Ухвала суду № 22464430, 24.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 року справа №2а/0570/4767/2011

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Василенко Л. А.

суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.

при секретареві Барбаш Л.О.,

з участю представників позивача Небера В.В., Привалової Н.В.,

за участю представників відповідача Шкварченко Н.Г., Клімової Л.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу приватного підприємства «ГАРАНТАГРО» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у справі № 2а/0570/4767/2011 за позовом приватного підприємства «ГАРАНТАГРО» до державної податкової інспекції у Волноваському районі про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення, і

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у задоволенні позову приватного підприємства «ГАРАНТАГРО» (далі ПП «ГАРАНТАГРО) до державної податкової інспекції у Волноваському районі (далі ДПІ у Волноваському районі) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 25.11.2010 року №0000262320/0, яким позивачеві визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 210098,0 грн., у тому числі основний платіж 140065,0 грн., штрафні (фінансові) санкції 70033,0 грн. відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, яка обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та процесуального права, просив постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позов. Вважав, що первинними документами доведено реальність господарської операції позивача з ТОВ «Ерімусс».

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі, просили її задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали доводи апеляційної скарги неспроможними, надали письмові заперечення, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - приватне підприємство «ГАРАНТАГРО» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за №34125281, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Волноваському районі та зареєстрований як платник податку на додану вартість (арк. справи 7).

ДПІ у Волноваському районі проведено документальну невиїзну перевірку ПП «ГАРАНТАГРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «Ерімусс» за травень, квітень 2010 року, результати якої оформлені актом перевірки №7506/23-30/34125281 від 16.11.2010 року (арк. справи 30-40).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 року № 0000262320/0, яким позивачеві за порушення п.1.4 ст.1, п.п. 7.4.1. п, 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в звязку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ в квітні 2010 року в сумі 34532,0 грн., травні 2010 року в розмірі 105533,0 грн. визначена сума податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 210098,0 грн., у тому числі основний платіж 140065,0 грн., штрафні (фінансові) санкції 70033,0 грн. (арк. справи 9).

За висновком податкового органу позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в квітні 2010 року в сумі 34532,0 грн. та травні 2010 року в сумі 105533,0 грн. виникло внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (надалі ПДВ) за нікчемною угодою, укладеною між позивачем та ТОВ «Ерімусс».

В ході проведення даної перевірки податковою інспекцією був відпрацьований ланцюг постачальника позивача - ТОВ «Ерімусс».

Актом перевірки встановлено, що позивачем (Покупець) була укладена усна угода з ТОВ «Ерімусс», але факт придбання сировини у ТОВ «Ерімусс», ПП «ГАРАНТАГРО»не підвердженеий: не надані товаротранспортні накладні, а товарні накладні в порушення ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не містять зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення.

Під час проведення перевірки відповідачем був направлений запит до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька для підтвердження правових відносин з ТОВ «Ерімусс», на який отримано відповідь №38648/7/23-1 від 21.08.2010 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «Ерімусс», у звязку тим, що ТОВ «Ерімусс» не знаходиться за юридичною адресою. В акті зазначено, що на підставі матеріалів облікової справи ТОВ «Ерімусс», інформаційних баз даних податкового органу, остання податкова звітність вказаним товариством була надана за лютий 2010 року, з податку на прибуток за 2009 рік, з комунального податку за квітень 2010 рік. Відповідно до податкового розрахунку комунального податку за січень-квітень 2010 рік кількість працюючих на підприємстві складала 2 чоловіки.

Відповідач за результатами перевірки дійшов до висновку, що у ТОВ «Ерімусс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини ч.1,5 ст.203, п.1, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого зазначена угода має ознаки нікчемності.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Ерімусс» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу товару без зазначення дати від 25.03.2010 року (84).

Пунктом 1.2 договору визначено, що номенклатура товару та його вартість узгоджується сторонами в письмовому вигляді та зазначається у специфікаціях-додатках до договору, які є його невідємною частиною. Відповідно до 3.2 договору вид транспорту, транспортні витрати - за рахунок ТОВ «Ерімусс». Пунктом 3.4 договору визначено, що товар вважається переданим по факту після підписання сторонами товарної накладної або акту прийому-передачі товару. За п.4.2 договору позивач повинний оплатити отриманий товар протягом 2 років з дня поставки. Підставою для оплати товару є товарна накладна, у випадку передплати - рахунок-фактура.

В акті перевірки зазначено, що договір до перевірки позивачем надано не було.

Специфікацій або інших додатків до договору до матеріалів справи не надано.

На продаж товару ТОВ «Ерімусс» були виписані видаткові та податкові накладні №0215с від 02.04.2010 року на суму 103596,00 грн., у т.ч. ПДВ - 17266,00 грн., №050515с від 05.05.2010 року на суму 203736,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33956,00 грн., №050515 с від 05.05.2010 року на суму 160400,40 грн., у т.ч. ПДВ - 26733,40 грн., №280516 від 28.05.2010 року на суму 269064,43 грн., у т.ч. ПДВ - 44844,07 грн., №240415 від 24.04.2010 року на суму 103596 грн., у т.ч. ПДВ - 17266 грн.

В акті перевірки зазначено, що суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту травня 2010 року та квітня 2010 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним Додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за квітень, травень 2010 року.

Позивач частково сплатив отриманий товар ТОВ «Ерімусс», що підтверджується платіжними дорученнями № 51 від 24.04.2010 року на суму 5000 грн., №52 від 24.04.10 року на суму 20000 грн., №82 від 24.04.2010 року на суму 15000 грн., №87 від 24.04.2010 року на суму 5000 грн.

До матеріалів справи долучено копію повідомлення без номеру та дати про відступлення ПП «Укрпромснаб» права вимоги, що виникло на підставі договору купівлі-продажу без зазначення номеру від 25.03.2010 року, укладеного між ПП «ГАРАНТАГРО» та «Первісним кредитором». Позивачем надані копії платіжних доручень та банківських виписок, які підтверджують, що в подальшому позивач також оплачував отриманий товар ПП «ВКФ «Укрпромснаб», а саме: №135 від 30.08.2010 року на суму 100000 грн.. №146 від 30.08.2010 року на суму 150000 грн.. №148 від 16.09.2010 року на суму 190000 грн., №154 від 11.10.2010 року на суму 30000 грн. В призначенні платежу зазначено, що оплата за засоби захисту рослин здійснюється саме на підставі договору б/н від 14.08.2010 року

В якості доказів, що підтверджують подальшу реалізацію отриманого товару ТОВ «Валер'янівське», Асоціації фермерів «Агросервіс», ТОВ «Агро-Луганське», АТЗТ з, іноземними інвестиціями «Екопрод А.Т.» позивачем надано видаткові, податкові накладні довіреності на отримання товару.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 15.08.2011 року, зокрема, АФ «Агросервіс» у 2010 році отримано засоби захисту рослин від позивача згідно довіреності №4 ви 21.04.2010 року на загальну суму 115686,31 грн., зазначений товар був відвантажений через ОСОБА_7 та перевезений згідно товарно-транспортній накладній автомобілем марки ГАРЗ 3309, державний номер НОМЕР_1, який належить АФ «Агросервіс». Оплата за отриманий товар була здійснена в наступному порядку: 02.03.2010 року - 120000.00 грн.(оплата накладної №17 від 21.05.2010 року, накладної №4 від 21.04.2010 року за СЗР). Отримані засоби були використані в господарській діяльності підприємства та внесені до землі.

ДПІ у Волноваському районі з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Гарантагро» проведено зустрічну звірку даних бухгалтерських та інших документів АФ «Агросервіс» за квітень, за результатами якої складено довідку №1507/23-10/20341855 від 12.09.2011 року (арк. справи 167 - 169). Встановлено, що у періоді, який перевірявся, АФ «Агросервіс» укладено з позивачем угоду за №140110 від 04.01.2010 року щодо поставки мінеральних добрив, засобів захисту.

На виконання умов угоди ПП «Гарантагро» виписані видаткова та податкова накладна за №4 від 21.04.2010 року на продаж тренду в кількості 470,00 л., корнету в кількості 206,00 л., шерифу в кількості 47,00 кг., хармони в кількості 23,50 кг. на суму 115686,31 грн., у т.ч.ПДВ-19281,05 грн. Також надана товарно-транспортна накладна №21/042011 на суму 115686,31 грн., за дорученням №9 від 21.04.10 року вантаж одержав ОСОБА_7

Відповідно до супроводжувального листа оплату підтверджує банківська виписка від 03.06.2010 року на суму 115686,31 грн., копії банківської виписки підприємством не надано. Інформації про кінцевий стан розрахунків станом на 12.09.11 року підприємством не надано.

Звіркою встановлено відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин АФ «Агросервіс» з позивачем і нею підтверджується реальність господарської операції позивача з АФ «Агросервіс» стосовно відвантаження товару у квітні 2010 року за накладною №4 від 21.04.2010 року та податковою накладною №4 від 21.04.2010 року.

За актом перевірки, зокрема, тренд та хармони були отримані позивачем 05.05.2010 року за видатковими накладними №050515с від 05.05.21010 року, податковими накладними №050515с від 05.05.2010 року, в той час коли відвантаження позивачем цього товару АФ «Агросервіс» відбулось 21.04.2010 року. Тобто, продаж товару наступному контрагенту передував отриманню товару самим позивачем.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги та заперечення на неї і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені при апеляційному розгляді справи і знайшли своє документальне підтвердження.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон №168) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону №168).

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону № 168 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону №168не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформлено: податкової накладної.

Датою виникнення права у платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів ( п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону №168).

Пунктом 1.4. ст.1 вказаного Закону визначено, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Згідно п. 3.1. ст. 3 Закону №168 об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, пунктом 3.2 цієї ж статті визначений перелік операцій, які не є оподаткуванням.

Пунктом 10.1. статті 10 Закону №168 визначене коло осіб, які відповідальні за нарахування утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, пунктом 10.2 цієї ж статті, що платники податку несуть відповідальність за достовірність та своєчасність, визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Тобто, обєктом оподаткування є господарська операція з поставки товару, а підставою нарахування податкового кредиту є наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцю вартості товару з ПДВ. Ці підстави є достатніми, але не вичерпними для визначення податкового кредиту.

Відповідно до п.4.1. Державних санітарних правил "Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві" ДСанПіН 8.8.1.2.001-98, затверджених постановою Головного державного-санітарного лікаря України від 03.08.1998 року № 1, пестициди входять у перелік небезпечних вантажів, які потребують спеціальних умов транспортування та виконання вантажнорозвантажувальних робіт.

За правилами п.4.1.5. цих Правил пестициди перевозяться тільки в спеціально виділених для цих цілей транспортних засобах (залізничні вагони, морські і річкові судна, літаки, автомобілі та ін.). Транспортування пестицидів разом з іншими вантажами забороняється.

Підпунктами 4.5.1, 4.5.2 пункту 4.5 Правил визначено, що транспортування з базисних до витратних складів споживачів проводиться спеціально обладнаним автотранспортом закладів Міністерства АПК лише за маршрутами руху, погодженими територіальною санепідстанцією і державтоінспекцією.

Транспорт для перевезення пестицидів повинен мати сигнальне фарбування кузова і бортовий напис "Отрути" відповідно до ГОСТ. На транспорті господарств, що виділяється для перевезень пестицидів, повинні встановлюватися сигнальні прапорні, які кріпляться до кабіни і на кутах кузова.

На підставі аналізу вищенаведених норм діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини, у сукупності з встановленими обставинами у справі суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачем не доведено реальне укладення угоди та здійснення господарської операції з ТОВ «Ерімусс», оскільки позивач не надав договору та специфікацій до нього; платіжні доручення та банківські виписки свідчать, що оплату за отриманий товар здійснено на підставі договорів за різні дати без зазначення номерів і які не були надані ні податковому органу, ні суду; належних доказів у підтвердження перевезення вантажу позивачем не надано; при співставленні первинних документів на отримання позивачем товару та його подальшого продажу встановлено, що товар не реалізований повністю; розрахунки за товар проводилися з іншими підприємствами, але докази сплати податків цими підприємствами відсутні; операція продажу товару позивачем АФ «Агросепрвіс» передувала операції з придбання відвантаженого товару; докази того, що контрагент позивача відобразив цю господарську операцію у податковій звітності та задекларував податкові зобовязання до бюджету відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини за суттю вирішені правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції правильно вирішив справу, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Ухвала виготовлена в повному обсязі 28 листопада 2011 року.

Керуючись ст.195, ст. 196, п.1 ч.1 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст.212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ГАРАНТАГРО» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «ГАРАНТАГРО» до державної податкової інспекції у Волноваському районі про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова