Ухвала суду № 22465828, 02.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Полякова К.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2011 року справа №2а/0570/13462/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрко І.В.

суддів Міронової Г.М. , Блохін А. А.

при секретарі судового засідання Діденко О.С.,

за участю представника позивача Толмачової А.М.,

представника відповідача Гончарової І.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року по справі № 2а/0570/13462/2011 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім..О.Ф.Засядько» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся 05.08.2011 року до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім..О.Ф.Засядько» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 р. в сумі 258619,14 грн та пені в сумі 7293,46 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року у задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів відмовлено повністю.

Позивач не погодився з таким рішеннями суду, подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права на підставі неправильного та неповного дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі. Апелянт вказує, що в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві у 2010 році не було працевлаштовано 18 інвалідів. В порушення цього ж Закону за 2010 рік підприємством самостійно не було перераховано адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 165912,60 грн..

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради, включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 13492430 позивач ( а.с. 11).

Юридична особа Дочірне підприємство «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім.О.Ф.Засядько» відповідач.

Згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року (із змінами та доповненнями) для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Якщо кількість працюючих інвалідів на підприємствах, установах, у тому числі підприємствах, організаціях, громадських організаціях інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 зазначеного Закону, вони щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної зарплатні на відповідному підприємстві, установі, організації.

Як зазначає позивач у своєму позові та апеляційній скарзі - Дочірне підприємство «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім.О.Ф.Засядько» в порушення вимог ст. 19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів, а саме: у 2010 році замість 109 інвалідів на підприємстві працювало 91. Таким чином, за 18 робочих міст, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2011 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 258619,14 грн. Та, оскільки відповідач не сплатив вказану суму своєчасно, йому станом на 18.07.2011 року нарахована пеня у розмірі 7293,46 грн..

З матеріалів справи убачається, що до складу ДП «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім.О.Ф.Засядько» входить 24 філії, які розташовані в окремих населених пунктах.

Як вірно встановлено судом 1-ї інстанції та убачається з матеріалів справи, філії підприємства відповідача звітували про наявність вакансій до відповідних центрів зайнятості населення з проханням направити для працевлаштування інвалідів, які направлялися до центрів зайнятості населення та управлінь праці та соціального захисту населення

В матеріалах справи знаходяться звіти про створення та наявність вакансій за формою № 3-ПН протягом 2010 року, які подавались до відповідних центрів зайнятості філіями відповідача : «Червона зірка» ( а.с. 21-26), «Комуніст» ( а.с. 30-41), «Григорівський» (а.с. 174-178), «Гусарівський» (а.с. 51-60,62), «Донбас» ( а.с. 68-81), «Надія» (с.с.91-92), «Правденське» (а.с.94-103,167), «Світанок» (а.с. 109-114), «Україна» (а.с.121-126), «Димитрівський комбікормовий завод» ( а.с. 136-141), «Краматорське» (а.с. 146), «Агроснаб» (а.с.147-151).

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач приймав всі необхідні заходи для працевлаштування інвалідів на підприємство: до відповідних центрів зайнятості населення направлялись листи та заявки щодо направлення інвалідів для працевлаштування в філіях підприємства ( а.с. 27-29, 42, 43, 61, 82-90, 104-108, 115-120, 127-135, 142-145, 152-156, 168, 169, 174).

Вказані вище обставини свідчать про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу в направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до положень частин 1, 2 та 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Таким чином, Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» покладає на підприємство обовязок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону, а ті в свою чергу зобовязані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Враховуючи вимоги вказаного Закону підприємство може бути звільнено від відповідальності щодо сплати штрафних санкцій за невиконання 4 % нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів та включило їх до колективного договору, провело атестацію робочих місць з відповідними державними установами, своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Отже, на відповідача покладено обовязок лише створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості у випадку, встановленому вищезазначеним нормативним актом.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991, № 875-XII (надалі Закон України № 875) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоровя працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог охорони праці для всіх підприємств та субєктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності. Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положення, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоровя. Якщо специфіка підприємства визначає, що більшість посад на підприємстві повязана з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, то праця інвалідів має використовуватися на цьому підприємстві з урахуванням такої специфіки. Тобто при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати кількість лише тих робочих місць, які не повязані зі шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, встановленому законодавством України.

Статтею 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно статті 16 Закону України «Про охорону праці», підприємства, які використовують працю інвалідів, зобовязані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону праці» працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоровя.

Чинне законодавство України повязує виконання підприємствами, організаціями положень Закону стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.

Законом на підприємства не покладений обовязок займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Закон зобовязує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоровя, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посаді у підприємстві.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року по справі № 2а/0570/13462/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року по справі № 2а/0570/13462/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 05 грудня 2011 року.

Головуючий суддя:І.В. Юрко

Судді:Г.М.Міронова

А.А.Блохін