Постанова № 22464392, 16.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 року справа №2а/0570/11528/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Білак С. В.

суддів Гаврищук Т.Г. , Сухарька М.Г.

при секретарі Костроміній Г.С.

з участю представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 р. у справі № 2а-0570/11528/2011 за позовом публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач публічне акціонерне товариство «Будмеханізація» звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2011р. № 15913/10/23-313.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011р. в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи у його контрагента, як обов»язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Податковому органу не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод недійсними або нікчемними.

Факт передачі товару підтверджується накладними, а факт транспортування товару та його прийняття підтверджується шляховими листами та товарно-транспортними накладними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги представника позивача, заперечення представника відповідача проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ПАТ «Будмеханізація» знаходиться на обліку у відповідача як платник податків і згідно свідоцтва №100285550 є платником ПДВ.

З 30.05.2011р. по 03.06.2011р. ДПІ у Київському районі м. Донецька проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Хімагроресурс», за наслідками якої складений акт перевірки від 10.06.2011р. №3722/23-3/01237738.

Згідно висновку вказаного акту, перевіркою встановлено:

- порушення позивачем вимог п, 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту у розмірі 316 523,00 грн., у тому числі за грудень 2010р. у розмірі 117 275,00 грн., за січень 2011р. - 199 248,00 грн., згідно податкових накладних отриманих при здійсненні нікчемних правочинів від ТОВ «Хімагроресурс», що призвело до заниження позивачем суми ПДВ, яка підлягає сплаті (рядок 27) за грудень 2010р. у розмірі 117 275,00 грн., за січень 2011р. - 199 248,00 грн.;

- укладання позивачем нікчемних правочинів з ТОВ «Хімагроресурс», які не спричинили реального настання правових наслідків, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Перевіркою встановлено, що згідно актів від 24.03.2011р. №796/23-4/37240058, від 11.04.2011р. №958/23-4/37240058, отриманих від Державної податкової інспекції у м. Черкаси пор результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Хімагроресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з постачальниками та покупцями за грудень 2010р., січень 2011р. за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ТОВ «Хімагроресурс», даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів, а саме згідно форми 1-ДФ чисельність працюючих на ТОВ «Хімагроресурс» складає одна особа, а також відсутність торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна.

Згідно довідки Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 01.03.2011р. № 184 операції ТОВ «Хімагроресурс» та контрагентів-покупців не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

До перевірки надані лише накладні, а документи, які свідчать про прийняття вантажу до перевірки не надані.

Таким чином, перевіряючи дійшли до висновку, що укладені правочини між позивачем та ТОВ «Хімагроресурс» суперечать вимогам діючого законодавства та здійснювались з порушенням його норм, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок та є нікчемними.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011р. №15913/10/23-313, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 316 523,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 73 130,75 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору постачання від 01.10.2010р. №127 ТОВ «Хімагроресурс», зобов'язується поставити позивачу запасні частини до транспортних засобів.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Хімагроресурс» за договором постачання від 01.10.2010р. №127 позивачем надані: шляховий лист №718/1 на 18-22 грудня 2010 року, товарно-транспортна накладна від 20.12.2010р. № 014843, податкова накладна від 20.12.2010р. №201204 та відповідні видаткова накладна, рахунок-фактура і банківські виписки; шляховий лист №718/5 на 27-30 грудня 2010 року, товарно-транспортна накладна від 29.12.2010р. № 014844, податкова накладна від 29.12.2010р. №291201 та відповідні видаткова накладна, рахунок-фактура і банківські виписки; шляховий лист №17 на 23-25 січня 2011 року, товарно-транспортна накладна від 24.01.2011р. № 014845, податкова накладна від 24.01.2011р. №240103 та відповідні видаткова накладна, рахунок-фактура і банківські виписки; шляховий лист №18 на 27-29 січня 2011 року, товарно-транспортна накладна від 27.01.2011р. № 014846, від 28.01.2011р. №014847, податкова накладна від 27.01.2011р. №280102 та відповідні видаткова накладна, рахунок-фактура і банківські виписки.

Як зазначено судом першої інстанції, товарно-транспортні накладні мають недоліки щодо обов'язкових до заповнення реквізитів, а саме посади, прізвища, ім'я по батькові представника ТОВ «Хімагроресурс» та представника вантажоодержувача(позивача), що підписали вказані товарно-транспортні накладні, у видаткових накладних відсутні реквізити щодо посади, прізвища, ім'я по-батькові представника одержувача (позивача), що підписав ці накладні. Таким чином, зазначені документи не є первинними документами, які фіксують факти здійснення відповідних господарських операцій позивача з ТОВ «Хімагроресурс», та, відповідно, не можуть слугувати підставою для податкового обліку вказаних операцій.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент проведення спірних господарських операцій) зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового період).

За приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 зазначеної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

На підставі аналізу зазначених норм судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридичну дефектність відповідних первинних документів, що за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України, що не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, всі первинні документи складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та мають всі дані, визначені в зазначених нормативних актах: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, підписані повноважними особами та скріплені печатками.

Крім того, позивач при укладенні договору з ТОВ «Хімагроресурс» та його виконанні, додержувалось вимог ст. 208 ЦК України, належним чином у письмовій формі були оформлені договір і отримані належним чином складені фінансово-бухгалтерські документи про їх виконання.

Визнаючи правочин нікчемним, відповідач посилається на ст.228 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Але відповідач не довів, чим саме укладений між позивачем та ТОВ «Хімагроресурс» правочин порушує публічний порядок, яким чином він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним.

Відповідачем не доведено, що позивач, укладаючи договір з ТОВ «Хімагроресурс» знало або могло знати про те, що контрагент мав умисел на вчинення не чинного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне здійснення господарської операції підтверджено договором, податковими накладними, які видані позивачу контрагентом, накладними, шляховими листами, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, банківськими виписками.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, здійснені позивачем в розмірі 5 грн. 10 коп. (3 грн. 40 коп. + 1 грн. 70 коп.) необхідно присудити на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 199, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 р. у справі № 2а-0570/11528/2011 за позовом публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» до державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» до державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011р. № 15913/10/23-313, прийняте державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька про збільшення суми грошового зобовязання ПАТ «Будмеханізація» за платежем ПДВ за основним платежем 316523 грн., за штрафними /фінансовими/ санкціями 73130.75 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» судові витрати в розмірі 5 грн. 10 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 16 листопада 2011 року, в повному обсязі складена 21 листопада 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі

Головуючий суддяС.В. Білак

Судді Т.Г.Гаврищук

М.Г. Сухарьок