Ухвала суду № 22464396, 18.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2011 року справа №2а/0570/13170/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Білак С. В.

суддів Гаврищук Т.Г. , Сухарька М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 р. у справі № 2а/0570/13170/2011 за позовом державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, державне підприємство «Селидіввугілля» звернувся в суд з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.07.2011р. № 0000971840 та № 0000981840.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року позов було задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 22.07.2011 року №0000971840, яким визначено суму штрафної санкції у розмірі 35816,19 грн. та №0000981840, яким визначено суму штрафної санкції у розмірі 132638,60 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на зазначене судове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального права і просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом не взято до уваги, що п.87.9 Податкового кодексу України, відповідно до якого, у разі наявності у платника податків боргу, органи державної податкової служби зобовязані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Сторони до судового засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем було надано до податкового органу розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України за 3 квартал 2010 року №9004930422 від 09.11.2010 року, яким визначив суму до сплати у розмірі 476902,30 грн., граничний строк сплати 19.11.2010 року (а.с.28) та за IV квартал 2010 року №906667287 від 02.02.2011 року, яким визначив суму до сплати у розмірі 860971.04 грн. граничний строк сплати 19.02.2011 року (а.с.24).

Відповідно до платіжних доручень №131 від 30.07.2010 року підприємство сплатило суму 340000,00грн. за звітний квартал, №15245 від 31.08.2010 року суму 148000,00грн., №15972 суму 34000,00грн., №478 від 09.11.2010 року суму 100000,00грн., №18508 від 30.11.2010 року суму 100000.00грн., №18433 від 26.11.2010 року суму 8200,00грн. збору за геологорозвідувальні роботи, розстрочення за листопад 2010 року по строку сплати 26.11.2010 року, №18508 від 30.11.2010 року сплатило збір за геологорозвідувальні роботи за 3-й квартал 2010 року у розмірі 100000,00грн. по строку сплати 30.11.2010 року (а.с.42).

Таким чином позивачем всього сплачено до бюджету збору за геологорозвідувальні роботи за III квартал 2010 року суму у розмірі 722000,00грн.

Згідно зворотного боку облікової картки станом на 31.12.2010 року (а.с.59) вказаними сумами погашалися суми податкового боргу минулих років.

Відповідно до платіжних доручень №19471 від 22.12.2010 року позивач сплатив суму 40070,00грн., авансовий платіж збору за геологорозвідувальні роботи за 4-й квартал 2010 року - 27532,58грн., розстрочення за грудень - 12537,44 грн. по строку сплати 22.12.2010 року, №547 від 29.12.2010 року сплатило авансовий платіж по збору за геологорозвідувальні роботи за 4-й квартал 2010 року у розмірі 216100,00грн. по строку сплати року, №38 від 28.01.2011 року суму 50000.00грн., №88 від 01.03.2011 року сума 100000,00грн. збір за геологорозвідувальні роботи за 4-й квартал 2010 року по строку сплати року, №1816 від 01.03.2011 року сума 100000.00 грн. збір за геологорозвідувальні роботи за 4-й квартал 2010 року по строку сплати 01.03.2011 року, №801 від 29.04.2011 року сума 100000,00 грн. збір за геологорозвідувальні роботи за 4-й квартал 2010 року по строку сплати 29.04.2011 року, №1514 від 30.05.2011 року сума 87462,56грн. збір за геологорозвідувальні роботи за 4-й квартал 2010 року по строку сплати 30.05.2011 року. (а.с.43-45).

Всього зазначеними платіжними дорученнями сплачено позивачем збору за геологорозвідувальні роботи за 4-й квартал 2010 року суму 731095,14грн.

Згідно зворотного боку облікової картки станом на 31.12.2010 року та станом на 31.08.2011 року сума податкового зобов'язання зі збору нараховано платником самостійно 19.02.2011 року згідно розрахунку №9006667287 від 02.02.2011 року у розмірі 860971.04грн.

Вищезазначеними платіжними дорученнями було погашено зобов'язання за 4-й квартал 2010 року, але не своєчасно, а саме у березні-травні 2010 року.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно застосовано нормативно-правові акти України, які діяли в період виникнення спірних правовідносин в 2010 році, а саме, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам».

З матеріалів справи вбачається, що підставою перерозподілу є п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкової зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях, та абзац 2 пп. 16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідно до якого, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкова боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визнана є порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником гак. щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач платіжними дорученнями фактично сплатив суму податкових зобов'язань зі збору за геологорозвідувальні роботи за III квартал 2010 року в повному обсязі, та в платіжних документах «Призначення платежу», вказано податок, за який період, згідно якого документу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що у податкового органу не було підстав для розподілу цих сум в рахунок погашення податкового боргу по іншим періодам та пені.

14.07.2011р. відповідачем за результатами документальної невиїзної перевірки державного підприємства «Селидіввугілля» з питання щодо своєчасності сплати суми самостійно визначеного грошового зобов'язання за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 3-й квартал та 4-й квартал 2010 року складно акт №614 15-33426253 (а.с.11).

Актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення н.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підприємством несвоєчасно сплачені самостійно визначені грошові зобов'язання за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету за 2010 рік.

Відповідно до акту перевірки та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку сплати суми грошового зобов'язання позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 35816,19 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000971840 від 22.07.2011 року та штраф у розмірі 132638.60грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 22.07.2011 року №0000981840 (а.с.15.16).

За приписами п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.7 Підрозділу 10 Податкового кодексу «Інші перехідні положення» штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Оскільки Податковим кодексом чітко визначено порядок та розмір притягнення платників податків до відповідальності, що здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи, у суду немає повноважень щодо прийняття рішення про нарахування штрафних санкцій та суд не може підміняти собою компетентні державні органи, уповноважені на прийняття відповідного рішення.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем є неправомірними.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 р. у справі № 2а/0570/13170/2011 за позовом державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:Білак С.В.

Судді:Сухарьок М.Г.

Гаврищук Т.Г.