача відносно порушення відповідачем при проведенні перевірки п. 78.1. ст. 78, п. 20.1.1 ст. 20 Податкового кодексу України та п. 1.4 розділу І Наказу ДПА України № 213 від 14.04.2011 року «Про затвердження методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків» та внесення змін до Наказу ДПА України від 27.05.2008 року № 255, оскільки фактично податковий орган був допущений до перевірки і позивачем не було використано своє право щодо такого не допуску.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року за № 2535-ХІІ (чинний на період, за який проводилась перевірка) визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, статтею 2 якого передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 5 зазначеного Закону визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Частиною 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 14 ЗУ «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Частиною 1 ст. 15 ЗУ № 2535-ХІІ визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач став власником будівель з 27.05.2010 року, які розташовані на земельній ділянці за адресою: 83038, м. Донецьк, вул. Магдебурзька, 1 «в», то він автоматично став платником земельного податку у розумінні ст. 5 Закону України «Про плату за землю» та повинен був сплачувати земельний податок за фактичний період користування землею з набуття права власності на будівлю.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (чинний на перевіряємий період) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом 4.2.2 п. 4.2 ст.4 даного Закону визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію та дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно із підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.

На підставі викладеного та з урахуванням того, що позивачем своєчасно не було надано розрахунку плати за землю з дня виникнення права власності на будівлю, а тобто з 27.05.2010 року, суд вважає, що відповідачем правомірно було встановлено заниження земельного податку за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Проте, ознайомившись із матеріалами справи, суд вважає, що відповідачем дійсно не вірно визначена площа будівель, що використовується НВТ «Донікс», що відобразилось у невірному розрахунку податку на землю, що визначений ДПІ у Петровському районі м. Донецька.

Так, згідно розрахунку податку на землю по НВТ «Донікс» за 2010 рік, площа будівель розташованих за адресою: м. Донецьк-38, вул. Магдебурзька, 1 «в» дорівнює 10968,8 м? (додаток № 1 до акту перевірки від 30.05.2011 року № 420/23/13495380)

Втім, зазначена площа не відповідає розмірам земельної ділянки, на якій фактично розташовані будівлі НВТ «Донікс», та відповідно не повинна була використовуватися податковим органом для розрахунку податку на землю, оскільки площа, що використовується саме НВ ТОВ «Донікс» складає 9720,00 м?, що підтверджується довідкою, наданою НВТ ТОВ «Донікс» про розрахунок площі земельної ділянки під існуючими будівлями.

Під час судового розгляду справи, даний факт підтвердив і сам податковий орган при наданні розрахунку податку на землю по НВ ТОВ «Донікс» за 2010 рік.

Таким чином, вірною сумою донарахувань по земельному податку НВ ТОВ «Донікс» треба вважати 49139,04 грн. (за основним платежем 39175,23 грн., за штрафними санкціями 9963,81 грн.)

За таких підстав, суд вважає, що на підставі невірної інформації щодо дійсної площі будівель, різниця в сумі земельного податку, що була визначена податковим повідомленням - рішенням від 23.06.2011 року за № 0000472342, складає 6390,00 грн.

Щодо присилання представника позивача відносно невірного застосування коефіцієнту в розрахунку податку на землю, посилаючись на ст. 7 ЗУ № 2535-ХІІІ від 03.07.1992 року «Про плату за землю».

З матеріалів справи встановлено, що Державною податковою інспекцією при складанні розрахунку та винесенні спірного податного повідомлення рішення було визначено коефіцієнт «3», тобто за ставкою податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено.

Суд не приймає посилання представника позивача відносно того, що ненадання грошової оцінки земельної ділянки за адресою: м. Донецьк, вул. Магдебурзька, 1 «в», не може розцінюватися як факт не проведення грошової оцінки земель з наступних підстав.

Статтею 1 ЗУ «Про плату за землю» визначено, що грошова оцінка - капіталізований рентний доход із земельної ділянки та відповідно до ст. 7 зазначеного Закону ставки земельного податку з земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Якщо в населеному пункті грошову оцінку земель не проведено і, відповідно, не встановлено грошову оцінку земельних ділянок, ставки земельного податку визначаються відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про плату за землю". Середня ставка податку щорічно коригується відповідно до Закону України про державний бюджет.

Отже, суд вважає, що замовлення грошової оцінки насамперед важніше для самого власника, а у звязку із її не проведенням позивачем, податковий орган правомірно скористався своїм правом, наданим йому статтею 7 ЗУ «Про плату за землю» при визначенні у розрахунку податку на землю коефіцієнту «3».

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність своїх дій при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення № 23.06.2011 року № 0000472342 року, проте враховуючи помилку при розрахуванні площі будівлі, суд вважає в цій частині вимоги позивача обґрунтованими та вважає за можливе визнати податкове повідомлення рішення недійсним в сумі 6390,00 грн.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 23.06.2011 року № 0000472342 задовольнити частково.

Визнати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 23.06.2011 року № 0000472342 частково недійсним в сумі 6390,00 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 21 вересня 2011 року.

Повний текст постанови складений 26 вересня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи

Суддя Кірієнко В.О.